Великолепные пейзажи земель Западной Украины
Результаты поиска по запросу «
красивые украинские картинки
»обо всём поездка песочница политоты политика Дивовижна Україна Моя Україна разная политота
Поездка севастопольца на Запад Украины или москаль в Бандерштадте.
День добрый, реактор. Давно уже хотел поведать о своей поездке и нынешнем проживании, так сказать, затронуть и политический аспект и рассказать о моём виденье ситуации. Дальше многабукафф и картинки, и моей субъективной точки зрения, думаю, кому-то всё же будет интересно почитать мнение коренного крымчанина о том, что сейчас происходит и как он видит будущее в своей стране.Не смотря на то, что рашка в своей сути и рашизм в частности мне противны были ещё с марта месяца прошлого года, когда "кляті москалі" захватывали украинские части, но, тем не менее, оставаться жить в своё любимом городе я собирался и не думал, что придётся его бросить. Несколько недальновидным я оказался, товарищи. Проблема, как вы можете понять, заключается в том, что стали приходить нашему люду российские повестки, а т.к. в РФ с армией куда жёстче, чем в Украине, то, собственно, выбора мало. Я, т.к. отчислился из ВУЗа в связи с его реорганизацией в рашко-вуз и с дипломами, кои имеют российский стандарт(а жить в России я не планировал, в принципе, никогда).
Но я, как человек с философским уклоном просто задумался: что есть призыв и армия в современном мире? По факту: "ты должен отдать долг своей Родине!". Самое забавное, что эту, так называемую, "Родину" никто из нас не выбирает и встаёт логический вопрос: за какие такие привилегии я должен отдать долг? За условно-бесплатную медицину? За коррумпированные правоохранительные органы? За то, что З/П не отвечают жизненным стандартам?(в рашке и то хуже, но не суть) Или, может, за то, что с тем, простите, сраным дипломом ты даже по специальности работать не сможешь? За это каждый гражданин должен отдавать долг? Армия в нынешних условиях жизни — ничто иное, как рабский труд за гроши.
Я всегда был негативно настроен к службе в армии(вестимо, украинской, ни о какой другой речи и не шло до последнего времени), сейчас, конечно, когда я несколько пересмотрел свои взгляды, я так негативно перестал относится. Однако, в любом случае, чувства "урапатриотизма" я не испытываю, хотя, конечно, свою страну люблю(страну, а не правительство, что до майдана, что после). И встал у меня выбор, получать повестку и идти служить в рашкоармию, которой я уж ВООБЩЕ ничего не должен или уезжать на материковую Украину и продолжать учиться в другом ВУЗе. Решение принято и я поехал в Луцк. Но перед тем, как непосредственно начать учиться, поехал к своей девушке в Закарпатье, в город Хуст, что недалеко от границы Украины и Румынии и в 150 км от Ужгорода. Там я был и до этого летом, а сейчас приехал зимой и вот с этого места я хотел бы поведать поподробнее:
Хуст примерно весь выглядит подобным планом:
Красиво, по-деревенски и заснежено.
Сразу хочу отметить общее отношение здесь людей к русским. И оно, к моему сожалению, несколько не положительное. Во-первых, это то место, где "русский" — это синоним слова москаль. Во-вторых, общая напряжённость по отношению ко всему русскому здесь ощущается, но, т.к. я достаточно асоциален и не далёк от чувства мизантропии, то мне, в принципе, всё равно, что там да как думают о представителях моей национальности. Другое дело - истории, которые моя будущая тёща мне рассказывала. И это в корне противоречит тому, что мы учили в школах. Она рассказывала то, как когда русские заходили к Хуст(а это со слов её мамы ещё и бабушки), то это был настоящий геноцид, ни о каком "красном освобождении" не шло и речи, если только не трактовать слово "красный", как "кровавый". Немцы(с её слов) никогда не позволяли себе делать какие-то ужасные вещи, ни насиловали женщин, ни расстреливали людей, они просто зашли(с её же слов, повторюсь) и агитировали за Германию. Но, когда пришли русские, то тогда все расстрелы и начались, как она рассказывает, её деда как раз русские и убили, вывели в пустырь с народом и просто порешитили.
