Українські фразеологізми

Храми в центрі Одеси

Абсолютну більшість населення міста складають українці. Але загальновідомо, що історично Одеса завжди була багатонаціональним містом, де поряд жили та співпрацювали українці, росіяни, євреї, молдовани, німці, болгари, білоруси, вірмени, поляки та греки. Тому не дивно, що в центрі Одеси розташовується багато різноманітних релігійних споруд.

Розглянемо, які дійшли до сьогодення.

Свято-Пантелеймонівський чоловічий монастир (УПЦ МП)

Найбільший в Одесі православний монастир. Збудовано в 1876 р.

Свято-Іллінський чоловічий монастир (УПЦ МП)

Заснований у 1884 році, як Іллінське подвір'я для допомоги паломникам, які мандрували через Одесу на Афон і в Палестину. З 1997 року при монастирі розташоване Одеське єпархіальне управління.

Ґуґл-мапа

Мечеть аль-Салам, Арабський культурний центр (іслам, сунізм)

Будівлю було зведено на кошти сирійського бізнесмена Ківана Аднана в 2001 р. В центрі функціонує безкоштовна школа й бібліотека для вивчення арабської мови для всіх, незалежно від віку, громадянства та релігії.

Прапори: український, сирійський та палестинський [на инших фото замість нього можна помітити прапор ЄС].

Миролюбні написи на паркані: "Двери арабского культурного центра открыты для всех желающих...", "Вера в Бога - значит твори добро и не делай зла!", "Счастья и добра вам, дорогие одесситы!", "Ислам обязывает и учит мусульман уважать и чтить всех иноверцев!"

Ґуґл-мапа

Собор Успіння Пресвятої Богородиці (УПЦ МП)

Зведений 1867 р. До 2002 р. був кафедральним храмом Одеської єпархії.

Синагога Бейт Хасад (хасидизм, хабад)

Зведена 1893 р. Крім синагоги в приміщенні розташовано правління Одеської релігійної громади "Шомрей Шабос", а також редакція однойменної щотижневої газети й кухня для приготування кошерної їжі.

Ґуґл-мапа

Свято-Архангело-Михайлівськи жіночий монастир (УПЦ МП)

Відновив свою роботу в 1992 році. При монастирі збудовано «Будинок милосердя» та ведеться відповідна діяльність.

Грецький Свято-Троїцький собор (УПЦ МП)

Храм був закладений у 1795 році та призначався для грецької громади міста. Спочатку храм був дерев'яним.

Синагога Ор Самеах (Литовський напрямок юдаїзму)

Головна синагога Одеси.

Ґуґл-мапа

Бродська синагога (реформістський юдаїзм)

Недіюча. За радянських часів у будівлі синагоги був розміщений державний архів, який діє там і нині. Збудована євреями-реформістами та була першим реформістським храмом на території Російської імперії. У 2011 році Одеська обласна рада запланувала передати будівлю єврейській реформістській громаді, однак, через брак коштів передача не відбулася.

Ґуґл-мапа

Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії (Римо-католицька церква в Україні)

Головний собор Одесько-Сімферопольської дієцезії (аналог єпархії в східних християнських церквах).

Центральний лютеранський кафедральний собор України св. Павла, також відома як Одеська кірха (Німецька євангелічно-лютеранська церква України)

Головний храм лютеранської громади України.

Ґуґл-мапа

Спасо-Преображенський кафедральний собор (УПЦ МП)

Найбільший православний храм Одеси. Закладений у 1794 р.

Костел Святого Петра апостола (Римо-Католицька Церква в Україні)

Тривалий час існував як єдиний римо-католицький храм міста Одеси.

Євангельська реформаторська пресвітеріанська церква [пресвітеріанство - гілка кальвінізму]

Портрет Євгена Павловича Гребінки, 1837

Є. П. Гребінка (1812-1848) — відомий український письменник-байкар, товариш Шевченка. З його братом, Миколою, Шевченко вчився разом у рисувальних класах Петербурзької Академії мистецтв.

До 1914 р. портрет публікувався під назвою «Портрет невідомого». Нинішню його назву встановив акад. В. Щурат.

1939 року експонувався на Республіканській ювілейній шевченківській виставці в Києві; 1951 року — на виставці образотворчого мистецтва Української РСР на Москві.

Євген Гребінка — автор тексту відомого романсу "Очи чёрные". Вірш-оригінал називається "Чёрные очи", має 3 строфи, вперше опублікований 1843 року та був присвячений дочці сусіда-поміщика штабс-капітана у відставці Растенберга Марії Василівні, з якою влітку наступного року Гребінка повінчався. В романс вірш перетворили набагато пізніше, у 1884 році.

"Смерть Олега, князя древлянського" 1836

Тюремні сонети 

Повзе облуда, здирство, плач народу,
Цвіте бездушність, наче плісень з муру.
Ти тиснеш і кричиш: «Даю свободу!»
Дреш шкуру й мовиш: «Двигаю культуру!»

