як хочеться жити

Ось яке воно, Українське море!

Адольф Абрамович Айга-н-га 

Магія Хаоса 5.0 книга 5:

Гріша-жрець на прізвисько Жеребець 

 Гуманоїд середнього типу (людина,дамаранец), хаотично-злий. Класс обладунку-18(кольчуга, щит). Життів 33 (6к8 + 6). Швидкість - 30 кроків за шість секунд.Сила 14 (спортсмен), швидкість 12(спритний), здоров'я 12(терплячий), розум 11(розумний), мудрість 14(мудрець), харизма 16(красунчик). Мае Захист; Роз +4, Хар +5. Навички: Проповідувати +5, Релігія +2.  Почуття пассивного сприйняття 12.  Мова; загальна, підземна. Небезпека 2 (450 досвіду).   Гріша – заклинатель 6-го рівня. Його зібності до заклинань йдуть від Мудрості (Складність вдачі від заклинань 12, +4 до влучання заклинань). В нього заготовані такі молитви:Закляття (необмежено): приціл,указать [guidance], світло,свет [light], священне пламя, священное пламя [sacred flame], створення чудес, чудотворство [thaumaturgy]1 рівен магії (4 осередка): лікування ран, лечение ран [cure wounds], божественне благословіння, божественное благоволение [divine favour], нанесення ран, нанесение ран [inflict wounds], захист від добра, защита от добра [protection from good], щит із віри, щит веры [shield offaith]2 рівен (3 осередка): вічний вогонь, вечный огонь [continual flame], втримати особистість,удержание личности [hold person], магічна зброя, магическое оружие [magic weapon], зброя духу, духовное оружие [spiritual weapon]3 рівен (3 осередка): прокляття, проклятие [bestow curse], розсіяння магії, рассеивание магии [dispel magic], стражі духу, духовные стражи [spirit guardians] Мульти-атака. Гріша робить дві атаки своїм ціпком +1.Ціпок +1. Рукопашна атака зброею: +5 до атаки, досягаемість півтора метри, одна ціль. Влучення: дробящий урон 7 (1к8 + 3). 

  Стічна чума це загальна назва широкої категорії хвороб процвітаючих в каналізаціях, смітниках і застійних болотах які переносяться істотами що живуть в цих місцях такими як щури, люди і отіджі.Якщо гуманоїда вкусить істота, що переносить цю хворобу, або якщо він вступить в контакт з брудом або відходами, що містять цю хворобу, істота має досягти успіху в рівні здоровья( з шансом на 11 до 20 на хороший результат), інакше воно стане зараженим. Через 1-4 дня симптоми стічної чуми проявляються на хворій істоті. Симптоми включають втому і судоми. Хвора істота отримує одну ступінь виснаження і відновлює тільки половину звичайного числа хітів після сну, і не відновлює хіти в кінці тривалого відпочинку. В кінці кожного тривалого відпочинку заражена істота має зробити іспит здоровью зі складністью 11 із 20. При провалі воно отримує одну ступінь виснаження. При успіху виснаження істоти зменшується на одну ступінь. Якщо успішна діагностика показуе що ступінь виснаження хворої істоти нижче 1, істота зцілюється від цієї хвороби. Послідовники Святого Солларс, Двічі Мученика, вибрали своїм будинком монастир Жовтої Троянди. Він знаменитий всьому континенту зборами творів Ільмаретіанского мистецтва, історіями про землі Кривавого Каменя і сховищем архівів, родоводів. Монастир завжди був бастіоном цивілізованої культури в цьому небезпечному регіоні Фаеруна і не піддавався загрозі багато століть.Висота гір Кам'яного Шпиля і льодовик Білого Хробака ізолювали монастир від мирської суєти.Він став би ідеальним місцем для створення елементальних вузлів повітря - джерел неймовірної руйнівної сили для тих, хто знає, як її приборкати. Як тільки культ виючого Вітру дізнавсяпро існування монастиря, то вирішив отримати над ним контроль і створити всередині елементальнийвузол. Після створення вузла елементальні культи зазвичай створюють елементальних маяк, за якимвони наглядають і захищають. Елементальний маяк не існує в цьому світі, і тому, щоб перенести його з власного плану і змусити парити в повітрі, потрібно створити величезну бурю і керувати нею. Цей ритуал вимагає багато елементів повітря і зруйнує весь монастир, якщо допустити хоч одну помилку. Культисти готові піти на такий ризик, однак знають що буря приверне увагу ріноманітних сил. Тому для успіху їм потрібні час і тайна. Ченці Ільматера завадять здійснити задумане, якщо дізнаютьсяпро ритуал. Напад в лоб занадто ризиковано, не кажучи про увагу, яку воно приверне.Культистам довелося діяти інакше... Вітер може бути тихим і непомітним. під керівництвом людини, відомого як Бладвінд, культисти проникли в монастир, як невідома отрута. Культу навіть не потрібен був повний контроль:його впливу виявилося досить, щоб наставляти на хибний шлях чесних ченців... Монастир - величезний масивний лабіринт, в основному без людей. Проникнути в монастир нелегко: треба багато терпіння і мати магічні навички. Молоді послушники, відвідувачі монастиря і ледь помітна магія, в кінцевому рахунку, зробили свою роботу. Як тільки це сталося, Бладвінд почав підготовку до ритуалу і працював над створенням маяка,керуючого вузлом. Але вітер рідко залишається слабким і непомітним на довгий час, і ця історія - не виняток. Один з ченців, писар по імені Лана, дізналася надто багато. Культисти напали на Лану і покинули помирати, однак вона вижила і вислизнула в Мулмастер. З тих пір з'явилася величезна буря, і, укупі зі зникненням одного з ченців, вона привертає увагу впливових особистостей...8,26, потрібно проплатити десятину и другі борги, дуже не хотілось виходити монахам з комфортної келії, на сьогодні Григорію видали 200 монет, потрібно було проплатити 140 до 1 числа и лишалось ще кредит на 90 (щоб зарядити магічної сфери)... і потрібно купити капусти. 

