Женщина прыгает в воду

Національний дендрологічний парк «Софіївка»

Кладбище кораблей, ул. Электриков 26. Карта в комментах.

Жизнь в Украине. 1942 год.

Нова українська музика. Мені здається, що покоління 25-30 років буде медляки танцювати під такі пісні, так само як наші батьки зараз під музику 90-х.

Девиационная башня. Секретный Киев.

Каждое судно обязано раз в год устранять погрешности в работе своего магнитного компаса, а так как Киев находится на стыке двух водохранилищ, то любая ошибка в навигации может привести к трагическим последствиям. Даже те корабли, которые оснащены по последнему слову техники, обязаны проходить эту процедуру. Ведь электроника мало того что может выйти из строя, так ещё и электричество может пропасть — тогда надежда остается только на компас.

фото - башня зимой

Приблизившись к башне, можно увидеть железные лестницы и ступеньки наверху, где находится железная основа предназначенная для швартовки кораблей. Ранее девиационная башня находилась на месте нынешнего Южного моста, но в связи с его постройкой её перенесли подальше, потратив на это около двух миллионов советских рублей. Строили её из монолитного бетона, стараясь применять минимум железных конструкций по понятной причине.

Настройка компаса судна происходит следующим образом: с помощью специального оборудования девиатор сверяет показания компаса с координатами башни и настраивает его на правильные показатели в случае отклонений. После этого девиатор выписывает судну справку и ставит «мокрую печать» — без этого документа корабль в плавание отправиться права не имеет. Сейчас в Киеве остался всего лишь один специалист-девиатор, а на всю Украину их едва ли наберется человек десять.

Володимир Сосюра (6.1.1898 - 8.01.1965)

Володимир Миколайович Сосюра (нар. 25 грудня 1897 (6 січня 1898), ст. Дебальцеве — 8 січня 1965, Київ) — український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих поем, роману «Третя Рота», козак Армії УНР. Належав до низки літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін.

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!