Історичні фото

Военная техника в Центре Харькова

Леськове

Село Леськове розташоване на кілька кілометрів східніше Монастирища. Народні перекази стверджують, що заснував село козак Лесько Фариба. Спочатку це був невеликий хутір із садибою, яку називали відповідно до ім'я власника Леськовою. Так згодом стало називатись і село, яке виросло навколо садиби. Вже в ХХ столітті Леськову чомусь перейменували у Леськове.

У Леськовому збереглася будівля, яку можна віднести до перлин садибної архітектури не лише Черкащини, а й всієї України - палац Даховських. Даховські стали власниками Леськового (чи то Леськової) на початку ХІХ століття. Це були дуже небідні вихідці із Польщі, які могли собі дозволити мати маєтки у багатьох селах України, розводити англійських жеребців і будувати такі палаци, який зараз стоїть, і який ховають від людських очей у Леськовому.

Даховські були справжніми англоманами, тому не дивно що палац зводився у формах англійської готики (точніше неоготики, чи псевдоготики). Ім'я архітектора, що проектував перший варіант леськівського палацу, історія не донесла. Кажуть, що сам Даховський розробив проект палацово-паркового ансамблю, а втіленням його у життя зайнявся виписаний із Польщі інженер Цехановський.

Даховські створили у Леськовому справжню казку. Цей маєток визнавали найгарнішою польською резиденцією у Центральній Україні.

Крім парку та палацу Даховський мав у маєтку зразковий конезавод з іподромом. Коні були ще одним захопленням Тадеуша. Він сам був гарним жокеєм, брав участь у європейських змаганнях і утримував цілу команду спортсменів-наїзників.

Даховський страшно не любив п'янство і різноманітно боровся із проявами цього суспільного лиха у своїх селах. На початку ХХ століття він відкрив у Леськовому чайну із назвою "Товариство тверезих". В закладі безкоштовно відпускали чай і цукерки для селян.

Переворот 1917 року застав Тадеуша Даховського на змаганнях у Відні. До України він повернувся в 1918 році із німецькими військами. Зібравши леськівських селян він вмовляв їх не руйнувати садибу, обіцяв в майбутньому перетворити Леськове на містечко (ну й взагалі райдужне життя). Але не судилося. Після захоплення краю більшовиками та відступу німецьких військ Даховський у свою резиденцію більше не повернувся. Але селяни виконали прохання свого колишнього пана - палацу вони не торкнулися.

 1925 році в палаці Даховських відкрили будинок культури Київського цукротресту. Через дев'ять років маєток перетворили на піонерський табір, а у повоєнні роки в ньому функціонував військовий санаторій.

В 70-ті роки минулого століття маєток Даховських перетворили на величезний склад медикаментів. Ймовірно, саме тоді будівлі і парк обнесли високими цегляними мурами.

Роки незалежності України не додали позитиву у життя Леськівського архітектурного дива - в палаці розташували військові склади…

Зараз на територію маєтку вхід закритий. А якщо когось і впускають (після тривалих вмовлянь), то на фотозйомку - табу. Наказ зверху. Ще гірше те, що з-за мурів зовсім нічого не видно. 

Фото: Роман Маленков

Похождения москаля по Хустским достопримечательностям.

Решил вот поделиться фотографиями с моего похода на Хустский замок в закарпатском городе Хуст. Очень дивное место, в конце прилеплю видосик на 7 минут, кой просто панорамно показывает вид(ну и там немного разговоров, но они не отвлекают особо, гарантирую). :) Фотографировал на простую камеру телефона, так что не судите качество строго.

1) Вот так выглядит гора, на которой находится замок.

И вот уже почти на вершине, с коей просто чудеснейший вид.

Борщ від Khadzima

Шановні панове та панянки, вирішив поділитись рецептом справжнього українського борщу у фото. Оскільки у мене зараз на кухні треш і угар, то буду максимально концентруватись саме на продуктах. І хотів подякувати юзеру Sabeer за рекомендацію телефона Honor 9, який покращив якість фото у порівнянні з попереднім. А також вибачитись, бо забув зробити фото нарізаних картоплі та капусти.

Перше, беремо яловичі реберця, приблизно 650 грам:

І ставимо їх у воду на вогонь:

Бульйон через 2 години:

І через 3 години:

Далі, виймаємо м'ясо з кістками і кладемо їх охолоджуватись.

Додаємо картоплю і після цього виймаємо і викидаємо кістки з м'яса. Зазвичай я потім просто повераю м'ясо у воду, але оскільки готую не на 6л, а на 4 то цього разу я вирішив ще яловичину додатково нарізати:

І також додаємо до кастрюлі. Після чого беремо 1 буряк, миємо його:

Я його обов'язково ледь прогріваю на пательні. Зазвичай беру або вершкове масло або витоплене сало. Але оскільки така нагода, та й я вирішив згадати Шевченка:

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Тож вирішив посмажити на оливковій олії:

Для того щоб буряк не втратив колір треба додати зовсім трохи винного оцту. Я брав свій улюбленй:

Склянка.