 В Григорія було лише ще трошки грибового зілля. Ось уже кожного дня, двадцять вісім років, він постійно вживав курильну суміш з магічних грибів. Якщо він довго не вживав магії грибів, то становився повільним, злим, грубим і жорстоким... Досить часто він вживав рисидіум(магічний порошок), що трохи допомагало ... але рисидіум було тут дуже важко знайти... місцевий аналог був надзвичайно дорогий й дуже поганої якості... 

  Клірик заніс гроші в храм і отримав там цілий рюкзак делікатесів... земляні горіхи, лущене соняшне зерно, з рослининною оліею і з дуже гострим соусом(томати, солодкий перець, перець-чілі) - пісна страва що була основним компонентом сухого пайку на 10 днів. До пайку входили кубики з рибним і мясним бульоном, сухарі і солодкі галети, мед з лісними горіхами, чай і шоколад... Гриць поїв майже одразу весь шоколад... на 50 монет жрець купив 2 головки капусти, свіжу булку хліба, мішечок цукру, пару кілограм гороху, свічок, папір і дві пляшки монастирського вина. Свята вода коштувала дуже дорого, вже не кажучи про магічні елексири і освячену зброю. Біля одного дому, з подвір'я Гріша вкрав дорогий і теплий шалик. Зима близько... 

