Результаты поиска по запросу «
Доктор хто
»
український YouTube фэндомы різне Моя Україна разная политота
Не дивлячись на назву "Ульріх, бюст Гітлера та салатовий колір", ці три теми займають десь пів години, а далі вони балакають про іншу фігню типу квот на укранську чи афро негрів... Сподіваюся я вас хоч трохи зацікавив.
Доречі той мужик що сидить на дивані то це лідер рок-гурту "Кому Вниз", може чули.
Доречі той мужик що сидить на дивані то це лідер рок-гурту "Кому Вниз", може чули.
фэндомы село Бакото История Не мое Igor Melika Моя Україна разная политота
Дивовижне місце, Бакота, перекладається як "бажане місце". І, дійсно, всі, хто тут побував, одразу ж закохувалися в цей квітучий край. Раніше Бакота була столицею Поділля, але історія розпорядилася інакше. У 1255 році разом із приходом татаро-монгольського ярма поселення було фактично стертим із лиця землі. Із часом село відновили, але в 1981 році під час будівництва Новодністровської ГЕС населення було виселено, а землі затоплені. Сьогодні це село навіть не можна знайти на карті, і багато хто не знає, що тут знаходяться залишки скельного монастиря, створеного тим самим Антонієм, який заснував Києво-Печерську лавру.
Хто був на Поділлі, а не бачив Бакоти, то можна зачислити до категорії людей, які були в Римі, а не бачили Колізей. На Дністрі, за 55 км від залізничної станції Кам’янець-Подільський на території Національного природного парку «Подільські Товтри», знаходиться шматочок раю – Бакота. Бакота – село, Колодіївської сільської ради Кам’янець-Подільського району. Але цього села ви не знайдете на карті України. Колишні його мешканці не можуть повернутися, поблукати між порожніми хатами, подивитися на закинуті садки. Бо там, де колись була Бакота, сьогодні тече Дністер. У зв’язку з будівництвом Дністровського гідровузла рішенням облвиконкому від 27 жовтня 1981 року Бакоту було виключено з облікових даних…
В 1255 році скориставшись зрадою тодішнього намісника Бакоти Мілея, містом оволоділи монголо-татари. На ціле століття Бакота з усіма прилеглими землями потрапила у татарське ярмо. Але місто і його сільська округа існували і далі. В другій половині XIV ст. Бакота і придністровські землі перейшли під політичну владу феодальної Литви. Це сталося після того, як великий князь Литовський – Ольгерд розбив у 1362 році на Синіх Водах загони татар. Ольгерд передав володіння Поділля своїм племінникам – братам Коріатовичам. Щоб уберегти ці землі від спустошливих набігів татар, розгортається відновлення укріплень, в т.ч. і в Бакоті. Коли литовці прийшли в Бакоту, то побачили тем ченців і монастир в горних скелях. Так 1362 рік став першою датою згадки про скельний печерний монастир. На той час все менше в літописах згадується назва “Пониззя”, а поступово, після 1362 року в термінологію входить “Поділля” із центром спочатку Смотрич, а потім Кам’янець.
В другій чверті XV ст. продовжується боротьба польських і литовських феодалів за володіння Поділлям. У 1431 році між Польщею і Литвою було укладено перемир’я, за умовами якого Бакотська волость була визнана нейтральною прикордонною зоною між державами. Скориставшись з цієї ситуації, жителі Бакоти та її округи вигнали у 1431 році з своїх маєтків українських, польських і литовських феодалів й оголосили себе вільними людьми. І лише в 1434 році повстання було придушене польсько-шляхетськими військами, замок зруйнований вже назавжди, а місто поступово втратило своє значення як адміністративний і господарський центр. Археологічні дослідження на території Бакоти розпочалися лише наприкінці ХІХ ст. У 1883 р. професор В.Б. Антонович оглянув і обстежив рештки скельного монастиря. Розкопки були проведені у 1891-1892 роках. Значний речовий матеріал було зібрано, але звіти про розкопки не збереглися. І тільки перелік знайдених речей відтворюється в одній з праць Ю.Й. Сіцинського. І надалі історія Бакоти вабила до себе науковців.
