История

История

Подписчиков: 286     Сообщений: 2818     Рейтинг постов: 18,710.9

історія України длиннопост бухло Киевская Русь алкоголь История ...Моя Україна фэндомы 

історія України,Моя Україна,фэндомы,длиннопост,бухло,Киевская Русь,алкоголь,История


Просове пиво, мед, спотикач та варенуха. Цими дивними словами називали алкогольні напої жителі середньовічної України. Був на весіллі, мед-пиво пив…


Ці словами ми не раз чули від дідусів та бабусь, не задумуючись що у середні віки мед і пиво були чи не головними алкогольними напоями жителів тогочасної України.

Його часто, бо  вважали цілющим:

“Аще много медь яжь, уцелеешь”.

Таке бухло робили з бджолиного меду. Технологія виготволення не те, щоби була складною, але повозитися треба:

1. Готуєш медову ситу

2. Запарюєш шишки хмелю

3. Заправляєш цю сировину за шишками

4. Лишаєш настоюватися на пару днів

5. Розливаєш у бочки6.

6. Таскаєш ці бочки у погріб.

Був ще один рецепт, схожий, але трохи інкаший:

"4 кілограми бджолиного меду залити 6-ма літрами води, прокип’ятити двічі, покласти 50 грамів хмелю і знову поставити в холодне."

Кожен регіон Русі мав свої рецепти приготування цієї пиятики. Так, на землі Київській у таку медовуху додавали більше хмелю, від чого перло вдвічі більше. Мед за старосвітським рецептом, який варили на Чернігівщині, готувався так само, тільки там ще на додачу вимочували хліб.


Популярним напоєм був муселець. Це така медова наливка. До провареного з водою меду додавали ягоди з наливки. Щоб напій став хмільним, йому давали настоятись близько десяти днів.


У Київські часи жодна урочистість не обходилась без меду. Так, ще в “Лаврентіївськім списку” говориться, що древляни зварили і відвезли у місто дуже багато меду на поминки, які влаштувала княгиня Ольга по своєму чоловікові.


 [ MeHi 0,5 1 1 "Хмтьного 1горя", 1 * Y ' натвтемного I,історія України,Моя Україна,фэндомы,длиннопост,бухло,Киевская Русь,алкоголь,История


Це другий за популярністю алкогольний напій українського середньовіччя. Ви не повірите, однак тоді його варили без хмелю. Готували прохолодний рідкий хліб з ячменю або проса (або того й іншого разом), додаючи хміль та солод.


Вже потім пивні рецепти середньовіччя перекочували до козаків.


Французький дослідник Боплан у 1650 писав, що під час зимових походів козаки, рятуючись від холоду, тричі на день вживали гарячу юшку із пива. Та зловживати алкоголем не можна було. Особливо під час походів: порушення правила каралось навіть смертю.


Як приготувати Запорозьке пиво?


100 грам хмелю, добре розтертого з борошном і 3 склянками цукру, заливають 9-10 ложок окропу, дають настоятись протягом 2-3 годин, проціджують та зливають ще теплим в барило. Додають ще 2 склянки темної патоки та 50 грам дріжджів. Настоюють козацьке пиво у холодному місці, наприклад, у погребі.


На годиннику 9:88 Час причаститися вином...,історія України,Моя Україна,фэндомы,длиннопост,бухло,Киевская Русь,алкоголь,История


Київ активно торгував з Візантією та грецькими містами Криму. От звідти до нас і потрапило вино. Спочатку його пили так собі, але з прийняттям християнства червоне напівсолодке стало потрапляти на столи середньовічних українців все частіше й частіше.


“На південних схилах лаврських горбів, добре освітлених та зігрітих сонцем, з давніх-давен існували виноградники. Лавра постачала церковне виноградне вино для всієї Русі, – пише Михайло Рибаков у книжці “Невідомі та моловідомі сторінки історії Києва”. – Особливо жваво велася торгівля вином і сушеним виноградом – “розинами” – з Москвою. Навіть у ХVІІ ст., прохаючи у царя Олексія Михайловича підтвердження на численні маєтки “с людишками”, ігумен “смиренно бил челом, осетрами копчеными днепровскими да бочкой вина красного собственных садов, да розинами сушеными на твою царскую утеху”.


