гражданское оружие

http://www.pixiv.net/member.php?id=6712177

Чак Норис Одобрям :)

В конце сентября в Украину приедут 10 техасских рейнджеров, которые начнут отбор и обучение 25 сотрудников спецподразделения МВД Сокол. В дальнейшем, эта группа в качестве специальных инструкторов войдет в подразделение специального назначения КОРД национальной полиции Украины. 

Справка. Дивизион Техасских рейнджеров - подразделение правоохранительных органов с юрисдикцией в штате Техас (США). Базируется в столице штата Остине.

Техасские рейнджеры занимаются раскрытием различных преступлений (от убийств до коррупции), действуют как детективы, занимаются охраной Губернатора Техаса, разыскивают беглецов.

Сегодня численность сотрудников подразделения колеблется в пределах 140 - 150 человек. Штаб-квартира техасских рейнджеров находится в столице штата - Остине.

Для того чтобы стать полноправным рейнджером, нужно некоторое время прослужить в других подразделениях правоохранительных органов (обычно - в дорожных патрулях), пройти отбор (с серьезным конкурсом) и специальное обучение.

Рейнджеры обеспечиваются табельным стрелковым оружием (дробовиками и карабинами), криминалистическим оборудованием, специальными средствами. Сотрудники Дивизиона пользуются непререкаемым авторитетом, работа рейнджера считается очень престижной и по форме, и по содержанию близка к работе ФБР.

Оселедець, чуб, чуприна - символизм прически запорожских козаков

Отважный, смелый, готовый в любой момент умереть за свою землю - вот, что символизирует старинная мужская прическа - длинная прядь волос на бритой голове.

Длинная прядь волос на бритой голове козака "оселедцем" стали называть сравнительно недавно, ведь храбрый чуб на голове запорожца таким "рыбным" названием можно было разве что оскорбить или даже обидеть. Название "оселедець" возникло в 20-м веке, значительно позже, чем такая прическа появилась на головах воинов. А "оселедцем" ее назвали советские писатели. Современные козаки на такое название не обижаются, наоборот - шутят.

Сохранилась интересная заметка, которая подробно рассказывает о древнем обычае украинцев носить волосы. Она была опубликована в "Записках Научного общества имени Тараса Шевченко" около ста лет назад.

“Майже всі наші малярі, малюючи низових лицарів запорожців, не знають, як треба малювати їхні чуприни. Так, наприклад, на рисунку маляра Васильківського, виданого на премію російською часописсю “Нива”, намальовано запорожця так, що чуб і чуприна у його вийшли змішаними: поверх звичайного чуба, розчісаного на всі боки, лежить від середини голови, осібне пасмо волосся — чуприна. Запорожці Рєпіна, що пишуть султанові листа, мають чуприни серед голови, як буває це у китайців. У театрах при гримуванні чуприни чіпляють насеред голови. Все це розминається з правдою…” 

Прежде всего, чуб и чуприна - не одно и то же, как некоторые думают, а совсем два разных типа прически. 

Чуб подстригался так: надо лбом, на висках и на затылке волосы брились или стриглись налысо, и только по середине головы оставляли на ладонь широкую, круглую прядь длинных волос. Ее расчесывали по сторонам и подстригали кругом - над лбом, а ниже на затылке.

Таким образом бритые места прикрывались волосами и казалось, что голова вся в волосах; только когда чуб закатывался ветром, то лысую голову было видно, и от того лицо мужчины делалось воинственным. Волосы носили господа, городовые козаки и посполитые; только господа подстригали его выше, на польский лад.

князь Єжи Оссолінський 

Совсем иначе стриглась чуприна. Вся голова брилась или стриглась наголо, над самим же лбом оставляли круглую прядь волос пальцев в три ширины. Волосы то время отрастали в длинную косу, которую можно было причесать на левый бок, или обвести вокруг головы и замотать за левое ухо, или просто довести до него и замотать. Но чаще коса была не очень длинная, только спускалась на ухо, и конец ее болтался на плече.

Маленьким мальчикам чуприну стригли на уровне с бровями, чтобы не лезла в глаза. В старших голова не всегда была идеально выбрита, зарастала небольшими волосами и так оставалась подолгу. Особенно так было у стариков, которые не любили наряжаться. Чуприны носили запорожские козаки, те люди, которые имели какие-то отношения с ними, такие как чумаки, и те крестьяне, которые жили близко к Запорожью.

