Японцы подготовили кимоно с украинскими мотивами в рамках проекта культурной программы Олимпийских игр 2020 в Токио, сообщается на официальном сайте посольства Украины в Японии.
Червоно-чорний двоколор зустрічається на теренах України не менше ніж державний синьо-жовтий.
Чому Репін на знаменитій картині "Запорожці пишуть листа турецькому султану" зобразив червоно-чорний прапор поряд із синьо-жовтим? Можливо він не осмислюючи цього цілком передбачив події в Україні пов'язані з цими символами...
Більшість українців не розуміють, що означає червоно-чорний прапор і чому його піднімають на Майдані.
Кольори червоний і чорний дуже часто використовувалися в українській історії, їх можна було побачити на одязі, на крашанках, всі ми знаємо пісню коли мама вишила синові в дорогу рушник червоними і чорними нитками.
Якщо синьо-жовтий прапор символізує державність, соборність, то червоно-чорний прапор символізує боротьбу, опір і рух вперед, він є революційним прапором. Червоно-чорний часто використовувався поруч із синьо-жовтим прапором на мітингах, конференціях, його вивішували над будинками.
Зараз часто червоно-чорний прапор можна бачитий на всіх Майданах країни. Загалом їх було дуже багато у Києві на Євромайдані, які часто використовувалися на рівні із синьо-жовтими.
Слово “гривна” має корінь із санскритським griiv’aa – “потилиця”. На думку істориків, назва “гривня” походить від прикраси із золота чи срібла у вигляді обруча, який носили на шиї (на “загривку”).
Гривня, що складалася з певної кількості монет, називалася гривнею кун (грошово-рахункова одиниця). Гривня срібла (вагова) і гривня кун (лічильна) стали на Русі платіжно-грошовими термінами.
Перші згадки про гривню з’явилися вже в XI столітті. Ця грошова одиниця використовувалася в Київській Русі. Історик Іван Кондрат’єв ще в 1893 році писав: “Гривня була відома з самого заснування Русі і мала трояке значення: як знак відмінності, як відома вага і як монета”.
В XX столітті гривня вводилася в обіг двічі. Перший раз в 1918 році, а вже потім в 1996-му. Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, яка поділялася на 100 “шагів” і дорівнювала 1/2 рубля.
Протягом 1918 року в Берліні видрукувано грошові знаки номіналом 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. Ескіз першої купюри, прикрашеної простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних – Георгій Нарбут. В ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої – зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої – свою улюблену алегорію “Молода Україна” у вигляді осяяної дівочої голівки у вінку.
Уже в 1990-х перша серія банкнот номіналами 1, 2, 5, 10 і 20 гривень була виготовлена в 1992 році канадською компанією Canadian Bank Note Company. Український дисидент Левко Лук’яненко якраз був призначений послом в Канаді і попросив канадську діаспору допомогти Україні обзавестися власною валютою.
Нинішні копійки відповідно до давніх традицій Русі споконвічно мали називатися “шаги”, але Верховна рада вирішила назвати українські монети “копійками”, щоб населенню було звичніше.
Символ гривні був введений в 2004 році з ініціативи тодішнього глави НБУ Сергія Тігіпка. Знак являє собою варіант прописної кириличної букви Г з двома горизонтальними рисами, що символізують стабільність, як і в знаках інших валют, наприклад, долар чи євро. Офіційне скорочення валюти – “грн”.
Символ гривні практично ідентичний символу давньоримської грошової одиниці – дімідіа (половини) секстули. Різниця лише в кількості горизонтальних рисочок: у знака гривні їх дві, у давньоримської одиниці ваги – одна.
Ще коли главою НБУ був Сергій Тігіпко, планувалось випустити масовим тиражем не лише монет номіналом в одну гривню, а й двогривневих, а також п’ятигривневих монет. Він стверджував, що хоч у виготовленні монети і дорожче банкнот, зате служать набагато довше. Проте до випуску монет номіналом дві гривні, п’ять гривень та навіть десять гривень, справа дійшла лише в 2018 році.
Дрібні купюри номіналом 1, 2, і 5 гривень служать всього 6-8 місяців, оскільки часто переходять з рук в руки, псуються, і їх НБУ міняє на нові. Більші – номіналом 10, 20, 50, і 100 гривень – в обігу перебувають до 3-х років, а 200 і 500 гривневі купюри – від 5 років і більш.
У зв’язку з фізичним зносом банкнот Нацбанк щорічно вилучає з обігу близько 640 млн. банкнот всіх номіналів, переважну більшість з яких складають банкноти невеликих номіналів – 1, 2, 5, 10 або 20 гривень.
У 2008 році комісія з естетики Міжнародного фінансового банку визнала українську гривню однією з п’яти найкрасивіших валют світу. Крім неї, в компанії призерів виявилися австралійський і американський долари, євро і болгарський лев. До сьогоднішнього дня на банкнотній фабриці Нацбанку виготовлено кілька мільярдів купюр, а точна кількість виготовлених банкнот – державна таємниця.
1
4
7
10
13
16
19
22
Пам'ятник поставили у місті Ланівці Тернопільської області у вівторок, 9 листопада. Меморіал відкрили на честь Дня української писемності та мови.
Видеосервис Megogo провел успешные переговоры с государственной студией «Укранимафильм» о совместном производстве продолжения мультипликационного сериала «Казаки».
Новый сезон мультсериала планируют выпустить к лету следующего года, как раз к финалу чемпионата Евро-2016. В сюжете мультфильма также будет обыграна тема футбола. В каждой из серий казаки будут играть в футбол в новой стране.