Оттого так и не любят русских в Закарпатье. Правда есть одно большое "НО" в этом всём. Это "но" связано с режимом нацисткой Германии и её устроем. Я бы мог понять, что фашисты могли проявить лояльность к другим национальностям, могу понять, ибо в самой идеологии фашизма — это есть норма, собственно, в Италии так и было(почти до конца войны), ибо там евреи не ущемлялись(почти), как это было в нацисткой Германии. Идеология фашизма заключается в сильном государстве, которое строится силами всех наций в этом заинтересованных, но национал-социализм — это далеко не только сильное государство — это ещё и чистая сильная раса/нация и поэтому заявления "вышиватников" о "немецком освобождении" мне кажется такой же глупой, как увешенный колорадскими ленточками типичный ватник.
Но, оставив политику немного позади, пройдёмся ещё по городу:
Это мы подбираемся к главной достопримечательности города, которую видно, к сожалению, не будет — Хустскому Замку(он на той горе, что слева на фото).
Во-о-он там на горе. Очертания немного разглядеть можно.
Крайне красиво там зимой(у нас таких снегов в Крыму не бывает), а здесь, на Западе я впервые встретил -23 мороза, что оказалось не так уж и холодно, ибо при нашем, крымском влажном климате наши -5 — это как в Сибири минус 40, так что я не заледенел.
Но, несмотря на общее отношение ко всему русскому(а по заверениям брата моей девушки, в отдельных районах за это и побить могут), семья меня радушно приняла и я чувствовал себя как дома. Говорил и общался я со всеми на русском, мне отвечали на диалекте(моя девушка только по-украински говорит и то, с натяжкой). И никакого языкового барьера не ощущалось, а уж с обычным украинским — подавно. Правда, продавщицы в магазина немного косили взглядом, когда слышали вместо привычного "дякую" — "спасибо" или заместь "будь ласка" — "пожалуйста". А, т.к. я обладаю достаточно низким голосом, моё пристрастие выражаться на литературном русском с использованием архаизмов часто напоминает манеру речи попа с его низким, пронзающим голосом, что также сказывается на восприятии окружающими меня.
Возвращаясь к политической обстановке, сразу хочу отметить и экономический фактор. Я хочу ответить на http://joyreactor.cc/post/1782612#comment8242755 - этот комментарий(не самому автору, а в целом) здесь.
Там человек диву даётся, как это так, такая волна "урапатриотов", а никто в армию не идёт. Я вам отвечу почему на примере Закарпатской и Волынской областей. Во-первых, здесь такой уровень коррупции, который я в жизни бы не представил(у нас в Крыму такой никогда не было), я серьёзно, сейчас внимание, чтобы получить место работы ты должен заплатить(!) от 3к долларов, а сейчас, наверно, уже и евро. Во-вторых, за то место, что ты СЕБЕ КУПИЛ, ты, скорее всего, будешь получать даже меньше минимальной заработной платы(это в Закарпатье). К примеру, моя девушка, коя выпускается медсестрой в этом году должна будет купить себе место в больнице, чтобы получать 900 грн/мес. за такую ответственную работу. Это вопиюще. И хотите мне сказать, что такое было только при Яныке? Нет, такое было и 8 лет назад и при Кучме, но что-то их как-то никто не хотел скидывать, хотя, как сам помню кризисы нулевых, когда моей матери приходилось работать сразу на 3-х работах, ибо на одной деньги не выплачивали, на другой их было мало, а 3-я — хоть как-то помогала. Я это веду к вопросу "урапатриотам", что стояли на майдане: Вы действительно считаете, что всё так плохо было только при Яныке? И действительно стало ли лучше? Сейчас, конечно, сложно сказать. В стране война и предефолтное состояние. Но то, как живут люди на Западе и они ещё за это воевать должны — это просто нонсенс, так жить люди не должны. Серьёзно, я когда приехал на Запад, я понял, как ХОРОШО Крым жил по сравнению с другими областями Украины и как многое сейчас мы теряем из-за всех конфликтов. В Луцке не такая большая коррупция, но её не намного и меньше, здесь также сложно найти работу, также сложно жить, никому не заплатив. Банальный пример: знакомым здесь нужно было то ли продлить визу, то ли что-то в этом духе и знаете, что нужно было сделать, чтобы хотя бы попасть в очередь? Вы угадали. Вынь да положь, что называется.