 Гріша завітав до "Сірої Устриці" - рибного ресторану в гавані. Більшу частину припасів він продав тут. Цей заклад був відомий великими порціями їжі пристойної якості за розумною ціною, і тому він користувався популярністю у солдатів, торговців і ремісників. Купці і капітани часто використовували ресторан для ділових зустрічей. «Сіра устриця» являла собою великим кам'яним будинком поруч з гаванню. Її помітний дерев'яний знак у вигляді устриці заклично розгойдувався на сильному вітрі. Усередині ресторану було тепло і сухо, вогонь печі зігрівав велику загальну кімнату. В обідню пору тут було сильно завантажено... Коли Гриць попитав про роботу, поговорив з капітанами суден і місцевим персоналом - миттєво направили і відвели його для зустрічі з лордом Гарвілом, в персональну кабінку. Гарвей - чорнявий величний чоловік в дорогому одязі, з ним в кабінці ще був Дорнан Бєлобородов, міцний, так само дорого вдягнений дварф. Лорд Гарвей Держ - старший син сім'ї Держ, впливової родини в Мулмастере, чия репутація в останні місяці була трохи заплямована. Сам Гарвей все життя намагався свою репутацію підтримувати бездоганною, він був відомий як прагматична, амбітна і працьовита людина, незважаючи на те, що йогоочікування від співробітників і клієнтів були дуже високі, з великим бажанням більшість найманців працювали на нього, Гарвей рахувався справедливим і завжди дотримувався своїх власних стандартів. Вони піднялися і привітали Григорія, кожний особисто... Звичайно, основною темою, як і на вулицях, була поточна погода. Буря лютувала вже кілька днів. Бували і більш сильні бурі, але жодна з них не тривала так довго, та й кількість дощів викликає занепокоєння населення. Мало хто вважає, що причина такої погоди природні, і чутки про неїпродовжують поширюватися. Трохи зіпсованого майна і невеликий спад торгівлі - поки єдині наслідки бурі на даний момент. Однак така погода не йде на користь посівам, і люди серйозно стурбовані втратою врожаю і повним крахом морської торгівлі. Вони розповіли що зустріч присвячена потенційно небезпечній місії з пошуку причин дивною погоди, але відмовилися розповісти про неї поки слуги не занесли їду і випивку у кабінет. Трапеза відбубалась поволі, з екзотичними блюдами і напоями, під тріо бардів і гімнастку. Поки насолоджувалися десертом - Гриця розпитали про минуле... Той розповів як був рабом дроу і як в підземному лабіринті, в поселенні з назвою Відстійник, зумів побудувати храм і привернути дюжину послідовувачів... згадав кумедну історію про свою вчительку:"Високорівневий жрець кастуе низькорівневе заклинання за допомогою максимальнорівневого вузла святої Сили. Всі дивляться на неї як на безумну. 10 ворогів провалюють вдачу і підпадають під заклинання Наказ, жрець всміхнулась й наказала - "Срати! Але найсмішніше - саме це принесло перемогу легіону. Так як на той момент ним командувала жрец. Тисяча легіонерів почала сумлівно серти... а потім на ворога напала сотня берсеркерів що бігли без штанів. В цей час загін кавалеристів напав на лівий флан, вони вбивали і стягували штани з трупів. По всьому фронту виступили загони двух обісраних полків, наполовину без штанів, половину в засраних... побачивши це і почувши нестерпний запах ворог здригнувся і теж почав сратися... і бій був програнний, сотні бійців полягли з брудними штанцями... при тому що у легіон були лише дві втрати - від дезинтерії." Гарвей згадав, що сьогодні пізніше він збирається зустрітися з послідовницею Ільматера, яка нібито знає більше про те, що відбувається, і він був би щасливий, якби всі приєдналися до нього... Ільматер, Зломлений Бог. Він є законно-добрим божеством витривалості, мучеництва і страждань. Він дає підтримку і допомогу пригнобленим і переслідуваним, закликаючи їх до терпіння. Інших він закликає допомагати, приймаючи тягар страждають на себе. Він - втілення співчуття і вічний ворог страждань. Будинок страждань був присвячений Ільматеру. Цей храм також функціонував в якості притулку для бездомних і лікарні. Він був розташований в найбіднішій частини міста на сході від гавані. Про Лані там майже нічого було не відомо, за винятком того, що вона недавно прибула в цей краї з монастиря Жовтої Троянди і вона поклоняється Ільматеру. Вона не дуже балакуча, але люди чули, як вона з презирством відгукувалася про нову примху, яка називається «Жовте Дихання». 

 Сьогодні у Григорія був день народження... зранку його привітала коханка. На обід до нього завітало більше дюжини друзів... на вечерю "сіра устриця" була забита гостями що прийшли поздоровити іменинника з сорокачотиреріччям... І всі вони заразилися хворобою що прояве себе через чотирнадцять днів. 

 Йому подарували декілька кумедних речей: Дварфський підручник по статевому дозріванню, для тих кому за сорок. Бочку зілья від імпотенції. Статую нагої дроу, в натуральну величину.

палац у Чернятині, Вінниччина

Панський маєток Вітославських, в якому зараз знаходиться коледж Вінницького аграрного університету. Рожевим готичний палац став ще в радянські часи. Збудували палац англомани Вітославські.

Західний фасад, який охороняють два леви по боках. Чомусь у кожного — по одній лапі. Раніше лев опирався правою лапою на геральдичний щит з гербом власника.

Інші сторони позбавлені готичного декору, навпаки — поряд з терасою стоїть романтична кругла вежа. А все тому, що спочатку маєток був одноповерховим будинком поміщицького типу. Перебудовувався і на рубежі XVIII та XIX століття, коли готика була дуже модною, набув її рис.

Багато легенд ходить довкола підземного ходу, що бере початок у музеї. Він, звичайно, закритий. Як каже Аркадій Волкотруб, його родичі розповідали, що такий підземний хід простягався від маєтку до польського костьолу в селі Маньківці Барського району. Перший господар і будівничий палацу Вітославський був католик.