Бакота – затоплена доля
В 60-ті роки по селу почали ходити чутки про можливе затоплення села в зв’язку з будівництвом гідроелектростанції на річці Дністер. На початку 70-х років доля села була вирішена примусово і однозначно: будівництво буде і потрібно виселятись. Це стало ще одним етапом трагедії села Бакота. Спеціально сформовані бригади вирубували і спалювали по долинах дерева, інші переносили цвинтарі (досить неприємне явище) на відведені місця, також були сформовані будівельні та інші організації, що забезпечували вчасне переселення. Та обов’язковою умовою для переселенців було те, що кожен сам свою хату руйнував та вирубував дерева у садку. Не в одного бакотянина тремтіли руки, на очах з’являлись сльози, коли піднімав сокиру над затишною хатою або виплеканою яблунею. Загнаний у безвихідь, кожний бакотянин долю вирішував по-своєму. Жителі розділились на 4 групи: одні купили оселі в різних навколишніх селах і переїхали туди, другі почали будівництво в селі Колодіївка, треті – в с. Гораївка, четверті – в с. Стара Ушиця. Всього переселенню підлягало 7486 дворів із 63 сіл Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької та Вінницької областей. Неможливо описати ту важку ношу по будівництву оселі і роботі в радгоспі одночасно, яку взяли на свої плечі жителі цих сіл. Бакота опустіла, зруйнувалась. З 1981 року почалось заповнення басейну водою.
Продовження: http://igormelika.com.ua/shhodennik-mandrivnika/podorozhi-ukrajinoyu-bakota-misce-jakogo-nemaje-na-karti
фэндомы Киев памятник Моя Україна разная политота
На месте памятника Ленину в Киеве создадут арт-инсталляцию
На месте бывшего памятника Ленину в Киеве реализуют проект временной художественной интервенции.
Проект будет реализован фондом Изоляция с 3 по 17 мая 2017 года. Каким он будет, выберут сами жители. С 3 по 9 апреля на сайте Изоляция проходит голосование, участие в котором может принять каждый желающий.
Выбрать предлагают из четырех проектов, отобранных международным жюри конкурса, в которое вошли художница Синтия Гутьеррес (Мексика), искусствовед Евгения Моляр (Украина), директор Департамента культуры КГГА Диана Попова (Украина), архитектор Год Роуботам (Великобритания) и куратор проекта Общественная соглашение Екатерина Филюк (Украина).
De Pedestal (художественный дуэт Afterall, Италия)
Мне нужен герой (Милена Вучкович, Сербия)
На пустом постаменте предлагается установить мощный прожектор. Он должен быть включен целый день, но наиболее заметным становиться только ночью. Прожектор вращается и освещает объекты вокруг - дома, деревья, машины. Происходит поиск нового героя. Таким образом подчеркивается отсутствие простых и четких решений и необходимость видеть вещи в ином свете.
Ритуалы природы (Иса Каррильо, Мексика)
Героев не существует (Микита Шалений, Украина)
Украинский художник предлагает с обеих сторон постамента установить, как в библиотеке, два ряда книжных полок с небольшими досками. Перед каждым рядом располагаются корзины с мелом и углем.
Каждому желающему предлагается нарисовать или записать на доске то, что он/она хотели бы забыть с помощью мела. Или то, что важно помнить - с помощью угля. Доски с записями будут собираться на полках как своеобразный архив мнений и желаний жителей города.