Вернусь на секунду в Хуст и отмечу ещё то, что в самом Хусте НИКТО НЕ РАБОТАЕТ. Это невыгодно по причинам, что я описал выше. Брат моей девушки ездил на заработки в Москву(до этого работал в Италии), отец её работает в Чехии, мать дома, но пытается зарабатывать на лечебных массажах.
А что до отношения к русскоговорящим, здесь же, в Луцке более лояльно относятся ко всему русскому и даже в универе я общаюсь с преподавателями исключительно на русском и, в принципе, никакой проблемы в этом нет.
А теперь, что до вступления в ЕС. У меня стойкое виденье того, что после вступления в силу безвизового режима от Запада Украины ничего не останется. По факту, оттуда просто уедут кто куда. Я всегда был и буду за то, что бы Украина предоставляла ту работу, на которую люди бы хотели идти, чтобы получали адекватную заработную плату, а не те гроши, что сейчас. Если вся эта евроинтеграция пройдт полностью, мне кажется, от Украины, как суверенной страны мало, что останется. Но я не политик, это просто моё виденье.
И небольшим бонусом, т.к. Луцк недалеко от Ровно, то мы и туда наведались ненадолго(40 минут езды). И я сделал пару фото:
Спасибо за внимание.
война Українська мова Чупік_Кулсторіз Моя Україна разная политика
Штурма
Після того як росіянці припинили зйомки токшоу “Крадущійся підар, затаівшийся пітух”, настала певна тиша. Кацап від нас відстав. Дрони, в основному, їбли сусідів. І піхота змогла більш менш спокійно заритися в лісі. Логістика потекла рікою. Почала тикатися єгоза.
Кацапські “забігуни” кілька раз просочилися до нас в тил. Вони деякий час сиділи у нас за спиною, в посадочці, але носу не показували. Один раз ми побачили як до такого забігуна зайшла їх логістика. Схований він був добре, тому виявили ми його лише після того як його логісти підійшли до нього, передали йому водичку і батарейки. Потім цього забігуна розхуярили. Він досить довго бігав від дронів, але врешті реш - добігався. Його дружбани логісти - вижили, але наші пілоти їх дещо пом’яли.
Ще один забігун - Міхалич, досить довго (майже місяць) сидів у нас в тилу на шляху моєї логістики. Він стабільно виходив на зв’язок в рацію, доповідав коли бачив моїх логістів, але не стріляв. В нього чи то БК скінчилось, чи то автомат заклинило, чи він просто їбав. Мої його ніяк не могли побачити, чистити ліс - дурних нема, то сидів він довго. Потім в нього скінчились припаси і він відступив. Нарвався на одну з моїх СПшок і його там і приєбашило. Толковий був Міхалич.
Саньок сидів в норі. Теж не виказував носу. Але захотів водички, наші дронарі побачили як підар мавік зкидає воду - почали пасти. Саньочок виліз на водопой. Помирав він страшно і довго, але водички перед тим як слухати концерт Кобзона - посьорбав.
Десь після всіх цих подій кацап поняв, шо терпіти це неподобство більше нізя. І вирішив сам зачистити наш ліс. Спершу вони довго і нудно виявляли нас. За тиждень таки знайшли декілька моїх позицій, єбли їх дронами і почали планувати штурм. В ефірі був постійний піздьож, і мої, і кацапи сидять накручені - бо ж штурми зараз будуть. І штурм відбувся.
Наше начальство захотіло зачистити ліс. Відправило 3х архарівців. Ті ліс обійшли, як не дивно - не хапнули пизди. По дорозі назад напоролись на мою позицію Мишка, пограли з ними в контрстрайк хвилин з 10, але потім всі поняли шо свої, вибачились і вшились з лісу нафіг. Мишка взбодрилась.
