Українська дівчина

Гарний та величезний вінок))

Гуцулка Ксеня

Фільм «Гуцулка Ксеня» знято за мотивами твору Ярослава Барнича «Гуцулка Ксеня».

Автор сценарію і режисер-постановник — Олена Дем'яненко.

Події кінострічки відбуваються у Карпатах у 1939 році. До Ворохти приїздить син родини емігрантів Яро (Максим Лозинський). Батько-мільйонер поставив йому умову успадкування грошей: хлопець має одружитися з українською дівчиною.

Над стрічкою працювала міжнародна акторська команда: Варвара Лущик (Україна), Максим Лозинський (США), Олів’є Бонжур (Бельгія), Ігор Цішкевич (США), Олег Стефан (Україна), Катерина Молчанова (Україна), фрік-кабаре «Dakh Daughters». За участю гурту «ДахаБраха».

Вихованець СУМ в Америці Максим Лозинський зіграв головну чоловічу роль. Максим Лозинський - американець українського походження, син юриста і активного діяча української діаспори в США Аскольда Лозинського, який, серед іншого, очолював Світовий Конґрес Українців у період 1998—2008 рр. Макс Лозинський мешкає у Нью-Йорку. 

Спілка української молоді (СУМ) – громадська організація, яка об'єднує українську молодь на добровільних засадах та виховує свідомих, чесних і працьовитих громадян на національно-християнських традиціях та ідеалах, виплеканих українською нацією протягом століть.

Сьогодні СУМ – це багатотисячне членство, яке діє не лише в Україні, але й в українській діаспорі Австралії, Аргентини, Бельгії, Великої Британії, Канади, Франції, Німеччини і США. Організація працює для того, щоб молоді українці з різних країн могли спілкуватися між собою, допомагати одне одному в духовній, розумовій, соціальній, культурній, освітній і фізичній сферах, а також зростали патріотами України.

Що якби XBOX ONE була би СПРАВЖНЬОЮ ДІВЧИНОЮ?

Був такий комікс, але тут кінцівка інша.

словник села Бутейки Сарненського району Рівненщини

Його підготував і видав місцевий ентузіаст без філологічної освіти, історик-аматор Петро Макаренко. 

Спершу думав, що таких слів буде з півсотні. Тоді не планував укладати словник. У 2015 році серйозно захопився. Розпитував старших людей, які ще у повсякденному житті користувалися місцевою говіркою. Коли вже зібралося слів 500, тільки тоді зрозумів, що потрібно готувати книгу.

Зібравши понад 2 тисячі слів бутейської говірки, які увійшли до словника, Петро Макаренко зрозумів, наскільки багатшою могла б бути українська мова з діалектами — ​справжніми мовними перлинами. Такі села — ​це ті етнографічні острівки, які об’єднують народ у монолітний державний континент. За його словами, у перспективі книгу доведеться доповнювати: ще є близько тисячі місцевих слів та висловів, які потрібно зафіксувати, зберегти.

Редактором та упорядником словника став волинський науковець, кандидат історичних наук, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Микола Півницький, який у передмові зазначив, що бутейська говірка багата своїм глибинним змістом, інтонаціями, образами, які передаються зі століття у століття, від одного покоління до іншого.

Кілька прикладів зі словника бутейської говірки «Відлуння сивої давнини, або Слово про слова»:

Аргуль — будь-який спиртний напій.

Байбас — балбес.

Беремна, важка, груба — вагітна жінка.

Бізіяна — мавпа.

Булєбочка — ​перша зварена молода картопля.

Бульбаники — ​деруни.

Вальба — овальна грудка масла або сиру вагою до 500 грамів.

Ґалахват — ​безшабашний, пройдисвіт.

Ґендзьор — ​великий скляний бутель.

Глєжана — ​пещена, так із заздрістю говорять про жінку, в якої люблячий чоловік.

Ґуґло — ​жмут клоччя, який важко розірвати.

Дать гримайов — ​натовкти кулаком у плечі.

«Держать жонку» — одружений чоловік, який є господарем, а не приймаком і не підкаблучником.

Дивило — ​дзеркало.

Дойонка — ​відро, в яке доять молоко.

Жмойда — ​скупердяй.

Забейда — ​легковажний, невдоволений.

Зтуля — звідти.

Кінуца по бабах — ​піти до ворожок.

Ковганка — неохайна господиня.

Куцуня — свиня.

Латун — заношений рваний одяг.

Льєжньовка — ​дорога, вимощена через грузьку місцину з дерев’яних кругляків.

Лякан — опудало.

Мерліни — похоронний обряд.

Муцікі — поросятка, котрих годує свиноматка.

Наклавса, як голодний вовк глєю — ​без міри наївся.

«Нах-нах» — так підкликають пса.

Нацицник — ​бюстгальтер.

Пізіть — жалібно та без міри рюмсати.

Посьєдалі на вирачки — ​про жінок, що проводять тривалий час у теревенях.