Голосование тут: https://izolyatsia.org/social-contract/vote/?lang=uk
Мой выбор:
| 1 De Pedestal (художественный дуэт Afterall, Италия) | |
|
|
5 (5.4%) |
| 2 Мне нужен герой (Милена Вучкович, Сербия) | |
|
|
20 (21.7%) |
| 3 Ритуалы природы (Иса Каррильо, Мексика) | |
|
|
28 (30.4%) |
| 4 Героев не существует (Микита Шалений, Украина) | |
|
|
39 (42.4%) |
фэндомы архитектура Киев Украина історія України длиннопост замок Моя Україна разная политота
Замок-не-барона Штейнгеля на Ярославовом Валу, 1
Готический особняк возле Золотых Ворот сохраняет тысячи легенд и имеет столько же названий. Рассказываем о Замке барона Штейнгеля, Прибежище Рыцаря и Обитель Синей Бороды.
На самом деле замок никогда не принадлежал киевскому предпринимателю барону Максиму Штейнгелю, а был усадьбой польского помещика Михала Подгорского. Мистическая сила всегда оберегала дом. Дом, но не владельцев. Только за первые двадцать лет более 10 человек владели им. Та же сила еще не давала замку стать жертвой во имя очередного гигантского проекта.
Однако дом мог и не родиться. Сначала именно на его месте церковь рекомендовала строительство Владимирского собора. Впоследствии здесь появился приусадебный фруктовый сад.
Картина конца XIX в.
А что же господин польский помещик? В 1895 и 1897 годах Михал Подгорский оформил долгосрочные ссуды на строительство экзотического доходного дома. За два года строительство завершено. А через год в Берлине судьба помещика оборвалась. Зато жизнь захлестнуло нововозведенный готический особняк. Такая вот реинкарнация по-киевски.
Дом заигрывает с визуальным восприятием наблюдателя: со стороны улицы видим четыре этажа, со двора - девять, если считать подвал и мансарду.
"Кто идет сюда, оставь все надежды!", - молча сообщают крылатые демоны, украшающие главные ворота. А прямо под парадной лестницей на полу выложено латинское приветствие "SALVE".
Въездная арка с шариками-отбойниками и зловещими демоническими статуями сверху.
Помещик Михел Подгорский умер, оставив после себя экзотический имение в трех минутах от метро. С тех пор владельцы менялись один за другим. В конце концов особняк достался Льву Бродскому, тогдашнем ̶г̶е̶н̶и̶ю̶, миллиардер, сахарозаводчику и филантропу.
Сразу после завершения строительства на первом этаже появилась кафе-кондитерская А La Porte D`Or. В газете Киевлянинъ от 1899 пишут, что в замке "откритъ роскошный лътний террасъ съ електрическимъ освъщениемъ", в ассортименте многообразие "английских бисквитов и вафель собственной фабрикъ".
После кондитерской был "Кинотетаръ-иллюзионъ" Уникатъ ". Здесь киевляне могли наслаждаться экранизацией культовых Les Misérables.
С 1916 года собственником бывшей недвижимости Ярошинского стал крупнейший сахарозаводчик Лев Бродский. Он, насколько могу судить, оставался хозяином «замка» вплоть до революции.
С открытки начала ХХ в.
Известно, что в Киеве издавна существовала крупная община чехов и словаков. В период первой мировой войны, когда Россия и «лоскутная империя» Габсбургов оказались по разные стороны линии фронта, община всячески демонстрировала здешним властям лояльность и приняла участие в формировании боевой дружины, воевавшей на стороне русской армии. В нее зачисляли и военнопленных чехов и словаков, многие из которых сдавались братьям-славянам добровольно. Штаб-квартирой чешского движения, местонахождением Чешского Комитета в Киеве был отель «Прага» на Владимирской, 36, – тот самый дом, на котором теперь висит мемориальная доска в честь Ярослава Гашека и его героя Швейка.
Дом на Ярославовом Валу, 1 находился совсем близко от чешского центра. В кафе, устроенное здесь, нередко заглядывали киевские чехи; содержателем кинотеатра «Уникат» был также чех – Йозеф Петраш. В этом же доме с 1915 года действовали разные комиссии чехов и словаков, в частности, по делам военнопленных. Более чем вероятно, что здесь побывал и военнопленный Ярослав Гашек.
