История

История

Подписчиков: 319     Сообщений: 3825     Рейтинг постов: 32,870.4

История брати Капранови песочница ...Моя Україна фэндомы 

Як Русь стала Україною / Історія Русі / Історія України

У відео "Як Русь стала Україною / Історія Русі / Історія України" пояснюється чому Україна не є окраїною Русі.


Развернуть

Гетьманщина квест Текстовый Квест игра История копипаста ...Моя Україна фэндомы 

«Гетьманщина»: як козаки Україну руйнували

U KRAITSTA PALATINATU UM POTO i LIA., KIOy I SIS letBraczbivicnlis ter raj j V ^nova clcliucatione Ji llrSMt.ln.,Моя Україна,фэндомы,Гетьманщина,квест,Текстовый Квест,игра,История,копипаста

«Гетьманщина» – це браузерна гра, в якій вам треба буде взяти на себе відповідальність за долю української козацької держави, Війська Запорозького, яка з’явилася на наших землях після великого козацького повстання під проводом Богдана Хмельницького. Ваше завдання – якнайдовше зберігати державу, з усіх боків оточену ворогами. Шансу на перемогу нема, все питання у тому, як довго ви протримаєтесь.
иислл «'С »5 Користуючись своТм високим зростом, Опекай навлъ ¡з заднього ряду натовпу можете побачити гарно вдягненого козака, що стоТть всередит юрби та, розмахуючи руками, голосно говорить. - Нашою думкою нехтують, плюють на нас. Вони просто хочуть, щоб ми Ум служили та воювали за них,

Період української історії, що почався відразу ж після смерті першого очільника Гетьманщини у 1657 р., відомий у вітчизняній історіографії як Руїна. Руїна – це те, що українці власними руками зробили з собою та своєю країною. Звісно, не обійшлося і без втручання сусідів, які підбурювали українців розірвати свою державу на шматки. Майже все зовсім як зараз, тому «Гетьманщина» – дуже важлива для сучасної України гра, і ми пробачимо їй деякі недоліки, насамперед дуже просту графіку.

«Гетьманщина» охоплює період з червня 1657 р., за місяць до смерті Богдана Хмельницького, до січня 1660 р., час війни на три фронти та гетьманства вже Юрія Хмельницького. Після смерті Богдана вам треба вирішити, на кого з соратників гетьмана зробити ставку – на його молодшого сина Юрія, щоб, як планував сам Хмель, започаткувати нову династію, яку визнають інші монархи Європи; чи на більш досвідченого Івана Виговського, побратима гетьмана, очільника Генеральної військової канцелярії (відповідає сучасному посту прем’єр-міністра), який прагнув союзу з нещодавнім ворогом, Польщею.
4500 Перед початком бою старшини домовляються, якоУ тактики будуть притримуватися. Агресивна тактика - дае краще результати при вдалих маневрах, але й бтыш втрати при невдалих. Обережна тактика - зменшуе втрати при невдалих маневрах, але й зменшуе втрати ворога при вдалих. Не домовлятися -

Кого б ви не підтримали, вам доведеться зіткнутися з наслідками своїх дій і зрозуміти, як складно було українським державцям у ті часи. Навіть дії, які виглядають розумними зараз, через 350 років після Руїни, з великою імовірністю не привели би до перемоги, а лише б відстрочили кінець Гетьманщини. Надто сильні й підступні були вороги України, надто незгуртована була козацька старшина, яка тягнула державу у різні боки, надто не освічені були пересічні українці, які занадто легко піддавалися обіцянкам зрадників (сьогодні б сказали обіцянкам популістів).

«Гетьманщина» – це покрокова текстова стратегія / адвентюра, щось на зразок тих ігор, які існували на зорі комп’ютерної ери. Кожен ігровий місяць ви будете розмовляти з посланцями іноземних держав, брати участь у радах старшини, вирішувати, як вчинити в тому чи іншому випадку. Стратити зрадників, чи ні; виділити кошти на армію, на церков, чи на розбудову держави; підтримати мистецтво, чи спрямувати ці гроші на підкуп простого козацтва? Укласти союз зі Швецією, з Польщею, з Кримським ханством чи Московією? Й багато іншого.

