козаки арт

файні арти

Украинец Иван Ковалев получил престижную награду в рамках международной конференции разработчиков игр Casual Connect USA 2017, которая завершилась в Сиэтле. 

Casual Connect USA - это международная конференция разработчиков игр и в рамках ее существует очень желанная награда: Indie Prize Award. Это награда для независимых разработчиков, и вся фишка, что игры выбирают обычно очень крутые и инновационные, с изюминкой и не стандартным видением. Такой себе арт-хаус в мире игр.
Известно, что в Indie Prize Award несколько номинаций: лучший геймдизайн, мобильная игра, лучший арт, игра для детей и самая инновационная игра. Именно в последней номинации победила игра Ивана Ковалева. 

А вот и сама игра, спасибо Олегу за то что был как всегда занудой и указал на отсутствие самой игры =) (в этот раз хоть ошибки не ищет)

"Правильная" вышиваная сорочка: имя, фамилия и дата рождения в узоре

С давнего времени вышиваная сорочка была для украинцев не просто одеждой, а оберегом, символом здоровья, красоты и счастья. Очень много видов и вариаций вышивки, а так же дизайна самой рубашки были созданы в ХIХ в. Вышивка широко использовалась в народном костюме. Мотивы вышивки, композиции, цвета на вышиванке передавались по женской линии - от матери к дочери, от старого к молодому, из поколения в поколение.

В давние времена и поныне символам, которые изображали на вышиваной сорочке, придают особое значение, так как она была украшением рода. Женщины изображали специальными знаками на них стихии огня, воды, земли и воздуха. Также можно вышить свое имя и фамилию.

Запорізький художник-ілюстратор Михайло Дяченко презентував свою серію ілюстрацій під назвою "Хрещення у вогні", де показуються образи українських героїв з різних епох.

Серед ілюстрацій - київський князь, козак, повстанець УПА, дівчина з Майдану, хлопець з барикад, "кіборг" з Донецького аеропорту та інші.

Слід зазначити, що Михайло навчається в Харківській академії мистецтв, і своїми малюнками хотів передати незламний український дух, який відображений в героях різних епох, оскільки кожен з них боровся за українську незалежність.

Андрей Шкуро достаточно противоречивая личность, но, есть то что мы не знали.

Например то, что он был настоящим украинцем.

Вот что удалось найти в архиве ОУН при библиотеке им. О.Ольжича 

Я, Андрій Шкуро, генерал-поручник Кубанського Козачого Війська, зголошую готовність станути під прапор Організованого Українського Націоналізму згідно з вашим покликом з дня 6 липня 1941 року. 

На це моє рішення вплинули оці обставини: 
1. Часи, що тепер переживаємо, покладають на всіх Українців обовязок скупчення всіх творчих сил під одним проводом у боротьбі з відвічним ворогом Української нації для виборення її суверенного державного життя в усіх її етнографічних границях. В цій боротьбі не може остати осторонь українське козацтво, як теж воно не може вести осібної якої - небудь акції. 
2. Рішення козацької старшини на терені Сербії, що однозгідно заявило готовність повести козацтво визволяти Батьківщину з-під московсько-жидокомуністичного режіму. 
3. Жахливе положення козацтва в Сербії, виставленого на страшні переслідування з боку сербів, - мовляв, ми винуваті, Москва (біла й червона) не є в силах дати їм поміч. 
В виду цього козача старшина й козацтво доручили мені повести на терені Незалежної Хорватії переговори в справі включення козацтва до активної боротьби з московським большевизмом в складі української самостійно формації, а коли це неможливе, то у складі козачих частин в складі німецько або хорватського війська. 
В усіх трьох випадках прохаємо, щоб під козацтвом з території бувшої Югославії розумілося усіх козаків: кубанських, чорноморських, донських терських, астраханських, і других без огляду на їх народність, виходячи з заложення, що всі вичислені козаки представляють у всіх своїх станицях на Рідних Землях один національний в державному розумінні склад і тому непобажаним було б виріжнювати й розділювати їх на українців, москалів та інших інородців. Це побажання виправдовує обставиною, що за ввесь час свого перебування в Югославії не визнало себе козацтвом членами рускої нації, не визнало компетенцій руских правленій,а все й усюди признавало себе просто козаками. 
В другому й третьому випадкові (участь у складі німецького чи хорватського війська) є нашим безумовним бажанням вжити нас в операціях тільки на українських етнографічних територіях. 
Про це все договорився я з Вашим уповноваженим представником у Незалежній Державі Хорваті і, складаючи Вам оцим мою чолобитню, підтверджую своїм власноручним підписом. 

Слава Україні!

Загреб, дня 19. VIII. 1941. 
Генерал-поручник Кубанського Козачого Війська. 
Представник ОУН у Незалежній Державі Хорватії Василь Войтанівський.

Заґреб, дня 19.VIІІ.1941. 

Вoлoдимир Вoйтанівський, 
Представник OУН у Xoрватії 

Генерал пoручник Андрій Шкурo, 
генерал-пoручник Kуб[анськoгo] кoз[ачoгo] війська.