А в 1917 году в комнатах и коридорах замка рождалась Чехословакия. Часть помещений «замка» использовали для так называемой «Одбочки» (отделения, филиала) Чехословацкой Народной Рады на Руси. Руководителем «Одбочки» был выбран виднейший лидер чешского движения, профессор Томаш Масарик. Он проводил здесь заседания филиала.
В декабре 1917 года, когда на Большой Подвальной (Ярославовом Валу), 1 проходило пленарное заседание «Одбочки», его участники сфотографировались во дворе «замка». В первом ряду, посередине – 67-летний Томаш Масарик, будущий президент Чехословакии. Помимо Масарика, на снимке присутствуют и другие незаурядные личности. Так, слева от будущего президента сидит Рудольф Медек – чешский литератор и военный деятель, близко знавший Гашека, оставивший мемуары о киевских событиях.
![?» m Fit» 1, % t i 0 ■** çPlf ' * I 14 ?ÍB DRUHA PLENÁRNÍ SCHÛZE ODBOCKY CSL. NÂR. RADY V KYJEVÈ V PROSINCI 1917 iFofografovAno ve dvofe domu na Podvalní üllct 1.) Sedl: V. Houika, R. Medek, prof. Mosoryk, ]. Kleconda, V. Chalupa, F. K. Jnepp. Slojl v prvé fadéi Jo». Jelek, Fr. PlacAk,](http://img1.reactor.cc/pics/post/%D0%9C%D0%BE%D1%8F-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0-%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D0%B0-5572009.jpeg "Моя Україна,фэндомы,архитектура,architecture, архитектура, здание, дом, архитектурный памятник, ,Киев,Украина,страны,історія України,длиннопост,замок,разная политота")
Роспись арендаторов дома на 1918 год включает таких занятных нанимателей, как Первое еврейское потребительское общество (державшее в подвале пекарню) или редакция газеты «Наша думка». Уже в ходе гражданской войны «замок» был приобретен совладельцами Хаскелем Гительмахером и И.Дунаевым. Но с 1919-го вся коммерческая недвижимость в Киеве была национализирована. Не составил исключения и дом на Ярославовом Валу, 1. После революции 1917 года замок национализировали и следующие 90 лет здесь находились коммунальные квартиры - он перешел в распоряжение пресловутых «жилтоварищей»: новое население коммунальных квартир дома образовало жилищный кооператив. Под их надзором «замок» выглядел облезлым и заплатанным, но все же исправным.
Конечно, дом был очень популярен: известный издатель открыток Дмитрий Марков даже включил его в довольно ограниченную серию карточек «Киев. Красивые здания».
В послевоенные годы дом оставался одним из самых приметных в старом Киеве. Он служил моделью художникам – от добротного реализма Александра Пащенко до гротескных пейзажей Семена Каплана.
Фотографы охотно запечатлевали «замок» и помещали его снимки в фотоальбомах. Обращали на него внимание и писатели. Особенно будоражила их воображение надпись «SALVE», выполненная у порога (кстати, не единственный пример такого приветствия в Киеве).
Не мог остаться равнодушным к «замку» поэт Николай Ушаков, хорошо знавший киевскую старину и посвятивший ей многие строки.
Писал про него художник и литератор Валерия Акопова в «Сантиментальные прогулки по старому Киеву» (книга была написана в 1978–1979 годах и издана в 1991-м).
При всем при этом дом на Ярославовом Валу, 1 практически не упоминался в путеводителях, в справочниках по Киеву. Оно и понятно: в течение многих лет никто не мог дать внятного ответа на элементарные вопросы – когда здание построено, кто его проектировал? И все же 21 января 1986 года решением Киевского горисполкома № 49 «замок» был признан памятником архитектуры и взят под опеку государства. На его фасаде была установлена охранная доска от имени УССР, которая висит здесь до сих пор...
