https://youtu.be/OX4TwKZ5Bes

российское дворянство, которое в украинских казаков наряжалось

Реєстр Війська Запорізького 1649 рік

1649 год. После Зборовской битвы польский король Ян II Казимир вынужден признать гетманскую автономию в пределах трех воеводств: Киевского, Черниговского и Брацлавского. Число реестровых козаков, которым должны платить из королевской казны, увеличили до 40 000.

Соглашение не до конца устраивало обе стороны. Война продолжилась.

Реестр должен был подготовить гетманская администрация территории, где разрешалось жить козакам (Киевского, Брацлавского и Черниговского воеводств). Его содержание было определено на старшинской раде под Каневом. Полковники после совета разъехались по своим полках для составления реестров. Поскольку желая записаться козаками оказалось много, старшина записывала прежде всего тех козаков, «хто служат старо», «лучще людей», причем делалось это не без определенной прибыли для себя. Из практики составления реестра 1651 известно, что люди, которых к нему записывали, брали золотых красных "по 30 и по 40 и больши. Хто ково больши мог дать, тою и в рейстр писал, для того что нихто в холопстве быть попрежнему не хотел». Правительство Речи Посполитой, как это следует из письма короля Яна II Казимира к Богдану Хмельницкому от 12 ноября 1649, надеялся, что составление Реестра поможет ликвидировать «юрби своєвільних людей», которые выступали против возвращения шляхты.

1842 год. Украинский историк Иосиф Бодянский встречает в Варшаве земляка - уроженца Полтавщины, сенатора Царства Польского Андрея Стороженко. Тот сохраняет оригинал «Реестр Войска Запорожского» от 16 октября 1649 года. 190 листов в обложке из красной кожи исписанные мелким четким почерком. Скорее всего, он принадлежит писарю Войска Запорожского Ивану Выговскому. Впоследствии Бодянский получит разрешение на публикацию этого документа.

Основную массу козачества записали в шести реестровых полках, существовавших накануне Освободительной войны:

Белоцерковский полк: 2990 козаков;

Каневский полк: 3167 козаков;

Корсунский полк: 3472 козаков;

Переяславский полк: 2982 козаков;

Черкасский полк: 2996 козаков;

Чигиринский полк: 3222 козаков.

Вместе с 1992 козаками Кропивнянского полка, который был создан на территории Переяславского полка, то в этих полках были вписаны в Реестр 20821 козака, то есть более половины всех реестровых. Они жили на юге Киевского воеводства. Остальные козаки приходились на Уманский, Брацлавский, Кальницкий, Киевский, Миргородский, Полтавский, Прилуцкий, Нежинский, Черниговский полки. Меньше всего их вписано в Нежинский и Черниговского полки - соответственно 991 и 997 человек.

2018 год. По просьбе Александра Деркача документ оцифрует Евгений Кириченко (Evgen Kirichenko). 

Реестр доступен по ссылке https://milkalliance.com.ua/books/Reestr_voiska_zaporozskogo.pdf?fbclid=IwAR20lDbxW0yc31XJHFGF-lcC9fOUNtba38kI6D_LiuaViGAZVeeJIVB-5W8 - в нем имена и фамилии 37745 козаков из 16 полков: девяти правобережных и семи левобережных.

Наиболее мажорный - Чигиринский. К нему зачислен Богдан Хмельницкий, его сын Тимофей, а также писарь пушечный и будущий гетман Петр Дорошенко. В перечне есть несколько казаков с фамилиями Мазепа, Сагайдачный.

Единой инструкции и образца для составления Реестра не было. В одних полках все сотни записано по имени сотника (например, Сотня Шубцева, Петрашкова т.д.), в других они представлены если не по имени сотника, то по названию стенного центра (Каневский, Корсунский, Переяславский полки). В некоторых полках все сотни подано под названием сотенного центра (Чигиринский, Уманский и др.). В Брацлавском полку в каждой сотне записано козаков по местностям. Исключение составляет Белоцерковский полк, где Реестр был не по сотнями - только по местностям.

