А що трапилось
»фэндомы карьер мел Дивовижна Україна горы Моя Україна разная политота
Одні із найгарніших кар'єрів - це крейдяні. На Лиманщині в Донецькій області біля села Райгородок є величезний крейдяний кар'єр.
Фото: Максим Назаренко
Здалеку якщо подивитися, то здається, що це Египетські піраміди в Гізі, але це в Україні - крейдяні "піраміди", або як їх називають "гори" біля села Райгородок Слав'янського району на Донеччині (Лиманщина). Тут в радянські часи почали добувати крейду - і ці високі терикони -результат видобувної діяльності. Ці крейдяні штучні "гори" видно з далеких відстаней. І вони поруч з величезним крейдяним кар'єром.фэндомы фильм Українське мистецтво український YouTube книга иллюстрации козаки цитаты арт длиннопост Моя Україна разная политота Мыколайчук гоголь
"Пропала грамота" - культовый украинский фильм, который 10 лет "лежал в ящике"
"- Чого товариство забажає?
- Ковбаси - багато. Сала - багато. Оселедців - багато. Вареників - багато. Шинки - багато. Тарані - багато.
- Горілки пити не будемо. Пампушок з часником.
- А мо вип'ємо трішечки?
- Нема сили відмовитись. Трішечки. Але відро. Ну два... відра.
- І бочечку пива".
«Пропавшая грамота» - украинский советский художественный фильм 1972 кинорежиссера Бориса Ивченко. Экранизация по мотивам одноименной повести Николая Гоголя.
Героическая комедия повествует о полном приключений путь казаков Василия и Андрея с гетманской грамотой к царице в Петербург, а затем - об их счастливом возвращении в родную Диканьку.
Фильм был снят в период, когда в Украине проводилась откровенная русификационная политика. От создателей кино требовалось отходить от всего, что связано с национальной самобытностью украинцев. Из-за этого фильм критиковали за восхищение козацким прошлым и искажения характеров действующих лиц. Власть, понимая, что фильм имеет большое значение для подъема национального духа украинцев, отправила его на десять лет на полку.Работа над фильмом началась в феврале 1971 году. Съемки начались в конце мая 1972 года и закончились в сентябре. Выполнялись на Киевской киностудии им. А. Довженко. Изначально режиссером рассматривали Виктора Греся, который рассматривал фильм как лирический романтический рассказ о национальном мечтателе-романтике. «Пропавшая грамота» была частью программы киностудии с экранизаций произведений Гоголя, и досталась Ивану Драчу, поскольку тот постоянно был в поездках, а фильм не требовал большого сценария. Сценарист черпал материал из нескольких источников: произведений Гоголя, Николая Стороженко, козацких переводов, эпизоды из произведений Г. Квитки-Основьяненко, М. Кропивницкого, А. Стороженко, народных поверий, народные песни. Госкино СССР одобряли создание фильма, однако изменение режиссера на Бориса Ивченко сказалась на сценарии. Впрочем, большую часть режиссерской работы выполнил Иван Миколайчук, который также сыграл главную роль. На счету актера и музыкальное оформление: он пригласил к работе трио «Золотые ключи» (Маричка Миколайчук, Нина Матвиенко, Валентина Ковальская), подобрал песни и «Козацкий марш», который стал лейтмотивом фильма. Сценарий был в короткие сроки переписано и в мае 1972 начались съемки, которые происходили на Полтавщине в селе Красногоровка Великобагачанского района и в Петергофе.
"- А цариця така воспитана! Отако плюне… От щоб ти зробив? А вона плюне і розітре, плюне і розітре…"
В ноябре пленки были переданы киностудии, где ряд сцен был сокращен, речь царицы переозвучена с немецким акцентом, добавлен финал с наставлением Василия мальчику, местами заменена музыка. После этого фильм был направлен в Москву, где были высказаны замечания относительно конца ленты. В частности, требовалось затушевать иронично-критическое отношение козаков к царице и переозвучить ее речь на украинском. Однако фильм после этого был «положен на полку» на 12 лет, до начала «перестройки».
Существует несколько версий, почему показы отложили. Основная утверждает, что в Госкино СССР пощечину царице Екатерине (которую в финальной версии заменили на пощечину Потемкину) в Москве восприняли как оскорбление всего русского народа. Также существует мнение, что решение об отложении было принято уже после обсуждения в Москве, в Киеве. По другой версии, цензура не пропустила возвеличивания козацкого прошлого Украины, что контрастировало с эпизодами с царицей, которая олицетворяла всю российскую власть. Также считается, что цензоров оскорбил отказ Миколайчука удалить ряд сцен и сходство секретаря по идеологии Валентина Маланчука с чертом Куцем.
"— Андрію, може покаємось?
— Та йди до всіх чортів, он чоловік у карти програє!"
Также украинское издательство "А-ба-ба-га-ла-ма-га" в 2019 году выдала книгу Николая Гоголя "Пропала грамота" в украинском переводе Степана Васыльченка с иллюстрациями Андрея Потурайла.
"- Танцювала риба з раком, риба з раком,
А петрушка-а-а з пастернаком, пастернаком,
А цибуля з часником, а дівчина з козаком!
Тиррям-тиррирям пам-пам-пам, тира-лира трататам!"
(Те, що фільм вже був на сайті 2 рази, я в курсі)
фэндомы самолет Моя Україна разная политота
Іл-62 - "літак Брежнєва" під Києвом (смт Глеваха)
У трассы Киев-Одесса, вблизи пгт Глеваха Киевской области, в 30 км от украинской столицы посреди поля стоит самолет.
