Тікай з городу

не все поймут, но все же .....

ТИ - АНАСТАСІЯ ПОВЧЕНСЬКА, РОДОМ З ВОЛИНСЬКИХ ШЛЯХТИЧІВ
@
ЩЕ ДО ПОВНОЛІТТЯ ТЕБЕ ОДРУЖУЮТЬ З ПЕТРОМ КОНАШЕВИЧЕМ, ТОЙ ЩО ЗГОДОМ СТАНЕ САГАЙДАЧНИМ
@
ЗДІЙСНЮЄТЕ “УКРАЇНСЬКУ МРІЮ” І ПЕРЕЇЖДЖАЄТЕ У КИЇВ, ДО НЬОГО В МАЄТОК
@
ЧОЛОВІК ВІЧНО ПРОПАДАЄ НА РОБОТІ. ПОХОДИ, ГРАБЕЖІ, ВІЙНИ, НІЧОГО ЦІКАВОГО
@
ВІД НУДЬГИ ПОЧИНАЄШ КОЛОШМАТИТИ СУСІДІВ, РОБИТИ НАЇЗДИ І ГРАБУВАТИ КОРОВАНИ
@
ЧИСЛЕННІ ПОЗОВИ РОЗБИВАЮТЬСЯ ОБ АВТОРИТЕТ ЧОЛОВІКА
@
САМ САГАЙДАЧНИЙ ШУКАЄ ПРИЧИНИ ЗАЙВЕ ДОДОМУ НЕ ПОВЕРТАТИСЬ
@
АЙ, ПІЙМАВ МАСЛИНУ ПІД ХОТИНОМ
@
САГАЙДАЧНИЙ ПОМИРАЄ
@
УСЕ МАЙНО ПЕРЕПИСУЄ НЕ НА ТЕБЕ, А НА ЦЕРКВИ, МОНАСТИРІ, ГОЛОДНИХ ДІТЕЙ АФРИКИ
@
ПЕРЕЇЖДЖАЄШ ЖИТИ ДО ДРУГОГО ЧОЛОВІКА
@
СУСІДИ УЖЕ ХОВАЮТЬ ЛЮДЕЙ І ГУСЕЙ
@
ЦЬОГО РАЗУ ВІДМАЗАТИСЬ НЕ ВДАЄТЬСЯ І СУД ВИПИСУЄ ВЕЛИЧЕЗНИЙ ШТРАФ ЗА НЕЯВКУ НА ЗЙОМКИ “СУДОВИХ СПРАВ”
@

@

@
В НАРОДНІЙ ПІСНІ ЩИРО ДИВУЮТЬСЯ ЧОМУ ТВІЙ ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК ОБИРАЄ ТЮТЮНОВУ ЗАЛЕЖНІСТЬ

Дорогие днепряне, как насчёт сходки в первых числах мая?

Идею косвенно поддержал imbic, сказав, что он свободен после 30-го, поэтому нас в теории уже как минимум двое. Я немного приболел, но рассчитываю к маю оклематься. Ну или, может, не в первых числах, а на выходные следующие? Предлагайте.

Сам я в Днепре не местный, поэтому любые походы по городу в качестве некой экскурсии только поддерживаю. После чего отлично было бы зайти в какой-нибудь недорогой ПАБ и выпить хорошего пива(не крафт). 

А ещё у меня сразу вопрос к жителям города: почему в центре так много старых(наверно, дореволюционных) домов, от которых остались только стены. Ни реставрации, ни сноса, стоят себе такие стены, сквозь которые видно полностью обрушившиеся перекрытия. И ладно, если бы пара таких домов, а их реально много и это только в центр(дальше я не был, мб там ещё хуже). 

25 лютого 1573 р. Іван Федоров заснував у Львові одну з перших українських друкарень

Першу книгу Разом із білорусом Петром Мстиславцем Іван Федоров видрукував 1564 року в Москві. 1566-го через переслідування з боку вищого російського духівництва та боярства покинув Москву та переїхав до Великого князівства Литовського. У вересні 1572 переїхав до Львова, де й заснував друкарню.

