музей

Онлайн-музей дерев’яного зодчества Чернігівщини

"Дерев'яне мереживо Чернігова" є некомерційним проектом, покликаним зберегти дерев’яну архітектуру Чернігівщини та відродити любов та повагу людей до неї. Проект стартував з відкриття у липні 2018 року онлайн-музею, присвяченого Чернігову, але згодом розрісся на область. Окрім фото- та геофіксації найцікавіших зразків дерев'яного зодчества, команда однодумців також займаються збором та систематизацією історичних відомостей про них. З 2019 року одним з ключових напрямків діяльності ініціативи є фізичне відновлення мережива на старовинних будинках.

Пров. Марковича 4

Вул. П’ятницька 77

Вул. Мстиславська 61

Вул. Андріївська 17/2

Вул. Київська 12

Вул. Київська 14Б - Будинок Спановського  

Вул. Гонча 42 - Будинок Якубовича 

Вул. М. Чернишевського 16 - Будинок Йосипа Сікорського 

Вул. Гонча 2Б 

Вул. Мстиславська 37 - Будинок Конашевича 

Вул. Підвальна 7 

Вул. М. Коцюбинського 33 - Будинок Червякова 

Вул. М. Коцюбинського 39 - Будинок Молявка 

Вул. Л. Українки 53 

Вул. Гонча 92 - Будинок Гозенпуда

Ці та інші елементи будівель Чернігова і Чернігівщини можна подивитись на сайті Дерев'яне мереживо Чернігова 

Інстаграм https://www.instagram.com/demer.cn.ua/ 

Підтримати проект фінансово: https://www.patreon.com/merezhyvo 

Уникальный музей козацких кораблей

Когда вспоминаем город Запорожье в ключе туризма, прежде всего приходит в голову остров Хортица и Запорожская Сечь.

На острове работает Музей судоходства "Чайка", в котором можно посмотреть настоящие корабли и якоря времен козачества, поднятые со дна Днепра в районе того же острова Хортица.

Музей судоходства "Чайка" в Запорожье - один из крупнейших музеев судоходства в Европе. Одновременно он и мастерская по восстановлению древних судов, козацких чаек и артефактов, поднятых со дна Днепра.

Верфь на острове Хортица была заложена в 1737 году во время русско-турецкой войны. Место было выбрано в обход днепровских порогов, по которым невозможно было перебросить российский флот. На судоверфи строились российские бригантины, лодки и челны. Последние два сильно напоминали знаменитые козацкие чайки. Зимой 1738 г. 400 кораблей вернулись в Хортицу, где находились военные лагеря. Тогда весь личный состав флотилии погиб от чумы и около сорока кораблей в конце концов пошло ко дну Днепра во время сильного паводка. 

Один из таких корпусов нашли в 1998 году. Чайка была поднята со дна в 1999 году. Это беспалубная плоскодонная лодка запорожских козаков XVI-XVII вв., построенная в виде огромной выдолбленной колоды, по бортам обшитой досками. Длина его 18 м (это примерно высота 6-этажного здания), ширина 3,6 м (это как две широкие двуспальные кровати) и высотой бортов была в среднем в рост человека.

Внешне на борта чайки крепился специальный тростниковый пояс (снопы) диаметром около 60 см. Он служил для увеличения устойчивости и плавучести и часто помогал казакам прятаться от вражеских судов - в случае опасности чайка загонялась в плавни и подтапливалась - благодаря снопам, лодка держалась на плаву в подтопленном состоянии. Судно имело поперечные балки и скамьи, мачту с парусом, 10-15 пар весел, носовой и кормовой руль, и вмещало до 70 человек. На вооружении он имел 4-6 фальконетов (пушки калибром 30 мм). На борту был достаточен для длительных морских походов запас оружия и провианта.

В 2007 г. подняли со дна Днепра бригантину, а позже - дюбель-шлюпку, байдак и лодку-однодневку. Находки были законсервированы и помещены в реставрационный эллинг рядом с Конным театром.

В Украине больше нет подобного музея. Посетители «Чайки» могут не только увидеть уникальные находки, но и многое узнать о речном судоходстве, также работники музея могут поведать гостям много интересных легенд.

Компанія Google разом з Мінкультом створили віртуальний тур семи музеями України просто неба в різних областях.

3D-екскурсію можна почати на сайті проекту.

Крім віртуальної подорожі, на сайті можна дізнатися про історію життя в різних регіонах, а також ознайомитися з народною архітектурою та побутом. 3D-тури по музеях також доступні в режимі Street View на Картах Google.

За інформацією BBC Україна, проект є частиною кампанії "Автентична Україна", яка складається з музеїв народної архітектури та побуту в Києві (Пирогово), Львові ("Шевченківський гай"), Переяславі-Хмельницькому та Ужгороді, а також з Центру народознавства "Мамаєва Слобода" (Київ), Запорізької Січі — заповідника "Хортиця" (Запоріжжя) і резиденції Богдана Хмельницького в Чигирині.

Віртуальна екскурсія доступна трьома мовами — українською, англійською та російською.

360-градусні панорами дозволяють погуляти музеями та заглянути всередину будинків. В рамках кампанії уже є віртуальні тури дерев'яними церквами карпатського регіону, яких вважають світовою спадщиною ЮНЕСКО. А також 3D-тур Київським національним академічним театром оперети.

У музеї Франка у Львові офіційно обрали нового працівника – кота Мурлику

Директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Богдан Тихолоз зазначає, що кота вирішили завести не просто так. По-перше, потрібен був медіапривід — зробити музей позитивним і сучасним. По-друге, як відзначає франкознавець, це відома світова практика.

— Моя програма на посаду директора називалася «Живий музей живої людини», а дім, у якому немає кота, це не зовсім дім, — каже Богдан Тихолоз. — У багатьох музеїв на службі є музейні коти. Вони мають пильнувати, щоби не було мишей. Також вони приваблюють відвідувачів. Але найголовніша причина — сам Франко, який дуже любив тварин. У його домі був кіт, рудий. Ім’я його точно невідоме, але є всі підстави вважати, що він був Мурлика, бо саме так називається кіт у відомій поемі-казці «Лис Микита». Франко не тільки мав його за кота. Він мав його за друга та лікаря. Відомо, що кіт вилазив поету на плечі, багато хто згадував, що його часто можна було застати у такій позі. Думаю, деякі поезії Франка написані під впливом кота. То як може не бути кота у цьому музеї?

До того, як потрапити в музей, кіт жив у підвалі, потім 4 місяці пробув у ветеринарній клініці, куди його принесла волонтерка Оксана Харишин, аби соціалізувати. Деякий час Мурлика жив і в родині, проте через алергію в дитини його повернули.

Мурлика буде жити в будинку, де працюють наукові співробітники, та допомагатиме проводити екскурсії.

Авторка світлин: Оксана Харишин

Церква тисячі рушників