Ти не січеш, не б’єш, в Сибір не шлеш,
Лиш, мов упир, із серця соки ссеш,
Багно твоє лиш серце й душу дусить.

Лиш гадь і слизь росте й міцніє в тобі,
Свобідний дух або тікати мусить,
Або живцем вмирає в твоїм гробі.
---
45. «Тюрмо народів, обручем сталеним…»

Тюрмо народів, обручем сталеним
Ти обціпила їх живі сустави
Й держиш – не для пожитку, не для слави,
А лиш для жиру клевретам мерзенним.

Отак пастух попута коні в полі
Через ногу; здаєсь, три ноги вільні,
А йти вони, ні бігти не зусильні –
То ржуть, гризуться спільники неволі.

Отак і ти попутала народи.
Всім давши зверхні вигляди свободи,
Щоб одні одних гризли і душили.

І хоч всі дружно рвуться з твого круга,
Та в різні боки шарпають друг друга.
Сей колот – джерело твоєї сили.

Іван Франко
4 жовтня 1889

Мітинг на Майдані Незалежності, початок 1990-х років.

До українських політичних теґів не пасує, та й срачі тут ні до чого - просто цікавинка, тому прошу:

А ви помітили цікаві подробиці світлин?

За подробицю - українські няшки в подарунок. (По одній на кожного, будьте чемними). 

Далеко-далеко на Півдні, біля дунайського гирла, біля румун хитрючих, серед болгар кусючих лежить славетне місто Ізмаїл! 

Центральний майдан міста. Автор фото: Андрій Дєньгін

Ізмаїл невеликий. Високих будівель майже нема через непридатний ґрунт, тому значна частина міста - приватні будинки.

Що ж там цікавого? Багато чого. Але цього разу мова піде про місцеву пам'ятку "Еталон".

Завод "Еталон" - колись могутній об'єкт оборонної промисловості УССР. У дев'яностих він збанкрутував, власність розподілили, а будівлі та територію закинули.

Зараз поряд діють якісь склади.

Від головної будівлі залишили лише кістяк. Усе, від дверей до дротів, поцупили чи демонтували.

Шахта ліфту

"Еталон" - популярне місце серед молоді, паркуристів та пияк. 

Поряд з "Еталоном" також влаштовують перегони.

Хто завгодно може зайти та сходами піднятися на дах. Під ногами сміття та немає поручнів - боязким без допомоги краще не підійматись.

...дев'ятий, десятий - ось ми й на даху!

Станції мобільного зв'язку. Звідтіля полюбляють стрибати паркуристи. 

Краєвиди. Від дороги зліва направо.

І наостанок.

Бачите обрій? Це Дунай та початок Румунських Карпат! [- таку легенду розповідають деякі аборигени. Як виявилось, це Тульчанські пагорби, й до Карпат жодного стосунку не мають :Р ] До речі, привіт Закарпаттю та Буковині! Майте на увазі, якщо ви в себе смітите й ваше добро потім потрапляє в річку, воно все пливе сюди, а далі - в Чорнеє море.

Бережіть природу нашої неньки та будьте няшками. Підготовлено спеціяльно для ua.reactor.cc. Дякую за увагу!

Сміх і горе

Я з Півдня - українофобські ідеї та міцний селянський суржик тут звична справа. А хто із Заходу? Чи справді таке з дітьми робиться?

Україна speaking. Для тих, хто в танку (як я).

Можливо, йдучи містом, ви також бачили банери "Україна speaking", що агітують за вивчення англійської. На мій подив, з'ясувалося, що це не просто реклама, а національна програма, що підтримується Президентом України, Міністерством освіти, Міністерством закордонних справ, Британською Радою в Україні, а також Посольством Сполучених Штатів Америки в Україні, та й годі з них. Створено сайт, де є рекомендації для тих, хто бажає вивчити англійську, трохи новин, розважальних матеріалів. А спільнота в Вконтакті має вже понад 30 тис. учасників!

Дуже класно, що за це взялись. Особливо така пропаганда буде корисною для молодшого покоління, яке ще не має власних орієнтирів. Незважаючи на те, що, завдяки інтернету, з англійською ми зустрічаємось частіше, є ще багато людей, які не розуміють та не бажають розуміти, навіщо їм ця дурнувата та незрозуміла мова. Маю надію, подібні акції підштовхнуть їх до такої можливості для саморозвитку та розширення власного світогляду.

Деякі співвітчизники сприйняли цю рекламу надто гостро. Вакарчук, мабуть, вважає, що вона принижує українців та непрестижні професії. Що сталося з почуттям гумору, друзі? Як я ці баннери побачив, зі сльозами та й посміявся. Як-то казали кацапською: "Все профессии нужны, все профессии важны".

Ще зробили такий ролик на Ютубі. Як на мене, гумор надто англійський, але ідею донесли просто та зрозуміло: