кот ЗСУ

Жартівливі картинки, які раз і назавжди викорінять русизми з вашої мови

Что здесь происходит?

Квітнева студенська конференція НМУ 2017

ГПіМР: Розділи 97-99

Ой. Здається ми забули повідомити про нову публікацію!

Не тягну кота за хвоста -- ось ще три перекладені розділи фанфіку "Гаррі Поттер і методи раціональності"

(Оригінал зображення тут. Чудовий фан-арт.)

Ми -- група ентузіастів, хто у вільний час займається перекладом. Заходьте на наш сайт. Там же можна знайти інструкції для тих, хто хоче допомогти або приєднатись до перекладу. Оригінал книги англійською є тут.

Наша сторінка у ФБ. Будемо дуже вдячні, якщо ви натиснете вподобайки та поширете інформацію про книгу.

О богатстве украинского языка знают все, а вот о море синонимов слов «Мовити», «Казати», «Говорити» скорей всего знает никто :) Как правило в романо германских языках  имеется 5-10 глаголов для обозначения понятия «Говорити». И это вполне достаточно.  Но не нам ^^ Мы имеем 108 синонимов к этому понятию. Кстати, достичь такого числа синонимов одному слову дано не в каждом языке. Среди всех индоевропейских языков украинский один имеет  діє-слово (глагол) «мовити», которое пошло от іменника (существительное) «мова», с таким космичиским разнообразием. 

1.Мовити (промовляти Слово) 

2.Казати (казку) 

3.Говорити (правду) 

4.Балакати (синонім: лялякати) 

5.Відати (повідати словом) 

6.Розмовляти (з кимось) 

7.Ректи (урочисто проголошувати) 

8.Гутарити (ладно домовлятися) 

9.Цвірінькати (ніжнозвучно говорити) 

10.Тьохкати (розмовляти як пара соловейок) 

11.Лепетати (дитяча мова) 

12.Шкабарчати (не дуже приязно говорити) 

13.Прорікати (майбутнє) 

14.Цвікати (докоряти) 

15.Співати (тихо мовити колисанку діткам) 

16.Промовляти (Слово, Орацію) 

17.Пащекувати (грубо говорити) 

18.Бормотати (мовити не розкриваючи рота) 

19.Гомоніти (лагідно, приглушено говорити) 

20.Сокотати (ніжно, солодко говорити) 

21.Триндити (казати неправду) 

22.Наговорювати (текст у мікрофон; на когось) 

23.Лаяти (за аморальні вчинки) 

24.Висловлювати (думку) 

25.Гиркати (перекидатися словами, сваритися) 

26.Туркотіти (мило перемовлятися) 

27.Цвенькати (мовити іноземною мовою) 

28.Нарікати (на дощ або пекуче сонце; долю) 

29.Провіщати (ладну погоду, майбутнє) 

30.Ґерґотати (незрозуміло балакати) 

31.Звіщати (Добру Новину) 

32.Балабонити (пустомовити) 

33.Верзти (незрозуміло говорити) 

34.В'якати (мовити) 

35.Кликотіти (мовити швидко, як лелеки) 

36.Жебоніти (мовити ласкаво, тихо, як потічок) 

37.Базікати (про пусте)

38.Бельмекати (не розуміючи щось казати) 

39.Варнякати (мовити у сні) 

40.Галдичити (одне і те ж) 

41.Проказувати (напам'ять поезію) 

42.Шепотіти (тихенько мовити) 

43.Гаркавити (нечітко вимовляти літеру «Р») 

44.Агакати (мовити часто слово «ага») 

45.Гуморити (мовити смішне) 

46.Гарчати (грубо говорити) 

47.Ляпати (язиком, говорити) 

48.Мурмотіти (мовити з напіввідкритим ротом)

49.Буркати (зрідка відгукуватись під час розмови) 

50.Воркотати (тихо говорити) 

51.Гурити (научати) 

52.Талдичити (мовити як у Біблії, Талмуді) 

53.Бурчати (корити, незадоволено говорити) 

54.Журчати (про любу мову, текучу як джерело) 

55.Квохтати (мама до своїх дітей) 

56.Кликати (людей, кур, гостей) 

57.Кпити (висміювати) 

58.Журити (соромити за содіяне) 

59.Напучувати (научати словом) 

60.Голосити (голосно плакати, причитаючи) 

61.Замовляти(словом хворобу) 

62.Повідати (історію, бувальщину) 

63.Оповіщувати (вість громаді) 

64.Лебедіти (закохано говорити) 

65.Розказувати (діткам казку) 

