В продолжение темы про казачьи медали, поднятой в коментах к посту уважаемого пидора ( http://joyreactor.cc/post/4535071 ), приплыла занятная история. Недавно СБУ задержало двух деятелей, торговавших оружием в Кривом Рогу (Украина). На первый взгляд рядовое задержание пацанов, которые к успеху шли. Но изъятые у них документы доставляют вне всякого сравнения.
У Львові триває реставраційний сезон. Як повідомили в управлінні охорони історичного середовища ЛМР, за кошти міського бюджету проведено реставрацію фасаду пам’ятки архітектури місцевого значення — будинку на вул. Стефаника, 11.
«Будинок № 11 на вул. Стефаника у м. Львові споруджений у 1873−1876 рр. за проектом архітектора Адольфа Куна для княгині Ядвіґи з Замойських, дружини Леона Сапіги, маршалка Галицького крайового сейму.
Це перша у Львові чиншова кам’яниця у стилі неоготики, а також найбільший багатоквартирний житловий будинок міста довоєнного часу.
У понеділок, 19 жовтня, тут відкрили Львівський муніципальний мистецький центр. Сучасний культурний простір об’єднав галерею із виставковою площею 100 квадратних метрів, лекторій, медіатеку та кав’ярню.
Історія будівлі і до реставрації: https://galnet.fm/yak-u-lvovi-restavruyut-najstarishu-zberezhenu-neogotychnu-kam-yanytsyu-foto/
https://www.instagram.com/max.shcherbyna/
Ландшафтний заказник місцевого значення «Осокорківські луки» створено рішенням Київради № 522/7178 від 11.04.2019 р. Заказник розташовується на південь від озера Тягле та вулиці Колекторної у Дарницькому районі м. Києва. Площа об'єкту — 148 га.
Згідно проекту рішення про створення заказника “Осокорківські луки” балансоутримувачем цієї території є КО “Київзеленбуд”. Балансоутримувачем заказника “Озеро “Тягле” залишилося КП “Плесо”.
Заказник включає фрагмент центральної заплави Дніпра на схід від історичного с. Осокорки. На території проектованого заказника наявні такі типи заплавної рослинності: водна, прибережно-водна, лучна, болотна та фрагменти заплавних лісів (зокрема в урочищі Березівка, південніше озера Тягле).
Фото - Nataliya Larionova
Листяні ліси поширені фрагментарно вздовж проток та представлені деревостанами з тополі чорної або осокора, верби білої, значною є участь осики та берези. Ці масиви листяного лісу надзвичайно багаті на гриби, зокрема такі цінні їстівні види, як підберезники та підосичники. Великого різноманіття досягають сапротрофні та дереворуйнівні гриби. На території проектованого парку також наявні значні за площею зарості верби гостролистої (шелюги).
Фото - Оксана Дмитровская
На території проектованого заказника наявне значне різноманіття комах, що включає, зокрема, і такі види Червоної книги України як махаон, джміль яскравий, стрічкарка блакитна, вусач мускусний та інші. У численних протоках та озерах мешкають великі популяції рака річкового, який стрімко зникає з водойм м. Києва унаслідок їх прогресуючого забруднення. Великим є різноманіття водних м'якунів, серед яких низка видів жабурниць та скойок. Зустрічається тут рідкісна у Києві псевдоанодонта плоска. З більш дрібних м'якунів поширені численні види ставковиків, катушок, лужанок, а також кульки та річкові чашечки. З рідкісних безхребетних у водоймах трапляється п'явка медична, занесена до Червоної книги України.
Фото - Stas Muhin
Надзвичайно велике значення має територія проектованого заказника для птахів, який розташований уздовж Дніпровського екологічного коридору, де міграціям пернатих перешкоджає наявність великого міста.
З ссавців на території заплавного урочища зустрічаються ондатра, полівка водяна, норка американська, заєць сірий, їжак білочеревий, ласка, кутора звичайна, кріт європейський, бобер європейський. Два види — заєць сірий та ласка — перебувають під охороною Бернської конвенції.