Сіл із назвою «Чернятин» у Вінницькій області два - це в Жмеринському районі. На Західному автовокзалі можна сісти на автобус напрямком «Вінниця-Могилів-Подільський». Одразу після вказівника на аграрний коледж, вийти на повороті направо. Як такої, зупинки тут немає. Тож доведеться «стопити» машину, або чекати на автобус, який їде із Жмеринки. Назад можна доїхати автобусом до Жмеринки. А там пересісти на транспорт, який прямує до Вінниці. Або добратися до міста електричкою.  
Джерело: https://vn.20minut.ua/Podii/rozheva-neogotika-v-seli-pidzemni-hodi-chernyatinskogo-palatsu-ta-dub--10560531.html 

РУКУ НА СЕРЦЕ!!!

«Гетьманщина»: як козаки Україну руйнували

Українські слова, відповідників яких ви не знайдете у російській мові.

Вирій – теплі, південні краї, куди відлітають на зиму птахи.

Добродій – той, хто допомагає, підтримує, робить хороші справи тощо.

Залізниця – дорога з рейковою колією, призначена для пересування залізничного рухомого складу; увесь комплекс інженерних споруд, обладнання, машин і механізмів, що становить основу залізничного транспорту; установи, що відають залізничним транспортом.
Книгарня – книжкова крамниця.
Кохати – почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність; плекати що-небудь; виховувати, ростити кого-небудь.
Митець – той, хто працює у якому-небудь виді мистецтва; людина обізнана, вправна у якій-небудь справі, майстер.
Нівроку – непоганий, такий як треба; нічого собі, непогано; вживається для вираження побажання не принести горя.
Олія – рідка жирова речовина, яку добувають з деяких рослин; олійна фарба; мастило.
Обіруч – узявшись за руки, разом, обома руками, по обидва боки.
Шахівниця – дерев’яна або картонна дошка чи коробка з 64 світлими й темними квадратами, на якій грають у шахи.

У центрі Києва встановили стіну з мохом, яка очищує повітря

У сквері Небесної сотні, вулиця Михайлівська, 24-А, у Києві встановили модуль із мохом. 

Такий модуль, який називається moss-модуль, очищує повітря в радіусі 50 метрів навколо себе, вловлює оксид азоту та діоксид вуглецю (до 240 метричних тонн на рік), зменшує кількість пилу й шуму.

Джерело: https://www.the-village.com.ua/village/city/city-news/313493-u-tsentri-kieva-vstanovili-stinu-z-mohom-yaka-ochischue-povitrya?fbclid=IwAR3IF_yzOlFvAZs_FOhRAYcopoxaaLtXqEVv-1JXdNJEUpkdS49mzF7s3g4 

Штурма

Після того як росіянці припинили зйомки токшоу “Крадущійся підар, затаівшийся пітух”, настала певна тиша. Кацап від нас відстав. Дрони, в основному, їбли сусідів. І піхота змогла більш менш спокійно заритися в лісі. Логістика потекла рікою. Почала тикатися єгоза.

Кацапські “забігуни” кілька раз просочилися до нас в тил. Вони деякий час сиділи у нас за спиною, в посадочці, але носу не показували. Один раз ми побачили як до такого забігуна зайшла їх логістика. Схований він був добре, тому виявили ми його лише після того як його логісти підійшли до нього, передали йому водичку і батарейки. Потім цього забігуна розхуярили. Він досить довго бігав від дронів, але врешті реш - добігався. Його дружбани логісти - вижили, але наші пілоти їх дещо пом’яли.

Ще один забігун - Міхалич, досить довго (майже місяць) сидів у нас в тилу на шляху моєї логістики. Він стабільно виходив на зв’язок в рацію, доповідав коли бачив моїх логістів, але не стріляв. В нього чи то БК скінчилось, чи то автомат заклинило, чи він просто їбав. Мої його ніяк не могли побачити, чистити ліс - дурних нема, то сидів він довго. Потім в нього скінчились припаси і він відступив. Нарвався на одну з моїх СПшок і його там і приєбашило. Толковий був Міхалич.

Саньок сидів в норі. Теж не виказував носу. Але захотів водички, наші дронарі побачили як підар мавік зкидає воду - почали пасти. Саньочок виліз на водопой. Помирав він страшно і довго, але водички перед тим як слухати концерт Кобзона - посьорбав.

