Мій друг давно мріяв зайнятись розробкою власної гри. І ось, десь рік тому, під його керівництвом почалась розробка roguelike гри під назвою "Beast Fable".
Сама гра, власне, є представником жанру roguelike, з елементами автобою.
Події розгортаються на невеликому острові під назвою "Lymany", землі якого охопленні безкінечними сутичками та конфліктами, а жителі загартовані в боях як мечем так і магією.
Не дивлячись на свої невеликі розміри, острів має доволі різний ландшафт. Гра починається в містичному лісі, спокій якого порушую воюючі між собою угруповання щурів та вовків. Далі, шлях пройде крізь пустелю, печери та гори. Кожна нова зона буде мати власні особливості, ворогів і конфлікти, в які ви поза своєї волі повинні будете втрутитись.
Тож на рахунок, конфліктів. Кожна з ігрових зон, містить декілька ігрових фракцій, що ворогують між собою. З свого боку, ви матимете вибір, доєднатись, однієї з них, залишитись нейтральним, або ж оголосити війну всім, і йти власним шляхом. Власне, цей вибір буде мати сильний вплив як на здобич яку ви отримаєте, ворогів та босів, і навіть на те що станеться з цим світом.
Гравець, зможе зібрати групу, з унікальних персонажів, що володіють унікальними особливостями, вміннями, ігровими механіками, та навіть процесом прокачуванням, крім того сам процес прокачування, є унікальним для кожного окремого забігу.
Переказувати далі особливості геймплею, та те що вже реалізовано та планується зробити не бачу сенсу, оскільки з цим можна більш детально ознайомитись на офіційних сторінках гри, посилання на які я залишу в кінці посту.
Тож, перейду до суті, для чого ж цей пост було створено. Не дивлячись на велику роботу, яку вже було пророблено, попереду ще чимало завдань з якими потрібно впоратись. Це займає багато часу, сил, а головне грошей. Тож, сьогодні стартував запуск, зборів коштів на кікстартері, щоб можна було сконцентруватись на розробці гри, не відволікаючись на сторонні дрібниці.
Тому власне прошу приєднатись, та підтримати український gamedev, підпискою на офіційні сторінки, поширенням інформації про неї, коментарями, та за можливості фінансово.
За його словами, корпус можна зібрати за 3 години.
«Без клею, смоли, застигання годинами, і годинами доведення до робочого стану поверхонь. Без пилу, скла, скловолокна і карбону. Вирізав, зігнув, склепав. Вирізав, штампанув, готово».
Ще 2 години потрібно, щоб зібрати двигун, пропелер та електроніку загалом.
Згідно задуму, цим дроном можна як відволікати ворожу ППО, так і завдавати ударів.
«На зараз ми маємо технологію, яка не про конкретний виріб, а про те, що за 3-5 днів він може мати зовсім інші розміри і форму, навіть іншу схему. Наприклад, 8-крилий одно болт, типу «Ланцету», чи стати літаючим крилом, як «Валькірія» чи «Герань».
Вся Україна спочатку потрапить у жовту карантинну зону, в якій будуть діяти 20 обмежень. В Івано-Франківській області, яка від початку місяця лідирує в Україні за показником добової кількості нових хворих на коронавірус, місцева комісія з ТЕБ та НС з 22 лютого ввела низку додаткових обмежень, які повинні діяти до 28 лютого. Загрозлива ситуація склалася і в Чернівецькій області. Умови карантину - https://nv.ua/ukr/ukraine/events/karantin-v-ukrajini-z-24-lyutogo-20-zaboron-zhovtoji-zoni-novini-ukrajini-50143372.html
У місті галушці звели пам'ятник, у музеях цитують присвячені їй рядки класиків, а на честь неї проводять фестиваль влітку. Частування нею – обов’язковий елемент в будь-якої туристичної програми. Зо два десятиліття галушку просувають як гастрономічний бренд Полтави.
Полтавський краєзнавець Борис Тристанов каже, що популярність полтавських галушок зросла на тлі загального захоплення історією у 2000-х роках. За його словами, інтерес до цієї страви підсилився після зведення пам’ятника страві у Полтаві у 2006 році.