Дослідники припускають, що, скоріш за все, вона була організована на вул. Краківській, 4. А деякі історики навіть вважають, що І. Федоров привіз до Львова вже готову друкарню з білоруського Заблудова, де він працював до того. Проте друкарська справа вимагала значних коштів, частину яких Федорову вдалося залучити від львівських міщан, передміщан та окремих представників духовенства. Саме з ними він узгодив і першу книгу, яка вийшла у друкарні у 1574 р., – «Апостол». Вона стала першим відомим виданням, надрукованим на українських землях.

На думку істориків, її тираж становив не менше 1000 примірників. На відміну від московського «Апостола», у новій книзі друкар використав загальноприйнятий на той час український правопис. Окрім того, саме на львівському «Апостолі» була вперше виконана друкарська марка майстра. У післямові «Апостола» І. Федоров розповів про свій друкарський досвід у Москві та Литві, а також написав і про роботу у Львові.

Того ж року у галицькій столиці вийшла ще одна книга І. Федорова – «Буквар». Він став першим українським підручником з граматики старослов’янської мови. Проте у 1575 р. друкар їде зі Львова, а в 1576 р. в Острозі починається новий етап його професійної діяльності. Саме в Острозькій друкарні І. Федоров видав першу повну Біблію старослов’янською мовою.

Пам'ятник Івану Федорову у Львові

Ми часто чули та чуємо від старших людей, які вчилися ще до другої світової війни, а також від наших українців з Канади чи США, для нашого вуха трохи дивну вимову низки слів. Вони досі говорять руці, нозі, вуші; чотиридесят і дев’ятдесят; якось не так звучать в них слова стіл та ніс. В чому тут справа?

Сьогодні поговоримо про вживання букв І та Ї. Особливо про вживання другої букви, відповідника якій власне і немає в російській мові.

Як правильно?

Як же ж повернутись до правильної вимови (а потім і написання) наших слів аби не перегнути палку? Лише не кажіть, що це неможливо — он цілу мову іврит люди відродили через дві тисячі років забуття.

Найкраще правило вживання твердої букви/звуку І та м’якої (пом’якшувальної) букви/звуку Ї виробили українські професори-мовознавці на на своїй нараді під головуванням Стефана Смаль-Стоцького у 1892 році. Цей документ називається «Руска правопись» і він вже враховує правила і «кулішівки» і «желехівки», які з’явилися трохи раніше.

Правопис 1892 року стосується багатьох різних правил написання українських слів, але ми розглянемо лише сьогоднішню тему. Як правильно казати (а згодом і писати — якщо переглянути офіційний правопис) — ніс чи нїс? Отже, правила такі (для сучасного розуміння).

В коренях слів (у пнях слів — за лексикою 1892 року):

Завжди перед І твердо вимовляємо звуки, які в нашій мові ніколи не бувають м’якими (Б В Г Ґ Ж К М П Р Ф Х Ч Ш): біг, вінок, гілка, жінка, кіт, місто, пір’я, річка, фіртка, хіть, чітко, шість.

Твердо вимовляємо приголосні Д Т Л Н З С Ц перед І в тих словах, в яких цей звук чергується з О (також можна порівнювати з відповідним О в ро́сійській мові): дім (до дому), стіл (до столу), ніч (до ночі), ніс (до носа), сіль (до солі), росіл, спосіб; у множині: осіб (особа), ніг (нога).

М’яко вимовляємо приголосні Д Т Л Н З С Ц перед І в тих словах, в яких цей звук не чергується з О (також можна порівнювати з відповідним Е в ро́сійській мові, а насправді там, де в старослов’янській мові писали Ѣ) — для наочності пишемо Ї як у 1892 році: дїд, дїйсно, дїло, тїло, лїс, лїд (леду), залїзо, слїд, слїпий, снїг, нинї, нїмий, зїлля, сїно, сїсти, сїчень, сїяти, сусїд, цїдити, цїкавий, цїна.