Все эти годы здание оставалось жилым. К слову, среди тех, кто проживал в доме № 1 как в предвоенные, так и в послевоенные годы, – одно из светил киевского акушерства и гинекологии, профессор, доктор наук М.Ф.Айзенберг. А помещения на первом этаже использовали для учреждений. И, конечно же, здесь нельзя не упомянуть Киевское бюро путешествий и экскурсий. Думаю, многие читатели моих строк еще помнят его в этих стенах.
На Ярославовом Валу, 1 находилась диспетчерская экскурсбюро, где киевские гиды получали путевки на работу. Здесь же действовал методический кабинет, на полках которого накапливались планы и тексты всевозможных экскурсий.
В 1990-е годы, когда очень многое изменилось, экскурсбюро ушло из «замка». Но помещения в нижнем этаже продолжали служить культуре. На некоторое время здесь обосновался отдел архитектурной керамики при Софийском заповеднике. Первоначально он действовал в трапезной Михайловского монастыря, но когда храм вернули верующим, отдел и его коллекции перевели на Ярославов Вал.
Это было тем более резонно, что сам «замок» тоже мог бы служить экспонатом выставки керамики. Ведь в нескольких его комнатах до сих пор сохранились разнообразные, поразительно изысканные кафельные печи работы известной киевской мастерской Иозефата Андржейовского. Благодаря этим шедеврам здание считается теперь не только памятником архитектуры, но и памятником искусства.
![V4i Ш XfKffiXX Й жаяяш i ЦРРЧ «Г*Д| ä «ri m ¡Di >ш î И-i m • Й Ц§] И •)J Jj л W r-M Ш,Моя Україна,фэндомы,архитектура,architecture, архитектура, здание, дом, архитектурный памятник, ,Киев,Украина,страны,історія України,длиннопост,замок,разная политота](http://img1.reactor.cc/pics/post/%D0%9C%D0%BE%D1%8F-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0-%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D0%B0-5572019.jpeg "Моя Україна,фэндомы,архитектура,architecture, архитектура, здание, дом, архитектурный памятник, ,Киев,Украина,страны,історія України,длиннопост,замок,разная политота")
А в жилых помещениях остатки былой шляхетской роскоши соседствуют с убогим наследием «совка» и «постсовка».
Однако, начиная с 1998 года, предприниматель и депутат Киевсовета А. Лойфенфельд начал выкупать квартиры здания, и уже в 2006-м он был владельцем всего Замка. С тех пор памятник архитектуры пришел в запустение.
Правда, не так уж давно на первом этаже наводили порядок, сделали шикарные витрины. Там ненадолго обосновалась арт-галерея.
Бывший вестибюль галереи
Возмутительным является тот факт, что в 2013 году президент Чехии Милош Земан предложил погасить госдолг Украины перед Чехословакией за строительство газотранспортной системы за счет передачи замка посольству Чехии. Это было бы сверхвыгодное соглашение, которая спасла бы замок от упадка и подарила бы ей новую жизнь. Но нет - владелец здания был против. И на него никто не смог или не захотел повлиять.
![1 1Я HI /7д15» ■’ 'J/ > Г 1 ЯШ ti i* i ri m / ‘f'- - J] ' r t Æ jiftf Jtf- Г | - ri/ 1/ iw *я7$ш i 1 ' ' ki / Г " il . . Il ^^^ШшЖшж^ш^^ШшЁВмА¿^явЛн-*' //‘ С ' . ,r ■ Z, 1/ J r 1 !'l ••> ДИ 1 ||Ш P [ . Il fcl ялД - "1 siA mPjr^_ 1 i* • !*uF < - HHj 1 J«w ( > •■■ ,. 1 *v](http://img1.reactor.cc/pics/post/full/%D0%9C%D0%BE%D1%8F-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0-%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0-%D0%9A%D0%B8%D0%B5%D0%B2-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D0%B0-5572025.jpeg "Моя Україна,фэндомы,архитектура,architecture, архитектура, здание, дом, архитектурный памятник, ,Киев,Украина,страны,історія України,длиннопост,замок,разная политота")
Сегодня замок-не-барона, который является памятником архитектуры и монументального искусства - не заброшенный. У него есть владельцы, арендаторы, но это никак не спасает столетний дом от постоянного разрушения. Старинные витражные окна заменяются пластиковыми стеклопакетами, а время неумолимо разрушает богатейший лепной декор фасада.
