Коротка передмова: взнала про цей чудовий гурт на маленькій вечірці(У Львові). Виявилось, що засновниці гурту вже давно подобалась моя творчість, та вона дуже б хотіла, щоб я проілюструвала декілька їхніх пісень(ось вже перша)
Кліп українського гурту The Hardkiss на пісню “Жива”
Украинская рок-группа The Hardkiss презентовал новый видеоклип на песню "Живая", который поклонники также смогут услышать в альбоме 2021 года.
В новой видеоработе можно увидеть "темную" историю о любви, ненависти и женское перерождение, которое может познать каждая женщина. Если раньше группа The Hardkiss показывал в своих видеоклипах мотивы космоса, то на этот раз в центре стоит природа и вампирская энергия.
Режисер кліпу Mitti Misura поділився, що близько 5 років мрія показати справжні готичні образи через призму людських стосунків. Якось про свою ідею він розповів солістці гурту Юлії Саніній і її чоловіку-музиканту Валерію Бебко. Зйомки кліпу відбулись наприкінці серпня на трьох локаціях у Києві: іподром, КиївМлин та Русанівська набережна.
"Кожен раз, коли я проїжджав Гаванським мостом, вежа елеватора захоплювала мою уяву… Ми відразу зрозуміли, що це буде вампірська історія. Історія-метафора про чоловіка та жінку, яку захоплює пристрасть і робить такою небезпечною. Але вона інша, вона шукає і знаходить тепло в собі. Вона змінюється”, – пояснив митець.
Юлія Саніна у свою чергу додала, що під час зйомок кліпу “Жива” були свої труднощі: чорні лінзи в очах протягом 20 годин, кров, піротехніка, але результат її вразив:
"Розумію, що комусь історія може здатися похмурою, але вампіри без крові – це точно не наше “кіно”. Ми настільки “загралися” з містикою, що в самому фіналі зйомок сталася НС. Піротехніка підвела й на мені спалахнуло плаття. Але, спасибі, всі добре, я Жива…"
Це СТАСІК. Анастасія Шевченко. Співачка, акторка, ветеранка та наша колега. Настя пройшла війну, а війна - крізь Настю. Це зазвичай робить в людині пустку. Якщо людина талановита, то заповнює цю пустку творчістю. Настя - дуже талановита. Вона не стільки співає, скільки кричить співом. Бо їй є, про що кричати. Тут вона кричить колискову. Зараз буває і так. Ця колискова присвячена тим людям, через яких тисячі з нас - студентів, електриків, істориків, математиків, співаків та айтішників - змушені були стати вояками. Це колискова для окупанта. Це закляття, сплести яке вартувало більше, ніж багато хто зміг би винести. Її не дуже легко слухати. Але все одно ми вважаємо, що її треба розповсюдити так, як лист щастя - щоб гуляло мережею ще роками. Щоб вскукареки “мизамірців” сягнули обрію, а окупантів підняло, гепнуло та трішки приголомшило.
Ви маєте змогу зробити це реальністю. Поділіться цим відео.
"Ходить Гарбуз по городу..." — украинская шуточная кукольная история-мюзикл 1997 года режиссера Валентины Костылевой, студия «Укранімафільм». Снятый по мотивам одноименного стихотворения с использованием известных украинских детских считалок, а также известных украинских музыкальных произведений и песен. Шуточная музыкальная история о Тыкве, хозяина огорода, его жену и многочисленных родственников и знакомых. Все они живут вблизи, часто встречаются и решают какие-то свои жизненные ситуации. Огурчики хочется поиграть, девицы-морковки ждут достойных женихов. В мультфильме изображены украинские народные гуляния, обряды, быт и обычная сельская жизнь.
Стих
Ходить гарбуз по городу, Питається свого роду: – Ой, чи живі, чи здорові Всі родичі гарбузові?
Обізвалась жовта диня, Гарбузова господиня: – Іще живі, ще здорові Всі родичі гарбузові!
Обізвались огірочки, Гарбузові сини й дочки: – Іще живі, ще здорові Всі родичі гарбузові!
Обізвалася морквиця, Гарбузовая сестриця: – Іще живі, ще здорові Всі родичі гарбузові!
Обізвались буряки, Гарбузові свояки: – Іще живі, ще здорові Всі родичі гарбузові!
Обізвалась бараболя, А за нею і квасоля: – Іще живі, ще здорові Всі родичі гарбузові!
Обізвався старий біб: – Я піддержав увесь рід! – Іще живі, ще здорові Всі родичі гарбузові!
Інший варіант кінцівки
Обізвався старий біб: – Я задержав увесь рід! Ой ти, гарбуз, ти перістий, Із чим тебе будем їсти?
– Миска пшона, шматок сала – От до мене вся приправа!
Достеменно історія цієї пісні невідома. Однак за словами жінки Нестора Махна Галини Кузьменко , вона була написана Іваном Яковичем Негребицьким , вчителем з Полтавщини. Вона сподобалася махновцям та поширювалася їх рядами , а потім і по всій Україні . Але цікава розповідь , яка надіхнула Івана Яковича на створення цієї пісні. Згідно з однією версією , ця пісня була побудована їм на історії кохоння одного парубка - Миколи , яку він розповів Івану Яковичу. За його словами , він був закоханний у дівчину , Наталку , яка не відповідала на його почуття взаємністю. Біля її двору була криниця , у якій вона набирала воду. Микола засипав цю криницю землею , і викопав іншу у вишневому садку , біля двору своєї коханої. Коли вона побачила , що стара криниця засипана землею , вона пішла до нової у садок , де її зустрів Микола . Він освідчився їй у коханні , але Наталя все одно не відповіла взаємністю . Розуміючи , який настирливий її залицяльник , вона поїхала із свого села розом з загоном мохновців , які у цей час у ньому стояли . Після цього , взявши цю розповідь за прототип , Іван Негребицький і створив сюжет своєї пісні.
Запорозький марш був написаний бандуристом Євгеном Адамцевичем .Частину мелодія він позичив з народної пісні ''Ой на горі та й женці жнуть '' , іншу написав сам . Вперше була виконана самим Адамцевичем у 1969 році . Найгучнішої слави твір набув як саундтрек фільму ''Пропала грамота'' , а після виконання у Великому Театрі Москви він занепокоїв партійних керівників , через що був заборонений . Зараз ця мелодія широко поширена серед репертуару військових оркестрів України . Виконавець - Василь Кирилич .
Ця пісня вперше була написана галицьким поетом і драматургом Чарнецьким Степаном Миколайовичем у 1914 , як акомпанімент до трагедії ''Сонце руїни'' . Після цього пісня стала особливо популярна серед молоді . У серпні того ж року цю пісню почув командир взводу січових стрільців Григорій Трух . Дещо переробивши пісню , він почав навчати їй своїх бійців . Згодом , ця пісня стала гімном січових стрільців , а майже через тридцять років її виконували вояки УПА.