66.Розпатякувати (секрети всім) 

67.Розмовляти (душа в душу) 

68.Торохтіти (бистро мовити) 

69.Брякати (невдало вставляти слово) 

70.Тараторити (скоромовкою повторювати одне і те ж) 

71.Патякати (говорити не те і не тим) 

72.Бубоніти (глухо мовити) 

73.Теревенити (мовити про незначне) 

74.Оповідати (бачене, почуте) 

75.Обговорювати (нові поезії) 

76.Радити (раду; щось добре або зле) 

77.Галдіти (розмовляти голосно)

78.Славити (словом) 

79.Вуркотіти (говорити ніжно як голубки) 

80.Мимрити (мовити з закритим ротом) 

81.Розраджувати (втішати словом) 

82.Словоблудити (софістика, хуцпа; обман інших) 

83.Славословити (Бога, Богиню) 

84.Скоромовити (говорити скоромовкою) 

85.Примовляти (лихо) 

86.Переказувати (усно твір у школі, вузі; вітання) 

87.Домовляти (-ся обом сторонам про мир) 

88.Переговорювати (-сь одне другого) 

89.Нараяти (побажати щось хороше іншим) 

90.Прославляти (Богів) 

91.Перемовляти (-ся одне одного) 

92.Словославити (Богів і лицарів-героїв) 

93.Торочити (настійно повторювати те ж саме) 

94.Триндичити (говорити пусте) 

95.Радославити (радо славити Радунь Вічних Богів і Богинь) 

96.Благословляти (словом) 

97.Шкандалити (скандалити словесно, обмовляти) 

98.Шпетити (присоромлювати) 

99.Розпатякувати (розказувати секрети всім) 

100.Підмовляти («юнак дівку підмовляє») 

101.Іронізувати (мовити з іронією, але без сарказму) 

102.Базарити (сленґ: говорити, домовлятись) 

103.Проговорювати (важливі теми) 

104.Закликати (до тиші; ангелів, Божества) 

105.Гейкати (часто мовити слово «ге», «гей») 

106.Бубніти (читати вголос) 

107.М'ямлити (нечітко мовити) 

108.Галасувати (гуртом промовляти різні слова).

Важке життя патлатих

Якою була українська мова 400 років тому

   Що ми знаємо про українську мову? Вона гарна, мелодійна. Перші літературні твори співочою, солов’їною були написані Шевченком («Кобзар» 1840 року) та Котляревським («Енеїда» 1798 року). А де більш ранні твори?  Ворожа пропаганда говорить, що до 19-го століття української мови взагалі не існувало або ж вона є діалектом слов’янської чи російської мови.

  Всі літописи, діловодство, листування, викладання велися церковно-слов’янською, яка фонетично та граматично далека від української мови. Ця офіційна мова церкви, нав’язана, так званими «просвітителями», Кирилом та Мефодієм, була чужа народу. В ортодоксальному середовищі церковно-слов’янська була аналогом «мертвої» латинської мови католицького світу, яка не мала народу носія і була мовою освіти, науки та літератури. Тому ми зараз і читаємо літописи, наукові та художні твори середньовіччя малозрозумілою, штучною і схожою на російську мовою.

  А якою мовою говорив простий люд? Яка мова була душею нашого народу? Невже Шевченко та Котляревський вигадали українську на основі польського чи російського діалекту? Ні, вони були першими хто наважився надрукувати і показати поезію живої розмовної народної мови.

  Українську літературну традицію вони перейняли у студентів та викладачів Києво - Могилянської академії (Митрофана Довгалевського, Георгія Конисського та інших), які на початку18-го сторіччя писали інтермедії українською мовою.

Інтермедії це короткі драматичні твори, в яких на сцену виводяться простолюдини, з дотепним анекдотичним сюжетом, який нерідко був запозичений із життя народу.

  Вдалося знайти в журналі «Кіевская старина» від 1883 року, випуск 12, без перебільшення унікальний і надзвичайно рідкісний твір в своєму роді. Дві інтермедії початку 17-го сторіччя. Вони збереглися в польській транскрипції у відомого польського письменника І. Крашевського. Твір називається: «Трагедія або образ смерті пресвятого Іоанна Хрестителя, Посланника Божого, в 5-ти діях, з додаванням двох інтермедій, написаних Яковом Гаватовичем, вчителем вільних наук та філософії у Львові. Представлена була в Кам’янці на ярмарку, в день того ж св. Іоанна Хрестителя, 1619 року, а надрукована у св. Миколая на передмісті Яворівському».

Інтермедія після другої дії "Кіт у мішку".

