жертва фанатизма

ссылка на гифку

мухаххахахахахааххаахах

Да здраствует новый модератор ... ну вы поняли ...

Сегодня отмечается День Вооруженных Сил Украины!

акт 3, початок http://ua.reactor.cc/post/4615313

акт 2 - http://ua.reactor.cc/post/4620873

7:15, 29.11.2020

 Світанок був примерзенним, на вулиці, сиро, холодно, через пару днів настане зима... ворони 

голосно каркали відчуваючи поблизу смерть...

 А в кімнаті таверни - тепло, зручно, мерехтливі свічки ховали пилюку, бруд і природній сморід 

великого, здорового чоловіка... трохи ладану, пару молитовників, охапка пахучого свіжого сіну, 

горщик з пісною кашею, кухоль нерозбавленного когору і кімнатка вже набувала приемного, затишного вигляду... вже можна було запрошувати місцеву селянку щоб разом там почитати молитви, вивчити діяння святих...

2:18,30

 Гриби майже закінчилися, ресідіум що е в продажі - жахливої якості і надзвичайно дорогий. Потрібно зв'язатися на днях с демоном щоб Григорій хоча б через дві неділі(коли отримає золото з церкви) зміг купити два з половиною грамма грибів. Також йому необхідно зібрати військо і почати з вербування найманців для бойової групи.

22:46,3.12.

 Вдалося, нарешті, дістатися до Судрава - гірського села з 600 мешканцями.

Місцеві жителі, це міцні, працьовиті люди що віддавали перевагу, щоб їх залишили в спокої.

Через це вітали Григорія явно холодніше, ніж в Равенсбурзі, але мешканці не відмовилися від 

можливості щось вигідно виторгувати за припаси... селяни рекомендували не ходити в гори, вони чули, що міст у «Танцюючий орка» був зруйнований. Хоча вони відзначають - досвідчені шукачі пригод зможуть перетнути річку...

 З Судрава в Томрав дорога йшла серпантином через гори, періодично небезпечно спускаючись по каньйонах і відкриваючи захоплюючий вид на озеро Танучого льоду і Земляний ліс внизу.

16:06,4

 Почалася буря. Суворий вітер, дощ і брудні дороги зробили подорож Гріші складніше, але також прибрали з його шляху диких звірів і майже всіх інших мандрівників. Звуки бурі зловісно грохотали, хоча іноді заглушалися ревом річки. Коли дорога досягла вершини наступного хребта, Григорій зміг розгледіти джерело звуку - у маленькій долині внизу, крізь зарості ялинок, неслась брудна і бурхлива річка. Моста не було, хоча його рештки до сих пір трималися за круті береги. Крізь дерева було видно кам'яну вежу і кілька солом'яних дахів. З труби найбільшої будівлі йшов дим. Проте, все це знаходиться на іншій стороні річки.

 Жрець знайшов місце де вода не доходила, в глибину, до грудей середньої людини. Активував всіх трьох своїх мерців, і ті перенесли його з речами...

 Але коли Григорій с зомбі пробиралися до будівель, з кущів напала п'ятірка здоровенних(як для типових представників своєї раси), товстих, добре озброєних гобліноїдів... лисі, зелені істоти з загостреними кінчиками вух, були захищені щитами і хутряним обладунком...

 Підбігши блищи гобліни почали кидати короткі списи ... Гріша наказав скелету хапати лук і той вистрілив потрапивши одному з нападників в коліно, цього-ж жрець вдарив силою молитви священного вогню... Два зомбі вибігли вперед розмахуючи кулачками. П'ятірка гобліноїдів вихопила моргенштерни та почала лупцювати зомбі... 

 Григорій застосував молитву пекельних мук - одного монстра паралізовало... мертвяки догризли (незважаючи на удари) гобліна і напали на паралізованого... трійця що залишилася спочатку здається розгубилася, але сконцентрувалась і добряче відгамселила одного із зомбі, так що той вже не рухався... 

 За цей час їм за спину зайшов Григорій і раптово атакував. Скелет рівномірно, як заведений,  стріляв з короткого лука. 

 Гобліноїди зосередились на Гриці і добряче натовкли боки жрецю, та той, прочитавши молитву лікувального молебна, майже повністю відновив собі сили... мерці добили третього гобліна й напали на іншого... Григорій проломив череп ще одному. Останній намагався втекти, та під дією магії паралізації далеко не побігаєш...

 Трупи гоблінів жрець наказав з'їсти своїм мерцям (зомбаки їли м'ясо, а скелет збирав кістки), це підвищило в їх тілі кількість Сили що дозволила їм стати на рівень краще, зомбі отримали перший рівень варварів, а скелет перший рівень злодія...

20:43,5

«Танцюючий орк» - це простий готель, що складався з великої кам'яної вежі і прибудованої до неї стайні. Поруч з нею була ферма і квадратна вартова башта, в якій постійно жило троє солдатів. Усе це було оточене дерев'яним палісадом заввишки метри три. Тут і посилився наш "герой".

 Григорій зумів заробити пакетик грибів: Зустрів двох бродячих бардів з півкілограма золота, одна з них вже декілька днів страждала від грибної ломки і благала про хоча-б одну дозу, її чоловік теж різко забажав ... вони дуже зраділи взнавши що е можливість і запропонували все золото ... 

 Гріша провів ритуал Виклику і виміняв у демона, за бардівське золота, три пакетика(по три грами в кожному) грибочків непоганої якості...  Накурившись грибів Гриць в екстазі зайнявся сталкінгом в сновидіннях бігаючи по Чорній Астральній Зоні... коли його попустило він мусив усвідомити - ці грибі були раза в три гірші(за ті шо він вживав останній раз), але вже були запліднені й містили 

спори... жрець довго думав як ефективно проростити грибницю - при успіху можна було мати непогані 

урожаї... частину спор він подумував за сотню золотих продати бардам(перед тим як віддати їхні два 

пакетики - спори Гріша вибрав собі)...

 Гриць надіслав магічне повідомлення одному знайомому духу що страждав від алкоголізму й наркоманії. 

Невздовзі той з'явився... Розплатившись з духом двома дозами грибів - змусив того ідентифікувати й 

оглянути дивний магічний предмет якого клирік знайшов в одному із прихованих біля дороги алтар

місцевих святих. Дух казав що це був древній предмет запису звуків... Григорій відправив шукати 

місця де можна буде дістати гриби і ресидіум.  Незабаром дух запропонував за пів-кілограма золота 

- грам рисідіума і хотів двісті грам золота за 1 грам дуже хороших(за його словами) грибів.

0:36,6

 Після грибів Григорій був дуже збуджений і тому зайшов в таверну щоб трохи заспокоїтись парочкою 

кухлів гарячого, нерозбавленого вина з спеціями... там він познайомився з одним із трьох місцевих 

стражників - сержантом Сергором, той був на нічній зміні, та був чимось засмучений і тупо 

нажирався дешевим елем... Григорій вмовив, за десять монет, супроводити його до монастиря...

 Також познайомились з великаншою, два з половиною метровою жіночкою, Маарікою Друїдом. Вона також прямувала до монастиря Жовтої Троянди. Разом вони чекали коли вщухне буря...