Оказывается, не всем и на Запорожской Сечи разрешалось носить чуприну, которая была своеобразным отличием рыцарского сословия. Чуприны запрещалось носить джурам, крестьянам-беглецам, неопытным воинам, лжецам, трусам, ворам и обманщикам. Лишить чуприны козака считалось величайшим позором.

О чрезвычайно высоком статусе этой прически у запорожцев свидетельствует и строго регламентированный способ ношения чуприны, закрученной именно за левое ухо. "Чуприну непременно носили за левым ухом, как все отличия и награды, - объяснял бывший запорожец Антон Головатый великому князю Константину Павловичу, - саблю, шпагу, ордена и др. носят слева, то и чуприну, как знак упорного и отважного козака, следует также носить слева".

В Украине существовал даже специальный термин "чуприндир" - храбрый, как запорожец, который носит чуприну на голове. У поляков же военная прическа совсем другая - очень высоко подстриженные волосы кругом на голове - оно больше напоминает прическу наших крестьян.

Запорожець на етюді Рєпіна до картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану» 

Но советским ученым вникать во все эти тонкости власть "не рекомендовала". После уничтожения Сечи московские оккупанты силой брили шевелюры всем козакам, а непокорных казнили. Даже когда в 1788 году было образовано Черноморское войско, некоторые помещики у козаков отрезали на голове чуприны и этим лишали козацкой чести, которой они дорожили и в крепостном звании, признавая себя не крепостными, а козаками.

Несмотря на все запреты еще до 70-х годов XX века в некоторых украинских деревнях мужчины брили головы и оставляли небольшой чупер как признак своего козацкого происхождения.

Все эти факты убедительно свидетельствуют: козаки - продолжение давней военной формации воинов-кшатриев. Во времена Киевской Руси она была как боярско-рыцарское сословие, которое выполняло функции пограничной стражи.

Ведь даже польские власти в официальных документах всегда обращалась к козакам не иначе как "пани-лицарі".

Не случайно на народных картинах "Козак-Мамай", рядом с ним на дубе, который символизирует "Дерево Жизни", непременно изображался родовой рыцарский герб. То есть, даже народные мастера идентифицировали козачество именно с сословием рыцарей. Могилы козаков отличались от могил людей других сословий: на надгробном кресте поперечная часть была украшена небольшим древком с куском полотна на нем, так называемой "прапіркою".

Как мы знаем, козацкие поселения существовали по всему периметру нашего государства. Здесь мы подходим к развенчанию еще одной большой байки о казачестве, которую не только навязали нам, но и запустили в мир. В частности, всегда пытались ограничить историю украинского козачества историей Запорожской Сечи. Мол, козачество возникло на Запорожье и только запорожцы - настоящие козаки. Но факты говорят о другом. Мы знаем, что рядом с запорожскими существовали и городовые, или реестровые козаки, которые были мощной военной организацией и имели свою столицу сначала в Чигирине, а затем в Трахтемирове.

В Мизине, на берегу реки Рось, украинские археологи нашли древнейшее в мире изображение козака с волосами, начертанные на кости мамонта. Возраст изображения - 20 000 лет. Но советской историографией даже вспоминать об этом изображение было строго запрещено. Ведь эта находка убедительно доказывает, что родиной арийских племен была именно Украина.

В арийских племенах, которые в давние времена переселились в Индию, эта прическа была признаком военной касты - кшатриев. Кшатрии носили ее еще четыре тысячи лет назад. В них она называлась "шикхандака" и была присуща индийским богам ветра и Кришне (как символа воинства). Считается, что эта прическа символизировала солнечный луч, знак солнца. Кроме того, чуприна, которая формой напоминает шлык на козацкой шапке, свидетельствовала о пренебрежении кшатрия к смерти. Ведь именно через чуприну бессмертная душа его поднимется к солнцу.

Подобную прическу можно увидеть и на рельефе в гробнице египетского фараона Хоремхеба (XIV в. До н.э.), где она украшает голову одного из пленных митанийских ариев. Так путешествовала эта прическа вместе с нашими предками арийцами по всему Евразийскому континенту.