Крім того, час від часу вам треба буде брати участь у битвах козацького війська, насамперед, на жаль, з українськими ж заколотниками, що виступають проти гетьманської влади, підбурені вашими ворогами, чи навіть під прапорами інших держав. На жаль, під час Руїни в певні часи в Україні було по два та навіть по три гетьмани – під польським, московським, османським чи шведським протекторатом. Ось до симуляції битв в нас є певні питання. По суті, це стара добра гра «Камінь-ножиці-папір», в яку додали деякі характеристики військ – оснащеність, мораль й таке інше. Але все одно боєві зіткнення виглядають у «Гетьманщині» занадто спрощено та хаотично.

Ще одна складова гри – текстовий квест / RPG за участю молодого запорожця Олексія, який з’являється у декількох важливих епізодах 1657 – 1660 рр., таким чином даючи нам змогу подивитися на історичні події очами простого вояка. Так, на відміну від більшості інших обставин гри, ці епізоди вигадані, але відбуваються під час та на тлі реальних подій.

За що ще треба похвалити «Гетьманщину», так це за непогані українські тексти та за невеликі історичні довідки про кожну з подій та кожну історичну особу, що брала в ній участь. «Гетьманщина» більшою мірою не гра, а інтерактивний підручник історії, з деякою варіативністю в межах реального історичного потоку. Після закінчення гри, як би й коли би вона не скінчилась, ви матимете змогу порівняти ті рішення, що приймали ви, з тим, як це було насправді.

Так, «Гетьманщина» поступається AAA та багатьом інді-іграм по графіці та по складності геймплею. Так, це більш інтерактивна книжка, ніж гра. Але важливість подій, що показані в ній, для розуміння наслідків роз’єднаності українців, дає нам право рекомендувати цю гру майже всім. Було б дуже добре, якби «Гетьманщину», як допоміжний інтерактивний посібник, додали б до курсу історії України у школі.

Мабуть, ви зможете зробити симуляцію України часів Гетьманщини у Europa Universalis IV, там навіть є вже козацьки юніти в рамках Europa Universalis IV: The Cossacks Collection. Але Europa Universalis IV – це гра, зібрана на загальних правилах, які не відображають усіх нюансів часів Руїни. В будь-якому разі, спробуйте ще й «Гетьманщину», вона дійсно дуже непогана.

«Гетьманщина» — цілком безкоштовна гра, але якщо у вас виникне бажання підтримати її розробника, це можна зробити з сайта гри.

ПС Джерела
https://itc.ua/articles/getmanshhina-yak-kozaki-ukra%d1%97nu-rujnuvali/
https://historygame.net/
Развернуть

клип История музыкальный клип Sashko Danylenko ...Моя Україна фэндомы 

история Украины за 5 минут

Развернуть

старое фото старушка История ...Моя Україна фэндомы 

"Старая гуцулка". История фото, которое в 1931 году получило гран-при на международной выставке в Париже

На фото "Старая гуцулка" - Мария Кречунек, или как ее называли в народе "Чукутыха".

Родилась героиня известной фотографии 26 апреля в 1836 году.

Huculszczyzna Г уцулыцина
Stara Hoculka Стара Гуцулка,Моя Україна,фэндомы,старое фото,старушка,История

"Чукутыха была очень красивая. Даже в 100 лет... До последних дней красивее всех в окрестности одевалась. На голове закручивала кудри, украшала прическу живыми цветами. Имела прекрасный голос. И ко всему обладала феноменальной памятью. Свадьбы на Гуцульщине гуляли три дня. Так могла трое суток петь песни, и ни одна не повторялась ", - говорит исследователь Иван Зеленчук с Верховины, которому удалось найти внуков и правнуков Чукутыхи.

О героине фото известно также, что она родилась в Ясеневе Вышнем Верховинского района. А прозвище свое переняла от мужа - Иосифа Полек, которого называли Чукут, что означало для гуцулов "замкнутый в себе", "скрытный".

Мария зарабатывала на жизнь песнями на свадьбах. Умерла Мария Кречунек в первой половине 1930-х, в верхней десны сохранилась ее могила.

В 1926-м Чукутиху с трубкой ее сфотографировал военный фотограф Николай Сеньковский с Полтавщины, но интересовался гуцулами и одним из первых сделал серию фотографий о их быте и обрядах. Открыл в Коломыи фотомастерскую, изготавливал листовки с пейзажами Карпат, фотографировал местные деревни. Свои работы распространял в Европе.

Фотография "Старая гуцулка" принадлежит к сборнику фотографий под названием "Гуцульские типажи".