(Климко з горшками, Стецько тримає на спині кота в мішку).

Климко. Що ты тутъ, побратиме, собі порабляешь?

Кажи мені, як живешь, та якъ ся маешь?

Стецько. Я тут не роблю ничого. Ось иду до дому свого

Та и зъ тоіеми горшками, якъ зъ своими сусідами.

Климко. Та на щотакъ много маешь? – либой на жонку кидаешъ?

Стецько. На що? Чи хочешь вірити, що люблю хороше жити,

Всёго достатекъ варити кажу, та ся не курчити,

Такъ яко приналежаетъ сподарови, що все маетъ.

Климко. Бохмесь, чоловікъ хорошій. Либой маешь много гроши.

Стецько. Та що маю?

Кл. Та дожитокъ.

Ст. Маю тотъ на полю вшитокъ.

Суть тамо овцы, бараны, котромы частую паны;

Суть волы, та й коровы, – все маю, коли-мъ здоровый.

Климко. Та и много поля маешь?

Стецько. Маю, – та щотакъ питаешь?

Климко. Бо хочу тобі вікъ служити, зъ тобою вік провадити.

Стецько. Коли хочешь, гаразд служи, хоть ся и шинкаркомъ длужи.

Коли пінізи маемо, – все мы тое поплатимо,

Лише хоць вірне служити.

Климко. Кажи-жъ, що будешъ варити

Для мене.

Ст. Хотъ видишь горшковъ мнгого, що-мъ до дому свого

Тутъ покупивъ на ярмарку,- купилемъ и тую мірку,

Що будемъ собы зъ ней пити, – та питаешь, що варити

Буду? Ось в тоімъ борщика, въ тоімъ яглы до молока;

Коли рыбы достанемо, въ тоімъ коропы розписто,

Въ тоімъ капусту густою, въ тоімъ розпустимо лою,

До гороху, оттакъ знаишь, та и пироговъ ся наишь;

Въ горщику ихъ поваремо, та и в тимъ шпирокъ насмажемо.

Та що бысь хотівъ иншого? Що маемъ, наваримъ много.

Климко. Бог-ме я буду служити, коли такъ схочешь варити.

Та же сяхороше маешь.

Стецько. Та ти що робити знаешь?

Кажи, що бы-мъ слугу свого знавъ, та ласкавъ бывъ на ніого.

Климко. Я чоловікъ все робити знаю, то волки ловити,

Щобы овець не псовали, та быдла не розганялы.

И иншого звера много достану ось зъ ліса того.

Лисицю, що-мъ имыю, несу, та за длугъ ю понесу.

Стецько. Того слуги потребую – та южъ ся тобі радую;

Будешь-же ся гараздъ мати, та борзо хочъ прибывати.

Климко. Гараздъ. Та ты звірка того купи, дамъ іего не дрого.

Будешь до тей шапки мати.

Стецько. Коли бы го огледати?

Климко. Ище быстрый, тепер зъ ліса, утюкъ-бы мені до біса.

Дома іого оглядаешъ, гей-же хорошій – пузнаешь.

Стецько. Якъ іого шацуешь собі?

Климко. За шисть осмаков дамъ тобі.

Стецько. Вельми зацінивъ-есь много.

Климко. Кажи, щодашъ, дамъ не дрого.

Стецько. Три осмаки возьми собі.

Кл.Дай пять.

Ст. Не дамъ.

Кл. Жичу тобі.

Стецько. Много.

Кл. А хочешь купити – чотыри та будемъ жити

Собі, лише длухъ однесу, та горшки те то понесу

За тобою.

Стецько. Еще много хочешь.

Климко. Та, Бог-ме, не дрого,

Так бо емъ я виненъ сила, коли –жъ – мо тамъ въ корчмі пила.

Стецько. Бери – жъ южъ чотыри гроши, та ся верни якъ хорошій.

Климко. Гаразд, и зъ міхомъ зоставлю, та не вельми ся забавлю.

(Тут Климко пішов, а Стецько приймається дивитися лисицю.)

Стецько. Осмотру тую лисицю, чи будетъ пидъ рукавицю,

(Кіт тікає.)

Та и пудъ шапку красцынко. Бідна – жъ моя головонько!

Ось, ось мене грошей збавивъ, лихъ чоловікъ міхъ зоставивъ.

Ось кота въ міху купивъ-емъ! Чомъ я такъ не мудрый бывъ-емъ?

И-же у тотъ міхъ не гледывъ-емъ, та щовъ нимъ не осмтривъ-емъ?

О, бісу твоей матери! Кажуть, не каждому вери.