Бытовала она и у сарматов еще во II веке, о чем свидетельствует греческий писатель Лукиан с Само-сати. Византийская летопись так описывает древнерусское войско, под предводительством Аскольда и Дира 866 года окружившее Константинополь: «Эти варвары-русы были хорошего роста ... Более значительные между ними брили бороды и носили длинные усы; на головах с длинными оселедцами (чубами) и подбритыми чупринами носили островерхие шапки; поверх кольчуги были одеты белые киреи ... Вооружены они были топорами, колчанами, копьями и с обеих сторон острыми мечами, а щиты у них сверху и снизу узкие". Следовательно, козацкий чупер еще в те времена считался признаком знатности рода.

Наши давние князья Аскольд и Дир, Олег и Рюрик, из которых упорно пытаются сделать то шведов, то немцев, во всех договорах и документах называли себя и свою дружину не варягами, норманнами или викингами, а именно Русью. Итак, поскольку русы носили чупер, то и у князя Олега он должен быть, как у его внука Святослава.

Пам'ятник на Пейзажній алеї в Києві (2004). Скульптор Олександр Пергаменщик, архітектор Костянтин Пергаменщик, дар місту Києву 

Викинги же чупер не носили. А нам в литературе, изобразительном искусстве и в кино постоянно изображали Олега лохматого, с бородой, а порой даже в псевдоскандинавском шлеме с рогами. Поэтому, например, на миниатюрах, в старинных руських летописях тот же Святослав, Владимир, а также другие князья изображаются в греческой манере - лохматыми и бородатыми. Хотя с монеты князя Владимира видно, что он бороды не носил, а Святослав самими же византийскими очевидцами описывается с усами и оселедцем.

На старинном рисунке 1670, где изображен отряд городской охраны Львова, тоже видим козацкие прически. Кстати, вооружены были эти львовские правоохранители довольно оригинально - огромными боевыми цепами ("ціпами"), откуда и пошло их название "ципаки". А боевой цеп был любимым оружием именно запорожских казаков, о чем свидетельствует в своей истории князь Искусный, который долгое время находился на Запорожской Сечи.

Кроме того, славяне еще с давних времен практически не знали длиннобородых богов и вовсе не знали длинноволосых.

Праукраинские племена изображали своих идолов с усами, но без бород. На миниатюрах Радивиловской (Радзивиловской) летописи, например, у Перуна усов не видно, как и бороды. Зато отчетливо заметна шевелюра-оселедец, которая совершенно по-запорожски приходит к левому уху.

Бандурист Остап Кіндрачук в козацькому одязі, який грає на площі в Познані 

Джерело: книга Тараса Каляндрука “Таємниці Бойових мистецтв України”

Адольф Абрамович Айга-н-га 

Магія Хаоса 5.0 книга 5:

Гріша-жрець на прізвисько Жеребець 

 Гуманоїд середнього типу (людина,дамаранец), хаотично-злий. Класс обладунку-18(кольчуга, щит). Життів 33 (6к8 + 6). Швидкість - 30 кроків за шість секунд.Сила 14 (спортсмен), швидкість 12(спритний), здоров'я 12(терплячий), розум 11(розумний), мудрість 14(мудрець), харизма 16(красунчик). Мае Захист; Роз +4, Хар +5. Навички: Проповідувати +5, Релігія +2.  Почуття пассивного сприйняття 12.  Мова; загальна, підземна. Небезпека 2 (450 досвіду).   Гріша – заклинатель 6-го рівня. Його зібності до заклинань йдуть від Мудрості (Складність вдачі від заклинань 12, +4 до влучання заклинань). В нього заготовані такі молитви:Закляття (необмежено): приціл,указать [guidance], світло,свет [light], священне пламя, священное пламя [sacred flame], створення чудес, чудотворство [thaumaturgy]1 рівен магії (4 осередка): лікування ран, лечение ран [cure wounds], божественне благословіння, божественное благоволение [divine favour], нанесення ран, нанесение ран [inflict wounds], захист від добра, защита от добра [protection from good], щит із віри, щит веры [shield offaith]2 рівен (3 осередка): вічний вогонь, вечный огонь [continual flame], втримати особистість,удержание личности [hold person], магічна зброя, магическое оружие [magic weapon], зброя духу, духовное оружие [spiritual weapon]3 рівен (3 осередка): прокляття, проклятие [bestow curse], розсіяння магії, рассеивание магии [dispel magic], стражі духу, духовные стражи [spirit guardians] Мульти-атака. Гріша робить дві атаки своїм ціпком +1.Ціпок +1. Рукопашна атака зброею: +5 до атаки, досягаемість півтора метри, одна ціль. Влучення: дробящий урон 7 (1к8 + 3). 

