Іван Франко
Подписчиков: 1 Сообщений: 6 Рейтинг постов: 47.3фэндомы Іван Франко Леся Українка Шевченко Грушевський мода одежда богдан Хмельницький арт Українське мистецтво Моя Україна разная политота
Як би виглядали історичні особистості у модному 2020 році
Проект Nazar Dubiv
фэндомы кіт музей Іван Франко Моя Україна разная политота
У музеї Франка у Львові офіційно обрали нового працівника – кота Мурлику
Директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Богдан Тихолоз зазначає, що кота вирішили завести не просто так. По-перше, потрібен був медіапривід — зробити музей позитивним і сучасним. По-друге, як відзначає франкознавець, це відома світова практика.
Богдан Тихолоз й авторка світлин Даша Бавзалюк— Моя програма на посаду директора називалася «Живий музей живої людини», а дім, у якому немає кота, це не зовсім дім, — каже Богдан Тихолоз. — У багатьох музеїв на службі є музейні коти. Вони мають пильнувати, щоби не було мишей. Також вони приваблюють відвідувачів. Але найголовніша причина — сам Франко, який дуже любив тварин. У його домі був кіт, рудий. Ім’я його точно невідоме, але є всі підстави вважати, що він був Мурлика, бо саме так називається кіт у відомій поемі-казці «Лис Микита». Франко не тільки мав його за кота. Він мав його за друга та лікаря. Відомо, що кіт вилазив поету на плечі, багато хто згадував, що його часто можна було застати у такій позі. Думаю, деякі поезії Франка написані під впливом кота. То як може не бути кота у цьому музеї?
До того, як потрапити в музей, кіт жив у підвалі, потім 4 місяці пробув у ветеринарній клініці, куди його принесла волонтерка Оксана Харишин, аби соціалізувати. Деякий час Мурлика жив і в родині, проте через алергію в дитини його повернули.
Мурлика буде жити в будинку, де працюють наукові співробітники, та допомагатиме проводити екскурсії.
Авторка світлин: Оксана Харишин
фэндомы вірші Іван Франко в коментариях ещё Моя Україна разная политота
Тюремні сонети
44. «Багно гнилеє між країв Європи…»Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
Росіє! Де лиш ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу,
Цвіте бездушність, наче плісень з муру.
Ти тиснеш і кричиш: «Даю свободу!»
Дреш шкуру й мовиш: «Двигаю культуру!»
Ти не січеш, не б’єш, в Сибір не шлеш,
Лиш, мов упир, із серця соки ссеш,
Багно твоє лиш серце й душу дусить.
Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі,
Свобідний дух або тікати мусить,
Або живцем вмирає в твоїм гробі.
---
45. «Тюрмо народів, обручем сталеним…»
Тюрмо народів, обручем сталеним
Ти обціпила їх живі сустави
Й держиш – не для пожитку, не для слави,
А лиш для жиру клевретам мерзенним.
Отак пастух попута коні в полі
Через ногу; здаєсь, три ноги вільні,
А йти вони, ні бігти не зусильні –
То ржуть, гризуться спільники неволі.
Отак і ти попутала народи.
Всім давши зверхні вигляди свободи,
Щоб одні одних гризли і душили.
І хоч всі дружно рвуться з твого круга,
Та в різні боки шарпають друг друга.
Сей колот – джерело твоєї сили.
Іван Франко
4 жовтня 1889