Найгірше те - що кацап побачив Мишку, побачив сусідню позицію Тавро і дронами за пару годин розніс Тавро нахуй. Два діда на Таврі залізли в нору і довго і нудно там вили що нас всіх уб’ють. Години 3 я їх то заспокоював, то переконував, то погрожував, то благав. Але в результаті діди з позиції не втекли. Стемніло, всі відіспались і почався новий день.
Кожних 15-20хв позиції доповідали про обстановку. Про найменший чих, пролітаючий дрон чи стрільбу - теж. Це страшно бісить, бо постійно та рація пиздить на вухо. Але тут рація зіграла ключову роль.
Позиція Вереск була на відшибі від Мишки і розйобаного Тавра. Але Вереск передав інфу що чує десь зправа від себе - стрільбу. По цепочці почали опитувати хто ще чує стрільбу. Тавро з нори чув війну, десь, але де - хз. А Мишка - мовчала. Одразу ж на Мишку направили дрон, і побачили як три тіпа, обмотані зеленим скотчем поправляли мішки на вході в Мишку. Вродь і добре - тіпи облагоражують позицію, але на Мишці чергувало двоє… Всіх в ружжо, скиди до бою.
Тавро отримав команду, виліз з нори і запитав в тих дебілів що лізли на Мишку: “Слава Україні, хлопці”. Йому відповіли щось на кшталт “катай вату, сука”. Дєди юмор не поняли і почали рихтувати кабіни з своїх калах. В цей момент один підарок вже майже заліз в Мишку, але його зсередини підстрелив один з моїх.
Потрьохсочані пітушки затіхарились біля Мишки. Двоє перемотались, третій сидів і навалював то в Мишку, то в сторону Тавра. В ітогі налетіли скиди і почався треш і угар. Мишка вийшла на звязок і по рації я ще коригував як їм через вихід метати в противника гранати.
Двох підарів забаранили. Одного хуйнула Мишка, другого - добили дрони і він лопнув. Третій дав драла і вже десь в селі він заліз в підвал. Підвал йому на голову уронили ФПВшкой, але пітушара вижив. Ванюха довго просився в рацію щоб його відкопали. Шо кацап вночі і зробив поки була хуйова погода.
Піхотинці радісно задерибанили жмурів, хоботнули дві тюнені калахи. Трошки снаряги. Ковбасу.
-Я Вереск. Один кацап - мій.
-Я Мишка - хуя тобі. Мої кацапи.
-Но я єво ж прістрєліл?!
-Ну то йди і сам його лутай.
Потім вже розпитав Мишку. Старший на позиції був Воля. Каже що підари набігли миттєво. Сходу задавили їх стрілкачом. Накидали всередину гранат, штук з 10. Але завдяки норі з поворотом - їх тільки глушануло. Потім пітухи успокоїлись, але довго не могли залізти всередину - вхід, Мишка, закрила мішками від зкидів. Потім один підар майже заліз всередину, але Воля висунувся з нори і уєбав його з калахи. Потім виліз з нори і через двері - добив підарка.
Через те що сусіди підняли гвалт - через це ми вчасно всі зреагували і відбили цей штурм.
Через пару днів в ефірі знову з’явився пітух - Ванюха. Ванька, не дуже бодрим голосом, казав що повів нову групу на штурм. І що з собою вони беруть ТМку. Щоб убити клятих укропів. Але кацап не був би кацапом щоб не спиздів. Дня 3 вони на штурм не йшли. Вони відправляли по 1му дєду з ТМкой з детонатором, шоб той підійшов до Мишки - і кинув їм її на голову. 2х таких дідів захуярили дрони на підході. Одного - заєбашила піхота.
Ванюхіне начальство поняло шо дідами-шахідами нас не проймеш і відправили штурмовічків.
Штурмовіки були чьоткі. Що попередні, що ці. Гарно одягнені, плитоноски, НВМПЕ плити, тюнені калахи, хороші бєрци і якісна форма. Запаковані в кевлар з голови до ніг. Зкиди їх майже не зачіпали. Парочка була з дешевою, але нічною, оптикою. Зайшли тихо, дрони їх не спалили. Виявили вже їх в момент штурму. Троє пітухів набіжало на Мишку. Зав’язався бій. Одін з підарів підбіг до Мишки і кинув їм на дах ТМку. Та уєбала і їх дот розірвало на шмаття. Підари кинулись всередину в нори, але їх засипало. І ховатись штурмовікам було ніде. Всіх розмотали дрони і Вереск який знову виліз з своєї нори і почав воювати в усі сторони.