Подготовленные на местах реестры направлялись в полковой центр, а оттуда в гетманскую резиденцию в Чигирине. Возведение полковых списков в единый реестр проводилось в Чигирине в военной канцелярии. Здесь квалифицированным писарям и подписарям поручалось оформление Реестра. Таких книг, наверное, было несколько, потому что один экземпляр должен был храниться в Варшаве, а другие - в Украине. До наших дней дошла только та, которую отвезли в Варшаву.

Содержимое полицейской машины в Украине

Камышевые ролеты, село Великие Сорочинцы, Полтавщина, Украина, нач. 20-х

Дочка Ярослава Мудрого, королева Франції – Анна, 1063 р., підписала латинську грамоту слов’янськими літерами: Ана рьи-на, що відповідає латинському Anna regina (тобто Анна короле­ва). У підписі привертає увагу відсутність букви г, і це наво­дить на думку, шо Анна Ярославна в слові regina вимовляла не звук ґ, а звук, тотожний із сучасним українським г, для якого в слов’янській азбуці не було позначення ; )

а) Грамота французького короля Філіпа I на користь абатства св.Крепіна в Суассоні, що містить автографічний підпис Анни Ярославни. 1063 р.

б) Підпис Анни Ярославни Київської.

Намібія. Ранок в дитячому садку

«Спіймати Кайдаша»

«Спіймати Кайдаша» — українська телесеріальна обмежена серія 2020 року. Телесеріал створений продакшн-компанією ПроКіно для телеканалу СТБ. Сценаристкою та виконавчою продюсеркою проєкту є Наталка Ворожбит. Серіал знято за мотивами повісті Івана Нечуй-Левицького «Кайдашева сім'я».

Прем'єра телесеріалу відбулася 2 березня 2020 року на телеканалі «СТБ». Після прем'єри першого сезону творець серіалу Наталка Ворожбит неодноразово заявляла, що це обмежена серія з закінченим сюжетом й вона не планує створювати другий сезон.

Події з книги перенесені у період 2000/2010-их років та додані багато нових сюжетних ліній.

Події телесеріалу відбуваються хронологічно з 2005 по 2014 роки, протягом 9 років у період вже після відновлення незалежності України у 1991 році. Основні сюжетні лінії торкаються віковічної проблеми протистояння двох поколінь однієї родини — покоління батьків та дітей. Водночас, сюжет телесеріалу містить в собі вкраплення політичних подій, які супроводжують життя головних героїв.

Огляд серіалу від "Geek Journal"

Саундтреком фільму стала здебільшого російськомовна попмузика 1990-их і ранніх 2000-их: пісня «Полюби меня такой» Наталі Могилевської, «Дым сигарет с ментолом» «Ненсі», «Снег» Ірини Білик і Філіпа Кіркорова тощо. Після показу телесерілу шоуранерка проєкту Наталка Ворожбит повідомила, що не жалкує про використання російськомовної попси у серіалі оскільки це «правда життя». Ворожбит також зізналася, що початково за задумом творців у першій серії також мала звучати одна з російськогмовних пісень гурту «Руки Вверх!», але цього так і не сталося оскільки через «фінансові» або «політичні» причини зараз українські серіалотворці практично не мають змоги купляти права на пісні російських виконавців (придбати права на пісню гурту «Ненсі» творці змогли виключно завдяки «спільним знайомим»).

Окрім російськомовних пісень у фільмі також звучить інструментальна композиція українського етно гурту «ДахаБраха» «Шо з-под дуба». Ця пісня раніше вже неодноразово використовувался у кінематографі, окрім іншого, в українському документальному фільмі «Не один вдома» (2013), в словацько-українському художньому фільмі «Межа» (2017), у епізоді другого сезону американського телесеріалу «Фарґо» (2017) та в інагураційному рекламному ролику бренду для гоління Девіда Бекхема House 99 (2018). За словами Наталки Ворожбит, вона хотіла б придбати більше пісень ДахиБрахи, однак цього не дозволив обмежений бюджет проєкту.

Окрім придбаних композицій, у серіалі також звучить спеціально скомпонована музика стилізована під «ДахуБраху».

Перша серія на Youtube 

Всі інші можна подивитись тут: https://teleportal.ua/serials/stb/spiymaty-kaydasha