12:24

 Храру, могутній ведмежатник(дуже великий і товстий гоблін) цих земель зв'язався з якимись 

культистами, він встановив контроль над племенем, викрав і взяв в заручники кількох жителів 

Томрава. Тепер мешканці Томрава (ті, хто розуміють ситуацію, що склалася) були змушені підкорятися наказам культу. На щастя, в більшості випадків все, що потрібно робити - просто спостерігати за дорогою і затримувати мандрівників, що прямують до монастиря.

 Це Григорій узнав магічно перевівши записи з паперів з'їдених гоблинів. Показавши це великанші 

вони разом надавили на стражника і той зізнався - в заручниках тримали сім'ю сержанта Сергора. Та 

брат і дружина брата ніколи-б йому не пробачили, якщо Сергор дозволить маніпулювати собою і зробить щось безчесне. Тому він якраз шукав можливості зробити хоч щось з мінімальним ризиком для заручників, і Гриць з Маарікою - були його шансом. При розмовах з ними він був дуже обережним, тому що вважав - поруч знаходилися гобліни, які спостерігають за дорогою й таверною і він боявся великого числа шпигунів серед людей з «Танцюючий орка».  Він намагався говорити не привертаючи до себе уваги, і передав жрецю таємну записку, щоб переконати їх прийти на зустріч за стайнею цієї ночі. 

  Гріша виміняв за три Благословення у селян мішок картоплі. І зараз, розвівши вогнища, варив, пік 

і жарив. Частину плодів жрець віддав в жертву Божественній Матері...

 Коли стемніло Гриць зустрівся з Маарікою і пішли чекати стражника за стайню строячи з себе 

закохану парочку ... незабаром з'явився стражник.

 Опинившись наодинці з жрецем і веліканшою він розповів про свою проблему і попросив їх допомогти.

Йому не було що запропонувати в якості нагороди, але він був упевнений, що у культистів знайдуться 

скарби і інформація, і що мер Томрава ймовірно запропонує нагороду після всього цього. Він розповів 

що гобліни тримають заручників в недавно покинутій шахті Деру, в дюжині миль на захід від Томрава.   

Він знав, що гобліни з племені Тіньового Кігтя раніше були союзниками, а також чув розмови 

медвежатників про те, що не всі гобліни задоволені новим положенням. За чутками, колишній вождь 

Саштек все ще живий, і Храр наглядає за ним. Ходили чутки що старий вождь відмовився говорити, де захований скарб племені, але може і по якісь іншій причині.

 Сергор був біля цієї шахти усього два рази. Він пам'ятає два будинки і відкритий сарай, обнесений 

огорожею. Вхід в шахти закривали міцні дерев'яні двері. Наскільки він знав, там не було інших 

виходів, хоча він ніколи не заходив всередину.

 Для вигляду сержант хотів післати звістку культу про мандрівників. Він запевняв, що це для того щоб 

ввести в оману культ. Сергор боявся, що навколо були шпигуни, і краще перестрахуватися, а 

повідомлення все одно прийде в шахти пізніше, ніж вони дійдуть до них. Крім того він дозволив Грицю 

надиктувати повідомлення, де описав себе як бідного монаха, а друїдессу - як незаміжню паломницю. 

 Сергор пообіцяв допомогти, з ще двома селянами родичі яких були в заручниках...

11:20,7

 Дорога вела в вузьку ущелину, яка простягалася на сто кроків і закінчувалася стрімкою скелею. 

Вузька земляна стежка в однієї зі стін ущелини піднімалася на 15 метрів до уступу. Вище уступу 

через ущелину було перекинуто декілька балок і мережа з канатів, на яких бовталися блоки. Від 

уступу вглиб скелі йшов тунель... хід губився в темряві.

 Вхід в ущелину перекривала трійка невеликих будівель, оточених триметровою огорожею з згнилої 

деревини. Кам'яна хижа (20 на 30 кроків) - раніше була одномісним будиночком для шахтарів. Зараз 

його займав вождь ведмежатників. Аналогічний міцний будиночок поменьше займали інші гобліни... 

 Свист сильного вітру глушив майже всі звуки, лише далеко лунало відлуння гортанного гоблінского 

говору. Ледь чутно скрипіла деревина і доносився тихесенький звук що нагадував плач. Один з людей-

розвідників, що працювали на гоблінів за золото, лежав й скучав на даху прибудови в дозорі...

 Трое медвежатників патрулювали огорожу навкруги шахти, вони встали в найдальшому куті від домівки вождя і щось швиденько пили, передаючи по колу велику керамічну пляшку... 

На них побігли трое стражників з двома зомбаками і почали гамселити гоблінів-переростків гострими списами... Розвідника з даху, коли той помітив побиття гобліноїдів, окутала лозою і чіпкими травами Мааріка за допомоги магії друїдів. До нього вдерся Григорій і забив на смерть ціпком...

 Розправа над трійцею медвежатників прошла непомітною для інших розбійників. Це допомогло добре 

оглянути будинки і підготувати пастки. В одном з домів заблокували колодамии ватажка з дивним гостем(подібним Храру,вождю медвежатників - гобліном-велетнем), а іншу будівлю з чотирма гоблінами і двома чоловіками-найманцями підпалили... виходи заблокувавши так що ворог в паніці, по одному, вискакував на шість гострих списів ...

 Храр та його гість, як тільки почали підпалювати і його будинок, здався. В третій будівлі було 

кілька рабів-гоблінів що повтікали як тільки їм пришла нагода...

 Шахта Деру утворилася вимиванням гірських порід талими водами льодовика, що знаходиться по той бік гір. Підлога шахти була з твердого каменю, як і поверхню ущелини, у деяких місцях на підлозі були постелений довгі дошки. Тунель висвітлили, розставленими через рівні проміжки, масляними лампами.

Відчувався сильний запах гарі палаючого масла в лампах і сморід немитих тіл.... довгий коридор вивів в невелику кімнату з пласкою підлогою,  світильником що стояв на столі, двома лисими мужиками в темних мантіях які сиділи на стільцях і грали в кості... загін з стражників, зомбі, скелета і друїда, на чолі з Грицем, увірвались і швиденько списами закололи лисих. Далі, за прикритими дерев'яними дверми, була трохи більша кімната з ще двума лисими, які разом валялися на одному ліжку, з чотирьох двух-ярусних... поки ті вскакували намагаючись натягнути кальсони - стражники з мертвяками закололи їх списами... Крім ліжок в цій кімнаті був очаг посеред кімнати, невеличкій стіл з декількома табуретками, шафа і дві маленькі скрині, але нічого цінного знайти тут не вдалося, лише лахміття й залишки їжі. Також там були ще одні прикриті двері... далі була довга печера де плішивий, з бородою і чорній рясі секстант, володіючи жахливою магією, під охороною двох магічних істот (Повітряних Елементалів) і двох накаченних чоловіків в шкіряних масках,  катував і гвалтував бранців ...

 Увірвавшись стражники простромили списами кінцівки лисого чим полонили злого чародія... Григорій заставив його відігнати, назовні(щоб потім по одному знищити) елементалів, в цей час мертвяки з друїдесою забили двох головорізів...