Легендарный советский дальнемагистральный Ил-62, на котором летал генсек Леонид Брежнев, - этому раритету советского самолетостроения уже почти 40 лет, и в воздух он подняться уже не сможет. Сейчас его судьбу решают частные хозяева - сделать под Глевахой музей авиации или просто экзотический ресторан.
фэндомы Балакучий шинок #Сало с №востями історія Карпатська Україна Хуст Моя Україна разная политота
Троха історії про Хуст, Карпатську Україну і низка історичних фото.
15 березня 1939 року у місті Хуст була проголошена незалежність Карпатської України
Що теє було Карпатська Україна?
Хоча Карпатська Україна існувала менше доби, невелике провінційне містечко вмить стало відомим на увесь світ та зуміло капіталізувати цю короткочасну славу у певний статус – Хуст і досі є об'єктом уваги істориків, публіцистів, журналістів чи й просто пересічних туристів.
Хуст колись володів високим статусом – поселення було коронним містом Угорського королівства. Але втратило своє стратегічне значення 1766 року — після влучення блискавки у порохову вежу Хустського замку.
Фортеця, що протягом століть була центром місцевого життя, перетворилась на руїни, а темп розвитку міста значно уповільнився.
Життя в Хусті дещо пожвавили регулярні ярмарки. А наприкінці ХІХ століття тут з'явилася залізниця.
Так розмірено містечко жило до кінця Першої світової війни.
У 1919 році, після Тріанону, Підкарпатська Русь увійшла до складу Чехословацької республіки.
В результаті поділу комітату Марамарош між Чехословаччиною та Румунією, адміністративним центром його чехословацької частини став саме Хуст. Завдяки цим подіям місто отримало новий імпульс для розвитку.
Будувались нові житлові та адміністративні будинки, медичні та освітні заклади, крамниці, казарми для військових, промислові підприємства та склади.
Місто отримало сучасні мережі водопостачання, каналізації та електромережі.
На початку 1920-их років Підкарпатська Русь була найвідсталішим регіоном Чехословаччини, і центральна влада республіки спрямовувала величезні ресурси на розвиток краю.
Старше покоління закарпатців у своїх споминах називає міжвоєнний період "золотою добою".
Втілювала містобудівну концепцію Хуста ціла плеяда блискучих чеських архітекторів – Їндржіх Фрейвальд, Ярослав Бом, Ярослав Фраґнер, Мілан Бабушка, кожен з яких спроектував одну або кілька будівель для міста.
За короткий проміжок часу Хуст перетворився на справжнє європейське містечко з модерною забудовою та сучасними комунікаціями.
Одна з фото колекцій міститься в архіві Українського наукового інституту Гарвардського університету (Harvard Ukrainian Research Institute).
Під час роботи в цьому архіві мені вдалося віднайти унікальну підбірку фотографій 1939 року, які висвітлюють історію Карпатської України.
Реконструкція. Колона озброєних січовиків. Квітень 1939 р. Словаччина
еконструкція. Січовик на бойовій позиції з легким кулеметом VZ-26/30. Квітень 1939 р. Словаччина
учасники реконструкції з кінокамерою
Члени Карпатської Січі в строю. Другий зліва Олександр Блестів («Гайдамака»). Лютий-перша половина березня 1939 р. Хуст
Закарпатські діти у школі села Богдан (1937 рік). Фото з журналу Life
Федір Коріятович - один із братів Коріятовичів, онуків литовського князя Гедиміна, які після вигнання ординців із Правобережної України у XIV сторіччі князювали на Поділлі. Після конфлікту з литовським князем Вітовтом Федір емігрує на Закарпаття, розбудовує замок у Мукачеві і, за легендою, приводить з собою 40 тисяч українців із Поділля. Ця листівка є українським пропагандистським матеріалом весни 1939 року, вважають на форумі reibert.info:
Видання Карпатської України "Нова Свобода". 4 грудня 1938 року
Лютий 1939 року. Агітаційна бригада Українського національного об'єднання
Сурсы с полной инфой:
http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2017/03/13/149615/
http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/03/16/31888/
фэндомы історія України голодомор Ukraїner История Моя Україна разная политота
Ukraїner про голодомор 1932-1933 років
Голодомор — це геноцид української нації, вчинений в 1932–1933 роках. Він скоєний керівництвом Радянського Союзу, щоб упокорити українців, остаточно ліквідувати український спротив режиму та спроби побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави.
Тоді з України вивезли весь урожай і худобу, не залишивши людям нічого. Ні крихти хліба. За даними Інституту національної пам’яті від штучного голоду померло від 4 з половиною до 7 мільйонів осіб. Тобто, у пік смертності у червні 1933 року в Україні помирали щодоби – 34 170 осіб, тобто щогодини – 1 420 осіб, щохвилини – 24 особи. Кожні 5 секунд — 2 людини. Щоб вижити, українці їли усе: жолуді, шишки, листя, кору і траву.
Упродовж кількох останніх місяців команда Ukraїner та Національного Музею Голодомору-геноциду досліджувала різні регіони України в пошуках свідків геноциду українського народу. Їх залишились одиниці, у 1932–1933 роках їм було по 6-12 років, але спогади тих часів закарбувались у їхній пам'яті на все життя. Бо такі події не забуваються. У роки тоталітаризму більшість свідків, що пережили Голодомор, змушені були мовчати про свій досвід. Ukraїner вирішили зібрати їхні свідчення з усієї України і таким чином зберегти. Пам'ятаймо.