Хмельницька область

Донецька область,Костянтинівський район

Фото: Igor Pyshnyi
 

с.Свидя Житомирська область

Традиційний зимовий одяг українців 100 років тому

Сердак - верхняя нарядная одежда, сшитая из валяного овечьего сукна, украшенная выкладкой шерстяным шнуром. Начало XX века. Черновицкая область, Путильский район.

Гуцульский сардак. Начало ХХ века. Ивано-Франковская область, Косовский район.

Покутский праздничный сардак. Начало ХХ века. Ивано-Франковская область.

Полесская женская свита из белого овечьего сукна, украшенная шерстяными шнурами и кистями. Начало ХХ века. Ровенская область, Сарненский район.

Полесская женская свита - латуха. Начало ХХ века. Волынская область, Ратновский район.

Уйош - мужская верхняя одежда в Закарпатье, изготовленная из шерстяного сукна. Начало ХХ века.

Подольский мужской чугай "до стану" из домодельного валяной сукна. Начало ХХ века. Хмельницкая область.

Курта (куртак) - традиционная верхняя одежда крестьян. Сшитый из рядовины, домодельной ткани из льняной нити с шерстяным подотканием. Начало ХХ века. Ровенская область, Сарненский район.

Праздничная женская свита, сшитая из рядовины. Начало ХХ века. Ровенская область, Сарненский район.

А уже в 1968 году, к примеру, в Артемовске (Бахмут), недалеко от Горловки, осталась только одна украинская школа на окраине города и ни одного украинского детского сада.

Учителя русского языка и литературы получали зарплату на 20% больше, чем учителя украинского.

Вашему вниманию фотографии, на которых изображены жители Донецкой и Луганской областей в украинских вышиванках.

м. Горлівка, 1954

м. Лисичанськ, Луганська область 

Євдокія Гніденко-Куплевацька м.Слов’янськ, Донецька область, 1937 рік 

З архіву Слов’янської ЗОШ І-ІІІ ст. № 9. У літописі школи це фото підписано так: 
“1950 р. Маршалкіна Валя і Винокурова Наталка виконують український танець…” 

Cестри Дейнега Раїса та Валентина 1948-1949 рік. м. Краматорськ, Донецька область 

м. Маріуполь, Донецька область, 1959 рік 

Першотравнева демонстрація у Донецьку 

м. Сніжне, Донецька область 

м. Бахмут, Донецька область, 1913 рік 

м. Єнакієве, Донецька область, 1924 рік 

м. Юзівка, нинішній Донецьк

м. Луганськ 

Родина Алчевських, Луганська область 

Жіноче народне вбрання в залах Луганського краєзнавчого музею 

Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Автор фото: Бондаренко Вікторія.

Фото: Сергій Лиманський

Донецька область, Лиманський район, поблизу села Озерне (Іллічівка)

Сіверський Донець

У Суботові науковці, судячи з усього, віднайшли ймовірне поховання Богдана Хмельницького

У родовій церкві-усипальниці Хмельницьких в селі Суботові георадари зафіксували старовинний склеп.

Фахівці припускають, що це поховання самого гетьмана, яке шукали понад 300 років, повідомляється на сайті vl.in.ua.

Свято-Іллінська церква збудована у 1651−1655 роках за наказом Богдана Хмельницького. Це була родинна церква-усипальниця. 1869 року її вперше капітально відремонтовано та прибудовано галарею й цегляну дзвіницю.

Цікаво, що пошуки могили Богдана Хмельницького розпочалися невдовзі після його поховання. Про деякі з них згадував навіть Тарас Шевченко у своїй поемі «Великий льох». Проте всі вони були безуспішними. А на початку ХХ століття до знаменитої Свято-Іллінської церкви навіть приїхала перша експедиція археологів.

До речі, востаннє археологи досліджували ґрунт церкви відносно недавно — 2005 року. Та попри цікаві знахідки у сфері культурних артефактів, склеп із рештками Богдана Хмельницького дослідники так і не знайшли. Коли доходили до так званого материкового ґрунту на глибині 1,7 — 2 метри, що передбачено традиційними методами дослідження, пошуки припиняли. Бо археологи були переконані, що нижче нічого вже немає. А історики переконували, що в ті час не ховали людей на глибині більше як 3 метри.

Втім, результати нещодавніх досліджень у Суботові приголомшили. На глибині понад 2 метри науковці зафіксували геофізичну аномалію, джерелом якої може бути великий археологічних об'єкт.

«Під час розвідки в Свято-Іллінській церкві ми застосовували один із найпоширеніших та перевірених у світовій практиці геофізичних методів — метод високочастотних електромагнітних зондувань, або ж георадарний метод. За допомогою чотирьох георадарів з різною робочою частотою і, відповідно, різної роздільної здатності та глибинності, ми обстежили простір під підлогою церкви до глибини більше ніж 4 метри. Раніше не було можливості дослідити підземний простір до такої глибини, не руйнуючи його. За результатами обробки даних георадарного зондування ми отримали чітке тривимірне зображення аномалії у центральній частині церкві. Її геометрія та розміри(довжина 3 м, ширина 1,3 м) відповідають об'єкту, схожому на склеп», — зізнається Ксенія Бондар — кандидат геологічних наук, старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії теоретичної та прикладної геофізики Інституту геології Київського національного Університету ім. Тараса Шевченка.

У світовій практиці відомі аналогічні розташування склепів, скажімо, у храмах Західної Європи. Це лише підтверджує, що місце у центральній частині церкві в ті часи часто використовували для поховань.

«Знаєте, до Свято-Іллінської церкви георадарним методом я дослідив понад 100 церков та храмів. Проте з власного досвіду знаю лише два випадки, коли в середині церкви, на глибині понад 4 метри, були аномалії, схожі на крипти. Свято-Іллінська церква у Суботові стала в моєму списку третім таким об'єктом. За результатами мого дослідження, там було знайдено 4 аномалії, одна із них на 90% є криптою», — розповідає єксперт-геофізик Іван Ільчишин.

Окрім того, є сліди ймовірно засипаного підземного проходу з південно-західної стіни церкви в бік вівтаря або до підземної крипти. Для перевірки отриманих даних потрібні археологічні та інженерно-геологічні дослідження.

Згідно з офіційною версією, Хмельницький помер 27 липня 1657 року в тогочасній столиці молодої Української держави — Чигирині. А поховали гетьмана в родовому помісті, у Суботові, у склепі Іллінської церкви 25 серпня.

«Інтрига навколо місця поховання Богдана Хмельницького полягає в тому, що на початку XVIII століття у кількох тогочасних історичних творах — Літописі Григорія Граб’янки та Чернігівському літописі - було записано, що під час завоювання України польськими військами 1664 року тіло Богдана підступно викинули з гробниці на попелище за наказом коронного гетьмана Стефана Чернецького», — розповів доктор історичних наук Тарас Чухліб.

Здравствуйте, реакторчане!