Космічний корабель

Просто думка, і бажання дізнатися думку інших

Інтерес підігрівало відразу дві речі: З однієї сторони фільм цікавив, як історичне полотно, хоча я думаю ніхто, окрім наших прокатчиків, не позиціонував його саме як чисто історичний фільм. З іншої сторони - це фільм знятий не Україною, але про Україну.

Скажу відразу - фільм сподобався, дуже сильно сподобався. Напевне навіть настільки сильно - що увійшов в перелік самих улюблених фільмів. Хороший художній драматичний фільм, з історичним підтекстом. Хороші історія і сюжет, хороша операторська робота, хороша режисура, хороша акторська гра, звук та спецефекти. І скільки я читав відгуки в інтернеті, і чув від багатьох знайомих які також не пожаліли 50 гривень на білет - фільм сподобався більшості. Або навіть якщо і не сподобався, то явного негативу не викликав. 

Але наші критики зовсім іншої думки. Причому, це нищівна критика, яка інколи прямо таки котиться до того, щоб не пускати "Гіркі Жнива" на великі екрани. І в цьому виникає питання - як же так?

Я досить тісно працюю з кінотеатрами нашого регіону, і особисто від адміністрації чув про проблему з відвідуванями сеансів. Фільм просто не популярний. І на це повпливала думка критиків. 

Відразу скажу, що Західні критики також були розчаровані стрічкою, а точніше деякими аспектами, але їхня критика в більшій мірі відноситься до не досить продуманої рекламної кампанії, дещо незграбної звукової чи операторської роботи над фільмом. 
Узагальнити можна так: фільм начебто і хороший, але очікувалося більшого професіоналізму від авторів. Добре, на четвірочку, але можна та треба краще. 

А що ж наші критики. А от тут і бардак, вибачте мене. Таке відчуття ніби Україна давно має якщо вже не свій Голлівуд, то Боллівуд точно. Піднявся такий шум і гам, ніби цей фільм знятий в десь в Кремлі. І це і обурює, і дивує.
До проблем фільму відносять так звану граничну гіперболізацію і безкомпромісний поділ світу на чорне та біле. Я можливо далекий від основ кінематографу, але хіба для художнього фільму це не допустимий прийом? Так, краски в фільмі згущували, особливо стосовно постаті Сталіна. Але не настільки сильно, щоб скотитися до пропаганди й абсурду. А підвищення контрасту і інтонації дозволило краще перейнятися переживаннями героїв. 
Також критики вважали, що фільм антисемітський, і підводить  до висновку, що українцеві по-справжньому добре лише за межами України. Хм... дивно, чи автори цих висловлювань дивилися взагалі цей фільм. Я особисто не замітив ніяких антисемітських мотивів. А про еміграцію так взагалі абсурд - добру частину фільму йде мова проборотьбу за Україну, про любов до неї і патріотизм. Так, в фільмі піднімається питання пошуку дому за кордоном, але хіба ж від доброго життя? Від безвиході, і це яскраво показано.
Особливо порадувала Олена Панченко з «Апострофа», яка заявила, що фільм знятий не про українців, і не для українців. В цій заяві правди 50 на 50, а от здорового глузду 0. Так, фільм знімався орієнтовано на західного глядача. І про це заявлялося в відкриту. Емігранти зняли цей фільм на власні кошти, і розкрили в ньому історичні аспекти Української історії - болючі аспекти, про які в самій Україні інколи забувають. Чому ж за всі роки незалежності Україна з її талантами не змогла відзняти стрічку, яка б більш маштабно розкривала суть проблеми геноциду українського народу? 
Звинувачень дуже багато, але всі вони впираються в одне - знімали не ми тому і фе...
І це дуже прикро. Так фільм не історичний, художній, зроблений по шаблонах, має ряд ляпів, але він єдиний в своєму роді, і з того що ми маємо - від найкращий. Навіть відносно нещодавній "Поводир" не зміг викликати таку бурю емоцій, як "Гіркі жнива".

На вашу думку - заслуговую цей фільм такої критики?

огляд книг від Сергія Притули

1. "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР" - редактор / укладач: Кіпіані Вахтанг

2. Чарльз Буковскі "Капітан пішов на обід, корабель захопили матроси"

3. Александр Мамалуй "Военный дневник"

4. Дмитро Вербич "Точка неповернення"

5. Гаррі Паркер "Анатомія солдата"

6. Артур Гейлі "Аеропорт"

7. Володимир Горбулін "Мій шлях у задзеркалля"

6 грудня день Збройних Сил України. 6 Декабря день Вооруженных Сил Украины

То таки буде файне кІно.