Сторінка на Facebook - https://www.facebook.com/ecoparkosokorky/
Його підготував і видав місцевий ентузіаст без філологічної освіти, історик-аматор Петро Макаренко.
Спершу думав, що таких слів буде з півсотні. Тоді не планував укладати словник. У 2015 році серйозно захопився. Розпитував старших людей, які ще у повсякденному житті користувалися місцевою говіркою. Коли вже зібралося слів 500, тільки тоді зрозумів, що потрібно готувати книгу.
Зібравши понад 2 тисячі слів бутейської говірки, які увійшли до словника, Петро Макаренко зрозумів, наскільки багатшою могла б бути українська мова з діалектами — справжніми мовними перлинами. Такі села — це ті етнографічні острівки, які об’єднують народ у монолітний державний континент. За його словами, у перспективі книгу доведеться доповнювати: ще є близько тисячі місцевих слів та висловів, які потрібно зафіксувати, зберегти.
Редактором та упорядником словника став волинський науковець, кандидат історичних наук, доцент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Микола Півницький, який у передмові зазначив, що бутейська говірка багата своїм глибинним змістом, інтонаціями, образами, які передаються зі століття у століття, від одного покоління до іншого.
Кілька прикладів зі словника бутейської говірки «Відлуння сивої давнини, або Слово про слова»:
Аргуль — будь-який спиртний напій.
Байбас — балбес.
Беремна, важка, груба — вагітна жінка.
Бізіяна — мавпа.
Булєбочка — перша зварена молода картопля.
Бульбаники — деруни.
Вальба — овальна грудка масла або сиру вагою до 500 грамів.
Ґалахват — безшабашний, пройдисвіт.
Ґендзьор — великий скляний бутель.
Глєжана — пещена, так із заздрістю говорять про жінку, в якої люблячий чоловік.
Ґуґло — жмут клоччя, який важко розірвати.
Дать гримайов — натовкти кулаком у плечі.
«Держать жонку» — одружений чоловік, який є господарем, а не приймаком і не підкаблучником.
Дивило — дзеркало.
Дойонка — відро, в яке доять молоко.
Жмойда — скупердяй.
Забейда — легковажний, невдоволений.
Зтуля — звідти.
Кінуца по бабах — піти до ворожок.
Ковганка — неохайна господиня.
Куцуня — свиня.
Латун — заношений рваний одяг.
Льєжньовка — дорога, вимощена через грузьку місцину з дерев’яних кругляків.
Лякан — опудало.
Мерліни — похоронний обряд.
Муцікі — поросятка, котрих годує свиноматка.
Наклавса, як голодний вовк глєю — без міри наївся.
«Нах-нах» — так підкликають пса.
Нацицник — бюстгальтер.
Пізіть — жалібно та без міри рюмсати.
Посьєдалі на вирачки — про жінок, що проводять тривалий час у теревенях.
Про колісь — про далеке минуле.
Робить валюшку — небезпечна дитяча забава, під час якої діти бігають по тонкому льоду.
Розтопша — дуже повна людина.
Салісовка — дорога квітчаста хустка.
Скаржопит — ябеда.
Скомініздіть — вкрасти.
Стогнота — зануда.
Хабаль — гулящий чоловік.
Хапун — найчастіше вживають при сварці: «Щоб тебе хапун ухопив!» Дух, що несподівано забирає людську душу.
Хлєбняга — самогон.
Шабльовка — гостра на язик жінка.
Шманделок — великий кусок.
Тепер загадка. Що мається на увазі у цьому реченні "Одягнула припинду і нацицника, прошкувала до дзюрка та й зустріла балдиша"?
На углу улиц Утёсова, Успенской и Дегтярной появился этот стритарт. Ещё пару дней назад там была ничем не примечательная обычная стенка.