Про колісь — ​про далеке минуле.

Робить валюшку — ​небезпечна дитяча забава, під час якої діти бігають по тонкому льоду.

Розтопша — ​дуже повна людина.

Салісовка — ​дорога квітчаста хустка.

Скаржопит — ​ябеда.

Скомініздіть — ​вкрасти.

Стогнота — зануда.

Хабаль — ​гулящий чоловік.

Хапун — ​найчастіше вживають при сварці: «Щоб тебе хапун ухопив!» Дух, що несподівано забирає людську душу.

Хлєбняга — самогон.

Шабльовка — ​гостра на язик жінка.

Шманделок — великий кусок.

Тепер загадка. Що мається на увазі у цьому реченні "Одягнула припинду і нацицника, прошкувала до дзюрка та й зустріла балдиша"?

"Пропала грамота" - культовый украинский фильм, который 10 лет "лежал в ящике"

"- Чого товариство забажає?

- Ковбаси - багато. Сала - багато. Оселедців - багато. Вареників - багато. Шинки - багато. Тарані - багато.
- Горілки пити не будемо. Пампушок з часником.
- А мо вип'ємо трішечки?
- Нема сили відмовитись. Трішечки. Але відро. Ну два... відра.
- І бочечку пива".

«Пропавшая грамота» - украинский советский художественный фильм 1972 кинорежиссера Бориса Ивченко. Экранизация по мотивам одноименной повести Николая Гоголя.

Героическая комедия повествует о полном приключений путь казаков Василия и Андрея с гетманской грамотой к царице в Петербург, а затем - об их счастливом возвращении в родную Диканьку.

Работа над фильмом началась в феврале 1971 году. Съемки начались в конце мая 1972 года и закончились в сентябре. Выполнялись на Киевской киностудии им. А. Довженко. Изначально режиссером рассматривали Виктора Греся, который рассматривал фильм как лирический романтический рассказ о национальном мечтателе-романтике. «Пропавшая грамота» была частью программы киностудии с экранизаций произведений Гоголя, и досталась Ивану Драчу, поскольку тот постоянно был в поездках, а фильм не требовал большого сценария. Сценарист черпал материал из нескольких источников: произведений Гоголя, Николая Стороженко, козацких переводов, эпизоды из произведений Г. Квитки-Основьяненко, М. Кропивницкого, А. Стороженко, народных поверий, народные песни. Госкино СССР одобряли создание фильма, однако изменение режиссера на Бориса Ивченко сказалась на сценарии. Впрочем, большую часть режиссерской работы выполнил Иван Миколайчук, который также сыграл главную роль. На счету актера и музыкальное оформление: он пригласил к работе трио «Золотые ключи» (Маричка Миколайчук, Нина Матвиенко, Валентина Ковальская), подобрал песни и «Козацкий марш», который стал лейтмотивом фильма. Сценарий был в короткие сроки переписано и в мае 1972 начались съемки, которые происходили на Полтавщине в селе Красногоровка Великобагачанского района и в Петергофе.

"- А цариця така воспитана! Отако плюне… От щоб ти зробив? А вона плюне і розітре, плюне і розітре…" 

В ноябре пленки были переданы киностудии, где ряд сцен был сокращен, речь царицы переозвучена с немецким акцентом, добавлен финал с наставлением Василия мальчику, местами заменена музыка. После этого фильм был направлен в Москву, где были высказаны замечания относительно конца ленты. В частности, требовалось затушевать иронично-критическое отношение козаков к царице и переозвучить ее речь на украинском. Однако фильм после этого был «положен на полку» на 12 лет, до начала «перестройки». 

Существует несколько версий, почему показы отложили. Основная утверждает, что в Госкино СССР пощечину царице Екатерине (которую в финальной версии заменили на пощечину Потемкину) в Москве восприняли как оскорбление всего русского народа. Также существует мнение, что решение об отложении было принято уже после обсуждения в Москве, в Киеве. По другой версии, цензура не пропустила возвеличивания козацкого прошлого Украины, что контрастировало с эпизодами с царицей, которая олицетворяла всю российскую власть. Также считается, что цензоров оскорбил отказ Миколайчука удалить ряд сцен и сходство секретаря по идеологии Валентина Маланчука с чертом Куцем.

ссылка на гифку

"— Андрію, може покаємось?

— Та йди до всіх чортів, он чоловік у карти програє!"

Также украинское издательство "А-ба-ба-га-ла-ма-га" в 2019 году выдала книгу Николая Гоголя "Пропала грамота" в украинском переводе Степана Васыльченка с иллюстрациями Андрея Потурайла.

"- Танцювала риба з раком, риба з раком,
А петрушка-а-а з пастернаком, пастернаком,
А цибуля з часником, а дівчина з козаком!
Тиррям-тиррирям пам-пам-пам, тира-лира трататам!"

(Те, що фільм вже був на сайті 2 рази, я в курсі)