Многих на реакторе интересует вопрос ...
Действительно ... как?
А вот так !
В повестке дня:
*
В повестке дня:
Андрей Шкуро достаточно противоречивая личность, но, есть то что мы не знали.
Например то, что он был настоящим украинцем.
Вот что удалось найти в архиве ОУН при библиотеке им. О.Ольжича
Я, Андрій Шкуро, генерал-поручник Кубанського Козачого Війська, зголошую готовність станути під прапор Організованого Українського Націоналізму згідно з вашим покликом з дня 6 липня 1941 року.
На це моє рішення вплинули оці обставини:
1. Часи, що тепер переживаємо, покладають на всіх Українців обовязок скупчення всіх творчих сил під одним проводом у боротьбі з відвічним ворогом Української нації для виборення її суверенного державного життя в усіх її етнографічних границях. В цій боротьбі не може остати осторонь українське козацтво, як теж воно не може вести осібної якої - небудь акції.
2. Рішення козацької старшини на терені Сербії, що однозгідно заявило готовність повести козацтво визволяти Батьківщину з-під московсько-жидокомуністичного режіму.
3. Жахливе положення козацтва в Сербії, виставленого на страшні переслідування з боку сербів, - мовляв, ми винуваті, Москва (біла й червона) не є в силах дати їм поміч.
В виду цього козача старшина й козацтво доручили мені повести на терені Незалежної Хорватії переговори в справі включення козацтва до активної боротьби з московським большевизмом в складі української самостійно формації, а коли це неможливе, то у складі козачих частин в складі німецько або хорватського війська.
В усіх трьох випадках прохаємо, щоб під козацтвом з території бувшої Югославії розумілося усіх козаків: кубанських, чорноморських, донських терських, астраханських, і других без огляду на їх народність, виходячи з заложення, що всі вичислені козаки представляють у всіх своїх станицях на Рідних Землях один національний в державному розумінні склад і тому непобажаним було б виріжнювати й розділювати їх на українців, москалів та інших інородців. Це побажання виправдовує обставиною, що за ввесь час свого перебування в Югославії не визнало себе козацтвом членами рускої нації, не визнало компетенцій руских правленій,а все й усюди признавало себе просто козаками.
В другому й третьому випадкові (участь у складі німецького чи хорватського війська) є нашим безумовним бажанням вжити нас в операціях тільки на українських етнографічних територіях.
Про це все договорився я з Вашим уповноваженим представником у Незалежній Державі Хорваті і, складаючи Вам оцим мою чолобитню, підтверджую своїм власноручним підписом.
Слава Україні!
Загреб, дня 19. VIII. 1941.
Генерал-поручник Кубанського Козачого Війська.
Представник ОУН у Незалежній Державі Хорватії Василь Войтанівський.
Заґреб, дня 19.VIІІ.1941.
Вoлoдимир Вoйтанівський,
Представник OУН у Xoрватії
Генерал пoручник Андрій Шкурo,
генерал-пoручник Kуб[анськoгo] кoз[ачoгo] війська.
Это мы подбираемся к главной достопримечательности города, которую видно, к сожалению, не будет — Хустскому Замку(он на той горе, что слева на фото).
"Объявили победителя конкурса на лучший эскиз Большого герба Украины. Я вхожу в группу, которая заняла в этом конкурсе третье место. Второе место присуждено не было.
Над созданием нашего варианта работало 12 человек, включая Ивана Турецкого, одного из создателей тризуба. Иван — известный геральдист и художник из Львова.
Несколько моих комментариев.
Первое. Нужен ли Большой герб Украине вообще? Конечно, это не самый важный вопрос, но все же он прописан в Конституции… Если бы мы выбрали по-настоящему крутой, прогрессивный герб, мы бы заявили о себе на весь мир. Многие страны имеют и малый и большой герб (Латвия, кстати, имеет три). Украинские города также часто имеют два герба. И это ни сколько не должно умалять тризуб, который мы все так любим.
Второе. В гербе, который занял первое место, одним из щитодержателей является архангел. Лично я считаю, что в светской стране на государственной символике не должно быть религиозных символов.
Иван Турецкий нам рассказывал, как в свое время отбивался от пожеланий депутатов разместить на тризубе христианский крест. И, как мы знаем, отбился. Я считаю, что мы все должны быть ему за это благодарны.
Само собой, я, как участник конкурса, могу быть необъективен, но таково мое мнение.
И, наконец, несколько слов про несколько эскизов, которые подала наша группа.
Мы нашли, как мне кажется, очень оригинальный прием. В наших эскизах мы зашифровали в изображении код 0101010101000001, что в переводе с бинарного кода означает UA, то есть Украина. Это символизирует современность Украины, приверженность к цифровому развитию, ИТ-индустрию (во всех проектах на гербе представлена только аграрная индустрия).
Этот шифр не видно, если этого не знать. Но это был бы очень оригинальный ход, о котором написала бы вся мировая пресса.
Мне рассказали участники процесса, что, судя по всему, комиссия не поняла и не оценила эту идею. Жаль.