В українських колядках також згадується “зелено вино”, тобто настояне на зіллі – травах, корінні і прянощах.


Наспкйки.,історія України,Моя Україна,фэндомы,длиннопост,бухло,Киевская Русь,алкоголь,История


З часів Київської держави українці отримали цікаві рецепти настоянок, які готували з фруктів, спецій, приправ. Ці рецепти постійно удосконалювалися і от що з цього вийшло:


Варенуха – слабоалкогольний напій. Готували узвар із сушених слив і груш, настоювали ніч, проціджували, додавали червоний гострий перець, м`яту, материнку, чебрець. Додавали меду і парили в печі. Подавали варенуху і гарячою і холодною. Гарячу варенуху вважали набагато смачнішою від охололої. Цей напій досить тривалий час заміняв горілку, яку вживали дуже мало.


Спотикач – напій, який постійно потрібно збовтувати. У невеликих кількостях змішували корицю, мускатний горіх, гвоздику, шафран та ваніль. Настоювали на горілці протягом 2 тижнів, щодня збовтуючи. Далі настоянку варили з цукром і охолоджували перед вживанням.


Старка – міцна витримана горілка, настояна на дубовій корі, чебреці, деревію тощо. Старка також вважалась лікувальним напоєм.


Паленка – напій на ягодах та прянощах, який дуже довго настоювався.


Полинівка – горілка, настояна на цілющих травах, а також терені, суницях чи сливах. Дуже популярною була полинівка на гострому червоному перці в стручках. Полинівка була значно міцнішою за будь-яку настоянку.


Мокруха – на смак схожа на хороший лікер та міцніша за звичайну горілку. Готувалась із вишневого соку та зберігалась у затінку.


Тертуха – розтерті з цукром суниці заливали горілкою.


Травняк – ягоди горобини, полин, ревінь, любисток, соснові шишки, ялівець заливають горілкою та настоюють рівно пів року.



Автор Роман Коржик.




Развернуть

История youtube видео ...Моя Україна фэндомы 


Развернуть

История Ато герои ...Моя Україна фэндомы 

Герої не вмирають / Герои не умирают

0 №41111 илм'ягь! Ьшцям 93 МБ. Героям Украшн, пн» загпиулм « бон» 04.07.2014г. ||1д||олкопи11к МАМАДАЛЮ’В ВОЛОДИ МНР ГА1КОВИЧ солдат САВЕНКОВ ОЛВКСАИДР ВОЛОДИ.МИ РОВ 114 солдат ШЕВЧЕНКО ДМИТРО 1ВАНОВИЧ солдат КРИЛОВ А11ДР1Й АЛЬФРЕДОВИЧ «•«.«дат ЗА1КА ОЛЕКШИ ГРИГОРОВИЧ солдат РУ1ЦДК РУСЛ VII


Недалеко от села, практически в поле, на блокпосту №10 несли службу бойцы 93 бригады ВСУ. Тогда местные жители воспринимали их враждебно, сами военнослужащие еще не верили, что могут быть настоящие боевые действия.

«Все произошло ранним утром, мы и не думали о нападении, потому что была в разгаре уборочная кампания, - вспоминает один из участников событий. – Неожиданно на дорогу выехали танки и практически в упор начали стрелять».


93-я механизированная бригада имела очень небольшой костяк грамотных офицеров и сержантов, и когда ее пополнили тысячи мобилизованных, с разным уровнем подготовки и мотивации, они не стали армией. Не хватало всего.

И тем не менее, 93-тья бригада очень скоро получила приказ идти в бой, надо было любой ценой освобождать украинский Донбасс. Как это было сделать в таких условиях?

Ко всем скомплектованным из мобилизованных воинов частям командующий ОК "Юг" Руслан Хомчак прикомандировал офицеров своего штаба.

Да, можно было "откосить", но самые профессиональные и преданные Родине кадровые офицеры пошли в пехоту, потому что сами понимали - другого пути нет, армию надо создавать снизу, командовать из штаба не получится.


Моя Україна,фэндомы,История,Ато,герои


Владимир Мамадалиев, подполковник, высококвалифицированный штабист, был прикомандирован к роте 93-ей бригады, и сделал все, чтобы в кратчайшие сроки, уже в походе, сделать настоящее воинское подразделение. Он жил вместе с солдатами, он находился всегда на переднем крае. Владимира очень любили многие бойцы и офицеры 93-й бригады.

