Просто спустилась с небес
Ракурс посадки Мрии в Perth (Australia)Шикарно снято!!
Результаты поиска по запросу «
зрада перемога
»фэндомы Моя Україна разная политота
Му- ха -ха
НАСТАЛО ВРЕМЯ РЕПРЕССИЙ
Значит так, вы меня, да что уж там меня и многих других, заебали.
У нас есть правила. ВОТ ТУТ
Но многие из вас настолько охуели ... прям ваще ....
Это и это, так же это и вот это НЕЛЬЗЯ ПОСТИТЬ СЮДА. НЕКОГДА, НИКОГДА, НЕКАГДА !!!!
Отныне и навсегда, люди не соблюдающие правила будут банится, даже если они мне очень нравятся или являются супер патриотами и всеобщими няшками
(слышишь LifeHou5e ? )
Бан выдается сразу на год.
НА ГОД, КАРЛ !!! 365 дней !!!
Обжаловать можно в спортлото.
Всем приятной среды ^^
фэндомы село Бакото История Не мое Igor Melika Моя Україна разная политота
Дивовижне місце, Бакота, перекладається як "бажане місце". І, дійсно, всі, хто тут побував, одразу ж закохувалися в цей квітучий край. Раніше Бакота була столицею Поділля, але історія розпорядилася інакше. У 1255 році разом із приходом татаро-монгольського ярма поселення було фактично стертим із лиця землі. Із часом село відновили, але в 1981 році під час будівництва Новодністровської ГЕС населення було виселено, а землі затоплені. Сьогодні це село навіть не можна знайти на карті, і багато хто не знає, що тут знаходяться залишки скельного монастиря, створеного тим самим Антонієм, який заснував Києво-Печерську лавру.
Хто був на Поділлі, а не бачив Бакоти, то можна зачислити до категорії людей, які були в Римі, а не бачили Колізей. На Дністрі, за 55 км від залізничної станції Кам’янець-Подільський на території Національного природного парку «Подільські Товтри», знаходиться шматочок раю – Бакота. Бакота – село, Колодіївської сільської ради Кам’янець-Подільського району. Але цього села ви не знайдете на карті України. Колишні його мешканці не можуть повернутися, поблукати між порожніми хатами, подивитися на закинуті садки. Бо там, де колись була Бакота, сьогодні тече Дністер. У зв’язку з будівництвом Дністровського гідровузла рішенням облвиконкому від 27 жовтня 1981 року Бакоту було виключено з облікових даних…
В 1255 році скориставшись зрадою тодішнього намісника Бакоти Мілея, містом оволоділи монголо-татари. На ціле століття Бакота з усіма прилеглими землями потрапила у татарське ярмо. Але місто і його сільська округа існували і далі. В другій половині XIV ст. Бакота і придністровські землі перейшли під політичну владу феодальної Литви. Це сталося після того, як великий князь Литовський – Ольгерд розбив у 1362 році на Синіх Водах загони татар. Ольгерд передав володіння Поділля своїм племінникам – братам Коріатовичам. Щоб уберегти ці землі від спустошливих набігів татар, розгортається відновлення укріплень, в т.ч. і в Бакоті. Коли литовці прийшли в Бакоту, то побачили тем ченців і монастир в горних скелях. Так 1362 рік став першою датою згадки про скельний печерний монастир. На той час все менше в літописах згадується назва “Пониззя”, а поступово, після 1362 року в термінологію входить “Поділля” із центром спочатку Смотрич, а потім Кам’янець.
В другій чверті XV ст. продовжується боротьба польських і литовських феодалів за володіння Поділлям. У 1431 році між Польщею і Литвою було укладено перемир’я, за умовами якого Бакотська волость була визнана нейтральною прикордонною зоною між державами. Скориставшись з цієї ситуації, жителі Бакоти та її округи вигнали у 1431 році з своїх маєтків українських, польських і литовських феодалів й оголосили себе вільними людьми. І лише в 1434 році повстання було придушене польсько-шляхетськими військами, замок зруйнований вже назавжди, а місто поступово втратило своє значення як адміністративний і господарський центр. Археологічні дослідження на території Бакоти розпочалися лише наприкінці ХІХ ст. У 1883 р. професор В.Б. Антонович оглянув і обстежив рештки скельного монастиря. Розкопки були проведені у 1891-1892 роках. Значний речовий матеріал було зібрано, але звіти про розкопки не збереглися. І тільки перелік знайдених речей відтворюється в одній з праць Ю.Й. Сіцинського. І надалі історія Бакоти вабила до себе науковців.
