Таро маг

Казаки и мифы. 

Миф 1

Чубатые гипнотизеры.

У нас говорят "Запорожский казак мажет обмануть самого черта". В главной борьбе своей жизни - против "нехристей", разоривших города и села, - они использовали не только боевое оружие, но и тайные знания. Тех, которые ими владели, называли "характерниками".

Характерник - это казак, обладающий паранормальными способностями: телепатией, ясновидением, гипнотическим воздействием. Существует немало легенд о том, что эти люди обладали к тому же способностями к путешествиям по потустороннему миру. Часто характерники были атаманами. Возможно, боевые успехи и сила украинского казачества связаны именно с тем, что зачастую командовали ими практически непобедимые воины. Казаков-магов называли также "гапдовниками" (от украинского "галдовать" - "колдовать") и "заморочниками", потому что они умели напускать на людей "морок" (туман и сон, галлюцинации). 

По преданию, казаков-характерников готовили с младенческого возраста. По-видимому, опытные воины-маги могли с пеленок различать юное дарование. Мальчик на долгие годы становился "декурой" (служкой) такого мага, передававшего ему знания, которые, в свою очередь, сам когда-то получил от учителя.

По легендам, они могли разгонять облака и вызывать грозу, выходить сухими из воды и мокрыми из пламени, в мгновение ока переноситься из одного края степи в другой. А еще им по силам было заговаривать раны и даже ставить на ноги мертвецов. И уж, само собой, они умели "отводить глаза". Считалось также, что характерники способны обращаться в волков. В дохристианские времена бога-громовержца Перуна представляли в сопровождении двух волков, или хортов, как их называли. Именно о превращении в хорта говорится в легендах про атамана Сирко, одного из самых известных воинов-магов. Недаром слово "cipra" (укр.) - один из эпитетов волка.

В рассказах о запорожцах часто упоминаются случаи, когда казацкий отряд, встретившись с превосходящими силами противника, почти мгновенно "прятался" на абсолютно голом месте. Для этого казаки быстро втыкали колья вокруг своего отряда, чтобы получилась изгородь. Что происходило дальше, знал только атаман, а эффект наблюдали те, кто только что видел перед собой отряд казаков, и вдруг оказываюсь, что перед ними никого нет. Характерники внушали врагам, что перед ними обыкновенная роща. И "замороченные" враги просто проезжали мимо. Но иногда им везло гораздо меньше: с помощью магических заклинаний казаки могли заставить врагов перерезать друг другу глотки! Правда, способны на это были лишь единицы, и сами казаки порой опасались их не меньше, чем врагов.
Прицельную стрельбу запорожцев отмечали многие иностранцы. Так, один из них уверял, что лично видел, как воины гасят выстрелами свечки, снимая с них нагар, "будто щипцами". Породила легенды и искусность запорожцев в морских походах. Многие свидетели отмечали оригинальность подводных маневров казаков. С маленькой камышинкой сечевики могли пребывать под водой очень длительное время. Используемые для маскировки бочки и даже лодки породили слухи о том, что именно казаки изобрели подводную лодку.

Характерники были наставниками не только своих служек, но и всех проявивших способности казаков, если тем удавалось пройти испытания. Проводились они в "столице" запорожского казачества - на острове Хортица, в ущелье Сечевые ворота. Кандидатам приходилось несладко. Например, требовалось переплыть в челноке все многочисленные преграды возле Хортицы. Или же пройти с завязанными глазами по жерди, укрепленной между вершинами двух скал. Оступившийся (внизу его ловили казаки) мог снова попытать счастья через год.

Искусство ведения боя, которому обучали новичков, ныне именуют казачьим спасом, или боевым гопаком. Основой этой науки были заговоры, молитвы и секретные приемы. Перед каждым боем казаки произносили очень краткую молитву: "Крепи!" У каждого воина-мага на себе всегда были бумажки с индивидуально подобранными под характер и даже внешность заговорами.

Самым страшным своим врагом характерники считали отнюдь не татар и не турок, а женщин. Поговорка "потерял голову от любви" для запорожцев, случалось, имела буквальный смысл. Считалось, что женщина забирает у воина его силу. Тот, сраженный чувством к женщине, якобы терял бдительность и магическую энергию, которая так необходима в бою. Поэтому, вступая в ряды сечевиков, запорожцы символически венчались с "единственной невестой и женой казака" - свободой. Посмевший провести на Сечь женщину рисковал потерять голову в прямом смысле этого слова. Впрочем, это не мешало казакам иметь подруг и семьи в приднепровских селах. 