Десь після всіх цих подій кацап поняв, шо терпіти це неподобство більше нізя. І вирішив сам зачистити наш ліс. Спершу вони довго і нудно виявляли нас. За тиждень таки знайшли декілька моїх позицій, єбли їх дронами і почали планувати штурм. В ефірі був постійний піздьож, і мої, і кацапи сидять накручені - бо ж штурми зараз будуть. І штурм відбувся.

Наше начальство захотіло зачистити ліс. Відправило 3х архарівців. Ті ліс обійшли, як не дивно - не хапнули пизди. По дорозі назад напоролись на мою позицію Мишка, пограли з ними в контрстрайк хвилин з 10, але потім всі поняли шо свої, вибачились і вшились з лісу нафіг. Мишка взбодрилась.

Найгірше те - що кацап побачив Мишку, побачив сусідню позицію Тавро і дронами за пару годин розніс Тавро нахуй. Два діда на Таврі залізли в нору і довго і нудно там вили що нас всіх уб’ють. Години 3 я їх то заспокоював, то переконував, то погрожував, то благав. Але в результаті діди з позиції не втекли. Стемніло, всі відіспались і почався новий день.

Кожних 15-20хв позиції доповідали про обстановку. Про найменший чих, пролітаючий дрон чи стрільбу - теж. Це страшно бісить, бо постійно та рація пиздить на вухо. Але тут рація зіграла ключову роль.

Позиція Вереск була на відшибі від Мишки і розйобаного Тавра. Але Вереск передав інфу що чує десь зправа від себе - стрільбу. По цепочці почали опитувати хто ще чує стрільбу. Тавро з нори чув війну, десь, але де - хз. А Мишка - мовчала. Одразу ж на Мишку направили дрон, і побачили як три тіпа, обмотані зеленим скотчем поправляли мішки на вході в Мишку. Вродь і добре - тіпи облагоражують позицію, але на Мишці чергувало двоє… Всіх в ружжо, скиди до бою.

Тавро отримав команду, виліз з нори і запитав в тих дебілів що лізли на Мишку: “Слава Україні, хлопці”. Йому відповіли щось на кшталт “катай вату, сука”. Дєди юмор не поняли і почали рихтувати кабіни з своїх калах. В цей момент один підарок вже майже заліз в Мишку, але його зсередини підстрелив один з моїх.

Потрьохсочані пітушки затіхарились біля Мишки. Двоє перемотались, третій сидів і навалював то в Мишку, то в сторону Тавра. В ітогі налетіли скиди і почався треш і угар. Мишка вийшла на звязок і по рації я ще коригував як їм через вихід метати в противника гранати.

Двох підарів забаранили. Одного хуйнула Мишка, другого - добили дрони і він лопнув. Третій дав драла і вже десь в селі він заліз в підвал. Підвал йому на голову уронили ФПВшкой, але пітушара вижив. Ванюха довго просився в рацію щоб його відкопали. Шо кацап вночі і зробив поки була хуйова погода.

Піхотинці радісно задерибанили жмурів, хоботнули дві тюнені калахи. Трошки снаряги. Ковбасу.

-Я Вереск. Один кацап - мій.

-Я Мишка - хуя тобі. Мої кацапи.

-Но я єво ж прістрєліл?!

-Ну то йди і сам його лутай.

Потім вже розпитав Мишку. Старший на позиції був Воля. Каже що підари набігли миттєво. Сходу задавили їх стрілкачом. Накидали всередину гранат, штук з 10. Але завдяки норі з поворотом - їх тільки глушануло. Потім пітухи успокоїлись, але довго не могли залізти всередину - вхід, Мишка, закрила мішками від зкидів. Потім один підар майже заліз всередину, але Воля висунувся з нори і уєбав його з калахи. Потім виліз з нори і через двері - добив підарка.

Через те що сусіди підняли гвалт - через це ми вчасно всі зреагували і відбили цей штурм.

Через пару днів в ефірі знову з’явився пітух - Ванюха. Ванька, не дуже бодрим голосом, казав що повів нову групу на штурм. І що з собою вони беруть ТМку. Щоб убити клятих укропів. Але кацап не був би кацапом щоб не спиздів. Дня 3 вони на штурм не йшли. Вони відправляли по 1му дєду з ТМкой з детонатором, шоб той підійшов до Мишки - і кинув їм її на голову. 2х таких дідів захуярили дрони на підході. Одного - заєбашила піхота.

Ванюхіне начальство поняло шо дідами-шахідами нас не проймеш і відправили штурмовічків.