Развернуть
Комментарии 1 02.12.201900:41 ссылка 13.1

Вышиванка донбасс историческое фото История історія України Луганск Украина страны Горловка ...Моя Україна фэндомы 

А уже в 1968 году, к примеру, в Артемовске (Бахмут), недалеко от Горловки, осталась только одна украинская школа на окраине города и ни одного украинского детского сада.

Учителя русского языка и литературы получали зарплату на 20% больше, чем учителя украинского.

Вашему вниманию фотографии, на которых изображены жители Донецкой и Луганской областей в украинских вышиванках.

Моя Україна,фэндомы,Вышиванка,донбасс,историческое фото,История,історія України,Луганск,Украина,страны,Горловка

м. Горлівка, 1954

Моя Україна,фэндомы,Вышиванка,донбасс,историческое фото,История,історія України,Луганск,Украина,страны,Горловка

м. Лисичанськ, Луганська область 

Моя Україна,фэндомы,Вышиванка,донбасс,историческое фото,История,історія України,Луганск,Украина,страны,Горловка

Євдокія Гніденко-Куплевацька м.Слов’янськ, Донецька область, 1937 рік 

Моя Україна,фэндомы,Вышиванка,донбасс,историческое фото,История,історія України,Луганск,Украина,страны,Горловка

З архіву Слов’янської ЗОШ І-ІІІ ст. № 9. У літописі школи це фото підписано так: 
“1950 р. Маршалкіна Валя і Винокурова Наталка виконують український танець…” 

Моя Україна,фэндомы,Вышиванка,донбасс,историческое фото,История,історія України,Луганск,Украина,страны,Горловка

Cестри Дейнега Раїса та Валентина 1948-1949 рік. м. Краматорськ, Донецька область 

Моя Україна,фэндомы,Вышиванка,донбасс,историческое фото,История,історія України,Луганск,Украина,страны,Горловка

м. Маріуполь, Донецька область, 1959 рік 

Первомайская демонстрация в Сталине. трудчщш;я КуйОмиткото райей».,Моя Україна,фэндомы,Вышиванка,донбасс,историческое фото,История,історія України,Луганск,Украина,страны,Горловка

Першотравнева демонстрація у Донецьку 

■mKV&Wtttt.': ж i Ярв",Моя Україна,фэндомы,Вышиванка,донбасс,историческое фото,История,історія України,Луганск,Украина,страны,Горловка

м. Сніжне, Донецька область 

Бохллут, зараз Артел/мвськ ДонецькоТ область 1913 рк.,Моя Україна,фэндомы,Вышиванка,донбасс,историческое фото,История,історія України,Луганск,Украина,страны,Горловка

м. Бахмут, Донецька область, 1913 рік 

Моя Україна,фэндомы,Вышиванка,донбасс,историческое фото,История,історія України,Луганск,Украина,страны,Горловка

м. Єнакієве, Донецька область, 1924 рік 

Моя Україна,фэндомы,Вышиванка,донбасс,историческое фото,История,історія України,Луганск,Украина,страны,Горловка

м. Юзівка, нинішній Донецьк

Моя Україна,фэндомы,Вышиванка,донбасс,историческое фото,История,історія України,Луганск,Украина,страны,Горловка

м. Луганськ 

Моя Україна,фэндомы,Вышиванка,донбасс,историческое фото,История,історія України,Луганск,Украина,страны,Горловка

Родина Алчевських, Луганська область 

Моя Україна,фэндомы,Вышиванка,донбасс,историческое фото,История,історія України,Луганск,Украина,страны,Горловка

Жіноче народне вбрання в залах Луганського краєзнавчого музею 


Развернуть

історія України длиннопост бухло Киевская Русь алкоголь История ...Моя Україна фэндомы 

історія України,Моя Україна,фэндомы,длиннопост,бухло,Киевская Русь,алкоголь,История


Просове пиво, мед, спотикач та варенуха. Цими дивними словами називали алкогольні напої жителі середньовічної України. Був на весіллі, мед-пиво пив…


Ці словами ми не раз чули від дідусів та бабусь, не задумуючись що у середні віки мед і пиво були чи не головними алкогольними напоями жителів тогочасної України.

Його часто, бо  вважали цілющим:

“Аще много медь яжь, уцелеешь”.

Таке бухло робили з бджолиного меду. Технологія виготволення не те, щоби була складною, але повозитися треба:

1. Готуєш медову ситу

2. Запарюєш шишки хмелю

3. Заправляєш цю сировину за шишками

4. Лишаєш настоюватися на пару днів

5. Розливаєш у бочки6.