  Стічна чума це загальна назва широкої категорії хвороб процвітаючих в каналізаціях, смітниках і застійних болотах які переносяться істотами що живуть в цих місцях такими як щури, люди і отіджі.Якщо гуманоїда вкусить істота, що переносить цю хворобу, або якщо він вступить в контакт з брудом або відходами, що містять цю хворобу, істота має досягти успіху в рівні здоровья( з шансом на 11 до 20 на хороший результат), інакше воно стане зараженим. Через 1-4 дня симптоми стічної чуми проявляються на хворій істоті. Симптоми включають втому і судоми. Хвора істота отримує одну ступінь виснаження і відновлює тільки половину звичайного числа хітів після сну, і не відновлює хіти в кінці тривалого відпочинку. В кінці кожного тривалого відпочинку заражена істота має зробити іспит здоровью зі складністью 11 із 20. При провалі воно отримує одну ступінь виснаження. При успіху виснаження істоти зменшується на одну ступінь. Якщо успішна діагностика показуе що ступінь виснаження хворої істоти нижче 1, істота зцілюється від цієї хвороби. Послідовники Святого Солларс, Двічі Мученика, вибрали своїм будинком монастир Жовтої Троянди. Він знаменитий всьому континенту зборами творів Ільмаретіанского мистецтва, історіями про землі Кривавого Каменя і сховищем архівів, родоводів. Монастир завжди був бастіоном цивілізованої культури в цьому небезпечному регіоні Фаеруна і не піддавався загрозі багато століть.Висота гір Кам'яного Шпиля і льодовик Білого Хробака ізолювали монастир від мирської суєти.Він став би ідеальним місцем для створення елементальних вузлів повітря - джерел неймовірної руйнівної сили для тих, хто знає, як її приборкати. Як тільки культ виючого Вітру дізнавсяпро існування монастиря, то вирішив отримати над ним контроль і створити всередині елементальнийвузол. Після створення вузла елементальні культи зазвичай створюють елементальних маяк, за якимвони наглядають і захищають. Елементальний маяк не існує в цьому світі, і тому, щоб перенести його з власного плану і змусити парити в повітрі, потрібно створити величезну бурю і керувати нею. Цей ритуал вимагає багато елементів повітря і зруйнує весь монастир, якщо допустити хоч одну помилку. Культисти готові піти на такий ризик, однак знають що буря приверне увагу ріноманітних сил. Тому для успіху їм потрібні час і тайна. Ченці Ільматера завадять здійснити задумане, якщо дізнаютьсяпро ритуал. Напад в лоб занадто ризиковано, не кажучи про увагу, яку воно приверне.Культистам довелося діяти інакше... Вітер може бути тихим і непомітним. під керівництвом людини, відомого як Бладвінд, культисти проникли в монастир, як невідома отрута. Культу навіть не потрібен був повний контроль:його впливу виявилося досить, щоб наставляти на хибний шлях чесних ченців... Монастир - величезний масивний лабіринт, в основному без людей. Проникнути в монастир нелегко: треба багато терпіння і мати магічні навички. Молоді послушники, відвідувачі монастиря і ледь помітна магія, в кінцевому рахунку, зробили свою роботу. Як тільки це сталося, Бладвінд почав підготовку до ритуалу і працював над створенням маяка,керуючого вузлом. Але вітер рідко залишається слабким і непомітним на довгий час, і ця історія - не виняток. Один з ченців, писар по імені Лана, дізналася надто багато. Культисти напали на Лану і покинули помирати, однак вона вижила і вислизнула в Мулмастер. З тих пір з'явилася величезна буря, і, укупі зі зникненням одного з ченців, вона привертає увагу впливових особистостей...8,26, потрібно проплатити десятину и другі борги, дуже не хотілось виходити монахам з комфортної келії, на сьогодні Григорію видали 200 монет, потрібно було проплатити 140 до 1 числа и лишалось ще кредит на 90 (щоб зарядити магічної сфери)... і потрібно купити капусти. 

 В Григорія було лише ще трошки грибового зілля. Ось уже кожного дня, двадцять вісім років, він постійно вживав курильну суміш з магічних грибів. Якщо він довго не вживав магії грибів, то становився повільним, злим, грубим і жорстоким... Досить часто він вживав рисидіум(магічний порошок), що трохи допомагало ... але рисидіум було тут дуже важко знайти... місцевий аналог був надзвичайно дорогий й дуже поганої якості... 

