сало з новинами

Обухівський месник

Гривня

Слово “гривна” має корінь із санскритським griiv’aa – “потилиця”. На думку істориків, назва “гривня” походить від прикраси із золота чи срібла у вигляді обруча, який носили на шиї (на “загривку”).

Гривня, що складалася з певної кількості монет, називалася гривнею кун (грошово-рахункова одиниця). Гривня срібла (вагова) і гривня кун (лічильна) стали на Русі платіжно-грошовими термінами.

Перші згадки про гривню з’явилися вже в XI столітті. Ця грошова одиниця використовувалася в Київській Русі. Історик Іван Кондрат’єв ще в 1893 році писав: “Гривня була відома з самого заснування Русі і мала трояке значення: як знак відмінності, як відома вага і як монета”.

В XX столітті гривня вводилася в обіг двічі. Перший раз в 1918 році, а вже потім в 1996-му. Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, яка поділялася на 100 “шагів” і дорівнювала 1/2 рубля.

Протягом 1918 року в Берліні видрукувано грошові знаки номіналом 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. Ескіз першої купюри, прикрашеної простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних – Георгій Нарбут. В ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої – зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої – свою улюблену алегорію “Молода Україна” у вигляді осяяної дівочої голівки у вінку.

Уже в 1990-х перша серія банкнот номіналами 1, 2, 5, 10 і 20 гривень була виготовлена ​​в 1992 році канадською компанією Canadian Bank Note Company. Український дисидент Левко Лук’яненко якраз був призначений послом в Канаді і попросив канадську діаспору допомогти Україні обзавестися власною валютою.

Нинішні копійки відповідно до давніх традицій Русі споконвічно мали називатися “шаги”, але Верховна рада вирішила назвати українські монети “копійками”, щоб населенню було звичніше.

Символ гривні був введений в 2004 році з ініціативи тодішнього глави НБУ Сергія Тігіпка. Знак являє собою варіант прописної кириличної букви Г з двома горизонтальними рисами, що символізують стабільність, як і в знаках інших валют, наприклад, долар чи євро. Офіційне скорочення валюти – “грн”.

Символ гривні практично ідентичний символу давньоримської грошової одиниці – дімідіа (половини) секстули. Різниця лише в кількості горизонтальних рисочок: у знака гривні їх дві, у давньоримської одиниці ваги – одна.

Ще коли главою НБУ був Сергій Тігіпко, планувалось випустити масовим тиражем не лише монет номіналом в одну гривню, а й двогривневих, а також п’ятигривневих монет. Він стверджував, що хоч у виготовленні монети і дорожче банкнот, зате служать набагато довше. Проте до випуску монет номіналом дві гривні, п’ять гривень та навіть десять гривень, справа дійшла лише в 2018 році.

Дрібні купюри номіналом 1, 2, і 5 гривень служать всього 6-8 місяців, оскільки часто переходять з рук в руки, псуються, і їх НБУ міняє на нові. Більші – номіналом 10, 20, 50, і 100 гривень – в обігу перебувають до 3-х років, а 200 і 500 гривневі купюри – від 5 років і більш.

У зв’язку з фізичним зносом банкнот Нацбанк щорічно вилучає з обігу близько 640 млн. банкнот всіх номіналів, переважну більшість з яких складають банкноти невеликих номіналів – 1, 2, 5, 10 або 20 гривень.

У 2008 році комісія з естетики Міжнародного фінансового банку визнала українську гривню однією з п’яти найкрасивіших валют світу. Крім неї, в компанії призерів виявилися австралійський і американський долари, євро і болгарський лев. До сьогоднішнього дня на банкнотній фабриці Нацбанку виготовлено кілька мільярдів купюр, а точна кількість виготовлених банкнот – державна таємниця.

