ЗСУ Собака

В Украину прилетел самолет из Китая

ССО Украины во время учений COMBINED RESOLVE XII, Германия 2019 год.

Новая одесская достопримечательность — картинный стрит-арт на спуске к морю

20 репродукций картин известных художников с мировым именем нарисовали на подпорной стене спуска, который ведет к Трассе здоровья, одесские стрит-арт художники.

Находится картинная галерея в самом конце Французского бульвара на спуске к Трассе здоровья. Авторами стали уличные художники проекта «M97», которые рисовали мурал около 2 месяцев и наконец закончили.

В серии репродукций известных картин – «Мона Лиза» Леонардо да Винчи, «Девушка с жемчужной сережкой» Яна Вермеера, «Постоянство памяти» Сальвадора Дали и другие шедевры.

Трохи міжнародної реклами нашої країни...

Мужчина из Николаева проехал почти 600 км на велосипеде, играя на флейте Гимн Украины

Мужчина из Николаева Владислав Козаченко проехал на велосипеде почти 600 километров.  Он начал путешествие в Первомайске 5 августа, а сегодня финишировал в Тернополе, сообщает Telegram-канал «Вести» в понедельник, 9 августа.

Он рассказал, во время заезда играл гимн Украины на флейте, которую смастерил из пластиковых труб. Ее прикрепил к рулю велосипеда.

«Придумал, что я больше умею. Я лучше всего умею ездить на велосипеде и играть на флейте. Возникла такая идея», — поделился Козаченко.

Свой велопробег он приурочил к 30-й годовщине Независимости Украины. По словам мужчины, он хотел зарегистрировать свой заезд в Национальном реестре рекордов Украины.

«Я выбрал номинацию «Человеческие достижения». Мне показалось, что это лучше всего подходит. На сайте книги рекордов, в личном кабинете, я увидел, что заявка не продвигается. Я позвонил и мне сказали, что не рассмотрят мою заявку, потому что она опасна для третьей стороны. Расстроился до слез, а потом сказал, что поеду неофициально», — добавил он.

Однако представители ответственной национальной комиссии отказались регистрировать рисковый заезд, аргументируя это решение некой «Опасностью для третьей стороны». 

Леськове

Село Леськове розташоване на кілька кілометрів східніше Монастирища. Народні перекази стверджують, що заснував село козак Лесько Фариба. Спочатку це був невеликий хутір із садибою, яку називали відповідно до ім'я власника Леськовою. Так згодом стало називатись і село, яке виросло навколо садиби. Вже в ХХ столітті Леськову чомусь перейменували у Леськове.

У Леськовому збереглася будівля, яку можна віднести до перлин садибної архітектури не лише Черкащини, а й всієї України - палац Даховських. Даховські стали власниками Леськового (чи то Леськової) на початку ХІХ століття. Це були дуже небідні вихідці із Польщі, які могли собі дозволити мати маєтки у багатьох селах України, розводити англійських жеребців і будувати такі палаци, який зараз стоїть, і який ховають від людських очей у Леськовому.

Даховські були справжніми англоманами, тому не дивно що палац зводився у формах англійської готики (точніше неоготики, чи псевдоготики). Ім'я архітектора, що проектував перший варіант леськівського палацу, історія не донесла. Кажуть, що сам Даховський розробив проект палацово-паркового ансамблю, а втіленням його у життя зайнявся виписаний із Польщі інженер Цехановський.

Даховські створили у Леськовому справжню казку. Цей маєток визнавали найгарнішою польською резиденцією у Центральній Україні.

Крім парку та палацу Даховський мав у маєтку зразковий конезавод з іподромом. Коні були ще одним захопленням Тадеуша. Він сам був гарним жокеєм, брав участь у європейських змаганнях і утримував цілу команду спортсменів-наїзників.

Даховський страшно не любив п'янство і різноманітно боровся із проявами цього суспільного лиха у своїх селах. На початку ХХ століття він відкрив у Леськовому чайну із назвою "Товариство тверезих". В закладі безкоштовно відпускали чай і цукерки для селян.

Переворот 1917 року застав Тадеуша Даховського на змаганнях у Відні. До України він повернувся в 1918 році із німецькими військами. Зібравши леськівських селян він вмовляв їх не руйнувати садибу, обіцяв в майбутньому перетворити Леськове на містечко (ну й взагалі райдужне життя). Але не судилося. Після захоплення краю більшовиками та відступу німецьких військ Даховський у свою резиденцію більше не повернувся. Але селяни виконали прохання свого колишнього пана - палацу вони не торкнулися.

 1925 році в палаці Даховських відкрили будинок культури Київського цукротресту. Через дев'ять років маєток перетворили на піонерський табір, а у повоєнні роки в ньому функціонував військовий санаторій.

В 70-ті роки минулого століття маєток Даховських перетворили на величезний склад медикаментів. Ймовірно, саме тоді будівлі і парк обнесли високими цегляними мурами.

Роки незалежності України не додали позитиву у життя Леськівського архітектурного дива - в палаці розташували військові склади…

Зараз на територію маєтку вхід закритий. А якщо когось і впускають (після тривалих вмовлянь), то на фотозйомку - табу. Наказ зверху. Ще гірше те, що з-за мурів зовсім нічого не видно. 

Фото: Роман Маленков