6. Таскаєш ці бочки у погріб.

Був ще один рецепт, схожий, але трохи інкаший:

"4 кілограми бджолиного меду залити 6-ма літрами води, прокип’ятити двічі, покласти 50 грамів хмелю і знову поставити в холодне."

Кожен регіон Русі мав свої рецепти приготування цієї пиятики. Так, на землі Київській у таку медовуху додавали більше хмелю, від чого перло вдвічі більше. Мед за старосвітським рецептом, який варили на Чернігівщині, готувався так само, тільки там ще на додачу вимочували хліб.


Популярним напоєм був муселець. Це така медова наливка. До провареного з водою меду додавали ягоди з наливки. Щоб напій став хмільним, йому давали настоятись близько десяти днів.


У Київські часи жодна урочистість не обходилась без меду. Так, ще в “Лаврентіївськім списку” говориться, що древляни зварили і відвезли у місто дуже багато меду на поминки, які влаштувала княгиня Ольга по своєму чоловікові.


	[ MeHi 0,5 1 1 "Хмтьного 1горя", 1
* Y	' натвтемного I,історія України,Моя Україна,фэндомы,длиннопост,бухло,Киевская Русь,алкоголь,История


Це другий за популярністю алкогольний напій українського середньовіччя. Ви не повірите, однак тоді його варили без хмелю. Готували прохолодний рідкий хліб з ячменю або проса (або того й іншого разом), додаючи хміль та солод.


Вже потім пивні рецепти середньовіччя перекочували до козаків.


Французький дослідник Боплан у 1650 писав, що під час зимових походів козаки, рятуючись від холоду, тричі на день вживали гарячу юшку із пива. Та зловживати алкоголем не можна було. Особливо під час походів: порушення правила каралось навіть смертю.


Як приготувати Запорозьке пиво?


100 грам хмелю, добре розтертого з борошном і 3 склянками цукру, заливають 9-10 ложок окропу, дають настоятись протягом 2-3 годин, проціджують та зливають ще теплим в барило. Додають ще 2 склянки темної патоки та 50 грам дріжджів. Настоюють козацьке пиво у холодному місці, наприклад, у погребі.


На годиннику 9:88 Час причаститися вином...,історія України,Моя Україна,фэндомы,длиннопост,бухло,Киевская Русь,алкоголь,История


Київ активно торгував з Візантією та грецькими містами Криму. От звідти до нас і потрапило вино. Спочатку його пили так собі, але з прийняттям християнства червоне напівсолодке стало потрапляти на столи середньовічних українців все частіше й частіше.


“На південних схилах лаврських горбів, добре освітлених та зігрітих сонцем, з давніх-давен існували виноградники. Лавра постачала церковне виноградне вино для всієї Русі, – пише Михайло Рибаков у книжці “Невідомі та моловідомі сторінки історії Києва”. – Особливо жваво велася торгівля вином і сушеним виноградом – “розинами” – з Москвою. Навіть у ХVІІ ст., прохаючи у царя Олексія Михайловича підтвердження на численні маєтки “с людишками”, ігумен “смиренно бил челом, осетрами копчеными днепровскими да бочкой вина красного собственных садов, да розинами сушеными на твою царскую утеху”.


В українських колядках також згадується “зелено вино”, тобто настояне на зіллі – травах, корінні і прянощах.


Наспкйки.,історія України,Моя Україна,фэндомы,длиннопост,бухло,Киевская Русь,алкоголь,История


З часів Київської держави українці отримали цікаві рецепти настоянок, які готували з фруктів, спецій, приправ. Ці рецепти постійно удосконалювалися і от що з цього вийшло:


Варенуха – слабоалкогольний напій. Готували узвар із сушених слив і груш, настоювали ніч, проціджували, додавали червоний гострий перець, м`яту, материнку, чебрець. Додавали меду і парили в печі. Подавали варенуху і гарячою і холодною. Гарячу варенуху вважали набагато смачнішою від охололої. Цей напій досить тривалий час заміняв горілку, яку вживали дуже мало.


Спотикач – напій, який постійно потрібно збовтувати. У невеликих кількостях змішували корицю, мускатний горіх, гвоздику, шафран та ваніль. Настоювали на горілці протягом 2 тижнів, щодня збовтуючи. Далі настоянку варили з цукром і охолоджували перед вживанням.