  Серед голих, закатованих полонених був величезний гоблін, замордований, зломлений Саштек, бувший вождь племені, якого переміг Храр... але не вбив, а полонив, і майже кожен день мучав й гвалтував.

 Гріша уклав угоду Саштеком, той зцілює його рани, а здоровенний медвежатник, мав вірно працювати на жреця. Із врятованої дюжини людей різного віку і статі, були і брат Сергора з його дружиною. 

Вони замерзли, зголодніли і зневірилися... За допомогу врятування своїх родичів й знайомих сержант 

Сергор, з двома сильними селюками, пообіцяли надати охорону... мінімум в дорозі до монастиря...

8:47, 8.12.20

 Ритуал пройшов бездоганно. Григорій був дуже задоволений - в нього вдалося купити в демонів майже десять грамів грибів непоганої якості. Він віддав в жертву богам рештки елементалів, гоблінів, культистів, а також своїх мертвяків. І темні злі сили нагородили Грішу зробивши його жрецем сьомого рівня домена Смерті...

 Він продемонстрував свою нову силу Мааріці, і та була зачарована. Григорій запропонував друїдесі 

приєднатися до нього, пообіцявши їй нову Силу, і та швидко погодилась, і вони одружились... 

12:04, 12.12.2020

 Томрав - невелика шахтарська село, в ньому проживало приблизно 400 людей, дварфів і полуорків. 

Воно було на шляху до монастирю Жовтої Троянди. Звивиста дорога бува єдиним шляхом до поселення і до монастиря для возів. Місцями вона настільки була вузька, що і візок ледве зміг-би проїхати. 

Сильний вітер, дощі, мокрий сніг і круті підйоми робили цю частину дороги мало не найважчою. Камені 

та скелі місцями вкривали від вітру і дощу, але давали лише короткочасне полегшення і зустрічалися 

дуже рідко... 

 Друга половина шляху до монастиря проходила високо в горах, що дуже знижувала нормальну швидкість пересування вдвічі... 

 Частина шляху проходила через довгий звивистий тунель що називали Солітьюд... В тунелі поселились гігантські павуки... Та Григорій, з кладовища шахтарського села(за згодою селян), піднімав по три скелета(стільки поміщалося по ширині тунелю) з кирками що рубили павуків і яйця... а павутиння Гриць підпалював за допомогою магічного вогню... на це пішло декілька днів, поки не очистили тунель... вісім велетенських павуків було знищено. 

 Біля виходу з тунелю, на мертвяків(що йшли першими) напало двое велетенських Бурих Тюфтіїв(напів-жуків, напів-гуманоїдів що жили під землею)... Друїдесі й жрецю вдалося іх оглушити магіею й полонити...

 Григорій приніс в жертву, в ритуалі Смерті, одного тюфтія щоб передати силу Мааріці. Вона була 

в захваті від нових можливостей що появилися в неї коли ритуал зробив із неї друїда пятого рівня. 

 Вона, на радощах дозволила Грицьку взяти наложницю... бо їй надоїло спостерігати як Гріша гвалтує

зомбі по кущах, а в неї самої починалась вагітність... 

 Гриць купив в селян Томрави, за сотню золотих монет, місцеву молоду, незайману монашку на ім'я 

Сестра Чурм Мристар... й заставляв її, за миску каші і щоб не їбали в сраку, двічі на день(зранку і 

на ніч), робити масаж чи орально задовільняти Гриця і Ма... 

10:43,13

 Попереду йшов бурий тюфтій, несучи на шиї Григорія, в стальному обладунку, щитом, мечем і списом, 

далі двое неповнолітніх дівчат-зомбі несли ложі з друїдом, за ними шли монахиня, гобліноїд і трое 

стражників що несли клітки з мертвяками. Вони пробиралися крізь хуртовину і через мить вишли з неї. Сніг перестав падати, вітер став легким бризом, а над головою крізь сірі хмари проступило блакитне небо. Стало помітним велетенську будову що розкинулась по скелястій стороні гори високо над загоном. Невелика стежка вилася вгору, проходячи через кілька воріт, перш ніж досягала головної будівлі. Комплекс монастиря складався з двох частин: перед входом розташувалася група невеликих білих будівель, а за ними - великі жовтуваті будівлі, ближче до схилу гори. Позаду них на сонці переливався великий купол головної будівлі. 

 Над воротами на стіні був викарбуваний напис:

«Страждати з іншими - значить бути іншими; втрачати себе і розглядати будь-яке страждання не як 

своє власне - ось наша істина.»

 Перша брама виглядала міцною, поруч висів великий бронзовий дзвін.

 Монастир виглядав древнім і спокійним куточком цивілізації посеред вкрай небезпечної дикої місцевості. Монастир Жовтої Троянди - це древня організація, заснована сотні років назад в усамітненні, в горах Кам'яного Шпиля. Вона була присвячений Ільматеру, Плачещему Богу, божеству страждань і стійкості, він став бастіоном цивілізації на тисячу років... але зараз його основи почали хитатись...

1 вересня 1939 року – початок Другої світової війни. Початок найбільшої трагедії і гуманітарної катастрофи в історії людства, початок найстрашнішого злочину проти людяності, за який досі не покарані всі винуватці.

Другу світову війну розв‘язали дві тоталітарні країни* – нацистська Німеччина та комуністичний СРСР. Але в Нюрнберзі на трибуналі 1945-1946 років засудили лише злочинний нацистський режим, а злочинний комуністичний режим залишився непокараним. Історія не пробачає таких помилок. Саме тому людство продовжувало страждати від комуністичного СРСР ще до 1989 року доки не впала Берлінська стіна. Але і після падіння стіни та розвалу СРСР світ знову не засудив злочинний комуністичний режим та не покарав його за розв‘язання Другої світової війни. Це була та ж сама помилка і історія знов не пробачила нам цього. Саме тому людство сьогодні опинилося на порозі нової світової війни, бо Росія намагається відродити СРСР, виправдити комуністичний режим та реалізувати імперські амбіції про світове панування.

Злочини проти людяності не мають терміну давності, тому ніколи не пізно засудити злочинний комуністичний режим та злочинні дії тоталітарного СРСР. Комунізм має бути заборонений у всьому світі, як і нацизм. Людство має це зробити обов‘язково, щоб жити далі у безпеці.

Не забуваймо уроків історії.

*Друга світова війна розпочалася з розподілу Польщі між нацистською Німеччиною та комуністичним СРСР за попередньою злочинною змовою, коли вони підписали Пакт Молотова-Ріббентропа 23 серпня 1939 року. Згідно із таємним протоколом до нього, нацисти та комуністи ділили між собою Східну Європу. 1 вересня 1939 року спочатку Німеччина, а потім 17 вересня 1939 року СРСР вторглися у Польщу та окупували її. СРСР вступив в Другу світову війну на боці нацистської Німеччини.

Українські землі з перших днів опинилися в епіцентрі бойових дій, тому для українців ця війна почалася саме 1 вересня.