Галушки є загальноукраїнською стравою на теренах Наддніпрянської України. Етнологиня, докторка історичних наук та засновниця садиби-музею «Лялина світлиця» Олена Щербань каже, що поширеність галушок на території Лівобережжя пов’язана з тим, що українці здавна були землеробами. Наші предки вирощували хліб, тому в культурі харчування переважали страви з борошна. Робота у полі вимагала значних витрат енергії, а галушки, були швидкою, смачною, ситою їжею, якої хлібороби потребували після важкої праці. Попри те, що галушки готують у різних регіонах України, на Полтавщині ця страва історично укорінилась завдяки впливу літератури. Про це каже кандидатка економічних наук, доцентка катедри менеджменту Полтавського університету економіки і торгівлі, та організаторка міжнародного фестивалю «Полтавська галушка» Яніна Барибіна: «Полтавщина прославилась саме завдяки літературі, завдяки Івану Котляревському, Миколі Гоголю. Галушки згадуються у період Полтавської битви. Ми маємо згадки, коли війська куштували саме полтавську галушку. Чому так сталося? Тому що галушка була однією з найпростіших страв, але при цьому вона була достатньо ситною, а раціон пересічного українця не був надто багатим щодня».
"Поклали шальовки соснові, Кругом наставили мисок; І страву всякую, без мови, В голодний пхали все куток. Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали І брагу кухликом тягли; Та і горілочку хлистали, — Насилу із-за столу встали І спати послі всі лягли".
уривок з "Енеїди" І. Котляревського.
Про роль літератури у створенні гастрономічного образу Полтави говорить і старша наукова співробітниця Полтавського літературно-меморіального музею Івана Петровича Котляревського Валентина Скриль: «Іван Котляревський у своїй “Енеїді” неодноразово згадує галушки. Наприклад, що галушка була просто великим подарунком, у голодні роки. Ось він пише “без галушок як помирали, колись як був голодний год”, потім “п’ять казанів стояло юшки, а в чотирьох були галушки”. Він взагалі у своїй “Енеїді” згадує понад 160 назв українських страв. Це просто енциклопедія української кулінарії, української кухні. Не дивно, що наша Полтавщина, до Котляревського нахиляючись, символом міста зробила отаку просту страву, як галушка».
Галушки, фаршировані язиком та в’яленими томатами.
Ситуація з джерелами ускладнюється тим, що сьогодні галушка не є повсякденною стравою українців. Ґрунтуючись на рецептах господинь, зібраних під час досліджень, етнологиня дізналася, якою має бути правдива галушка.
Найперше, говорить Щербань, ми маємо зрозуміти, що сучасні галушки значно відрізняються від тих, які готували раніше. У давнину їх робили з гречаного, пшенично-житнього та житньо-пшеничного борошна. Борошно не було таким білим і такого дрібного помелу. Воно мололося жорнами на млинах, і тому було грубе та іншої консистенції. Відповідно галушки не були тими галушками, які ми сьогодні бачимо. Окрім того, що сучасні галушки готують переважно на основі білого борошна, сам рецепт тіста теж істотно змінився. Так, зі слів етнологині, раніше галушки варилися на основі кисляку (кефіру), соди, борошна, іноді з додаванням яйця.
Готували українці галушки так: замішували тісто, розгортали і різали його смужками, а потім відщипували шматочки і кидали в киплячу воду, молоко, бульйон. Галушки були щипані і рвані, другі просто нарізали ножем. Можна сказати, це були перші спроби приготування домашньої локшини.
Сьогодні галушки готують різними способами і з різних інгредієнтів (манка, картопля, сир), подають на стіл замість хліба до борщу, м'яса або просто з маслом, шкварками, фруктовим соусом, медом або сметаною.
Їдять галушки виключно гарячими - тільки так вони максимально смачні.
А ще галушкам присвятили пісню - слова написав Анатолій Лихошвай, музику – Василь Якубович.
"Був я, друзі, у Тюмені -Добрі ліплять там пельмені,Та немає краще страви,Як галушки у Полтаві.Приспів:Ой, галушечки-галушки, -Нема в світі краще юшки:І на салі, і в сметані,І пшеничні, і гречані, -Ось які!..Полтавські галушки.Заїжджав я до Кавказу –Там харчо – згориш відразу,Аж в очах зірки світились,Та галушечки все снились.Приспів.Хвалить брат мій щі "по-флотськи" -Вигляд в нього парубоцький;Я ж здоров'ячко теж маюІ йому своє співаю.Приспів.Любі друзі, приїжджайте,До Полтави завітайте;Будемо вас ми частуватиІ галушки подавати.Приспів."
Картопляні галушки із сиром
Галушки з гречаного борошна з цибулею і салом
Нудлі по-українськи – апетитні часникові галушки з м’ясом і картоплею.