Старка – міцна витримана горілка, настояна на дубовій корі, чебреці, деревію тощо. Старка також вважалась лікувальним напоєм.


Паленка – напій на ягодах та прянощах, який дуже довго настоювався.


Полинівка – горілка, настояна на цілющих травах, а також терені, суницях чи сливах. Дуже популярною була полинівка на гострому червоному перці в стручках. Полинівка була значно міцнішою за будь-яку настоянку.


Мокруха – на смак схожа на хороший лікер та міцніша за звичайну горілку. Готувалась із вишневого соку та зберігалась у затінку.


Тертуха – розтерті з цукром суниці заливали горілкою.


Травняк – ягоди горобини, полин, ревінь, любисток, соснові шишки, ялівець заливають горілкою та настоюють рівно пів року.



Автор Роман Коржик.




Развернуть

История YouTube видео ...Моя Україна фэндомы 


Развернуть

История Ато герои ...Моя Україна фэндомы 

Герої не вмирають / Герои не умирают

0	№41111 илм'ягь!
Ьшцям 93 МБ. Героям Украшн, пн» загпиулм « бон» 04.07.2014г.
||1д||олкопи11к МАМАДАЛЮ’В ВОЛОДИ МНР ГА1КОВИЧ солдат	САВЕНКОВ
ОЛВКСАИДР ВОЛОДИ.МИ РОВ 114 солдат	ШЕВЧЕНКО
ДМИТРО 1ВАНОВИЧ солдат	КРИЛОВ
А11ДР1Й АЛЬФРЕДОВИЧ «•«.«дат	ЗА1КА
ОЛЕКШИ ГРИГОРОВИЧ солдат	РУ1ЦДК
РУСЛ VII


Недалеко от села, практически в поле, на блокпосту №10 несли службу бойцы 93 бригады ВСУ. Тогда местные жители воспринимали их враждебно, сами военнослужащие еще не верили, что могут быть настоящие боевые действия.

«Все произошло ранним утром, мы и не думали о нападении, потому что была в разгаре уборочная кампания, - вспоминает один из участников событий. – Неожиданно на дорогу выехали танки и практически в упор начали стрелять».


93-я механизированная бригада имела очень небольшой костяк грамотных офицеров и сержантов, и когда ее пополнили тысячи мобилизованных, с разным уровнем подготовки и мотивации, они не стали армией. Не хватало всего.

И тем не менее, 93-тья бригада очень скоро получила приказ идти в бой, надо было любой ценой освобождать украинский Донбасс. Как это было сделать в таких условиях?

Ко всем скомплектованным из мобилизованных воинов частям командующий ОК "Юг" Руслан Хомчак прикомандировал офицеров своего штаба.

Да, можно было "откосить", но самые профессиональные и преданные Родине кадровые офицеры пошли в пехоту, потому что сами понимали - другого пути нет, армию надо создавать снизу, командовать из штаба не получится.


Моя Україна,фэндомы,История,Ато,герои


Владимир Мамадалиев, подполковник, высококвалифицированный штабист, был прикомандирован к роте 93-ей бригады, и сделал все, чтобы в кратчайшие сроки, уже в походе, сделать настоящее воинское подразделение. Он жил вместе с солдатами, он находился всегда на переднем крае. Владимира очень любили многие бойцы и офицеры 93-й бригады.

4 июля в районе Новоселовки в одном из первых освобожденных районов Донбасса, рота, в боевых порядках которой служил Владимир Мамадалиев, подверглась внезапному нападению врага. Впервые российские наемники применили танки за пределами зоны боев в Славянске.

На блокпосту были только БМП. Его атаковал танк под прикрытием огня двух минометов и снайперской группы. Наши воины не дрогнули, не побежали. Они занимали свои позиции по боевому расписанию, и открыли ответный огонь.

По позиции Мамадалиева пришлось прямое попадание танкового снаряда. После открытия ответного огня враг начал отход. Семь украинских воинов пали в этом бою.