Також багато зроблених пам'ятних монет. Пам'ятні монети 2019 року:

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

У Бразилії вийшов фентезі серіал заснований на слов'янській міфології

Хоррор "Бездушні" з репертуаром українських народних пісень як заклинань, зі святом Івана Купала і звичайно ж традиційним українським борщем у вигляді миски крові.

Трейлер серіалу «Бездушні»

Сюжетна лінія починається зі зникнення молодої Галини в 1988 році, якраз під час святкування Івана Купала, після чого свято виключили з міського календаря. Однак через тридцять років події повторюються.

На даний момент знятий перший сезон серіалу.

Здравствуйте товарищи!

Приглашаем вас принять участие в совместном ивенте смішних онему-мемов от ДРР и "Моя Украина".

Для участия в данном безобразии вам нужно:

1) Придумать нечто, что соответствовало бы тематике наших тегов

2) Оформить это в любой форме (пикчи, комиксы, видео и т.д.)

3) Запостить ваше нечто с тегами #Anime и Моя Украина в период с 26.04.2019 по 10.05.2019 (до 18:00) включительно.

Ограничения - запрещено постить контент содержащий политику и порнографию.

Всем участникам будет выдана прекрасная медалька соответствующая данному действу.

Дерзайте, дорогі мої !

Український борщ

Доброго дня. Вирішив теж викласти рецепт, за яким ми готуємо борщ. 

Зазвичай ми варимо борщ з того м’яса, яке зараз є в домі. Яловичина чи свинина, шия чи задок, байдуже.

Цього разу у нас борщ зі свининою. 

М’ясо заливаємо холодною водою, ставимо на вогонь. Коли вода закипить, солимо та додаємо морквину та половину цибулі, зменшуємо вогонь та варимо до готовності м’яса десь 1-1,5 години. 

Цибулю та моркву викидаємо, м’ясо нарізаємо порційними шматочками, повертаємо у бульйон.

Буряк та моркву натираємо на крупній терці, картоплю нарізаємо кубиками, шинкуємо капусту, нарізаємо болгарський перець скибочками. 

Замість томатної пасти ми використовуємо заправку для борщу та томатний соус зі спеціями.Квасолю беремо консервовану. Квасолю можна брати білу, можна червону, це непринципово.

У казані розігріваємо соняшникову олію, висипаємо буряк та моркву, додаємо столову ложку цукру та трохи окропу та тушкуємо під кришкою на невеликому вогні. 

Одночасно висипаємо картоплю в каструлю з бульйоном.

Через 10 хвилин у казан з буряком додаємо заправку для борщу та кілька ложок томатного соусу, а у каструлю – капусту та болгарський перець. 

Варимо та тушкуємо ще 10 хвилин.

Настав відповідальний момент. У каструлю з бульйоном висипаємо тушковані буряк з морквою. 

Додаємо квасолю. Варимо все разом ще кілька хвилин. 

Наприкінці додаємо зелень. Все! 

Даємо борщу трохи настоятися, насипаємо у полумисок, додаємо сметану. Смачного!

ГПіМР: Розділи 100-102

Руїни Старосільського замку князів Острозьких

Просове пиво, мед, спотикач та варенуха. Цими дивними словами називали алкогольні напої жителі середньовічної України. Був на весіллі, мед-пиво пив…

Ці словами ми не раз чули від дідусів та бабусь, не задумуючись що у середні віки мед і пиво були чи не головними алкогольними напоями жителів тогочасної України.

Його часто, бо  вважали цілющим:

“Аще много медь яжь, уцелеешь”.

Таке бухло робили з бджолиного меду. Технологія виготволення не те, щоби була складною, але повозитися треба:

1. Готуєш медову ситу

2. Запарюєш шишки хмелю

3. Заправляєш цю сировину за шишками

4. Лишаєш настоюватися на пару днів

5. Розливаєш у бочки6.

6. Таскаєш ці бочки у погріб.

Був ще один рецепт, схожий, але трохи інкаший:

"4 кілограми бджолиного меду залити 6-ма літрами води, прокип’ятити двічі, покласти 50 грамів хмелю і знову поставити в холодне."