У цей день Німеччина напала на Польщу, а бомбардувальники Люфтваффе бомбили Львів, упродовж першої половини вересня 1939 року – Луцьк, Станіславів, Тернопіль, Дрогобич, Сарни, Яворів, Стрий та інші міста.

Серед мільйона польських військових, близько 120 тисяч були українцями. У Вересневій кампанії 1939 року у боях проти нацистів загинуло близько 8000 українців-громадян Польщі.

Водночас у вересні 1939 року загони ОУН підняли повстання в деяких районах Західної України з метою створення незалежної Української держави. Але ці зусилля були придушені після вступу на ці території радянських військ.

Трагедією українського народу на той час була відсутність власної держави, а відтак його розподіл між усіма воюючими сторонами у цьому конфлікті.

ВНИМАНИЕ! ПОСТ СОДЕРЖИТ МНОГО БУКОВОК И ЯВЛЯЕТСЯ ОЧЕНЬ ДЛИННЫМ!

Шановне панство! Оволодіваймо лексичним та стилістичним багатством української лайки, несімо її в маси, пропагуймо її повсюдне вживання, широко користуймось нею у побуті (але виключно при наглій потребі)! Пам’ятаймо – ніщо так не знімає стресів, як різнобарвне “міцне” слівце, ніщо так не допомагає розкрити глибини української душі, як рідна здорова сороміцька лайка!

Наш народ, слава Богу, має доробок і в цій царині. Хоч і не такий значний, як у московитів угро-фінів, але дещо є.

Система української лайки ґрунтується геть на інших засадах, аніж лайка московська. Кацапські “матюки” – грубі, брутальні, сексоцентричні або ж відгенітальні. В основі їх – статевий акт, часто неприродно збочений, анатомічні органи, що беруть у ньому участь, та особи, які мають ті чи інші сексуальні відхилення.

“Матюки” українські – копроректального типу, вони пов’язані з актом дефекації, з ефекторним органом та продуктом цього акту. Цим українська лайка близька до лайки европейської. Порівняйте: французьке Мerde, німецьке Scheisse, Dreck, Lecken Sie mir Arsch, польське Gówno. Принагідно зауважимо, що термін копроректальний не є цілковито адекватним, бо образотворчою функцією народ наділяє не rectum як такий, і не anus, а СРАКУ в широкому розумінні цього слова, насамперед обидва Musculus gluteus maximus. На доказ цього твердження можна навести той факт, що демонстрування оголених сідниць традиційно є найефективнішим ендшпільним ходом у міжсусідському конфлікті “за межу” чи “за курку”.

Одначе перейдемо від сухих дефиніцій до зеленого дерева практичних настанов. Отож, якщо є потреба дати стислу й високоемоційну оцінку якоїсь особи, предмета, ситуації чи процесу, вживаймо слова: гімно, гімно собаче, срака, гімнюк(-х), (гімнючка), засранець (засранка), серун (серуха), дристун, бздюха, бздун, бздир. Іноді, для означення молодших за вас осіб, вживаємо позасистемне слово сцикун (сцикуха).

Для відтінення чиєїсь неправоти, як арґумент у суперечці, побажання тощо, вживаємо фразеологізми: “насеру його матері!”, “насеру твоїй матері” (увага: тТвоїй вимовляється через два т), “поцілуй мене в сраку!”, “поцілуй собаку в сраку!”, “йди ти в сраку!”, “щоб ти всрався!”

Матеріальні збитки підсумовуємо виразом: “собаці під хвіст”.

Коли хтось перебирає харчами, йому можна дати пораду: “то гімно з’їж!”

Московські “матюки” дають можливість пунктуації усного мовлення (бля, бляха, бляха-муха) замість коми тощо. Українська ж лайка позбавлена цієї властивости. Можливе тільки позначення абзаців і знаків оклику виразом “насеру його матері” та редукованими формами цього фразеологізму “насеру матері” і “серу-матері” (вимовляється як одне слово). Проте, будьмо обережні, вживаючи цей вираз, бо існує на нього нещадний контраргумент у вигляді фрази: “насери собі в голови, щоб м’якіше спать було”!

Якщо ж на заваді власному самовираженню через здорову українську лайку стоять якісь чинники внутрішнього (інфантилізм) чи зовнішнього (по пиці дадуть) характеру, то вживаймо індиферентні вирази: “матері його ковінька”, “трясця його матері”, “сто копанок чортів тобі в печінку” абощо. Можливе використання евфемізмів, як от: “к чорту”, “до біса”, “під три чорти”, а також характерних для Галичини: “холєра”, “холєра ясна”, “шляк трафив”…

ЛАЙЛИВІ ВИРАЗИ:

А щоб в тебе пір’я в роті поросло…

Трясця твоїй матері…(трясця — це лихоманка, хворобливий стан, коли людину періодично кидає то в жар, то в холод)

Ти нечиста сило…

А щоб швидкою Настею тут тебе зносило…

А щоби нижче пояса зціпило за пупа…

А щоби пуп той вилисів, як від маку ступа…

А щоб тобі чорне було…

А щоб тобі відмовили, як чогось попросиш…

А щоб твоєю мордою просо молотили…

А щоб твоя дружинонька з кумом повелася…

А щоби твоя срака по шву розійшлася…

А щоб ти щастя не знав…

А щоб ти луснув…

А щоб тобі заціпило…

А щоб тобі повилазило… (вживається коли хтось чогось не бачить, або не побачив)

А щоб тобі заклало…

А щоб ти не діждав…

А щоб ти всрався, як маленький був…

А щоб вам пусто було…

А щоб тебе підняло і гепнуло (вертіло)…

А щоб тебе грім побив…

А щоб тебе злидні обсіли…

А щоб йому голова облізла…

А щоб тебе Морана побила…

А бодай тебе чорти вхопили…

А щоб тобі добре було…

(вживається і як лайка)А щоб ти здоровий був…

(вживається і як лайка)А щоб ти падло дристало та й дристало…

А щоб тобі булька з носа вискочила…

А щоб тебе муха вбрикнула…

А щоб тебе колька сколола…

А щоб тобі курка на ногу наступила…

А щоб вас лиха біда стороною обходила…(вживається і як лайка)

А щоб тобі рачки лазити…

А щоб ви згинули…

А щоб ти скис!А щоб ти сказився!…

Дурний як ціп…

Стара кляча…

Срав пес їхній матері…

Най ті качка копне!…

Всрався тай криво!…

Кров би тебе нагла заллєла, сучий ти сину!…

Дідька лисого тобі дам…

Сто чортів в печінку…

Іди до бісової матері…

Бісовий син…

Вражий син…

Вражі діти…

Бісова ковінька…

Дурний тебе піп хрестив (Про «нерозумну людину»)…

Матері твоїй ковінька…

Матері твоїй хиря…

Дам по макітрі…

Відвідаєш макогона…

Бісова душа…

Арештанська душа…

Підла душа…

Підлої матері син…

Підлого стерва робота…

Підлого сина (дочки) робота…

Най би тебе пранці з’їли…

Хай вам грець…

Ти, гімно нероздушене!

ПРОСТІ ВИРАЗИ:

(тут будемо наводити цікаві, на наш погляд, вирази):

A, cобача кров!