Різдвяний «павук»

Різдвяний «павук» — традиційна прикраса оселі в Україні на різдвяні й новорічні свята виготовлена з соломи. Таких «павучків» вважають оберегом та символом Всесвіту.

Дохристиянські уявлення про створення світу, організацію простору відображаються і в такому різдвяному атрибуті, як "павук", що "снує" світ - образ космосу-всесвіту.

За легендою, павук "заснував" вхід до печери, (за іншою версією довкола дерева), в якій заховалась Мати Божа із Дитятком від Іродових воїнів, таким чином, врятувавши Святу Родину від загибелі.

На Лемківщині та в деяких районах Львівщини виготовляли "павуків" із соломи, яких підвішували в хаті до сволоку. Могли виготовлятись павуки із тонких прутиків та дроту. У місцях з'єднання соломинок чіпляли паперові квіти, свічки тощо. У музеї архітектури та побуту теж є павуки, проте зроблені із паперу, прикрашені горішками.

«Павуків» підвішували в хаті до центрального сволока на довгій волосині з конячого хвоста. Завдяки кругообігу повітря — через вхідні двері та з палючої печі — великий «павук» разом з приправленими до нього близнюками повертався в різні боки.

"Солом'яні павуки" - один із найдавніших витворів із соломки і найбільш загадковий. Їхні форми, побудовані на поєднанні множини однакових модулів, вражають своєю гармонією. Хаос множини солом'яних трубочок в руках майстрів, перетворюються у космічно впорядковані диковинні конструкції, начебто в їх руках створюється Світ.

Для виготовлення павуків нарізали соломинки необхідного розміру. Через внутрішню частину пронизували ниточку, що скріплювала їх. Таким чином виходили кубики та квадратики з різними формами. З них, власне, й формували різноманітні фігурки й підвішували їх до стелі. Вони нагадували стилізованих павуків. Від найменшого подиху повітря павучки починали рухатися, створюючи враження живої істоти.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D0%B7%D0%B4%D0%B2%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%B0%D0%B2%D1%83%D0%BA 

Фрегат «Святой Николай» вернули в крепкие руки первостроителя Николаева

Это была металлическая копия того самого 46-пушечного фрегата «Святой Николай» образца 1790 года, который послужил началом постройки парусных военных кораблей и развития судостроения в Николаеве. Так уж случилось, что с момента той дикой и нелепой кражи николаевские верфи стал преследовать злой рок. Падение производства, отсутствие заказов, безработица, долги по зарплате, попытки уничтожить либо прикарманить судостроительные заводы… Сам памятник хотели то снести, то передвинуть в другое место. Но «шараев шар», просторечное название в «честь» первого секретаря Николаевского обкома компартии Украины Леонида Шараева, так и остался стоять неприкаянным. Ржавел металл, в руку Фалееву скалозубы вкладывали арбуз, а скверик у памятника постепенно превращался в отхожее место. На ремонт денег из бюджета никто не давал, департамент ЖКХ кивал на городское управление культуры, а те на них. А территория заполнялась, рядом появились будки и целое учреждение сети быстрого питания.

Юрий Любаров отметил, что этот сплав не принимается в пунктах металлопроката, поэтому если возникнет соблазн у охотников металла вновь похитить кораблик, это не возымеет успеха. К тому же фигурку теперь крепят капитально и намного надежнее, чем ранее. Она будет прикручена анкерным креплением.

Кроме всего прочего на фигурке корабля есть секретная надпись, которую сразу не заметить. На парусах написана фраза: “Стоїть над Бугом і далі буде”. 

На Фейсбуке автор нового кораблика Ярослав Ряснянский написал:

 "Всё, работа завершена и корабль занял своё место, теперь памятник восстановлен.
И ещё, уважаемые бомжи и воры цветных металлов, я надеюсь, что вы все подписаны на меня в фейсбуке. Хочу спасти вас от великого разочарования, корабль не бронзовый, он отлит из полимера поэтому воровать его нет смысла".

Посилання на джерело: https://nk.oblast.online/news/fregat-svyatoj-nikolaj-vernuli-v-krepkie-ruki-pervostroitelya-nikolaeva/ 

Захар