Кожен регіон Русі мав свої рецепти приготування цієї пиятики. Так, на землі Київській у таку медовуху додавали більше хмелю, від чого перло вдвічі більше. Мед за старосвітським рецептом, який варили на Чернігівщині, готувався так само, тільки там ще на додачу вимочували хліб.

Популярним напоєм був муселець. Це така медова наливка. До провареного з водою меду додавали ягоди з наливки. Щоб напій став хмільним, йому давали настоятись близько десяти днів.

У Київські часи жодна урочистість не обходилась без меду. Так, ще в “Лаврентіївськім списку” говориться, що древляни зварили і відвезли у місто дуже багато меду на поминки, які влаштувала княгиня Ольга по своєму чоловікові.

Це другий за популярністю алкогольний напій українського середньовіччя. Ви не повірите, однак тоді його варили без хмелю. Готували прохолодний рідкий хліб з ячменю або проса (або того й іншого разом), додаючи хміль та солод.

Вже потім пивні рецепти середньовіччя перекочували до козаків.

Французький дослідник Боплан у 1650 писав, що під час зимових походів козаки, рятуючись від холоду, тричі на день вживали гарячу юшку із пива. Та зловживати алкоголем не можна було. Особливо під час походів: порушення правила каралось навіть смертю.

Як приготувати Запорозьке пиво?

100 грам хмелю, добре розтертого з борошном і 3 склянками цукру, заливають 9-10 ложок окропу, дають настоятись протягом 2-3 годин, проціджують та зливають ще теплим в барило. Додають ще 2 склянки темної патоки та 50 грам дріжджів. Настоюють козацьке пиво у холодному місці, наприклад, у погребі.

Київ активно торгував з Візантією та грецькими містами Криму. От звідти до нас і потрапило вино. Спочатку його пили так собі, але з прийняттям християнства червоне напівсолодке стало потрапляти на столи середньовічних українців все частіше й частіше.

В українських колядках також згадується “зелено вино”, тобто настояне на зіллі – травах, корінні і прянощах.

З часів Київської держави українці отримали цікаві рецепти настоянок, які готували з фруктів, спецій, приправ. Ці рецепти постійно удосконалювалися і от що з цього вийшло:

Варенуха – слабоалкогольний напій. Готували узвар із сушених слив і груш, настоювали ніч, проціджували, додавали червоний гострий перець, м`яту, материнку, чебрець. Додавали меду і парили в печі. Подавали варенуху і гарячою і холодною. Гарячу варенуху вважали набагато смачнішою від охололої. Цей напій досить тривалий час заміняв горілку, яку вживали дуже мало.

Спотикач – напій, який постійно потрібно збовтувати. У невеликих кількостях змішували корицю, мускатний горіх, гвоздику, шафран та ваніль. Настоювали на горілці протягом 2 тижнів, щодня збовтуючи. Далі настоянку варили з цукром і охолоджували перед вживанням.

Старка – міцна витримана горілка, настояна на дубовій корі, чебреці, деревію тощо. Старка також вважалась лікувальним напоєм.

Паленка – напій на ягодах та прянощах, який дуже довго настоювався.

Полинівка – горілка, настояна на цілющих травах, а також терені, суницях чи сливах. Дуже популярною була полинівка на гострому червоному перці в стручках. Полинівка була значно міцнішою за будь-яку настоянку.

Мокруха – на смак схожа на хороший лікер та міцніша за звичайну горілку. Готувалась із вишневого соку та зберігалась у затінку.

Тертуха – розтерті з цукром суниці заливали горілкою.

Травняк – ягоди горобини, полин, ревінь, любисток, соснові шишки, ялівець заливають горілкою та настоюють рівно пів року.

Автор Роман Коржик.

Сонце-Хмари - Компіляція;

P.S. Випадково завантажив 2 однакові пісні в кінці плей-лісту, вибачайте.