Дідько б його взяв (вхопив)!

Де його чорти понесли? (вживаеться, як хтось кудись пішов, або десь забарився)

Пан хоче мати чудову гаму кольорів на обличчі?Зацідить в зуби…

За патли та в пику (потилицю)…

Діждався сраної немочі…

Морда — хоч пацюків бий…

Морда — що й возом не об’їдеш…

Стули пельку… (теж саме, що й «закрий рота»)

Тю (тьху), на тебе!

Чого балухи вилупив? (те саме, що й «чого дивишся?»)

Чого шкіришся? (те саме, що й «чого смієшся?»)

Одною сракою на два базари…(те саме, що й «сидіти на двох стільцях?»)

Срали-мазали…(те саме. що й «зробити щось абияк»)

Тиць моя радість…

СЛОВА:

Бевзень (лайл. Вайло, йолоп, бовдур)Бешкетник (Той, хто робить, зчиняє бешкет; учасник, призвідник бешкету. // Учень, який систематично порушує дисципліну, пустує)

Біс (Уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана.2. Уживається як лайка.

Де в біса! – уживається як заперечення, спростування у знач. ні!, де там!До біса:а) (у сполуч. зі сл. посилати, проганяти і т. ін.) геть; на всі чотири вітри;б) (чого) багато, безліч.На [якого] біса – нащо, для чого.Один біс – однаково, все одно. У (в) біса – уживається у знач. підсил. част. при займ. хто, що, який або присл. д е, коли, куди, як. Що за біс? – уживається для вираження здивування. Якого біса? – уживається для вираження незадоволення у знач. навіщо, чому)

Блазень моск. Шут (1. застаріле – Особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами і т. ін. 2. Комедійний персонаж у старовинних виставах. 3. переносне, зневажливе – Про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, штукаря. 4. лайл. Дурень, телепень. 5. діал. Молокосос, малюк.)

Бовдур (1. Димар (у хаті, на хаті).2. діал. Стовп диму, клуб туману, хмар і т. ін.3. лайл. Про грубу, нерозумну людину)

Бусурман (Про людину іншої віри (перев. про магометанина). 2. Уживається як лайливе слово.)

Вайло (розм. Неповоротка, незграбна людина; тюхтій)

Вилупок (зневажливо 1. Про дитину. 2. Про людину з негативними рисами)

Залупок антонім до попереднього слова.Виродок (1. Зовнішньо потворна людина. 2. Людина, що втратила кращі якості; недолюдок. // лайл.)

Вишкребок (розм. 1. Невеликий хліб із залишків тіста на дні та стінках макітри, діжі. 2. перен., жарт. Про останню дитину в сім’ї. // лайл. Про неповноцінну, зневажувану людину – Як “жертва аборту“)

Віддухопелити, відлупцювати (Сильно побити когось)

Волоцюга (зневажл. 1. Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місцеперебування; бродяга, пройдисвіт. // Про того, хто ходить кудись без потреби, часто уникаючи роботи. // жарт. Про того, хто певний час був відсутній дома. 2. Той, хто любить волочитися за ким-небудь. )

ВуйкоҐамселити (Сильно бити кого-небудь, з силою ударяти, стукати по чому-небудь, у що-небудь)

Гаспид (Те саме, що чорт; диявол, дідько, біс; ще – змій, плазун “на гаспида та василіска наступатимеш, і потопчеш лева та змія” – псалом // Уживається як лайливе слово. ** До гаспида – дуже багато.)

Гидота (Те, що викликає огиду. // Поганий, підлий вчинок; підлість, мерзотність. 2. перен. Про підлу, мерзенну людину; погань.)

Глузувати (Уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось.)

Дідько (Те саме, що біс 2. Уживається як лайливе слово.Дідько знає – важко сказати, невідомо, не знати.Дідька лисого – нізащо, ніколи. На якого дідька? – навіщо?, для чого? Якого дідька? – чого?, чому? )

Дрочило тутай і так усе зрозуміло.

Дурéпа (зневажливо. Розумово обмежена, тупа жінка. Уживається як лайливе слово)

Дурбелик – дурник, лох

Дупа (срака, гепа, мандрика, гузно) (вульг. зад, сідниці)

Занéдбаний (Який має ознаки занепаду, недогляду, байдужого ставлення з боку когось. // Неохайний, занехаяний (про вигляд і т. ін.)

Запроданець (Продажна людина, той, хто зраджує кого-, що-небудь із корисливою метою)

ЗбочинецьЗлидень (злидар) (1.Людина, яка живе в злиднях, нестатках; бідняк // 2.Уживається як лайливе слово)

Злодій (1. Той, хто вчиняє злодійство. // Про звірів, птахів, що крадуть їстівне.2. Зрадник, злочинець.)

ЗнайдибiдаЗхибленийЙолоп ( Те саме, що дурень 1; бевзь, недотепа. ** Йолоп царя небесного – бовдур, телепень.)

Карколомний (1. Через якого можна зламати карк, шию; дуже небезпечний. 2. перен. Важкий, складний для виконання, для розв’язання. // Ризикований. 3. перен. Те саме, що надзвичайний )

Кéпсько (1. Те саме, що погано.Кепські жарти з ким – чим – погані, небезпечні жарти.2. Поганенький.)

Кумедний (Смішний, забавний. // Те саме, що дивовижний)

КурваМерзотник ( Особа, здатна на всіляку підлість; негідник. // Уживається як лайливе слово.)

Лайдак (1. Вбога бездомна людина. 2. Уживається як лайливе слово.)

Лайно (Кал, послід, гній. 2. Вживається як лайливе слово, напр. “Лайно собаче”)

Лемок (Той, хто все робить абияк”)

Лиходій (Той, хто чинить лихо, здатний чинити лихо)

Лихвар (Той, хто позичає гроші за великий процент.)

Лярва ( зневажл. Гуляща жінка, шльондра, курва)

Набрід (зневажл. Нікчемні, шкідливі для суспільства люди, які випадково зібралися разом.)

Навіжений (1. Психічно хворий; божевільний, божевільна. // Уживається як лайливе слово.2. Неврівноважений, нестриманий.3. Позбавлений розумного змісту.4. перен. Який виходить за межі нормального щодо сили, величини, напруженості і т. ін.)

Наволоч (зневажл. Підлі, нікчемні, шкідливі для суспільства люди; набрід. 2. зневажл., лайл. Нікчемна, підла людина; негідник.)

Нацицюрник (аналог бюзгальтера)

Нахаба (Людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зва¬жає на ставлення до цього інших.), 

НаглОта Нездара (Людина, яка не має таланту, здібностей до чого-небудь. // Неповоротка, незграбна людина. // Уживається як лайливе слово.)

Незграба (розм. 1. Незграбна людина. // Уживається як лайливе слово. 2. Те, що зроблене грубо, без смаку. )

Недолугий (1. Безсилий, слабий, кволий фі¬зично (про людину і тварину).2. Який не відповідає своєму місцю, призначенню і т. ін.3. Слабкий щодо сили свого впливу. // Слабкий у художньому і змістовому аспектах.4. Незначний щодо обсягу, розміру, значення і т. ін.)

