У новій редакції українського правопису вводяться у вживання слова без варіантів, нове написання слів з першим іншомовним компонентом та інше. Інститут мовознавства імені Олександра Потебні Національної академії наук опублікував нову редакцію "Українського правопису" посилання. Обережно 282 сторінки!
Також опубліковано скорочений конспект, в якому вказані зміни в написанні слів без варіантів і варіантні доповнення до чинних норм.
«Майже сім мільйонів солдат у семи арміях — такий фронт виставила Україна в боротьбі проти нацизму.
«Українці в лавах Об’єднаних Націй перемогли агресора» – гасло цьогорічних урочистостей.
Символ пам’яті залишається незмінним — червоний мак.
УІНП обрав 12 історій українців та українок, які воювали в Червоній армії, УПА, Війську польському, Французьких, Британських, Канадських збройних силах та армії США».
Просове пиво, мед, спотикач та варенуха. Цими дивними словами називали алкогольні напої жителі середньовічної України. Був на весіллі, мед-пиво пив…
Ці словами ми не раз чули від дідусів та бабусь, не задумуючись що у середні віки мед і пиво були чи не головними алкогольними напоями жителів тогочасної України.
Його часто, бо вважали цілющим:
“Аще много медь яжь, уцелеешь”.
Таке бухло робили з бджолиного меду. Технологія виготволення не те, щоби була складною, але повозитися треба:
1. Готуєш медову ситу
2. Запарюєш шишки хмелю
3. Заправляєш цю сировину за шишками
4. Лишаєш настоюватися на пару днів
5. Розливаєш у бочки6.
6. Таскаєш ці бочки у погріб.
Був ще один рецепт, схожий, але трохи інкаший:
"4 кілограми бджолиного меду залити 6-ма літрами води, прокип’ятити двічі, покласти 50 грамів хмелю і знову поставити в холодне."
Кожен регіон Русі мав свої рецепти приготування цієї пиятики. Так, на землі Київській у таку медовуху додавали більше хмелю, від чого перло вдвічі більше. Мед за старосвітським рецептом, який варили на Чернігівщині, готувався так само, тільки там ще на додачу вимочували хліб.
Популярним напоєм був муселець. Це така медова наливка. До провареного з водою меду додавали ягоди з наливки. Щоб напій став хмільним, йому давали настоятись близько десяти днів. У Київські часи жодна урочистість не обходилась без меду. Так, ще в “Лаврентіївськім списку” говориться, що древляни зварили і відвезли у місто дуже багато меду на поминки, які влаштувала княгиня Ольга по своєму чоловікові.
Це другий за популярністю алкогольний напій українського середньовіччя. Ви не повірите, однак тоді його варили без хмелю. Готували прохолодний рідкий хліб з ячменю або проса (або того й іншого разом), додаючи хміль та солод.
Вже потім пивні рецепти середньовіччя перекочували до козаків.
Французький дослідник Боплан у 1650 писав, що під час зимових походів козаки, рятуючись від холоду, тричі на день вживали гарячу юшку із пива. Та зловживати алкоголем не можна було. Особливо під час походів: порушення правила каралось навіть смертю.
Як приготувати Запорозьке пиво?
100 грам хмелю, добре розтертого з борошном і 3 склянками цукру, заливають 9-10 ложок окропу, дають настоятись протягом 2-3 годин, проціджують та зливають ще теплим в барило. Додають ще 2 склянки темної патоки та 50 грам дріжджів. Настоюють козацьке пиво у холодному місці, наприклад, у погребі.
Київ активно торгував з Візантією та грецькими містами Криму. От звідти до нас і потрапило вино. Спочатку його пили так собі, але з прийняттям християнства червоне напівсолодке стало потрапляти на столи середньовічних українців все частіше й частіше.
В українських колядках також згадується “зелено вино”, тобто настояне на зіллі – травах, корінні і прянощах.