Владелец здания, ООО "Львовская брама плюс" (зарегистрирован по адресу Ярославов Вал, дом 1/37) - не инвестирует ни копейки на сохранение своего недвижимого имущества (судя по состоянию фасадов).
Джерела:
http://photohistory.kiev.ua/articles.php?a=1-4
https://www.facebook.com/renovation.map/photos/a.819182278132631/2737588249625348/?type=3&theater
На мапі: goo.gl/maps/XGb3eLu6GyopRZwq5
Прогулятися замком: photos.app.goo.gl/r4hTQd7vChEeNk3CA
Історія: photos.app.goo.gl/dPSRMDjrJVFhSXML6
красивые картинки политота песочница политоты Ленинопад Харьков #Моя Україна разная политота
(ленінопад) Ще мінус один:
У Харкові в мікрорайоні Залютіно звалили ще один пам'ятник Леніну.
Про це повідомляє "Укрінформ" з посиланням на Харківську обласну організацію ВО "Свобода".
"Дійсно, вночі повалений пам'ятник Леніну в мікрорайоні Залютіно, що в Ленінському районі Харкова", — підтвердили в організації.
На запитання, хто це зробив, відповіли: "Українські патріоти".
Напередодні ввечері в парку біля ПК "Металіст" невідомі в балаклавах розбили встановлений в 1977 році бюст радянського партійного діяча Павла Постишева.
Довідка: у серпні 2014 були розбиті відразу три пам'ятники Леніну: біля ДК Ілліча в Жовтневому районі, в Карповському саду поряд, а також на вулиці Механізаторів в Орджонікідзевському районі міста.28 вересня активісти за допомогою тросів звалили скульптуру Леніна з постаменту на площі Свободи в центрі Харкова.
Нагадаємо, сьогодні звалити Леніна намагалися у Запоріжжі.
http://24tv.ua/news/showNews.do?minus_odin_lenin_u_harkovi_zvalili_shhe_odin_postament&objectId=538345
фэндомы мова длинопост історія України Моя Україна разная политота
О богатстве украинского языка знают все, а вот о море синонимов слов «Мовити», «Казати», «Говорити» скорей всего знает никто :) Как правило в романо германских языках имеется 5-10 глаголов для обозначения понятия «Говорити». И это вполне достаточно. Но не нам ^^ Мы имеем 108 синонимов к этому понятию. Кстати, достичь такого числа синонимов одному слову дано не в каждом языке. Среди всех индоевропейских языков украинский один имеет діє-слово (глагол) «мовити», которое пошло от іменника (существительное) «мова», с таким космичиским разнообразием.