  Клірик заніс гроші в храм і отримав там цілий рюкзак делікатесів... земляні горіхи, лущене соняшне зерно, з рослининною оліею і з дуже гострим соусом(томати, солодкий перець, перець-чілі) - пісна страва що була основним компонентом сухого пайку на 10 днів. До пайку входили кубики з рибним і мясним бульоном, сухарі і солодкі галети, мед з лісними горіхами, чай і шоколад... Гриць поїв майже одразу весь шоколад... на 50 монет жрець купив 2 головки капусти, свіжу булку хліба, мішечок цукру, пару кілограм гороху, свічок, папір і дві пляшки монастирського вина. Свята вода коштувала дуже дорого, вже не кажучи про магічні елексири і освячену зброю. Біля одного дому, з подвір'я Гріша вкрав дорогий і теплий шалик. Зима близько... 

 Гріша завітав до "Сірої Устриці" - рибного ресторану в гавані. Більшу частину припасів він продав тут. Цей заклад був відомий великими порціями їжі пристойної якості за розумною ціною, і тому він користувався популярністю у солдатів, торговців і ремісників. Купці і капітани часто використовували ресторан для ділових зустрічей. «Сіра устриця» являла собою великим кам'яним будинком поруч з гаванню. Її помітний дерев'яний знак у вигляді устриці заклично розгойдувався на сильному вітрі. Усередині ресторану було тепло і сухо, вогонь печі зігрівав велику загальну кімнату. В обідню пору тут було сильно завантажено... Коли Гриць попитав про роботу, поговорив з капітанами суден і місцевим персоналом - миттєво направили і відвели його для зустрічі з лордом Гарвілом, в персональну кабінку. Гарвей - чорнявий величний чоловік в дорогому одязі, з ним в кабінці ще був Дорнан Бєлобородов, міцний, так само дорого вдягнений дварф. Лорд Гарвей Держ - старший син сім'ї Держ, впливової родини в Мулмастере, чия репутація в останні місяці була трохи заплямована. Сам Гарвей все життя намагався свою репутацію підтримувати бездоганною, він був відомий як прагматична, амбітна і працьовита людина, незважаючи на те, що йогоочікування від співробітників і клієнтів були дуже високі, з великим бажанням більшість найманців працювали на нього, Гарвей рахувався справедливим і завжди дотримувався своїх власних стандартів. Вони піднялися і привітали Григорія, кожний особисто... Звичайно, основною темою, як і на вулицях, була поточна погода. Буря лютувала вже кілька днів. Бували і більш сильні бурі, але жодна з них не тривала так довго, та й кількість дощів викликає занепокоєння населення. Мало хто вважає, що причина такої погоди природні, і чутки про неїпродовжують поширюватися. Трохи зіпсованого майна і невеликий спад торгівлі - поки єдині наслідки бурі на даний момент. Однак така погода не йде на користь посівам, і люди серйозно стурбовані втратою врожаю і повним крахом морської торгівлі. Вони розповіли що зустріч присвячена потенційно небезпечній місії з пошуку причин дивною погоди, але відмовилися розповісти про неї поки слуги не занесли їду і випивку у кабінет. Трапеза відбубалась поволі, з екзотичними блюдами і напоями, під тріо бардів і гімнастку. Поки насолоджувалися десертом - Гриця розпитали про минуле... Той розповів як був рабом дроу і як в підземному лабіринті, в поселенні з назвою Відстійник, зумів побудувати храм і привернути дюжину послідовувачів... згадав кумедну історію про свою вчительку:"Високорівневий жрець кастуе низькорівневе заклинання за допомогою максимальнорівневого вузла святої Сили. Всі дивляться на неї як на безумну. 10 ворогів провалюють вдачу і підпадають під заклинання Наказ, жрець всміхнулась й наказала - "Срати! Але найсмішніше - саме це принесло перемогу легіону. Так як на той момент ним командувала жрец. Тисяча легіонерів почала сумлівно серти... а потім на ворога напала сотня берсеркерів що бігли без штанів. В цей час загін кавалеристів напав на лівий флан, вони вбивали і стягували штани з трупів. По всьому фронту виступили загони двух обісраних полків, наполовину без штанів, половину в засраних... побачивши це і почувши нестерпний запах ворог здригнувся і теж почав сратися... і бій був програнний, сотні бійців полягли з брудними штанцями... при тому що у легіон були лише дві втрати - від дезинтерії." Гарвей згадав, що сьогодні пізніше він збирається зустрітися з послідовницею Ільматера, яка нібито знає більше про те, що відбувається, і він був би щасливий, якби всі приєдналися до нього... Ільматер, Зломлений Бог. Він є законно-добрим божеством витривалості, мучеництва і страждань. Він дає підтримку і допомогу пригнобленим і переслідуваним, закликаючи їх до терпіння. Інших він закликає допомагати, приймаючи тягар страждають на себе. Він - втілення співчуття і вічний ворог страждань. Будинок страждань був присвячений Ільматеру. Цей храм також функціонував в якості притулку для бездомних і лікарні. Він був розташований в найбіднішій частини міста на сході від гавані. Про Лані там майже нічого було не відомо, за винятком того, що вона недавно прибула в цей краї з монастиря Жовтої Троянди і вона поклоняється Ільматеру. Вона не дуже балакуча, але люди чули, як вона з презирством відгукувалася про нову примху, яка називається «Жовте Дихання». 