Не судите строго , статья не моя. Фото найдены на просторах интернета.
Всем Бобров и любите свою родину.

Український борщ

Доброго дня. Вирішив теж викласти рецепт, за яким ми готуємо борщ. 

Зазвичай ми варимо борщ з того м’яса, яке зараз є в домі. Яловичина чи свинина, шия чи задок, байдуже.

Цього разу у нас борщ зі свининою. 

М’ясо заливаємо холодною водою, ставимо на вогонь. Коли вода закипить, солимо та додаємо морквину та половину цибулі, зменшуємо вогонь та варимо до готовності м’яса десь 1-1,5 години. 

Цибулю та моркву викидаємо, м’ясо нарізаємо порційними шматочками, повертаємо у бульйон.

Буряк та моркву натираємо на крупній терці, картоплю нарізаємо кубиками, шинкуємо капусту, нарізаємо болгарський перець скибочками. 

Замість томатної пасти ми використовуємо заправку для борщу та томатний соус зі спеціями.Квасолю беремо консервовану. Квасолю можна брати білу, можна червону, це непринципово.

У казані розігріваємо соняшникову олію, висипаємо буряк та моркву, додаємо столову ложку цукру та трохи окропу та тушкуємо під кришкою на невеликому вогні. 

Одночасно висипаємо картоплю в каструлю з бульйоном.

Через 10 хвилин у казан з буряком додаємо заправку для борщу та кілька ложок томатного соусу, а у каструлю – капусту та болгарський перець. 

Варимо та тушкуємо ще 10 хвилин.

Настав відповідальний момент. У каструлю з бульйоном висипаємо тушковані буряк з морквою. 

Додаємо квасолю. Варимо все разом ще кілька хвилин. 

Наприкінці додаємо зелень. Все! 

Даємо борщу трохи настоятися, насипаємо у полумисок, додаємо сметану. Смачного!

акт 2, початок http://ua.reactor.cc/post/4615313

16-40,25.11.20. Будинок страждань - це колишній склад недалеко від фортеці Південної Дороги. Будівля трималась на чесному слові і ремонті з використанням другосортних матеріалів. Більшість працівників - послідовники Ільматера і добровольці з багатьох районів міста. Вони годують і допомагають бездомним і хворим. За декілька годин Гриць перезаражав всю лікарню. За це йому пообіцяли трохи монет після 17-того числа. За які, за 250 монет, можна буде взяти трохи грибів, за 350 трохи рисидіуму... зараз у нього лишалось трохи ще на пару днів... його лякала біль що неминуче прийде після закінчення грибів... в нього був вже приготовлений запас екстракту чорного лотосу, та й висушеного лотоса було на півроку (це був лише дикоростучий вид з дуже малим вмістом магії) але він міг лише трошки приглушити Біль що прийде без грибів. Як ж він мріяв повернутись до тих країв де гриби росли поряд... Буря принесла ще більший дощ в Мулмастер, і системі зливових каналізацій міста нелегко було впоратися з такою величезною кількістю води.

 Крізь виття вітру і стукіт дощу по вікнах, було чути тільки звук швидко проточної води. Будівля здригається і лунає сильний гуркіт, ніби щось звалилося зовні. Через секунду лунає жахливий рев, супроводжуваний криками страху, болю і відчаю. Крики. Шум поточної води.Рев. Сміття. Грязь. Перехожі.

 Дощ і вітер б'ють по обличчю, як тільки хтось виходе на вулицю. Неподалік можна побачити частково завалену будівлю. З великого отвору на вулиці, поруч із свіжими руїнами доноситься звук проточної води. Великий монстр з короткими ногами, двома довгими щупальцями і великим ротом вилізло з ями. Звір гнівно заревів і почав атакувати перехожих. Більшість людей почали тікати від монстра, але не всі. Деякі не можуть, застрягли під уламками або лежать без свідомості, а один зачепився за край ями, інші або застигли в паніці, або відважно намагалися допомогти тим, хто в біді.

 Монстр скочив до Гриші й вкусив за ногу, заразивши новою болячкоюу...

