Фліт – Моя планета
Раритет десятирічної давнини.
Результаты поиска по запросу «
Скачати пісню
»
фэндомы кулинарный реактор кулинария Полтава Украина длиннопост Моя Україна разная политота
Як галушка стала символом Полтави
У місті галушці звели пам'ятник, у музеях цитують присвячені їй рядки класиків, а на честь неї проводять фестиваль влітку. Частування нею – обов’язковий елемент в будь-якої туристичної програми. Зо два десятиліття галушку просувають як гастрономічний бренд Полтави.
Галушки є загальноукраїнською стравою на теренах Наддніпрянської України. Етнологиня, докторка історичних наук та засновниця садиби-музею «Лялина світлиця» Олена Щербань каже, що поширеність галушок на території Лівобережжя пов’язана з тим, що українці здавна були землеробами. Наші предки вирощували хліб, тому в культурі харчування переважали страви з борошна. Робота у полі вимагала значних витрат енергії, а галушки, були швидкою, смачною, ситою їжею, якої хлібороби потребували після важкої праці.
Попри те, що галушки готують у різних регіонах України, на Полтавщині ця страва історично укорінилась завдяки впливу літератури. Про це каже кандидатка економічних наук, доцентка катедри менеджменту Полтавського університету економіки і торгівлі, та організаторка міжнародного фестивалю «Полтавська галушка» Яніна Барибіна:
«Полтавщина прославилась саме завдяки літературі, завдяки Івану Котляревському, Миколі Гоголю. Галушки згадуються у період Полтавської битви. Ми маємо згадки, коли війська куштували саме полтавську галушку. Чому так сталося? Тому що галушка була однією з найпростіших страв, але при цьому вона була достатньо ситною, а раціон пересічного українця не був надто багатим щодня».
Кругом наставили мисок;
І страву всякую, без мови,
В голодний пхали все куток.
Тут з салом галушки лигали,
Лемішку і куліш глитали
І брагу кухликом тягли;
Та і горілочку хлистали, —
Насилу із-за столу встали
І спати послі всі лягли".
уривок з "Енеїди" І. Котляревського.
Про роль літератури у створенні гастрономічного образу Полтави говорить і старша наукова співробітниця Полтавського літературно-меморіального музею Івана Петровича Котляревського Валентина Скриль:
«Іван Котляревський у своїй “Енеїді” неодноразово згадує галушки. Наприклад, що галушка була просто великим подарунком, у голодні роки. Ось він пише “без галушок як помирали, колись як був голодний год”, потім “п’ять казанів стояло юшки, а в чотирьох були галушки”. Він взагалі у своїй “Енеїді” згадує понад 160 назв українських страв. Це просто енциклопедія української кулінарії, української кухні. Не дивно, що наша Полтавщина, до Котляревського нахиляючись, символом міста зробила отаку просту страву, як галушка».
Ситуація з джерелами ускладнюється тим, що сьогодні галушка не є повсякденною стравою українців. Ґрунтуючись на рецептах господинь, зібраних під час досліджень, етнологиня дізналася, якою має бути правдива галушка.
Найперше, говорить Щербань, ми маємо зрозуміти, що сучасні галушки значно відрізняються від тих, які готували раніше. У давнину їх робили з гречаного, пшенично-житнього та житньо-пшеничного борошна. Борошно не було таким білим і такого дрібного помелу. Воно мололося жорнами на млинах, і тому було грубе та іншої консистенції. Відповідно галушки не були тими галушками, які ми сьогодні бачимо.
Окрім того, що сучасні галушки готують переважно на основі білого борошна, сам рецепт тіста теж істотно змінився. Так, зі слів етнологині, раніше галушки варилися на основі кисляку (кефіру), соди, борошна, іноді з додаванням яйця.
Готували українці галушки так: замішували тісто, розгортали і різали його смужками, а потім відщипували шматочки і кидали в киплячу воду, молоко, бульйон. Галушки були щипані і рвані, другі просто нарізали ножем. Можна сказати, це були перші спроби приготування домашньої локшини.