Штурмовіки були чьоткі. Що попередні, що ці. Гарно одягнені, плитоноски, НВМПЕ плити, тюнені калахи, хороші бєрци і якісна форма. Запаковані в кевлар з голови до ніг. Зкиди їх майже не зачіпали. Парочка була з дешевою, але нічною, оптикою. Зайшли тихо, дрони їх не спалили. Виявили вже їх в момент штурму. Троє пітухів набіжало на Мишку. Зав’язався бій. Одін з підарів підбіг до Мишки і кинув їм на дах ТМку. Та уєбала і їх дот розірвало на шмаття. Підари кинулись всередину в нори, але їх засипало. І ховатись штурмовікам було ніде. Всіх розмотали дрони і Вереск який знову виліз з своєї нори і почав воювати в усі сторони.

В цей момент друга група підарів забігала на Вереск, але в лісі є купа ямок і окопчиків недобитих, тому вони проєбались і штурманули порожній окоп. Кинули в нього ТМку, довго по ньому стріляли, поки їх не перебаранили дрони. 6 дохлих підарів в копілку лісу. І невизначена доля 2х чьотких тіпів на Мишці…

Вдень підійти і чекнути що там сталося - пітухи не дали. Верес кожні 10 хвилин передавав шо по ним хуярять то скидом, то мінометом. І бажання вилазити в них пропало наглухо. Вночі погода спортилась і два сумашедших дєда полізли на Мишку. Волю ніде не могли найти, нашли лише його напарніка Санька. Той обгорів, осліп, оглух і не міг рухатись. Хуйова погода допомогла його евакуювати.

Ці довгі хвилини поки його відкопували я переживав дуже болісно. Мені погано дається роль командира. Мені завжди простіше було все робити самому ніж ставити комусь задачу і чекати цих заповітних слів “ми все зробили”.

На Мишку заселились інші солдати. Кацапи більше туди не лізли. Десь через 3 дні дєд з Мишки поліз шукати дрова для накриття СПшки, і знайшов шматок тулуба з вцілілою, але пошматованою головою. Труп був в пікселію. Евак команда забрала його. Через кілька тижнів прийшло підтвердження що то був Воля.

Підарська ТМка коли рвонула і розірвала СПшку - Воля був на СП і стріляв через амбразури. Його тіло викинуло метрів на 20 в сторону. Автомат так і не знайшли.

Я досить довго з ним спілкувався по рації, але так і не зміг побачити його вживу. Він так і залишився голосом в рації. Впевненим і вольовим голосом.

Кацап зробив ще кілька спроб штурму. Принесли ще 4 жмура в нашу посадочку. Сценарій був один і той самий: кацап набігає, дрони їх трьохсотять, піхотинці вилазять з норок і в упор розстрілюють худобу яка перетягується турнікетами\есмархами. Хіба, з цікавого, один раз наш вампір не знав де кацапи, а де свої - і кинув ТМку на голову моїм піхотронам, але не влучив. Пілота вампіра хуєсосили всім штабом. Але добре шо всі живі.

Через пару днів приліз якийсь дебіл, косив під цивільного. Взяли в полон, виявився кацапом. Вже 2 года воює. Каже: я вже заєбався воювать. Робіть зі мної шо хочете. Був бухий в три пизди. Дали пизди і віддали контрікам. Хохма дня - його брат потрапив в полон до нас у бригаду місяцем раніше. Сімейний, ібійогомать, підряд.

Після цих подій росіянці відмовились від спроб штурму нашої посадочки. Нашого Серебрянського лісочку на мінімалках. Руху в посадці майже припинився. Лише вдень по ньому бігають мої логістичні команди, а по ночах котики і собачки жеруть жмурів які все ще противно смердять.

В одного з штурмів на телефоні було відео де він робе блог, пиляє контент і в кінці змученим голосом каже: “Всє равно нас всєх уб’ют”. Так і сталось. Відео мої піхотрони потерли. Ресетнули телефон, бо осколок зі скида пробив телефон одного з моїх бігунів. І той забрав трофея собі.

Я розстроївся, та й хуй з ним. Це лише відео. То лише телефон. А це - лише ліс. Серебрянський ліс на мінімалках. Наша посадочка. Хоча не стільки наша, скільки - їх. Посадка моїх піхотинців.

src

Папки SPRAVA: В команді гонок RENAULT F1 з'явилась тека з тризубом

На фото інженер на піт-стопі перевіряє автомобіль, тримаючи в руках відомо усім українцями стандарту теку для держустанов.