Недотéпа (1. Людина, яка не вміє зробити, виконати, здійснити і т. ін. що-небудь з належним умінням, як слід; невміла людина. // Уживається як лайливе слово.2. Розумово обмежена, тупа людина; дурень.)

Непотріб (1.Непотрібні речі 2.Нікчемна людина)покидьок (1. Непридатні для використання, непотрібні залишки чого-небудь, мотлох, старі речі і т. ін. 2. перен., зневажл. Морально розкладені люди, декласовані, злочинні елементи суспільства; * 

Непотріб, негідь, потолоч. // Уживається в значенні лайливого слова.)

Маскаль (комуняка) хтонічна істота на кшталт бабаю, тільки набагато гірша. За легендами впродовж тисячоріч саме вони нищили українську расу. Ненависть до них закріплена у крові, всмоктується з матерним молоком і плекається та викохується впродовж всенького життя до самої смерті.

Скажений (1. Хворий на сказ; який сказився. Який має психічний розлад; божевільний. Хвора на сказ чи божевільна людина (уживається перев. як лайка).2. Який легко втрачає самовладання, нестримний у гніві; несамовитий, нестямний. // Який перебуває у стані несамовитості, шаленства. // Який виражає несамовитість, шаленство. // Який діє за власним бажанням, за власною волею, не зважаючи ні на кого; свавільний. // Баский, гарячий (про коня).3. перен. Дуже сильний, значний силою свого вияву. // Інтенсивний, надзвичайно глибокий (про стан, почуття і т. ін. ). // Дуже швидкий. // Рвучкий (про вітер). // Нестерпний (про холод, спеку та ін.). // З великими морозами; лютий (про зиму). // Бурхливий (про море). // Міцний (про тютюн). // Дуже напружений, клопітливий, заповнений справами, роботою і т. ін. // Неймовірний, дивовижний. ** Мов скажений: а) не здатний контролювати свої вчинки, дії; б) уживається для підкреслення енергійності, інтенсивності якоїсь дії, сили її вияву.)

Стéрво (1. труп тварини; падаль. 2. розм. Підла, негідна людина; мерзотник. // Уживається як лайливе слово.)

Палянт дурник.

Плюгавий ( Який викликає зневагу, огиду, непоказний, миршавий (про людину). // перен. Огидний, мерзенний, підлий.)

Пришелéпкуватий (Нетямущий, безтолковий.)

Пранцюватий (хворий на пранці(сифіліс). // Уживається як лайливе слово)

Падлюка чи підлота Погань (1. Покидьки.2. розм. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини відразу, огиду і т. ін.3. розм. Нечиста сила, чорт, відьма і т. ін. 4. перен., розм. Що-небудь, що викликає відразу, огиду і т. ін.; все, що викликає осуд. // Негідна, нікчемна людина, що викликає зневагу, презирство)

Потвора ( 1. Страхітлива фантастична істота; страховище. // Про велетенську тварину, що вражає розмірами свого тіла. // Про бридку, негарну зовні людину або тварину, що має непропорційну будову тіла, фізичні вади тощо.2. перен. Про люту, жорстоку і т. ін. людину, що втратила кращі моральні якості; недолюдок.)

Одоробло, одоробала (розм. 1. Великий, громіздкий предмет. 2. зневажл. Незграбна людина.)

Тéлепень (розм. 1. перев. лайл. Нерозумна, вайлувата людина; дурень, недотепа, вайло, тюхтій.

Тюхтій (розм. Про вайлувату, неповоротку людину)

Шмаркатий, шмаркач (1. Такий, у якого тече слиз із носа; зі шмарклями під носом.2. перен., зневажл. Малолітній або дуже молодий, недосвідчений, невмілий. // Уживається як лайливе слово.)

Шльондра ( 1. зневажл. Неохайна жінка. 2. вульг., лайл. Повія, курва)

Шелепа (зневажл. Те саме, що недотепа)

Шибеник (Той, хто повісився або кого повісили на шибениці. // лайл. Той, хто заслуговує Шибениці; негідник.2. розм. Те саме, що бешкетник.)

Хвойда (зневажл. Неохайна, нечепурна людина; нечепура.// Уживається як лайливе слово)

Інквізиція по-українськи

У 15–18 століттях Європу лихоманила відьомська істерія. Стратили десятки тисяч людей. На українських землях масових репресій не сталося, але й цілком безпечно підозрювані у чаклунстві тут не почувалися.

Одним з яскравих проявів так званої «нічної віри» (К. Юнг) українців були народні перекази про відьом, злих духів жіночого роду. Вважається, що перекази про відьом принесені циганами з Індії. У руських слово «відьма» майже завжди супроводжувалося епітетом «київська». Київські відьми регулярно влаштовували шабаші на Лисій Горі під Києвом. Були також відьмаки, відьмуни, відьмарі — відьми «чоловічої» статі. Народна демонологія вирізняла серед демонічних істот природжених і навчених. Наводилися точні прикмети, за якими можна було розпізнати цього монстра. В природженого відьмака не може бути вусів, бороди, і взагалі волосся на тілі. В нього зовсім немає статевих органів, але є невеличкий хвостик із чотирма волосинками. Зображення в його зіницях перевернене догори ногами. Вихідний отвір для душі знаходиться під колінною чашечкою, або під стегном, або під куприком. 

Цьому двохдушнику — людині-демону приписували надприродні здібності. Він, приміром, може вийняти в людини очі й по­вернути їх на місце; подути в рота — випадуть усі зуби; він керує бджолами й розганяє хмари. Після смерті відьмак перетворюється на упиря. Для того щоб цього не сталося, народні демонологи радили відрубати йому голову, покласти в могильну яму обличчям донизу й забити в рота кіл, а біля самої могили тричі розсипати мак (вважалося, що відьмак буде його рахувати й не встигне вчасно вийти з могили).

Звична для нас дуля вважалася образливим жестом, оберегом від нечистої сили й була незамінним народним засобом визначення відьми. Так, у Харківській губернії рекомендувалося прийти під неділю до житла відьми, стати спиною доглухої стіни, повернути голову назад, три рази плюнути і тикнути в це місце дулю. Вважалося, що вранці відьма сама обов’язково прийде до вас і запитає: «Нащо ти мені дулю давав?». 

Ще один спосіб розпізнання відьом: під час свята, проходячи повз жінок, слід надягти картуза навпаки і тримати дві дулі: однув кишені, а другу за пазухою. Якщо жінки почнуть лаятися, отже, вони відьми. 

Автор «Словаря живого великорусского языка» ВолодимирДаль розповідає таку трагікомічну історію з життя малоросійських «відьом». Одна п’яна баба, посварившись із сусідкою, прийшла до суду й заявила, що її противниця забирає всю росу. А в цей час і справді не було роси. «Відьму» негайно схопили, судили й спалили. Проспавшись, наклепниця знову заявилася до суду й покаялася: мовляв, обмовила. Почувши таке з зінання, судді тільки сказали: «От тобі й раз!».