Бакота – затоплена доля
В 60-ті роки по селу почали ходити чутки про можливе затоплення села в зв’язку з будівництвом гідроелектростанції на річці Дністер. На початку 70-х років доля села була вирішена примусово і однозначно: будівництво буде і потрібно виселятись. Це стало ще одним етапом трагедії села Бакота. Спеціально сформовані бригади вирубували і спалювали по долинах дерева, інші переносили цвинтарі (досить неприємне явище) на відведені місця, також були сформовані будівельні та інші організації, що забезпечували вчасне переселення. Та обов’язковою умовою для переселенців було те, що кожен сам свою хату руйнував та вирубував дерева у садку. Не в одного бакотянина тремтіли руки, на очах з’являлись сльози, коли піднімав сокиру над затишною хатою або виплеканою яблунею. Загнаний у безвихідь, кожний бакотянин долю вирішував по-своєму. Жителі розділились на 4 групи: одні купили оселі в різних навколишніх селах і переїхали туди, другі почали будівництво в селі Колодіївка, треті – в с. Гораївка, четверті – в с. Стара Ушиця. Всього переселенню підлягало 7486 дворів із 63 сіл Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької та Вінницької областей. Неможливо описати ту важку ношу по будівництву оселі і роботі в радгоспі одночасно, яку взяли на свої плечі жителі цих сіл. Бакота опустіла, зруйнувалась. З 1981 року почалось заповнення басейну водою.
Продовження: http://igormelika.com.ua/shhodennik-mandrivnika/podorozhi-ukrajinoyu-bakota-misce-jakogo-nemaje-na-karti
фэндомы напоЇ Моя Україна разная политота
Українські національні напої за старими народними рецептами.
Достеменно невідомо, коли з’явився цей напій, що прекрасно втамовує спрагу. Просто хтось колись вирішив залити ягоди-падалицю (а пізніше – і свіжі) водою, а після цього додати цукор і дріжджі. В результаті вийшов схожий на квас, добре тонізуючий і освіжаючий напій.
Як приготувати: 1 кілограм будь-яких ягід (можна навіть яблука, груші, абрикоси тощо) попередньо перебрати і викласти у великий емальований або скляний посуд і залити 1 літром кип’яченої холодної води, а потім додати дріжджі (приблизно 15 грамів). Для прискорення процесу бродіння посуд з вмістом краще всього поставити в місце, де підтримується постійне тепло. Далі потрібно залишити на 4–5 днів, після розлити по пляшках, закупорити і зберігати в прохолоді.
Коли пити: оптимально подавати до обіду як аперитив.
Цей напій став відомий на лівому березі України ще в 16 столітті. Основний склад: міцний алкоголь (горілка або самогон), фрукти і прянощі.
Як приготувати: рецептів приготування варенухи існує безліч, тому пропорційну кількість інгредієнтів назвати складно. Беруться будь-які сушені фрукти, їх кладуть у глиняний посуд і доверху заливають горілкою. Не завадить ложка меду, стручок гострого перцю, кориця, гвоздика, імбир, але всього потроху. Зверху як кришка кладеться кірка житнього хліба, краї замазуються тістом для додання герметичності. Лишається поставити все це в духовку на слабкий вогонь і засікти час – 10–12 годин. Після витягнути і процідити через марлю отриманий напій. Пити можна як гарячим, так і холодним.
Коли пити: на свята і за великим бажанням.
Ця настоянка готується довго, але винагороджує за терпіння своїм чудовим смаком. Спотикач – це приготовлена на прянощах і горілці настоянка. З’явившись у 18 столітті, напій постійно удосконалювався і в 19 столітті досяг своїх найкращих смакових якостей.
Як приготувати: столова ложка ваніліну і тертого мускатного горіха змішується з половиною чайної ложки кориці, заливається літром горілки і настоюється два тижні. Після цього суміш проціджують, в отриману рідину всипають дві склянки цукру. Потім усе це ставиться на вогонь. Напій потрібно постійно помішувати, і як тільки він почне закипати – виключити, після чого накрити кришкою і дати охолонути.
Коли пити: під час вечері і в дружній компанії.
Цей прохолодний напій – не що інше, як компот із сухофруктів, але різниця полягає в тому, що в узвар часто додають ще й мед, також його можна не варити, а настоювати. Узвар – неодмінний напій на Різдво та інші великі церковні свята вже більше двох століть.
Як приготувати: промиті сухофрукти заливаються водою, додається цукор або мед, і посудину ставлять на вогонь. Доводиться до кипіння і через пару хвилин знімається з вогню. Дати охолонути, налити в глечик і подати охолодженим.
Коли пити: на Різдво, у літню спеку і за бажанням.
Існує кілька різновидів цього стародавнього напою. В основному киселі відрізняються своєю консистенцією: від густого желе до напою. Кисіль хороший тим, що його можна приготувати майже з чого завгодно: фрукти, ягоди, ревінь або молоко.
Як приготувати: можна взяти, наприклад, чорницю і збити в блендері до однорідної маси. Отримане пюре вилити в киплячу воду і додати цілі ягоди. Туди ж всипати цукор і довести до кипіння. Далі додати крохмаль, розведений невеликою кількістю води, суміш знову довести до кипіння і відразу зняти з вогню. Пити охолодженим.
Коли пити: оптимально – як третю страву після обіду, але можна і після вечері.
Відомий ще з часів Київської Русі. В 966 році князь Володимир розпорядився відсвяткувати перемогу над печенігами вживанням цього напою. Пізніше сирівець стали використовувати як заправку до окрошки і зеленого борщу. По суті, це хлібний квас, але без додавання цукру.