4 июля в районе Новоселовки в одном из первых освобожденных районов Донбасса, рота, в боевых порядках которой служил Владимир Мамадалиев, подверглась внезапному нападению врага. Впервые российские наемники применили танки за пределами зоны боев в Славянске.

На блокпосту были только БМП. Его атаковал танк под прикрытием огня двух минометов и снайперской группы. Наши воины не дрогнули, не побежали. Они занимали свои позиции по боевому расписанию, и открыли ответный огонь.

По позиции Мамадалиева пришлось прямое попадание танкового снаряда. После открытия ответного огня враг начал отход. Семь украинских воинов пали в этом бою.

Развернуть

История Ато герои ...Моя Україна фэндомы 

Герої не вмирають / Герои не умирают

Моя Україна,фэндомы,История,Ато,герои

33-летний капитан Вооруженных сил Украины Сергей Колодий родился в Харькове. Защитник Донецкого аэропорта - киборг, командир роты механизированного батальона 93-й Днепропетровской отдельной механизированной бригады (в/ч А1302). Два месяца воевал в Донецком аэропорту. 28 сентября 2014 года у Донецка один из взводных опорных пунктов был заблокирован российской армией. Узнав об этом, капитан Колодий в одиночку на БМП выдвинулся на подмогу своим бойцам. Вступил в бой с российским танком, дав возможность солдатам выйти из окружения и не попасть в плен. Благодаря героизму офицера были спасены 20 военнослужащих. 

Приход 79-й и 95-й бригад в район села Пески и в аэропорт позволил добиться решительного перелома: свежие силы наконец осуществили ротацию, рота 93-й бригады и три группы 3-го полка специального назначения, наконец, вышли из аэропорта после трех месяцев непрерывных боев без ротации.Противник не только штурмовал здания, но и пытался отрезать аэропорт от села Пески. В результате Минского "перемирия" украинским войскам было запрещено проведение активных наступательных действий в районе Донецка. Поэтому противник сумел занять выгодные позиции для наблюдения и обстрела, не опасаясь контратак. 
Около 20 наших бойцов в терминале С были отрезаны противником, и долго им было не продержаться. Стало ясно, что противник ударом с разных сторон решил захватить терминал - центр обороны. Окруженных надо было срочно спасать. Нужна была контратака и свежие силы, которые пошли бы в это пекло. 
Рассказывает лейтенант Кирилл Недря, заместитель капитана Колодия по работе с личным составом 5-ой роты 93-ей механизированной бригады, позывной Доцент: 
"Все дни боевики долбили со стороны склада ГСМ - это произошло после того, как мы были вынуждены оставить опорный пункт "Енот". Выкатывались танки и били по терминалу С - опорный пункт "Бокс". 28 сентября с самого утра начались попытки штурмовать с разных направлений всю линию обороны. До этого перед терминалом С еще была позиция "Правого сектора", в одном из зданий впереди. Но накануне 27-го ее также пришлось оставить - танки расстреливали их в упор. Противник перехватывал нашу связь и на нашей волне рассказывал, что помощи ждать нет смысла, сдавайтесь и т.д... Ощущалось 28-го, что штурм очень основательный. Кольцо зажималось. У пацанов начались вполне понятные вопросы. Ко мне прибежал один парень, кричит - "Слышишь, слышишь!" - а рация предлагает сдаться. Я ему ответил: "Если ты знаешь, что ты человека можешь наказать, ты с ним будешь о чем-то говорить и договариваться?" Он: "Нет". И мы уже вместе начали тогда командиру боевиков "Абхазу" по радиосвязи рассказывать что мы о нем думаем. Тут пошла команда - "Танки "Бокс" атакуют!" Оттуда ребята доложили, что пехота за танками идет. От "Редута" пошла команда Колодию: "Рубеж", бери "бэху" и отсекать пехоту, а танк по танкам работать будет". Серега или не слышал, или не по рации не было ответа, не знаю... Тогда "Редут" на меня" - "Доцент", найди где "Рубеж" - ему на выезд!". Я нашел Сергея в его комнате. Он сказал: "Слышу, иду". Он в "бэху" сел на место механика, Гудаченко Александр был наводчиком, а фельдшер Прудич Сергей сел на место командира. И "бэха" ушла. Я тогда стоял на посту "Броня", на выходе с нового терминала в сторону старого. "Бэха" пошла по прямой, по взлетке... Потом начала заднюю давать. От ангара, что за старым терминалом, вышел Т-72. БМП вела бой до конца - отстреливалась сначала из 30 мм пушки, а потом из пулемета. И вот они уже почти вернулись - но перед самым новым терминалом на моих глазах машина получила прямое попадание в лоб. И сразу вспыхнул моторный отсек. Чудом Гудаченко и Прудич спаслись и покинули вспыхнувшую машину. Александра порезало осколками страшно, они дошли до санчасти. А БМП с моим ротным пылала перед терминалом... ". 
 В этот момент со стороны "Бокса" прямо на взлетную полосу выскочили два российских Т-72. Противнику удалось добиться внезапности - ранее никогда танки врага не выезжали открыто прямо на взлетку и не действовали так дерзко. Первый же снаряд прошил нашу БМП. Капитан Сергей Колодий пал смертью храбрых - он погиб мгновенно…Наш танк успел выстрелить - но у него был осколочно-фугасный снаряд в стволе. Он попал в танк противника, но броня была не пробита. Второй вражеский танк подбил нашу боевую машину. Погиб солдат 17-й танковой, механик-водитель Денис Соколовский: кумулятивный снаряд прожег броню точно по месту механика-водителя..На помощь товарищам прямо во время боя днем в аэропорт зашла колонна десантников 79-й бригады. Враг был скован боем, и колонна зашла без потерь. С ним в новый терминал зашел и танк майора Межевикина. Противник усилил артобстрел наших позиций". 
Моя Україна,фэндомы,История,Ато,герои