Также один из наших вариантов содержал девушку с книгой и веткой оливы. Книга символизирует знания, олива — мир. И, в целом, этот образ дополнял бы козака с ружьем (который, напомню, является обязательным элементом по Конституции).
Наша группа сделала все варианты в достаточно лаконичном стиле. Мы специально увеличили размер тризуба и ничего не размещали над ним, чтобы герб не выглядел, как сервант бабушки, а имел акцент именно на малом гербе.
Кроме того, одним из вариантов нашей группы был герб, выполненный в очень современном стиле, с серьезным отступлением от канонов геральдики. Он смотрится круто, современно, и, кстати, соответствовал условиям конкурса. Хотя мы, конечно, не сомневались, что комиссия его забракуют.
И в конце я хотел бы поблагодарить всех, кто принял участие в нашем марафоне по созданию наших эскизов: Иван Турецкий, Лукьян Турецкий, Игорь Глоба, Иван Сварник, а также ребят из Банды во главе с Егором Петровым: Алексей Дивисенко, Виктория Басюк, Дмитрий Басов, Ирина Пикалова, Сергей Доброрез, Максим Боритко, Евгений Величев."
Джерело: https://www.facebook.com/dubilet/posts/10159090586213552
Українське народне житло (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). Полісся.
Полісся — історико-етнографічна область, природно-географічний край, частина колишньої прабатьківщини слов'ян, давня етноконтактна зона. Полісся розташоване на території чотирьох держав: Білорусі, України, Польщі та Росії. Українське Полісся поділяється на Правобережне та Лівобережне — залежно від розташування на берегах Дніпра. Відповідно до цього уживаємо також назви Східне й Західне Полісся. Західне Полісся називають також Прип'ятським, східне — Наддеснянським або Чернігівським, розмежовуючи такі номінації тоді, коли йдеться про Полісся по обох берегах Дніпра.
За чинним адміністративно-територіальним поділом Полісся охоплює Північну Київщину, Чернігівщину, Житомирщину, північні райони Сумської області, Рівненщину та Волинську область (окрім крайнього півдня останніх двох областей). Південну межу Полісся за діалектними ознаками мовознавці визначають умовною лінією Володимир-Волинський — на південь від Луцька —Здолбунів —Житомир — Фастів-Васильків — Переяслав-Хмельницький — Прилуки — по річці Сейм.
Музей народної архітектури та побуту України, поліська пасіка та Воскресенська церква із села Кисоричі, Рівненська обл.
Велика кількість лісів і боліт, нестача родючих земель, ізольованість від основних шляхів культурних та економічних зв'язків, робило цей район у минулому одним із найбільш відсталих на Україні. Бідність економічних ресурсів Полісся, соціальний гніт та злиденне існування трудового селянства створювало умови, при яких народне житло немов застигло у своєму розвитку, зберігаючи на кінець XIX і навіть на початку XX ст. багато старовинних прийомів та архаїчних рис, що сягають своїм корінням у глибину віків.
Музей народної архітектури та побуту України, окружний двір із села Солов'ї, Волинська обл.
Основний традиційний будівельний матеріал в цьому районі - дерево, а основний конструктивний прийом, що тут застосовується здавна, - зруб.
Народне будівництво північних районів відзначається граничною простотою і навіть деякою мірою аскетичністю архітектурного рішення, відповідно до конструктивних та функціональних вимог Народний майстер дуже стримано застосовував і декоративні засоби оздоблення Інтер'єрів та екстер'єрів. Єдине, що привертало його увагу, були фронтони у західних районах Полісся, які прикрашалися скромними елементами глухого різьблення чи контурної порізки, та завершення вікон у центральних і східних районах Полісся, що оздоблювались традиційними для українського народного декоративного мистецтва стародавніми мотивами геометричного різьблення по дереву.
Музей народної архітектури та побуту України, поліська пасіка та Воскресенська церква із села Кисоричі, Рівненська обл.Звичайно завершення вікон та віконниці фарбувалися у світлі тони (білий, блакитний), завдяки чому ставали добре помітні на темному тлі рубленої стіни (східні райони). В окремих випадках віконниці розписують застосовуючи переважно елементи геометричного орнаменту, що надавало фасадам сільського житла більшої привабливості і мальовничості (центральні райони Полісся).
На західному Поліссі своєрідно вирішуються також завершення фронтонів двосхилих дахів, що прикрашались контурною порізкою кінців вітряних дощок, які формою нагадували голови коней або якихось химерних істот.
Стіни сільського житла Полісся вирішувались, як правило, у відкритому зрубі, який у більшості випадків білили і лише в окремих районах північного Полісся він мав природний колір і фактуру дерева. Це стосується лише стін жилої частини хати, стіни господарчих приміщень (сіни, комора), що робились також із зрубу, завжди мали природний колір дерева.
В різних районах Полісся народне житло має свої особливості у формі даху (на заході поширені дво- та чотирисхилі дахи, на сході тільки чотирисхилі), розташуванні вікон на фасадах, характері тектонічної структури рубленої стіни і рішенні архітектурних елементів та деталей.