З часів Київської держави українці отримали цікаві рецепти настоянок, які готували з фруктів, спецій, приправ. Ці рецепти постійно удосконалювалися і от що з цього вийшло: Варенуха – слабоалкогольний напій. Готували узвар із сушених слив і груш, настоювали ніч, проціджували, додавали червоний гострий перець, м`яту, материнку, чебрець. Додавали меду і парили в печі. Подавали варенуху і гарячою і холодною. Гарячу варенуху вважали набагато смачнішою від охололої. Цей напій досить тривалий час заміняв горілку, яку вживали дуже мало. Спотикач – напій, який постійно потрібно збовтувати. У невеликих кількостях змішували корицю, мускатний горіх, гвоздику, шафран та ваніль. Настоювали на горілці протягом 2 тижнів, щодня збовтуючи. Далі настоянку варили з цукром і охолоджували перед вживанням. Старка – міцна витримана горілка, настояна на дубовій корі, чебреці, деревію тощо. Старка також вважалась лікувальним напоєм. Паленка – напій на ягодах та прянощах, який дуже довго настоювався. Полинівка – горілка, настояна на цілющих травах, а також терені, суницях чи сливах. Дуже популярною була полинівка на гострому червоному перці в стручках. Полинівка була значно міцнішою за будь-яку настоянку. Мокруха – на смак схожа на хороший лікер та міцніша за звичайну горілку. Готувалась із вишневого соку та зберігалась у затінку. Тертуха – розтерті з цукром суниці заливали горілкою. Травняк – ягоди горобини, полин, ревінь, любисток, соснові шишки, ялівець заливають горілкою та настоюють рівно пів року.
Автор Роман Коржик.
Днепр вышел в финал лиги Европы! В финал Лиги Европы, Карл!!!
Село Колочава на Закарпатье находится поблизости озера Синевир.
Село получило своё название благодаря чешскому писателю Ивану Ольбрахту. А еще оно известно как село 10 музеев. Самый большой из музеев это "Старое село".
Колочавский скансен "Старое село" - первый сельский музей архитектуры и быта на Закарпатье. Здесь есть даже фрагмент железной дороги с паровозом, которым когда-то возили древесину. Цель сего музея - сохранить самобытную историю села и привлечь внимание туристов.
Ну еще музей занял какое то место в каком то конкурсе, но это не очень интересно ... посмотрите там просто офигенски красиво.
«Старое село» ежегодно утопает в фиолетовых цветах. Каждую весну здесь наблюдается уникальное природное явление - массово зацветает редкое растение - Шафран Гейфеля.
Обычно первые цветы появляются с середины марта и массово цветут примерно до середины апреля. Это растению жутко редкое поэтому его якобы охраняют ... по всей Украине, но по факту наверно только в этом музее-селе надерут вам попку если вы посмеете сорвать эту красоту.
Это не только красивый цветок, но и отличная специя. Это ароматная приправа славится не только пикантным вкусом, но и многими целебными свойствами. Источником этой специи являются пыльца шафрана посевного (Crocussativus). Аромат шафрана тонкий и приятный. В средние века шафран ценился дороже золота, к слову сейчас настоящий Шафран то же как золото. А еще он тип самая древняя пряность. Его использовали уже 4000 лет назад.
Вообщем если туда и ехать то исключительно в марте. Ибо это сказочно ...
фото Ігор Меліка, 2015 год
 | Моя УкраїнаПодписчиков: 1035 |
 | Українське мистецтвоПодписчиков: 113 |
 | Комікси українськоюПодписчиков: 78 |
 | український YouTubeПодписчиков: 59 |
 | Дивовижна УкраїнаПодписчиков: 45 |
 | Пісні УкраїниПодписчиков: 30 |
 | Радио JUCПодписчиков: 24 |
 | Розваги від Моя УкраїнаПодписчиков: 12 |
 | історія УкраїниРейтинг: 1,061.8 |