Як приготувати: у велику посудину (або дубову бочку) кладеться черствий житній хліб, всипається 4 склянки житнього борошна. Усе це заливається окропом. Посудину накривають кришкою і залишають на добу. Тим часом в окремому посуді дві склянки борошна змішують з водою, додають дріжджі і залишають також на добу. Потім ця опара додається в основну посудину-бочку, вимішується, доверху доливається вода. Зберігається бочка в прохолодному місці, через 3–4 дні сирівець готовий. По мірі вибирання продукту в бочку можна доливати воду.
Коли пити: у спеку і додавати в окрошку.
Сита (з наголосом на а) – це розведений водою мед, іноді відвар меду на воді. Мабуть, найдревніший солодкий напій: ще в кам’яному віці люди вживали мед диких бджіл, розводячи його водою. На Різдво ситою стали підсолоджувати кутю, а в Поліссі сита була окремою ритуальною стравою.
Як приготувати: в ідеалі береться сотовий прісний мед, кладеться в бочку і заливається окропом. У результаті мед розчиниться, а віск спливе. Отриману ситу необхідно процідити і охолодити. Напій готовий.
Коли пити: з метою профілактики простудних захворювань та за бажанням.
Цей кисломолочний напій – не що інше, як йогурт, але без різних добавок. Його рецепт з’явився в Україні кілька сотень років тому: тоді змішувалося молоко і вершки, в результаті виходив різновид кислого молока.
Як приготувати: літр молока доводиться до кипіння, потім тримається на слабкому вогні протягом 1,5–2 годин. Після цього ємність з молоком ставлять у добре розігріту духовку без вогню приблизно на 2 години. Потім молоко має трохи охолонути, до нього додається 1–2 столові ложки сметани, ємність закутується теплим рушником і залишається до ранку. Після охолодити і можна пити.
Коли пити: у спеку (чудово втамовує спрагу) і з лікувально-профілактичною метою.
Цей напій бере свій початок з часів Київської Русі, особливого поширення набув на Західній Україні. З часом різновидів медовухи стало досить багато, в тому числі і з додаванням етилового спирту.
Як приготувати: у літрі кип’яченої води розчиняється 50 грамів меду, в отриману солодку воду додаються промиті родзинки для активізації бродіння. Ємність нещільно накривається кришкою і на дві доби залишається при кімнатній температурі. Потім процідити через марлю, розлити по пляшках і залишити в холодильнику на 2–3 місяці.
Коли пити: на свята.
Вік цього напою обчислюється декількома сторіччями. В українському Поліссі знали безліч рецептів його приготування.
Як приготувати: на 4 літри води береться 1 кілограм калини. Ягоди перебрати, промити і покласти в ємність. 2,5 склянки цукру розчинити в окропі і залити калину. Ємність закривається і настоюється протягом тижня в прохолодному місці. Після напій проціджують і п’ють охолодженим.
Коли пити: з лікувально-профілактичною метою і для втамування спраги.
Розваги від Моя Україна фэндомы Моя Україна разная политота
Здоровенькі були !
Сегодня грех не сыграть.
Вообщем суть игры заключается в том что, каждый рассказывает как умрет петушок, ведя счет от 999 к 1.
Пример: 999-й петушок умер от депрессии ...
Поехали, следующий петушок под номером 998=)
Сегодня грех не сыграть.
Вообщем суть игры заключается в том что, каждый рассказывает как умрет петушок, ведя счет от 999 к 1.
Пример: 999-й петушок умер от депрессии ...
Поехали, следующий петушок под номером 998=)
голодомор Моя Україна разная политота
Жернова. Этот пост не развлекательный, смотреть или нет - ваш выбор. Но это наша история, которую нужно знать каждому, кто считает себя украинцем.
Фильм Жернова посвящен событиям 1932-1933 годов в Харьковской области.
Жернова - это воспоминания людей, переживших Голод. В фильме нет комментариев,выводов или мнений. В фильме нет каких-либо пояснений, нет закадрового текста (кроме голоса, читающего документы). Авторы убеждены - мыслящий зритель способен сделать выводы сам.
политика песочница политоты Украина фэндомы Бандера декомуннизация Киев Моя Україна разная политота
Проспект Московський переіменовано на проспект Степана Бандери
Я думаю сьогодні в Києві вся ніч буде яскравою як ніколи від зарева полихаючих ватних пуканів)"Киевсовет сегодня проголосовал за переименование Московского проспекта в Киеве в проспект Степана Бандеры.
Об этом на своей странице в соцсети Facebook сообщил депутат Киевсовета Юрий Сиротюк.
«Ура! В Киеве есть проспект Степана Бандеры (вместо Московского)! «За» — 87 из 97 присутствующих. Против — никто. Слава Украине!» — написал он.
Сиротюк также сообщил, что осталось переименовать проспект Ватутина в проспект Шухевича.
Напомним, ранее Комиссия по вопросам наименований КГГА поддержала переименование Московского проспекта в проспект Степана Бандеры и проспект Генерала Ватутина в проспект Романа Шухевича."