Досить скромним і стриманим був також інтер'єр народного житла на Поліссі, особливо на заході. Лише в окремих районах можна зустріти різьблення на сволоку, своєрідні типи меблів, особливо мисників, бокові стінки яких мали елементи контурної порізки, характерне рішення груби - у вигляді стіни, що прикрашалась пластичним оздобленням. Значну роль в інтер'єрі поліської хати відігравали також декоративні тканини і особливо вишивані рушники.
Схематичні малюнки з книги "Українське народне житло (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)" (1972 р.), В.П. Самойлович:
Хата з села Дідковичі Коростенського району Житомирської обл.
Етнографічний регіон Полісся відображає хата перевезена з села Дідковичі Коростенського району Житомирської області, збудована у другій половині ХІХ ст. та має традиційне для даного періоду трикамерне планування: хата (світлиця)-сіни-комора.
Складена хата з двох окремих зрубів, що виготовлені із соснових плашок-осередків, з’єднаних між собою замками. Осередок – середня частина стовбура. Найцінніша нижня частина – окоренок, а верхня – вершок, з якого здебільшого будували господарські приміщення. Використовували виключно дерево, з якого не брали живиці. Ширина плашок від 45 до 57 см. Нижній вінець (підвалини) – дубовий, решта 7 – соснові. Шви між плашками заповнювалися мохом під час накладання вінців, згодом їх замащували білою глиною ззовні та зсередини. Цією ж глиною замість вапна побілена світлиця, як ззовні так і зсередини.
В світлиці праворуч від входу стоїть піч з глиняних вальків. Дим виходить через отвір в стіні, що розділяє хату та сіни й через дерев’яний комин. Стеля й дах тримається на одному повздовжньому сволоці, на якому лежать три поперечні сволочки та дощата стеля, утеплена шаром глини 25-30 см. Ліворуч від дверей світлиці встановлений посвіт – конструкція для освітлення приміщення за допомогою соснової лучини. Складається з дерев’яної труби, що вставляється в отвір у стелі та глиняного горщика. В хаті три шестишибкові вікна: два на центральному фасаді, орієнтованому до південного сходу, та одне на лівому причілку, розвернутому до південного заходу.
Правий зруб хати двокамерний під сіни та комору. Сіни мають наскрізний прохід: двері на чільній та тильній стіні на кованих завісах. Стеля відсутня. В коморі стеля з соснових дощок, проте, на відміну від світлиці, не утеплена глиною. Дах споруди двосхилий покритий драницею.
Посилання на джерела:
http://etno-selo.com.ua/ua/muzej/ekspozytsiia/polissya
http://www.hllab.dp.ua/Store/texts/jitlo/bud.htm
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%81%D1%8F
Українська сорочка – це не просто одяг, це справжній оберіг.
Украинский сорочка - это не просто одежда, это настоящий оберег.
Виявляється, вишиванки – один з найдавніших українських атрибутів. Геродот стверджував, що вишивкою був прикрашений одяг скіфів, які довгий час проживали на території України.
Оказывается, вышиванки - один из древнейших украинских атрибутов. Геродот утверждал, что вышивкой была украшена одежда скифов, которые долгое время проживали на территории Украины.
"какой белой будет сорочка на теле мужчины, так он и будет относится к жене" девушки вышивали своему жениху вышиванку к свадьбе. Также рубашка всегда вишивалась женскими руками, а потому несла сильный эмоциональный заряд, символизировала добро, любовь и верность.
Подейкують, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній єдиній дівчині. Іншим до такого сакрального ритуалу зась. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій. Але це лише легенда.
Говорят, что чумаки доверяли стирку своей вышиванки только одной девушке. Другим к такому сакральному ритуалу зась. Так чумак подтверждал верность своей любимой. Но это лишь легенда. Ну представьте месяцами в грязно .. фи.
Одним з найоригінальніших видів вишиванок вважають борщівську. Її особливість полягає в тому, що вона рясно розшита чорними нитками. Розповідають, що колись турки і татари знищили практично всіх місцевих чоловіків, тому жінки впродовж кількох поколінь вдягали саме такі сорочки. А у боршівському храмі знаходиться унікальна ікона, на якій зображена Марія, одягнута саме у таку вишиванку.
Одним из самых оригинальных видов вышиванок считают Борщевский. Ее особенность заключается в том, что сорочка обильно расшита черными нитками. Рассказывают, что когда турки и татары уничтожили практически всех местных мужчин, женщины в течение нескольких поколений одевали именно такие рубашки в честь траура. А в Боршовская храме находится уникальная икона, на которой изображена Мария, одетая именно в такую вышиванку.
Кожен регіон України має свою особливу вишиванку, яка відрізняється від інших технікою та орнаментом. Фактично, кожна область може повихвалятись унікальними вишитими сорочками, притаманними тільки їй.
Каждый регион Украины имеет свою особую вышиванку, которая отличается от других техникой и орнаментом. Фактически, каждая область может похвастаться уникальными вышитыми рубашками, присущими только ей.