БМП-2 и российский Т-72.
Чтобы спасти второй БТР, по тревоге на взлетку выскочил и танк майора Межевикина - и это спасло второй БТР десантников. Завязалась скоротечная танковая дуэль на короткой дистанции - два танка против одного нашего. Т-72, расстрелявший БТР, промахнулся. И тут же был подбит тремя снарядами танка майора Межевикина. Шквал огня из терминала обрушили на врага и пехотинцы. Российский танк вспыхнул, экипаж был уничтожен.Второй Т-72, который вел огонь от авиационных ангаров у "Бокса", также не смог нанести урон Межевикину - майор успел всадить еще один снаряд и во второй танк противника, но тот все равно успел откатиться за ангар. 
Благодаря подходу резерва и огневой поддержке БМП Колодия, наших окруженных бойцов в терминале С удалось спасти - у них потерь не было, они отошли из опорного пункта. Противник был отбит от нового терминала. Наша артиллерия открыла огонь, и район сосредоточения противника был накрыт огнем - больше атак из "Бокса" наемники не предпринимали, в терминале закрепиться не смогли. 
В наградном листе в адрес Министерства обороны говорится, что пожертвовать собой, как это сделал капитан, мог "только человек офицерской чести и достоинства, настоящий герой и патриот". Указом президента Колодий награжден посмертно орденом Богдана Хмельницкого III степени "за личное мужество и героизм, проявленные в деле защиты государственного суверенитета и территориальной целостности Украины". 
В этом бою погибли 11 сынов Украины. Все одиннадцать погибших - люди со своими судьбами, семьями и интересами, которые могли себя реализовать в разных областях и в разных государствах - но все они захотели жить в новой счастливой независимой стране - Украине. И ради этой цели они отдали себя полностью, без остатка. Помните их - одиннадцать героев, павших в бою в один день на маленьком клочке родной земли - наша свобода и наша мирная жизнь оплачены их кровью... 
Солдат Александр Завирюха - 22 года. Из села Каменная Балка Первомайского района Николаевской области. 
Солдат Юрий Соколачко - 43 года. Из села Лоза Иршавского района Закарпатской области. 
Солдат Денис Билый - 22 года. Из поселка Горностаевка Херсонской области. 
Солдат Анатолий Хроненко из Николаева. 
Танкист Денис Соколовский - 31 год, родом из села Лозуватка Криворожского района Днепропетровской области. 
Солдат Александр Пивоваров - 27 лет. Из поселка Кушугум Запорожской области, жил, учился и работал в Москве. Но он вернулся в Украину, чтобы добровольно призваться в марте 2014-го и защищать Родину от российской агрессии. 
Главный сержант - командир отделения Сергей Златьев - 23 года. Проживал в селе Ленино Фрунзенского района Одесской области. Осталась семья, двое детей, младшей дочери на момент гибели отца исполнилось два месяца. 
Алексей Тыщик - 30 лет. Адвокат из Днепропетровска. Добровольно призвался в армию после начала войны. 
Сергей Колодий - 33 года. 
Двоих бойцов в БТРе опознать не удалось - они по-прежнему в списках пропавших без вести...
Развернуть