(Шукає горшки, шукаєодяг, який положив на горшки.)

Та и горшки либой пукралъ. Ось матінко, що-мъ я выгралъ

На тому лихим ярмарку! Бісъ взявъ изъ горшками мірку

И сукни либой не маю. Що ма-мъ діяти – не знаю.

Бідна – жъ моя головонько! О, несчастная – жъ матонько,

Щось мя на світ народила, що-мъ такъ нинка стративъ сила.

(Приходить, переодягнувшись в інший одяг, а горшки кладе в іншому місці і прикриває їх його одягом і притрушує травою).

Климко. Та що, побратиме, тобі?

Стецько. Чи жартуешь зъ мене собі?

Наробивши та не знаешь? Горшки укравъ та питаешь?

И сукману… та и здрадить мене въ торгу: кота-сь всадилъ

Въ міхъ, та-же лисицу маешь, казав-есь, що ю продаешь,

Тою-мъ я заплатить тобі, а того-мъ не змыслить собі,

Що я-мъ въ тотъ міхъ не загледівъ, а тысь пришолъ, що бысь шыдивъ,

И ще, що ми есть, питаешь, та сязъ мене насмеваешь.

Климко. Та щоти на мене кладешь? Що-мъ ся тутъ натрапилъ, радъ есь.

Не мамъ кимъ освядчити, що й смылъ то на мене вложити.

Стецько. Якъ тебе зовуть? – питаю.

Климко. Климко.

Стецько. О, того не знаю,

Якъ здрайцу зовуть тамъ того, та бо шапка власна іого,

Та для того-мъ гадавъ собі, що онъ, тамъ тотъ мовилъ тобі.

Прошу-жъ, пробачъ вину тую.

Климко. Милый брате, я зъ тобою,

Та якъ кажешь, що тя зрадивъ,- кота впередъ въ тотъ міхъ всадивъ?

Стецько. Ой, такъ.

Кл. Я та и пукралъ гроши?

Ст. Пукралъ.

Кл.Чловікъ не хорошій.

Та и мівъ служити тобі?

Ст. Мівъ.

Кл.Зъ грошами пойшолъ собі?

Стецько. Такъ, брате.

Кл. То й горшки укралъ?

Ст. Такъ.

Кл. Та-съ ты іого не шукалъ?

Стецько. Нітъ, боса ты натрапилесь.

Кл. Теперъ-то?

Ст. Теперъ.

Кл. Зблудилесь!

А хочешь мині вірити? Здасть-ми ся, що-мъ мілъ видіти

Теперъ чоловіка того, що мілъ горшков вельми много.

Тотъ либой.

Ст. Либой.

Кл.Сукману, що тобі благому пану

Либой взявъ, нісъ на палиці, та собі лігъ на травиці.

О Бугъ-ме тотъ, бо шарая сукмана была такая.

Стецько. Такая, такая.

Климко. Чи хочешь ми вірити.

Коли-ць того покажу, не хочъ гожи вити.

Ось лежить! А тотъ?.. Стецько. Тотъ, тотъ!

Климко. Ну-жъ, тую палицю

Гараздъ іого по хребті, же змажетъ травицю

Пасокою.

Стецько. О, буду-жъ іого шмаровати!

Мусить мені и горшки и все поврацяти.

Та якъ мудрый пакрывъся, ось видишь травою,

Що бы не зглидино.

Климко. Бий кріпко, та свою

Сукману и все побери, а іого въ всіті не дери.

(Климко, закачав рукава, б’є по горшкам, а Стецько тікає).

Стецько. О, матіонко, матіонко! Тепер-же ми лихо.

Чи бісъ, чи лихъ чоловікъуправилъ мене тихо

Въ то нестестіе велике, що-мъ убоство свое

Потолкъ, въ нивочъ обратилъ ти горшки мое.

Щося діять? Чи Богъ то милостю справити

Хотилъ такое річи на мене пустити,

Чи лихіи люде? О, Боже милостивий!

Коли-жъ бы ся тотъ трапилъ чоловікъ зрадливый,

Що ми такое річи, ось пане, наброилъ…

Пузналъ бы, якъ-бы-мъ дывы коло ніего строилъ…

Возму жъ претя тую сукману, пійду ся скарити пану.

(Стецько пішов, прийшов Климко, сміється).

Га, га, га, га, га, г-а, га! Двократь одиного

Чоловіка-мъ ошукавъ, признамъ ся до того.

Тотъ панъ, що знаетъ въ світі гараздъ махліовати.

Пойду ище та знайду, кого ошукати.

https://this-all.io.ua/album784269