Сумму инвестиций в производство Megogo не раскрывает. Но, по оценкам участников рынка, минута украинской анимации может стоить в среднем около 1 000 евро.
Герои мультсериалов "Как казаки" являются своеобразным национальным символом. "Мы проанализировали украинский рынок и пришли к выводу, что существует дефицит контента для детей и молодежи, а спрос на подобный контент есть", - рассказал директор по маркетингу Megogo Иван Шестаков.
Как известно, «Казаки» — серия мультипликационных фильмов, снятых в СССР на украинской киностудии «Киевнаучфильм» режиссером Владимиром Дахно.
http://politolog.net/ukrnews-php/v-ukraine-snimut-prodolzhenie-legendarnogo-multseriala-pro-kazakov/
Мастерская стилистов и фотографов под названием "Треті Півні" (переводится как «Третьи Петухи») решила вернуть одну из более удивительных украинских традиций, придав ей новый смысл. Они создали серию портретов современных украинских женщин, одетых в традиционные украинские цветочные головные уборы. Согласно традиции, эти головные уборы носили молодые незамужние женщины, чтобы показать свою «чистоту» и брачные права. Теперь же художники используют их как напоминание об украинской идентичности в тяжелые времена, которые переживает страна.
Как сказала модель Vadue Magazine Надежда Шаповал: «Я думаю, что мы возвращаемся к цветочным темам, потому что мода начинает реагировать на войны, которые происходят во всем мире. Нам нужна нежность».
До того, как традиции В Восточной Европе были изменены войной и коммунизмом, молодая девушка, выросшая в Украине, ей было бы разрешено украшать свои волосы, просто поначалу, цветами, лентами и зелеными завитками. Летом цветы будут свежими; зимой они могут быть сделаны из бумаги или ткани. Когда девушка хотела объявить, что готова к ухаживанию, она надевала гораздо более сложный головной убор из цветов. Когда она находила мужчину, чтобы жениться, ее друзья плели ей свадебный венок, который должен быть самым красивым, который она когда-либо носила.
Свадебное фото из Карпатских гор, около 1930-х годов.
«Это был последний раз, когда девушка могла носить венок», - говорит Люба Волинец, куратор народного искусства в Украинском музее в Нью-Йорке. «Как только она вышла замуж, она больше не могла украшать свои волосы или голову».
В 20 веке эта традиция исчезла. В коммунистической Украине носить традиционную одежду или вышивку стало символом протеста. Впрочем, сохранились изображения этих венков и даже несколько примеров. Но теперь, когда украинской независимости и идентичности снова угрожают, происходит возрождение этой традиции.
Как стало известно корреспонденту Vogue, стало модным носить цветочные венки - они «продаются повсюду в Киеве», а мастерская «Треті Півні» использует старые фотографии традиционных венков для воссоздания необычных головных уборов. Их целью в этом проекте является воссоздание подлинной украинской внешности, начиная с 19-го и до начала 20-го века, до Первой мировой войны. Старая фотография, сделанная выше, была сделана в начале 20-го века, и на ней изображена пара на их свадьбе. Дизайн свадебных венков различался по регионам Украины; это из села Корныч, в районе Карпат, на западе страны.
Венок, подобный этому, был бы сделан всего за один день, говорит Волинец, накануне девичника. Друзья невесты приходили к ней домой, где они находили все необходимое для подготовки венка. Они могут работать до рассвета, но они закончат его.
Украинские свадьбы традиционно проводились в конце осени, поэтому, хотя венки, похоже, ломятся от растительности, они могли быть сделаны из искусственных цветов, сделанных из ракушек, ткани или бумаги. По словам Волинца, должна была быть жива только одна часть - извилистые стебли и листья барвинка, который никогда не умирает. Это был символ вечности и красоты, и он был в каждом венке.
В наши дни создание одного из венков занимает гораздо больше одного дня. «Процесс создания каждого изображения с венком очень долгий и трудоемкий», - пишет "Third Roosters" в ответ на вопросы Atlas Obscura. Каждый из них создан по образцу венков, которые были сохранены в музеях или на фотографиях, которые студия изучает, чтобы понять, как изготавливаются венки и из каких материалов. Они научились делать венки из воска, бумаги и цветов - чтобы сделать большой венок, сплести раму и создать цветы вручную, из бумаги, требуется месяц.
«Треті Півні» начали воссоздавать эти венки в прошлом году, как часть проекта. Они одели жен, сестер и матерей солдат в наряды, вдохновленные традиционной одеждой Украины; венки были одними из самых ярких произведений.
«Люди хотят вернуться и погрузиться в прошлое, они хотят внести в свои жизни прекрасные детали, эстетические аспекты», - говорит Волинец. «В Украине, вероятно, потому что мы восстановили свою независимость после стольких лет оккупации, существует большая тенденция окунуться в прошлое и ваше наследие. Оккупационные силы не всегда позволяли вам выполнять эти старые традиции.
В течение многих лет подобная одежда была «символически связана с национальной идентичностью и единством», - сказал один из исследователей New York Times в 1994 году, а в советское время ношение их было способом протестовать против сил, которые пытались стереть украинскую самобытность. Теперь эти венки выполняют ту же символическую работу.
 | Моя УкраїнаПодписчиков: 1064 |
 | Українське мистецтвоПодписчиков: 106 |
 | Комікси українськоюПодписчиков: 82 |
 | український YouTubeПодписчиков: 55 |
 | Дивовижна УкраїнаПодписчиков: 49 |
 | Пісні УкраїниПодписчиков: 31 |
 | Радио JUCПодписчиков: 24 |
 | Розваги від Моя УкраїнаПодписчиков: 14 |
 | історія УкраїниРейтинг: 1,061.8 |