История Ато ...Моя Україна фэндомы 

Герої не вмирають / Герои не умирают

Больше двадцати лет было принято считать, что независимость досталась Украине даром, а профессия военного - это лишь способ заработка. Теперь, когда День Независимости отмечается во время войны и всегда будет совпадать с годовщиной Иловайской трагедии, мы понимаем, что счет за свободу пришел с опозданием, но в полном объеме.

Есть много историй героев разных войн, для Украины - такого масштаба это первая, надеюсь и последняя. И у этой войны есть свои герои, только почему то о них почти никто ничего не знает.
Развернуть

Петербург История газета новости ...Моя Україна фэндомы 

100 лет назад
БОЛЬШАЯ УКРАИНСКАЯ МАНИФЕСТАЦ1Я ВЪ ПЕТРОГРАДА. Большое шест«1с. пом ул*ст1и солдатъ волыискаго полна, съ украяисиими флагами и плакатами. Вт, минувшее воскресенье съ 1 час. дня на площади передъ Казанскимъ собороп. была совершена* панихида по ПОИТЬ Тарас* Шевченко и но ве*мт. павшнмъ за свободу
Развернуть

книги История ...Моя Україна фэндомы 

Пересопницьке Євангеліє

- перший відомий на сьогодні збережений переклад біблійних текстів українською мовою, який здійснено у 1556–1561 рр.

Написане староукраїнською писемною мовою. Перекладено із церковнослов'янської мови болгарської ред. В тексті–риси народної мови.


Моя Україна,фэндомы,книги,История

PDF (без картинок, только текст)

Развернуть

История ...Моя Україна фэндомы 

5 березня 1950 року у бою із загоном радянських карателів загинув командир УПА Роман Шухевич

Моя Україна,фэндомы,История

Развернуть

единство История ...Моя Україна фэндомы 

Моя Україна,фэндомы,единство,История
Развернуть

село Бакото История Не мое Igor Melika ...Моя Україна фэндомы 

Моя Україна,фэндомы,село,Бакото,История,Не мое,Igor Melika


Дивовижне місце, Бакота, перекладається як "бажане місце". І, дійсно, всі, хто тут побував, одразу ж закохувалися в цей квітучий край. Раніше Бакота була столицею Поділля, але історія розпорядилася інакше. У 1255 році разом із приходом татаро-монгольського ярма поселення було фактично стертим із лиця землі. Із часом село відновили, але в 1981 році під час будівництва Новодністровської ГЕС населення було виселено, а землі затоплені. Сьогодні це село навіть не можна знайти на карті, і багато хто не знає, що тут знаходяться залишки скельного монастиря, створеного тим самим Антонієм, який заснував Києво-Печерську лавру.


Хто був на Поділлі, а не бачив Бакоти, то можна зачислити до категорії людей, які були в Римі, а не бачили Колізей. На Дністрі, за 55 км від залізничної станції Кам’янець-Подільський на території Національного природного парку «Подільські Товтри», знаходиться шматочок раю – Бакота. Бакота – село, Колодіївської сільської ради Кам’янець-Подільського району. Але цього села ви не знайдете на карті України. Колишні його мешканці не можуть повернутися, поблукати між порожніми хатами, подивитися на закинуті садки. Бо там, де колись була Бакота, сьогодні тече Дністер. У зв’язку з будівництвом Дністровського гідровузла рішенням облвиконкому від 27 жовтня 1981 року Бакоту було виключено з облікових даних…