Першою відомою нам жертвою забобонів на українських теренах є Настася Чагрівна. 1171 року коханку галицького князя Ярослава Осмомисла внаслідок інтриг боярів оголосили відьмою і спалили на вогнищі. Масштабне переслідування чаклунів почнеться у 16–17 століттях, коли в багатьох європейських країнах чарування буде серед найстрашніших злочинів. Вважалося, що відьма укладала договір з Дияволом, що перетворювало її на ворога всього людства. Оскільки довести факт такої угоди було складно, зізнання витягали з підозрюваних тортурами. 

(на малюнку: галицькі бояри тягнуть на багаття фаворитку князя Ярослава Осмомисла, малюнок Клавдія Лебедєва. Джерело: Електронна енциклопедія і бібліотека Руніверс)

В архівах можна знайти чимало справ про чари, але найчастіше вони виглядають як дрібний злочин або розслідування побутової сварки. Поблажливе ставлення місцевих суддів до відьом мало низку причин.

- Злочин відьми полягав у завданні конкретної шкоди конкретній людині, тому покарання призначали бути еквівалентним завданим збиткам.

- Судді досить вільно послуговувалися нормами права, й підозрювані відбувалися «суворим попередженням».

- Справи про чари не мали чіткої юрисдикції. На Лівобережній Україні траплялися випадки, коли світські та духовні суди спихали один одному підозрювану відьму, не бажаючи починати процес. 

Але то були випадки, коли постраждала сторона шукала справедливості в суді. Так траплялося не завжди.

Смерть Москаленчихи

На початку 1740-х років в селі Обухівка на Миргородщині сталася пошесть на худобу. Селяни знаходили на стріхах та полях «завитки» — специфічним чином скручені колоски, що їх начебто робила відьма, аби зурочити врожай, господарів чи їхню худобу.

Підозра впала на місцеву жительку Вівдю Москаленчиху: одного разу, коли вона пасла сільських коней, кобила війта повернулася з вистриженою гривою, а після того половина його стайні здохла. На сусідньому хуторі знайшли знахаря, котрий начебто міг знайти «шкодуючого чародія». Знахар приїхав, випив зо дві чарки горілки і оголосив Москаленчиху відьмою.

Сусідку «взяли під арешт», але сотник і священики відмахнулися від справи. Тоді селяни «всеобще» вирішили Вівдю спалити. Викотили на роздоріжжя велику бочку, запхнули туди жінку, облили дьогтем і підпалили. Попіл закопали, а над могилою вбили осиковий кілок.

Цей випадок потягнув за собою судове слідство, що тривало десять років. Остаточний присуд належав гетьману: призвідців та головних учасників було жорстоко покарано за вчинення самосуду. Сам факт спалення селянами відьми є лише вершиною айсберга соціальних взаємин. Це убивство було кульмінаційним моментом, якому передувала довга історія сусідських та родинних взаємин, майнових інтересів, стосунків сільської громади і місцевої духовної та світської влади - і все це в атмосфері вірування у чаклунство. Задокументованих джерел про самосуди, подібних до випадку спалення Вівді Москаленчихи, трапляється дуже мало, зазвичай справи зі з винуваченням у відьмовстві розглядалися в рамках офіційного судочинства. У багатьох випадках самосуду справа не доходила до офіційного розслідування, а тому такі випадки лишалися незадокументованими. 

Цап-відбувайло

Обухівські селяни знали, що «яко издавна слишно, что ведям палят», хоч суди не виносили подібних вироків. Людина з поганою репутацією ставала для наляканих сусідів цапом-відбувайлом за епідемію, неврожай, голод. У випадку з Москаленчихою призвідці самосуду з часом були покарані, однак в часи масової істерії спалення могло ініціюватися місцевою владою, тоді винуватців ніхто не шукав.

У 1720 році на півдні Волині бушувала епідемія. Жителі Красилова були впевнені, що хворобу наслала відьма, і запідозрили в тому сторічну Проську Каплунку. З відома містечкового управителя жінку зачинили в тюрмі, де вона просиділа п’ять днів, поки люди розшукували знахаря для підтвердження своїх підозр. За цей час родичі Каплунки випросили управителя відпустити стару, і разом з нею виїхали з міста.

Але тут повернулися гінці від знахаря, який підтвердив, що Каплунка — відьма. Натовп рушив до її схованки. Бабу з зятем привезли на роздоріжжя. Проську закопали по плечі в землю, накидали зверху дров і підпалили. Опісля змусили зятя привезти зі свого млина жорновий камінь, яким завалили місце страти.

Страшний сон Дракули

У чаклунстві звинувачували не тільки жінок. Не менше за відьом боялися упирів, які теж були здатні спричиняти епідемії та неврожаї. Згідно з народними віруваннями, упир має подобу звичайної людини та за походженням може бути сином відьми й чорта або трупом, в якого вселилась нечиста сила. Упирі відрізняються злою вдачею та полюбляють капостити людям.

Карпати здавна вважалися містичним регіоном, країною, депанують мольфари — злі духи, різновид чортів. М. А. Орлову своїй книзі «Історія зносин людини з дияволом» називає карпатський регіон класичною країною вампіризму. Так, як приклад, можна також навести легенду про гору Чорногору в Карпатах, куди злітаються неприкаяні душі самогубців, повішеників і потопельників. Там вони під наглядом чортів кують град й у величезних хмарах розносять його по всьому світові.

1738 року в селі Гуменець на Поділлі сталося ритуальне вбивство вампіра. Аби вберегти своє село від пошесті, жителі вночі обходили його хресною ходою. У полі натрапили на шляхтича Михайла Матковського з сусіднього села, який блукав з вуздечкою в руках, шукаючи зниклих коней. Підозрюючи в ньому упиря, парубки жорстоко побили Матковського. Ледве той дістався дому, як з Гуменця прибіг посланець, дізнатися, чи він живий. Ще до світанку дім шляхтича оточили люди з рушницями, косами й ціпами. До полудня чекали, що його видадуть, а потім штурмували будинок.

Бідолаху привели до Гуменця, де всипали йому 50 ударів. Попри твердження Матковського про невинуватість у поширенні епідемії, селяни за підтримки місцевої шляхти і священика вирішили його спалити.

Ритуальна страта вимагала підготовки. Вирізали смужку сиром’ятної шкіри, обв’язали голову жертви, за вуха підклали камінці. Засунули палицю у вузол ременя, почали крутити, сильно стискаючи жертві череп. Хтось замазав Матковському рот свіжим гноєм, а дяк зав’язав йому очі ганчіркою, перед тим вмочивши її в дьоготь. Після влаштували величезне вогнище, на якому спалили нещасного.

(на малюнку чоловіки вбивають вампіра в могилі. Румунія, гравюра 1893 року.)

Іван Франко написав у журналі «Кіевская старина» публікацію «СОЖЖЕНІЕ УПЫРЕЙ ВЪ с. НАГУЕВИЧАХЪ ВЪ 1831 г.» Щоб читач міг зорієнтуватися – цього року англійський природознавець Роберт Браун виявив у клітині ядро, Микола І скасував маґдебурзьке право по всій Україні, крім Києва, а також відбулася масштабна епідемія холери. 