Сьогодні галушки готують різними способами і з різних інгредієнтів (манка, картопля, сир), подають на стіл замість хліба до борщу, м'яса або просто з маслом, шкварками, фруктовим соусом, медом або сметаною.
Їдять галушки виключно гарячими - тільки так вони максимально смачні.
А ще галушкам присвятили пісню - слова написав Анатолій Лихошвай, музику – Василь Якубович.
"Був я, друзі, у Тюмені -Добрі ліплять там пельмені,Та немає краще страви,Як галушки у Полтаві.Приспів:Ой, галушечки-галушки, -Нема в світі краще юшки:І на салі, і в сметані,І пшеничні, і гречані, -Ось які!..Полтавські галушки.Заїжджав я до Кавказу –Там харчо – згориш відразу,Аж в очах зірки світились,Та галушечки все снились.Приспів.Хвалить брат мій щі "по-флотськи" -Вигляд в нього парубоцький;Я ж здоров'ячко теж маюІ йому своє співаю.Приспів.Любі друзі, приїжджайте,До Полтави завітайте;Будемо вас ми частуватиІ галушки подавати.Приспів."
Картопляні галушки із сиром
Галушки з гречаного борошна з цибулею і салом
Пісні України гімн духовний гімн кіборг бандура Михайлівський собор небесна сотня Моя Україна разная политота
Духовний гімн України у виконанні «кіборга» з позивним «Бурштин».
Виконана композиція - присвята Небесній сотні - загиблим під час розгону Євромайдану в 2014 році.
«Нам потрібно молитися за героїв та за Україну. Ця композиція покликана умиротворити наші неспокійні душі. Зйомки проводили у дуже символічному місці пов`язаному із минулорічними подіями — у Михайлівському соборі», - розповідають організатори проекту.
Справжнє ім’я бандуриста - Ярослав Джусь. Він "кіборг", який захищав Донецький аеропорт.
фэндомы Сало с №востями Мавка мультфильм Лесная песня Моя Україна разная политота
Украинский проекта "Мавка" победил на крупнейшем европейском анимационном консилиуме
На крупнейшем анимационном консилиуме Европы, где Украина была презентована впервые, продюсеры FILM.UA Group и Animagrad благополучно провели 1-ый международный питчинг проекта "Мавка". Мультфильм "Мавка. Лесная песня" — общий проект студии "Анимаград" и FILM.UA Group, который создается по мотивам произведения украинской писательницы Леси Украинки "Лесная песня"
Моя Україна разная политота
Чому так вийшло, що символами України стали два прапори?
Червоно-чорний двоколор зустрічається на теренах України не менше ніж державний синьо-жовтий.
Чому Репін на знаменитій картині "Запорожці пишуть листа турецькому султану" зобразив червоно-чорний прапор поряд із синьо-жовтим? Можливо він не осмислюючи цього цілком передбачив події в Україні пов'язані з цими символами...
Більшість українців не розуміють, що означає червоно-чорний прапор і чому його піднімають на Майдані.
Кольори червоний і чорний дуже часто використовувалися в українській історії, їх можна було побачити на одязі, на крашанках, всі ми знаємо пісню коли мама вишила синові в дорогу рушник червоними і чорними нитками.
Якщо синьо-жовтий прапор символізує державність, соборність, то червоно-чорний прапор символізує боротьбу, опір і рух вперед, він є революційним прапором. Червоно-чорний часто використовувався поруч із синьо-жовтим прапором на мітингах, конференціях, його вивішували над будинками.
Зараз часто червоно-чорний прапор можна бачитий на всіх Майданах країни. Загалом їх було дуже багато у Києві на Євромайдані, які часто використовувалися на рівні із синьо-жовтими.