Моя Україна,фэндомы,село,Бакото,История,Не мое,Igor Melika


В 1255 році скориставшись зрадою тодішнього намісника Бакоти Мілея, містом оволоділи монголо-татари. На ціле століття Бакота з усіма прилеглими землями потрапила у татарське ярмо. Але місто і його сільська округа існували і далі. В другій половині XIV ст. Бакота і придністровські землі перейшли під політичну владу феодальної Литви. Це сталося після того, як великий князь Литовський – Ольгерд розбив у 1362 році на Синіх Водах загони татар. Ольгерд передав володіння Поділля своїм племінникам – братам Коріатовичам. Щоб уберегти ці землі від спустошливих набігів татар, розгортається відновлення укріплень, в т.ч. і в Бакоті. Коли литовці прийшли в Бакоту, то побачили тем ченців і монастир в горних скелях. Так 1362 рік став першою датою згадки про скельний печерний монастир. На той час все менше в літописах згадується назва “Пониззя”, а поступово, після 1362 року в термінологію входить “Поділля” із центром спочатку Смотрич, а потім Кам’янець.

В другій чверті XV ст. продовжується боротьба польських і литовських феодалів за володіння Поділлям. У 1431 році між Польщею і Литвою було укладено перемир’я, за умовами якого Бакотська волость була визнана нейтральною прикордонною зоною між державами. Скориставшись з цієї ситуації, жителі Бакоти та її округи вигнали у 1431 році з своїх маєтків українських, польських і литовських феодалів й оголосили себе вільними людьми. І лише в 1434 році повстання було придушене польсько-шляхетськими військами, замок зруйнований вже назавжди, а місто поступово втратило своє значення як адміністративний і господарський центр. Археологічні дослідження на території Бакоти розпочалися лише наприкінці ХІХ ст. У 1883 р. професор В.Б. Антонович оглянув і обстежив рештки скельного монастиря. Розкопки були проведені у 1891-1892 роках. Значний речовий матеріал було зібрано, але звіти про розкопки не збереглися. І тільки перелік знайдених речей відтворюється в одній з праць Ю.Й. Сіцинського. І надалі історія Бакоти вабила до себе науковців.


Моя Україна,фэндомы,село,Бакото,История,Не мое,Igor Melika


Бакота – затоплена доля

В 60-ті роки по селу почали ходити чутки про можливе затоплення села в зв’язку з будівництвом гідроелектростанції на річці Дністер. На початку 70-х років доля села була вирішена примусово і однозначно: будівництво буде і потрібно виселятись. Це стало ще одним етапом трагедії села Бакота. Спеціально сформовані бригади вирубували і спалювали по долинах дерева, інші переносили цвинтарі (досить неприємне явище) на відведені місця, також були сформовані будівельні та інші організації, що забезпечували вчасне переселення. Та обов’язковою умовою для переселенців було те, що кожен сам свою хату руйнував та вирубував дерева у садку. Не в одного бакотянина тремтіли руки, на очах з’являлись сльози, коли піднімав сокиру над затишною хатою або виплеканою яблунею. Загнаний у безвихідь, кожний бакотянин долю вирішував по-своєму. Жителі розділились на 4 групи: одні купили оселі в різних навколишніх селах і переїхали туди, другі почали будівництво в селі Колодіївка, треті – в с. Гораївка, четверті – в с. Стара Ушиця. Всього переселенню підлягало 7486 дворів із 63 сіл Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької та Вінницької областей. Неможливо описати ту важку ношу по будівництву оселі і роботі в радгоспі одночасно, яку взяли на свої плечі жителі цих сіл. Бакота опустіла, зруйнувалась. З 1981 року почалось заповнення басейну водою.

Бакота до затопления (50-Ti роки) Бакота теля затопления (сучасшсть),Моя Україна,фэндомы,село,Бакото,История,Не мое,Igor Melika




Продовження: http://igormelika.com.ua/shhodennik-mandrivnika/podorozhi-ukrajinoyu-bakota-misce-jakogo-nemaje-na-karti


Развернуть
В этом разделе мы собираем самые смешные приколы (комиксы и картинки) по теме История (+2818 картинок, рейтинг 18,710.9 - История)