В цей момент друга група підарів забігала на Вереск, але в лісі є купа ямок і окопчиків недобитих, тому вони проєбались і штурманули порожній окоп. Кинули в нього ТМку, довго по ньому стріляли, поки їх не перебаранили дрони. 6 дохлих підарів в копілку лісу. І невизначена доля 2х чьотких тіпів на Мишці…
Вдень підійти і чекнути що там сталося - пітухи не дали. Верес кожні 10 хвилин передавав шо по ним хуярять то скидом, то мінометом. І бажання вилазити в них пропало наглухо. Вночі погода спортилась і два сумашедших дєда полізли на Мишку. Волю ніде не могли найти, нашли лише його напарніка Санька. Той обгорів, осліп, оглух і не міг рухатись. Хуйова погода допомогла його евакуювати.
Ці довгі хвилини поки його відкопували я переживав дуже болісно. Мені погано дається роль командира. Мені завжди простіше було все робити самому ніж ставити комусь задачу і чекати цих заповітних слів “ми все зробили”.
На Мишку заселились інші солдати. Кацапи більше туди не лізли. Десь через 3 дні дєд з Мишки поліз шукати дрова для накриття СПшки, і знайшов шматок тулуба з вцілілою, але пошматованою головою. Труп був в пікселію. Евак команда забрала його. Через кілька тижнів прийшло підтвердження що то був Воля.
Підарська ТМка коли рвонула і розірвала СПшку - Воля був на СП і стріляв через амбразури. Його тіло викинуло метрів на 20 в сторону. Автомат так і не знайшли.
Я досить довго з ним спілкувався по рації, але так і не зміг побачити його вживу. Він так і залишився голосом в рації. Впевненим і вольовим голосом.
Кацап зробив ще кілька спроб штурму. Принесли ще 4 жмура в нашу посадочку. Сценарій був один і той самий: кацап набігає, дрони їх трьохсотять, піхотинці вилазять з норок і в упор розстрілюють худобу яка перетягується турнікетами\есмархами. Хіба, з цікавого, один раз наш вампір не знав де кацапи, а де свої - і кинув ТМку на голову моїм піхотронам, але не влучив. Пілота вампіра хуєсосили всім штабом. Але добре шо всі живі.
Через пару днів приліз якийсь дебіл, косив під цивільного. Взяли в полон, виявився кацапом. Вже 2 года воює. Каже: я вже заєбався воювать. Робіть зі мної шо хочете. Був бухий в три пизди. Дали пизди і віддали контрікам. Хохма дня - його брат потрапив в полон до нас у бригаду місяцем раніше. Сімейний, ібійогомать, підряд.
Після цих подій росіянці відмовились від спроб штурму нашої посадочки. Нашого Серебрянського лісочку на мінімалках. Руху в посадці майже припинився. Лише вдень по ньому бігають мої логістичні команди, а по ночах котики і собачки жеруть жмурів які все ще противно смердять.
В одного з штурмів на телефоні було відео де він робе блог, пиляє контент і в кінці змученим голосом каже: “Всє равно нас всєх уб’ют”. Так і сталось. Відео мої піхотрони потерли. Ресетнули телефон, бо осколок зі скида пробив телефон одного з моїх бігунів. І той забрав трофея собі.
Я розстроївся, та й хуй з ним. Це лише відео. То лише телефон. А це - лише ліс. Серебрянський ліс на мінімалках. Наша посадочка. Хоча не стільки наша, скільки - їх. Посадка моїх піхотинців.
Фильмы українські меми Українською украинский язык Коцюбинський Моя Україна разная политота
(Разная политота автоматом ставится, не зважайте)
фэндомы ногу свело клипы видео на украинском Моя Україна разная политота
Ногу Свело! - Украïна
намемил сам приколы для даунов каламбур украинский язык Українською українські меми Моя Україна разная политота
Сам вигадав, сам крінжанув