Pepsi

Далі я обов'язково засмажую моркву та цибулю, бо вважаю, що борщ з відвареними морковою та цибулею можна зливати прямо у каналізацію.

Беру 3 невеличкі моркви. Чищу.

Тож оновлюємо напій:

І починаємо смажити:

Через 3-5 хвилин беремо томатну компоненту, хтось бере томатну пасту, хтось томатний сік, а я беру Чумак:

Далі смертельний номер. У липні скінчився мій попередній соус Blair's Mega Death, але мені доставили вже ось це:

150 мл концентрованного пекла, 1 100 000 заявлених SHU. обережно додаємо його до борщу:

Я хотів спобувати у ступці приготувати сало з часником, з залишків того, що робив за рецептом alien4ever але нічого путнього не вийшло. Профдеформація, я звик у ступках розтирати лише кристалічні речовини. Тому просто придбав ось таку штуку:

Село Колочава на Закарпатье находится поблизости озера Синевир. 

Село получило своё название благодаря  чешскому писателю Ивану Ольбрахту. А еще оно известно как село 10  музеев. Самый большой из музеев это "Старое село".

Колочавский скансен "Старое село" - первый сельский музей архитектуры и быта на Закарпатье. Здесь есть даже фрагмент железной дороги с паровозом, которым когда-то возили древесину. Цель сего музея - сохранить самобытную историю села и привлечь внимание туристов. 

Ну еще музей занял какое то место в каком то конкурсе, но это не очень интересно ... посмотрите там просто офигенски красиво.

 «Старое село» ежегодно утопает в фиолетовых цветах. Каждую весну здесь наблюдается уникальное природное явление - массово зацветает редкое растение - Шафран Гейфеля. 

Обычно первые цветы появляются с середины марта и массово цветут примерно до середины апреля. Это растению жутко редкое поэтому его якобы охраняют ... по всей Украине, но по факту  наверно только в этом музее-селе надерут вам попку если вы посмеете сорвать эту красоту.

Это не только красивый  цветок, но и  отличная специя. Это  ароматная приправа славится не только пикантным вкусом, но и многими целебными свойствами. Источником этой специи являются пыльца шафрана посевного (Crocussativus). Аромат шафрана тонкий и приятный.  В средние века шафран ценился дороже золота, к слову сейчас настоящий Шафран то же как золото. А еще он тип самая древняя пряность. Его использовали уже 4000 лет назад.

Вообщем  если туда и ехать то исключительно в марте. Ибо это сказочно ...

фото Ігор Меліка, 2015 год

Ukraїner про голодомор 1932-1933 років

Голодомор — це геноцид української нації, вчинений в 1932–1933 роках. Він скоєний керівництвом Радянського Союзу, щоб упокорити українців, остаточно ліквідувати український спротив режиму та спроби побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави.
Тоді з України вивезли весь урожай і худобу, не залишивши людям нічого. Ні крихти хліба. За даними Інституту національної пам’яті від штучного голоду померло від 4 з половиною до 7 мільйонів осіб. Тобто, у пік смертності у червні 1933 року в Україні помирали щодоби – 34 170 осіб, тобто щогодини – 1 420 осіб, щохвилини – 24 особи. Кожні 5 секунд — 2 людини. Щоб вижити, українці їли усе: жолуді, шишки, листя, кору і траву.

Упродовж кількох останніх місяців команда Ukraїner та Національного Музею Голодомору-геноциду досліджувала різні регіони України в пошуках свідків геноциду українського народу. Їх залишились одиниці, у 1932–1933 роках їм було по 6-12 років, але спогади тих часів закарбувались у їхній пам'яті на все життя. Бо такі події не забуваються. У роки тоталітаризму більшість свідків, що пережили Голодомор, змушені були мовчати про свій досвід. Ukraїner вирішили зібрати їхні свідчення з усієї України і таким чином зберегти. Пам'ятаймо.

Фестиваль военных традиций и побед Руси - Украины

------------------------------

Во Львове 10 – 11 октября прошел "Фестиваль военных традиций и побед Руси - Украины". В нем участвовали представители клубов исторической реконструкции.

Будет много фотографий, собранных мной из разных ресурсов и пару видео. Если у Вас есть дополнительный материал: ласкаво просимо у коментарі.

В рамках фестиваля 11 октября по центральным улицам Львова участники прошли маршем. Среди шествия были и всадники в средневековых доспехах, и люди в форме УПА, а также бойцы современных украинских военных подразделений.

А в сквере "На валах" гости фестиваля могли посмотреть на военную технику и амуницию разных времен, понаблюдать за поединками фехтовальщиков, послушать патриотические песни и попробовать козацький куліш.

Фестиваль проходил в рамках празднования Дня защитника Отечества.

Бульвар Тараса Шевченка