 Сьогодні у Григорія був день народження... зранку його привітала коханка. На обід до нього завітало більше дюжини друзів... на вечерю "сіра устриця" була забита гостями що прийшли поздоровити іменинника з сорокачотиреріччям... І всі вони заразилися хворобою що прояве себе через чотирнадцять днів. 

 Йому подарували декілька кумедних речей: Дварфський підручник по статевому дозріванню, для тих кому за сорок. Бочку зілья від імпотенції. Статую нагої дроу, в натуральну величину.

1 вересня 1939 року – початок Другої світової війни. Початок найбільшої трагедії і гуманітарної катастрофи в історії людства, початок найстрашнішого злочину проти людяності, за який досі не покарані всі винуватці.

Другу світову війну розв‘язали дві тоталітарні країни* – нацистська Німеччина та комуністичний СРСР. Але в Нюрнберзі на трибуналі 1945-1946 років засудили лише злочинний нацистський режим, а злочинний комуністичний режим залишився непокараним. Історія не пробачає таких помилок. Саме тому людство продовжувало страждати від комуністичного СРСР ще до 1989 року доки не впала Берлінська стіна. Але і після падіння стіни та розвалу СРСР світ знову не засудив злочинний комуністичний режим та не покарав його за розв‘язання Другої світової війни. Це була та ж сама помилка і історія знов не пробачила нам цього. Саме тому людство сьогодні опинилося на порозі нової світової війни, бо Росія намагається відродити СРСР, виправдити комуністичний режим та реалізувати імперські амбіції про світове панування.

Злочини проти людяності не мають терміну давності, тому ніколи не пізно засудити злочинний комуністичний режим та злочинні дії тоталітарного СРСР. Комунізм має бути заборонений у всьому світі, як і нацизм. Людство має це зробити обов‘язково, щоб жити далі у безпеці.

Не забуваймо уроків історії.

*Друга світова війна розпочалася з розподілу Польщі між нацистською Німеччиною та комуністичним СРСР за попередньою злочинною змовою, коли вони підписали Пакт Молотова-Ріббентропа 23 серпня 1939 року. Згідно із таємним протоколом до нього, нацисти та комуністи ділили між собою Східну Європу. 1 вересня 1939 року спочатку Німеччина, а потім 17 вересня 1939 року СРСР вторглися у Польщу та окупували її. СРСР вступив в Другу світову війну на боці нацистської Німеччини.

Українські землі з перших днів опинилися в епіцентрі бойових дій, тому для українців ця війна почалася саме 1 вересня.

У цей день Німеччина напала на Польщу, а бомбардувальники Люфтваффе бомбили Львів, упродовж першої половини вересня 1939 року – Луцьк, Станіславів, Тернопіль, Дрогобич, Сарни, Яворів, Стрий та інші міста.

Серед мільйона польських військових, близько 120 тисяч були українцями. У Вересневій кампанії 1939 року у боях проти нацистів загинуло близько 8000 українців-громадян Польщі.

Водночас у вересні 1939 року загони ОУН підняли повстання в деяких районах Західної України з метою створення незалежної Української держави. Але ці зусилля були придушені після вступу на ці території радянських військ.

Трагедією українського народу на той час була відсутність власної держави, а відтак його розподіл між усіма воюючими сторонами у цьому конфлікті.

Фото Дмитра Муравського.

Ламповый Киев

Вартові