1.Мовити (промовляти Слово)
2.Казати (казку)
3.Говорити (правду)
4.Балакати (синонім: лялякати)
5.Відати (повідати словом)
6.Розмовляти (з кимось)
7.Ректи (урочисто проголошувати)
8.Гутарити (ладно домовлятися)
9.Цвірінькати (ніжнозвучно говорити)
10.Тьохкати (розмовляти як пара соловейок)
11.Лепетати (дитяча мова)
12.Шкабарчати (не дуже приязно говорити)
13.Прорікати (майбутнє)
14.Цвікати (докоряти)
15.Співати (тихо мовити колисанку діткам)
16.Промовляти (Слово, Орацію)
17.Пащекувати (грубо говорити)
18.Бормотати (мовити не розкриваючи рота)
19.Гомоніти (лагідно, приглушено говорити)
20.Сокотати (ніжно, солодко говорити)
21.Триндити (казати неправду)
22.Наговорювати (текст у мікрофон; на когось)
23.Лаяти (за аморальні вчинки)
24.Висловлювати (думку)
25.Гиркати (перекидатися словами, сваритися)
26.Туркотіти (мило перемовлятися)
27.Цвенькати (мовити іноземною мовою)
28.Нарікати (на дощ або пекуче сонце; долю)
29.Провіщати (ладну погоду, майбутнє)
30.Ґерґотати (незрозуміло балакати)
31.Звіщати (Добру Новину)
32.Балабонити (пустомовити)
33.Верзти (незрозуміло говорити)
34.В'якати (мовити)
35.Кликотіти (мовити швидко, як лелеки)
36.Жебоніти (мовити ласкаво, тихо, як потічок)
37.Базікати (про пусте)
38.Бельмекати (не розуміючи щось казати)
39.Варнякати (мовити у сні)
40.Галдичити (одне і те ж)
41.Проказувати (напам'ять поезію)
42.Шепотіти (тихенько мовити)
43.Гаркавити (нечітко вимовляти літеру «Р»)
44.Агакати (мовити часто слово «ага»)
45.Гуморити (мовити смішне)
46.Гарчати (грубо говорити)
47.Ляпати (язиком, говорити)
48.Мурмотіти (мовити з напіввідкритим ротом)
49.Буркати (зрідка відгукуватись під час розмови)
50.Воркотати (тихо говорити)
51.Гурити (научати)
52.Талдичити (мовити як у Біблії, Талмуді)
53.Бурчати (корити, незадоволено говорити)
54.Журчати (про любу мову, текучу як джерело)
55.Квохтати (мама до своїх дітей)
56.Кликати (людей, кур, гостей)
57.Кпити (висміювати)
58.Журити (соромити за содіяне)
59.Напучувати (научати словом)
60.Голосити (голосно плакати, причитаючи)
61.Замовляти(словом хворобу)
62.Повідати (історію, бувальщину)
63.Оповіщувати (вість громаді)
64.Лебедіти (закохано говорити)
65.Розказувати (діткам казку)
66.Розпатякувати (секрети всім)
67.Розмовляти (душа в душу)
68.Торохтіти (бистро мовити)
69.Брякати (невдало вставляти слово)
70.Тараторити (скоромовкою повторювати одне і те ж)
71.Патякати (говорити не те і не тим)
72.Бубоніти (глухо мовити)
73.Теревенити (мовити про незначне)
74.Оповідати (бачене, почуте)
75.Обговорювати (нові поезії)
76.Радити (раду; щось добре або зле)
77.Галдіти (розмовляти голосно)
78.Славити (словом)
79.Вуркотіти (говорити ніжно як голубки)
80.Мимрити (мовити з закритим ротом)
81.Розраджувати (втішати словом)
82.Словоблудити (софістика, хуцпа; обман інших)
83.Славословити (Бога, Богиню)
84.Скоромовити (говорити скоромовкою)
85.Примовляти (лихо)
86.Переказувати (усно твір у школі, вузі; вітання)
87.Домовляти (-ся обом сторонам про мир)
88.Переговорювати (-сь одне другого)
89.Нараяти (побажати щось хороше іншим)
90.Прославляти (Богів)
91.Перемовляти (-ся одне одного)
92.Словославити (Богів і лицарів-героїв)
93.Торочити (настійно повторювати те ж саме)
94.Триндичити (говорити пусте)
95.Радославити (радо славити Радунь Вічних Богів і Богинь)
96.Благословляти (словом)
97.Шкандалити (скандалити словесно, обмовляти)
98.Шпетити (присоромлювати)
99.Розпатякувати (розказувати секрети всім)
100.Підмовляти («юнак дівку підмовляє»)
101.Іронізувати (мовити з іронією, але без сарказму)
102.Базарити (сленґ: говорити, домовлятись)
103.Проговорювати (важливі теми)
104.Закликати (до тиші; ангелів, Божества)
105.Гейкати (часто мовити слово «ге», «гей»)
106.Бубніти (читати вголос)
107.М'ямлити (нечітко мовити)
108.Галасувати (гуртом промовляти різні слова).