Головними дійовими особами подій у Нагуєвичах стали упирі. Саме їх селяни в Нагуєвичах вважали винуватцями епідемії холери. Епідемії жахали людей, та ніхто точно не знав, що є їхньою причиною. 
Ось що про це пише Франко: «Неудивительно поэтому, что такое страшное бѢдствіе, постигшее нашъ народъ, должно было глубоко потрясти все его моральное существо и моментально пробудить къ жизни разныя темныя силы, дремлющія, но не исчезнувшія въ глубинѢ души народной. СуевѢрный страхъ передъ упырями безспорно принадлежалъ къ такимъ темнымъ силамъ, и вотъ въ самый разгаръ эдидеміи страхъ этотъ доводитъ народъ до ужасной расправы — сожженія нѢсколькихъ человѢкъ».
Далі Франко цитує записки ієромонаха Косака, який, виїжджаючи із Нагуєвичів, побачив на околицях села велике попелище. Коли той поцікавився, що це все означає, місцевий житель відповів, що тут «палили упирів», які «підтинали людей» в холеру. Ієромонах не на жарт злякався, і поцікавився тим, як селяни взнавали, хто упир.
«А бувъ тутъ у сели, — разсказываетъ съ наивнымъ суевѢріемъ человѢкъ, — такый хлопець; той ходывъ видъ хаты до хаты та по волоссю на грудяхъ пизнававъ упыривъ. Тыхъ заразъ бралы и тутъ на пастивныку терновымъ огнемъ палылы». Достатньо було лише, щоб на тебе вказав якийсь «хлопець», щоб тебе кинули у вогонь. Добре, що хоч про цей випадок прознала цісарська влада, «зъихала зъ Самбора комисія, та килькадесять хлопивъ забрала до криминалу, божъ то не мало людей и то добрыхъ господаривъ, на стосахъ попалылы». 

Інших упирів попекли на вогні та й залишили скованими лежати коло попелища. Їхні дружини носили з дому молоко та обливали їх, бо молоко вважалися ліками від опіків. Деякі із скалічених «упирів» промучилися тиждень, поки не померли.

З панами й свинями не знайся

Суди теж не завжди були поблажливими, коли в ролі постраждалої виступала людина значно вищого статусу, ніж підозрюваний. 1730 року шляхтич Лукаш Малинський звинуватив свою селянку Марину Перисту: та начебто похвалялася, що зможе зачарувати пана і вже підкорила своїй силі його дружину. Хоч у цьому випадку ніхто не захворів і не помер, до Марини двічі застосовували тортури. Вона не визнала себе винною, тож за законом її слід було відпустити. Але зробили виняток — стратили.

Найгучніша українська справа за участю можновладців — «полювання» гетьмана Івана Брюховецького.

Для українців загалом характерне в цілому іронічне ставлення до нечистої сили. Пізніше демонологічний світ представлений переважно в комедійному плані, що помітив свого часу і В. Даль. Відомо, наприклад, що аж до початку XX століття на Закарпатті велася справжнісінька торгівля з дияволом. Угоди укладалися через особливих посередників, іменованих «непростими», «віщунами», «веждунами». З їхньою допомогою можна було закласти душу свою чи дитини або просто худобу для отримання певної вигоди. Крім того, українські селяни намагалися роздобути нечисту силу як прислугу. Згідно з народною легендою можна навіть «народити», буквально виносити свого маленького домашнього біса. 

Хованець (годованець, вихованець) — дух, що збагачує свого хазяїна. Згідно з народними повір’ями, хованець або виходив із викидня через сім років після аборту (цікаво, яким чином?), або із «зноску» — маленького яєчка чорної курки, знесеного наприкінці яйценосіння, яке треба було носити протягом дев’ятиднів під пахвою лівої руки. При цьому не можна було вмиватися, стригти нігті, молитися, хреститися. Якщо не доносиш — може замучити до смерті. Чортеня, що вилупилося, слід годувати одними галушками й обов’язково без солі, бо сіль призводила до буйства духу, по-нашому — полтергейсту: поб’є посуд, виб’є хазяїну очі, а йдучи, забере із собою щастя. Смертельну небезпеку для Хованця являв грім. Ударом навідліг його можна умертвити, а ударом буковою паличкою по голові — воскресити. 

Приблизно з середини 18 століття закони забороняють переслідування чаклунства у судовому порядку, проте українські суди розглядають такі справи ще й на початку 19-го. Віра у знахарів, відьом та упирів живе серед селян й надалі. Аж до 20 століття траплялися самосуди, коли вони били «відьму», розкопували чи заливали водою могилу «упиря».

Посилання на джерела: 

https://was.media/uk/2019-02-05-inkvizicija-po-ukrainski/

http://skaz.net.ua/?act=post&id=315

http://chtyvo.org.ua/authors/Chuhuienko_Mykhailo/Ukraina_iaka_shokuie_Labirynty_istorii/ - книга "Україна, яка шокує. Лабіринти історії", Михайло Чугуєнко

Маяковского расположена в Орджоникидзевском районе Запорожья.Несложно догадаться, что площадь названа так в честь Владимира Маяковского, советского поэта-футуриста, революционера и лирика. Впрочем, увековечить имя автора "Облака

в штанах» посчитали нужным только после визита Маяковского в Запорожье. Его выступление состоялось 28 февраля 1928 года 

в Народном доме (позже стал кинотеатром им. Ленина), что на нынешней площади Свободы. Но переименовать решили другую площадь – Театральную. Что интересно, назвав площадь в честь поэта, местные власти устранили одну из градостроительных проблем. Дело в том, что площадь давно планировали украсить театром, а потому название Театральная дали авансом. Поняв, что с театром не получается, администрация устранила следы своих неудавшихся инициатив.

Сейчас площадь украшает «Фонтан жизни» и по совместительству памятник жертвам Чернобыльской катастрофы. Фонтан имеет самый большой в Украине шар, вращаемый под действием воды. Изготовлен он был в карьере Дидковичи. Весит 3,8 тонны, диаметр 1 м. 30 см. и выполнен из самого прочного в мире запорожского гранита ))) . Вся композиция должна как бы отоброжать всю историю украинского народа, начиная с самых незапамятных времен.  Шар в центре фонтана объединяет вокруг себя восемь изваяний, связанных с культурой, историей и бытом украинского народа. В частности, в структуре шара есть композиция Чернобыля, которая увенчивает подвиг ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС. Казак Мамай — символ вольного и независимого духа запорожских казаков, всего народа Украины. Чумаки — неутомимые путешественники таврических степей. Берегиня — символ сохранения жизни. Скифы — древний народ Запорожского края. Охотник — символ неразрывного сосуществования человека и природы. Каменные могилы — места первой письменности человечества и степь — богатство земли украинской. Но пойди разбери какой камень что отоброжает.

Нагроможденье камней на площади Маяковского официально имеет название «Фонтан жизни». Мы  же запорожци называем сию композицию «Стоунхенджем» или «Памятником Колобку». 

Видео Олександра Олейника.

Ламповый Киев

В Днепропетровске в школе №91 сделали карту Украины из золота 2015 года