 Отідж врятувався від утоплення і вибіг з каналізації на вулицю, приносячи значні руйнування. В паніці і гніві він атакував всіх, хто знаходиться поблизу. Григорій читав про цих істот: "Отідж - це гротескний монстр з лукоголовим тілом на трьох міцних ногах, очі і ніс якого розташовані на стеблі, що росте з верхньої частини роздутого тіла. Два пружних щупальця закінчуювалися загостреними листоподібними придатками, якими отідж загрібає їжу в роззявлену пащу. Отідж заривається під купами сміття і падали, залишаючи на поверхні тільки сенсорне стебло. Коли їстівна істота проходить повз - щупальце виривалось з під сміття і хапало здобич. Отіджі користуються всіма можливостями засідки, щоб можна було з'їсти здобич набагато більшу за них. Вони використовують обмежену форму телепатії для заманювання жертви до лігва, іноді видаючи себе за когось іншого. Отідж не любить світло. У пустках вони живуть в стоячих болотах, засмічених ставках і вологих лісових лощинах. Запах могильників, міських каналізаційних колекторів, сільських гнойових куп і скотних загонів привертає їх в цивілізовані області. Оскільки отіджей цікавить тільки їжа, в їх гніздах іноді скупчуються різні скарби від їх жертв упереміш з мотлохом. Розумні живуть під землею у співіснуванні з отіджамі, використовуючи їх як утилізаторів сміття. На такому багатому харчування отіджі жиріють в своїх лежбищах. Ця нерухома ненажерливість робить їх надійними охоронцями. До тих пір, поки він нагодований, отідж утримується від нападу на інших істот. Проте, потенційний господар отіджа може недооцінити потрібну кількість відходів, і м'яса, щоб утримати його від блукань у пошуках їжі. Чимало господарів було зжерти «тренованими» отіджамі після того, як їжа закінчувалася в його лежбищі. 

... відбиваючись від щупалець щитом, жрець прикликав духів стражників, ті у виглядів чорних котів наскочили на спину монстра.

 Поки  отідж був зайнятий примарами - жрець ще встиг Проклянути ворога, і себе декілька раз підліковувати поки гамселив ціпком істоту, і та втративши свідомість пала й затихла в ногах жреця...

... Гріша їв отруєний, чорною капустою, суп з дюжиною гостей... собі, в тарілку він добавив протиотруту з гострого перцю і їв срібною ложечкою...   Вкрав кусок міднього артефакту. Одягнув зомбі отиджа в кольчужний обладунок, закріпив щит і ціпок, одягнув в кандали, вийняв череп, всі кістки і зробив скелета лучника. 

... Завітавши до таверни, попоїсти, Григорій зустрів Гарвея і Лану, перекусив вони повернулися до важливого питання - незвичної погоді. Точна причина такої погоди неясна, але зрозуміло, що епіцентр бурі зосереджений в монастирі Жовтої Троянди. Гарвей і Лана хотіли, щоб Гріша вирушили в монастир і зайнявся пошуками культистів, Гарвей готовий заплатити 1000 зм: половину авансом, а іншу половину після успішного завершення їх завдання. Звичайно Гриць узяв аванс... 

13.19

Довгий ритуал, крапля крові, шматочок плоті і щіпка кісткової пилу - ще одна дівчинка повернулась у цей світ як зомбі... поки завтра сонце не досягне зеніту - дуже приваблива неповнолітня загибла буде слухняно виконувати всі накази Григорія. Він наказав їй вдягнути рабські окови, прикуватися і тягнути воза з двома клітками(зомбі-отидж,скелет-лучник) і торбами із речами...

 Один з двох шляхів до монастиря Жовтої Троянди - це телепортація(інший, через гори і лід, можна йти лише пішки) через магічне коло в містечко Равенсбург, в Дамарі. Звідти йшла дорога до монастиря. Гарвей познайомив його з магом що провів ритуал телепортації(цим магом був я, Крон)

Равенсбург - невеликий фермерське містечко з 3500 жителями. Жителі були стурбовані погодою і її впливом на врожай, але знали про неї ще менше, ніж Гріша. Вони не радили йому подорожувати в такий час до монастиря Жовтої Троянди, оскільки це і так важка подорож, а із-за бурі дороги можуть стати особливо небезпечними. 

 Велика частина подорожі з Равенсбург в Судрав мала пройти через скелястий вічнозелений Земляний ліс, дерева якого надавали укриття від найгірших проявів погоди. Відомо, що якась давня магія утримує монстрів від цих лісових масивів. Навіть гуманоїдні хижаки намагалися обходити ці місця. Тому ліс вважається досить хорошим місцем для табору...