Развернуть

История Ато герои ...Моя Україна фэндомы 

Герої не вмирають / Герои не умирают

Моя Україна,фэндомы,История,Ато,герои

33-летний капитан Вооруженных сил Украины Сергей Колодий родился в Харькове. Защитник Донецкого аэропорта - киборг, командир роты механизированного батальона 93-й Днепропетровской отдельной механизированной бригады (в/ч А1302). Два месяца воевал в Донецком аэропорту. 28 сентября 2014 года у Донецка один из взводных опорных пунктов был заблокирован российской армией. Узнав об этом, капитан Колодий в одиночку на БМП выдвинулся на подмогу своим бойцам. Вступил в бой с российским танком, дав возможность солдатам выйти из окружения и не попасть в плен. Благодаря героизму офицера были спасены 20 военнослужащих. 

Приход 79-й и 95-й бригад в район села Пески и в аэропорт позволил добиться решительного перелома: свежие силы наконец осуществили ротацию, рота 93-й бригады и три группы 3-го полка специального назначения, наконец, вышли из аэропорта после трех месяцев непрерывных боев без ротации.Противник не только штурмовал здания, но и пытался отрезать аэропорт от села Пески. В результате Минского "перемирия" украинским войскам было запрещено проведение активных наступательных действий в районе Донецка. Поэтому противник сумел занять выгодные позиции для наблюдения и обстрела, не опасаясь контратак. 
Около 20 наших бойцов в терминале С были отрезаны противником, и долго им было не продержаться. Стало ясно, что противник ударом с разных сторон решил захватить терминал - центр обороны. Окруженных надо было срочно спасать. Нужна была контратака и свежие силы, которые пошли бы в это пекло. 
Рассказывает лейтенант Кирилл Недря, заместитель капитана Колодия по работе с личным составом 5-ой роты 93-ей механизированной бригады, позывной Доцент: 
"Все дни боевики долбили со стороны склада ГСМ - это произошло после того, как мы были вынуждены оставить опорный пункт "Енот". Выкатывались танки и били по терминалу С - опорный пункт "Бокс". 28 сентября с самого утра начались попытки штурмовать с разных направлений всю линию обороны. До этого перед терминалом С еще была позиция "Правого сектора", в одном из зданий впереди. Но накануне 27-го ее также пришлось оставить - танки расстреливали их в упор. Противник перехватывал нашу связь и на нашей волне рассказывал, что помощи ждать нет смысла, сдавайтесь и т.д... Ощущалось 28-го, что штурм очень основательный. Кольцо зажималось. У пацанов начались вполне понятные вопросы. Ко мне прибежал один парень, кричит - "Слышишь, слышишь!" - а рация предлагает сдаться. Я ему ответил: "Если ты знаешь, что ты человека можешь наказать, ты с ним будешь о чем-то говорить и договариваться?" Он: "Нет". И мы уже вместе начали тогда командиру боевиков "Абхазу" по радиосвязи рассказывать что мы о нем думаем. Тут пошла команда - "Танки "Бокс" атакуют!" Оттуда ребята доложили, что пехота за танками идет. От "Редута" пошла команда Колодию: "Рубеж", бери "бэху" и отсекать пехоту, а танк по танкам работать будет". Серега или не слышал, или не по рации не было ответа, не знаю... Тогда "Редут" на меня" - "Доцент", найди где "Рубеж" - ему на выезд!". Я нашел Сергея в его комнате. Он сказал: "Слышу, иду". Он в "бэху" сел на место механика, Гудаченко Александр был наводчиком, а фельдшер Прудич Сергей сел на место командира. И "бэха" ушла. Я тогда стоял на посту "Броня", на выходе с нового терминала в сторону старого. "Бэха" пошла по прямой, по взлетке... Потом начала заднюю давать. От ангара, что за старым терминалом, вышел Т-72. БМП вела бой до конца - отстреливалась сначала из 30 мм пушки, а потом из пулемета. И вот они уже почти вернулись - но перед самым новым терминалом на моих глазах машина получила прямое попадание в лоб. И сразу вспыхнул моторный отсек. Чудом Гудаченко и Прудич спаслись и покинули вспыхнувшую машину. Александра порезало осколками страшно, они дошли до санчасти. А БМП с моим ротным пылала перед терминалом... ". 
 В этот момент со стороны "Бокса" прямо на взлетную полосу выскочили два российских Т-72. Противнику удалось добиться внезапности - ранее никогда танки врага не выезжали открыто прямо на взлетку и не действовали так дерзко. Первый же снаряд прошил нашу БМП. Капитан Сергей Колодий пал смертью храбрых - он погиб мгновенно…Наш танк успел выстрелить - но у него был осколочно-фугасный снаряд в стволе. Он попал в танк противника, но броня была не пробита. Второй вражеский танк подбил нашу боевую машину. Погиб солдат 17-й танковой, механик-водитель Денис Соколовский: кумулятивный снаряд прожег броню точно по месту механика-водителя..На помощь товарищам прямо во время боя днем в аэропорт зашла колонна десантников 79-й бригады. Враг был скован боем, и колонна зашла без потерь. С ним в новый терминал зашел и танк майора Межевикина. Противник усилил артобстрел наших позиций". 
Моя Україна,фэндомы,История,Ато,герои