фэндомы Спіймати Кайдаша Іван Нечуй-Левицький экранизация сериал Українське мистецтво український YouTube dakhaBrakha Музыкальные Исполнители Знаменитости Моя Україна разная политота
«Спіймати Кайдаша»
«Спіймати Кайдаша» — українська телесеріальна обмежена серія 2020 року. Телесеріал створений продакшн-компанією ПроКіно для телеканалу СТБ. Сценаристкою та виконавчою продюсеркою проєкту є Наталка Ворожбит. Серіал знято за мотивами повісті Івана Нечуй-Левицького «Кайдашева сім'я».
Прем'єра телесеріалу відбулася 2 березня 2020 року на телеканалі «СТБ». Після прем'єри першого сезону творець серіалу Наталка Ворожбит неодноразово заявляла, що це обмежена серія з закінченим сюжетом й вона не планує створювати другий сезон.
Події з книги перенесені у період 2000/2010-их років та додані багато нових сюжетних ліній.
Події телесеріалу відбуваються хронологічно з 2005 по 2014 роки, протягом 9 років у період вже після відновлення незалежності України у 1991 році. Основні сюжетні лінії торкаються віковічної проблеми протистояння двох поколінь однієї родини — покоління батьків та дітей. Водночас, сюжет телесеріалу містить в собі вкраплення політичних подій, які супроводжують життя головних героїв.
Огляд серіалу від "Geek Journal"
Саундтреком фільму стала здебільшого російськомовна попмузика 1990-их і ранніх 2000-их: пісня «Полюби меня такой» Наталі Могилевської, «Дым сигарет с ментолом» «Ненсі», «Снег» Ірини Білик і Філіпа Кіркорова тощо. Після показу телесерілу шоуранерка проєкту Наталка Ворожбит повідомила, що не жалкує про використання російськомовної попси у серіалі оскільки це «правда життя». Ворожбит також зізналася, що початково за задумом творців у першій серії також мала звучати одна з російськогмовних пісень гурту «Руки Вверх!», але цього так і не сталося оскільки через «фінансові» або «політичні» причини зараз українські серіалотворці практично не мають змоги купляти права на пісні російських виконавців (придбати права на пісню гурту «Ненсі» творці змогли виключно завдяки «спільним знайомим»).
Окрім російськомовних пісень у фільмі також звучить інструментальна композиція українського етно гурту «ДахаБраха» «Шо з-под дуба». Ця пісня раніше вже неодноразово використовувался у кінематографі, окрім іншого, в українському документальному фільмі «Не один вдома» (2013), в словацько-українському художньому фільмі «Межа» (2017), у епізоді другого сезону американського телесеріалу «Фарґо» (2017) та в інагураційному рекламному ролику бренду для гоління Девіда Бекхема House 99 (2018). За словами Наталки Ворожбит, вона хотіла б придбати більше пісень ДахиБрахи, однак цього не дозволив обмежений бюджет проєкту.
Окрім придбаних композицій, у серіалі також звучить спеціально скомпонована музика стилізована під «ДахуБраху».
У заявці на зйомки проєкту з робочою назвою «Кайдашева сім'я XXI» українська мова була зазначена як мова оригінальної версії. В кінцевому ж варіанті, майже всі герої серіалу розмовляють суржиком, а не чистою українською мовою; ще під час фільмування серіалу, творці повідомили що серіал знімається «смачним сільським суржиком». За словами шоуранерки проєкту Наталки Ворожбит, використання у серіалі майже виключно суржику (на додачу до суржику, у серіалі також звучить чиста літературна розмовна російська мова від деяких жителів міст), а не літературної розмовної української мови, зумовлене тим, що села Центральної України говорять суржиком. Окрім того, на думку Ворожбит, суржик допоміг акторам краще вжитися у свої ролі.Перша серія на Youtube
Всі інші можна подивитись тут: https://teleportal.ua/serials/stb/spiymaty-kaydasha
Українське мистецтво Моя Україна разная политота
Мало хто знає, що поет, що написав цей вірш, народився в місті Дебальцево.Так що не потрібно нам розповідати про кордони "рускага міра". Це наша земля і ми переможемо!
Володимир Сосюра
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
1944