Цїкаво ), що у слов’янських мовах для м’яких приголосних є навіть окремі знаки — у сербській вуковицї Ђ, Ћ, Љ, Њ; у македонській кирилицї відповідно Ѓ, Ќ, Љ, Њ; у горватській ґаєвицї Đ, Ć, Lj, Nj; у словацькій мові відповідно пишуть мекчень (mäkčeň) Ď, Ť, Ľ, Ň; у польській використовують діакритичнї Ć, Ń, Ś, Ź (зауважте — не у всїх мовах є всї наші звуки). Нас же в цих випадках виручає м’який знак Ь і дуже би пригодилося для цїєї справи повноцїнне використання букви Ї.

Ну і щоби знову не вертатись на Балкани — спритнї македонцї пишуть Ѕ замість ДЗ та разом зі сербами Џ замість ДЖ — чим не ідея для доповнення української абетки?

У суфіксах слів (у наростках слів):

В рідних наростках вимовляємо і пишемо тверде І — бідність, гордість, милість, злість; калинівка, млинівка; братній, природній, вчорашній, прийдешній, майбутній, колишній.

В чужих суфіксах (наростках) -ік, -іка, -іст, -ізм, а відтак і в похідних -ійний, -ійський, -іяльний, -ічний тощо після Д Т З С Ц Р Ж Ч Ш корені (пні) треба вимовляти твердо і писати зовсім тверду И: будизм, медик, методика, методичний, періодичний, артист, артистка, артизм, артистичний, граматика, граматичний, критик, критика, критичний, математика, математичний, практика, практичний, симпатичний, музика, музикальний, фізик, фізика, фізичний, містицизм, Африка, історик, історичний, фабрика, фабричний, фашизм, галицизм.

В чужих суфіксах після Б В Г Ґ К М П Ф Х корені вимовляємо твердо та пишемо тверду І: армійський, епідемічний, кубічний, епічний, атавізм, ґрафіка, ґрафічний, етноґрафічний, парафіяльний, стеноґрафічний, софіст, софізм, остракізм, монархічний, монархіст.

В чужих суфіксах після Л Н корені пом’якшуємо та пишемо м’яку І (для наочності напишемо Ї як у 1892): лїнїйний, машинїст, механїк, механїка, механїчний, механїзм, технїк, технїка, технїчний, унїя.

Правопис 1892 пропонує те саме правило застосовувати також для суфіксів –ія, але тут вигляд слів Азия, Росия, Франция, Італїя, Анґлїя, Наталїя точно вже надто архаїчний.

В закінченнях слів:

В закінченнях іменників чоловічого роду у множині твердо вимовляємо та відмінюємо тверді звуки коренів однини: сад—сади—садів, віл—воли—волів, пліт—плоти—плотів, віз—вози—возів, пан—пани—панів.

В закінченнях іменників чоловічого роду у множині м’яко вимовляємо (для наочності напишемо Ї) та відмінюємо там де є м’які звуки однини: король—королї—королїв, зять—зятї—зятїв, лось—лосї—лосїв, кравець—кравцї—кравцїв, ведмідь—ведмедї—ведмедїв.

В закінченнях прикметників скороченої форми давального й місцевого відмінків вимовляємо й пишемо тверде І: зелений — зеленім/зеленому — в зеленім/в зеленому, твердим — твердім/твердому — на твердім — на твердому, багатий — багатім/багатому — у багатім/у багатому.

Ще обов’язково відзначимо, що окличний вімінок був п’ятим в нашій мові — і аж ніяк не сьомим і точно не зайвим. Просто його немає і ніколи не буде в російській, а москвини тут вже зовсім не могли знести ще й такої відмінності української мови:

"Загадкова буква ї: ніс чи нїс? природний, природній чи природнїй?"

Kalush Orchestra - Stefania (Official Video Eurovision 2022)