БМП-2 и российский Т-72.
Чтобы спасти второй БТР, по тревоге на взлетку выскочил и танк майора Межевикина - и это спасло второй БТР десантников. Завязалась скоротечная танковая дуэль на короткой дистанции - два танка против одного нашего. Т-72, расстрелявший БТР, промахнулся. И тут же был подбит тремя снарядами танка майора Межевикина. Шквал огня из терминала обрушили на врага и пехотинцы. Российский танк вспыхнул, экипаж был уничтожен.Второй Т-72, который вел огонь от авиационных ангаров у "Бокса", также не смог нанести урон Межевикину - майор успел всадить еще один снаряд и во второй танк противника, но тот все равно успел откатиться за ангар. 
Благодаря подходу резерва и огневой поддержке БМП Колодия, наших окруженных бойцов в терминале С удалось спасти - у них потерь не было, они отошли из опорного пункта. Противник был отбит от нового терминала. Наша артиллерия открыла огонь, и район сосредоточения противника был накрыт огнем - больше атак из "Бокса" наемники не предпринимали, в терминале закрепиться не смогли. 
В наградном листе в адрес Министерства обороны говорится, что пожертвовать собой, как это сделал капитан, мог "только человек офицерской чести и достоинства, настоящий герой и патриот". Указом президента Колодий награжден посмертно орденом Богдана Хмельницкого III степени "за личное мужество и героизм, проявленные в деле защиты государственного суверенитета и территориальной целостности Украины". 
В этом бою погибли 11 сынов Украины. Все одиннадцать погибших - люди со своими судьбами, семьями и интересами, которые могли себя реализовать в разных областях и в разных государствах - но все они захотели жить в новой счастливой независимой стране - Украине. И ради этой цели они отдали себя полностью, без остатка. Помните их - одиннадцать героев, павших в бою в один день на маленьком клочке родной земли - наша свобода и наша мирная жизнь оплачены их кровью... 
Солдат Александр Завирюха - 22 года. Из села Каменная Балка Первомайского района Николаевской области. 
Солдат Юрий Соколачко - 43 года. Из села Лоза Иршавского района Закарпатской области. 
Солдат Денис Билый - 22 года. Из поселка Горностаевка Херсонской области. 
Солдат Анатолий Хроненко из Николаева. 
Танкист Денис Соколовский - 31 год, родом из села Лозуватка Криворожского района Днепропетровской области. 
Солдат Александр Пивоваров - 27 лет. Из поселка Кушугум Запорожской области, жил, учился и работал в Москве. Но он вернулся в Украину, чтобы добровольно призваться в марте 2014-го и защищать Родину от российской агрессии. 
Главный сержант - командир отделения Сергей Златьев - 23 года. Проживал в селе Ленино Фрунзенского района Одесской области. Осталась семья, двое детей, младшей дочери на момент гибели отца исполнилось два месяца. 
Алексей Тыщик - 30 лет. Адвокат из Днепропетровска. Добровольно призвался в армию после начала войны. 
Сергей Колодий - 33 года. 
Двоих бойцов в БТРе опознать не удалось - они по-прежнему в списках пропавших без вести...
Развернуть

История Ато ...Моя Україна фэндомы 

Герої не вмирають / Герои не умирают

Больше двадцати лет было принято считать, что независимость досталась Украине даром, а профессия военного - это лишь способ заработка. Теперь, когда День Независимости отмечается во время войны и всегда будет совпадать с годовщиной Иловайской трагедии, мы понимаем, что счет за свободу пришел с опозданием, но в полном объеме.

Есть много историй героев разных войн, для Украины - такого масштаба это первая, надеюсь и последняя. И у этой войны есть свои герои, только почему то о них почти никто ничего не знает.
Развернуть
В этом разделе мы собираем самые смешные приколы (комиксы и картинки) по теме История (+3825 картинок, рейтинг 32,870.4 - История)