Результаты поиска по запросу «
Леся українка меми
»
фэндомы Николаев (город) сквер план во славу сатане історія України Моя Україна разная политота
Несколько лет назад этот сквер назывался пролетарким и планировка его не была столь интересна.
Манганариевский сквер (бывший Пролетарский и Гимназический сквер) - сквер в исторической части г. Николаева между улицами Адмиральская, Инженерная, Никольская и 1-я Слободская, перед заводоуправлением судостроительного завода им. 61 Коммунара. В плане сквер практически правильный пятиугольник.
Сквер основан в 1863 году напротив нового здания Александровской мужской гимназии (ныне - Николаевский строительный колледж), в честь чего получил первое название Гимназическая площадь. Позже площадь была озеленена и переименована в Манганариевский сквер - в честь адмирала и главного командира Черноморского флота Михаила Манганари.
Во времена СССР был переименован в Пролетарский сквер.
В 2012 получил перестройки - в сквере были обустроены места для отдыха, фонари, была устроена спортивная площадка.
В 2016 году в связи с декоммунизацией сквера была возвращена его историческое название.
Николаевский дизайнер Анна Сапелкина, которая в качестве "пранка" нарисовала новый герб Николаева. "Вместо праздничной галеры Буцентавр - корабль мертвых Нагльфар, башня Ортханк, горящее море и т. д. Более точно отражает атмосферу нашего гостеприимного и прогрессивного города. И нет, это не пентаграмма, это план Манганариевского сквера", - пишет сама Анна.
Михаил Павлович Манганари – известный российский военный деятель, адмирал, гидрограф, по происхождению дворянин, выходец из семьи греков-эмигрантов, родился в 1804 г. в г. Евпатория, был младшим из трех братьев, вырос в Николаеве. Одиннадцатилетним мальчиком Михаил Манганари поступил на Черноморский флот гардемарином. Его флотская служба продолжалась около 70 лет, из которых более 65 прошли на Черноморском флоте.
Замечательный гидрограф - Михаил Манганари занимался описанием побережья Черного моря от Очакова до Кюстенджи (Констанцы), Азовского моря, организовал изучение Мраморного моря. По итогам работ в Николаеве была издана первая лоция Мраморного моря, составленная М.П. Манганари. Лоциями, составленными Михаилом Манганари и до сих пор пользуются моряки разных стран. Гидрографические работы у кавказских берегов Михаил Манганари зачастую совмещал с боевой службой. 1 января 1881 г. адмирал М.П. Манганари назначен главным командиром Черноморского флота и портов и военным губернатором г. Николаева. Хотя Михаил Павлович был всего один год на этом посту, однако внес определенный вклад в развитие города. Именно в 1881 г. братья Андрон и Лука Донские открыли в г. Николаев небольшую кузницу по ремонту сельскохозяйственного инвентаря. Позже на ее базе вырос завод «Дормашина». В ноябре 1881 г. был утвержден устав первой общественной библиотеки в г. Николаев, одним из активных организаторов которой был адмирал Манганари. В декабре того же года Карлом Монте был открыт новый театр на 900 мест. При М. П. Манганари на р. Ингул начала действовать спасательная станция, было основано Николаевское общество заботы о бедных. В 1881 г. Михаил Павлович участвовал в разработке кораблестроительной программы, по которой в течение 20 лет предполагалось построить на Черном море мощный броненосный флот. В январе 1882 г. М. П. Манганари стал членом Адмиралтейской совета России и уехал в Петербург. Умер в возрасте 83 лет. Почти все свое имущество, три дома, принадлежащие ему, завещал благотворительным учреждениям г. Николаева. Похоронен Михаил Манаганари на Николаевском некрополе.
Еще при жизни М.П. Манганари, в 1882 г., в ознаменование его заслуг перед городом, Гимназическая площадь в Николаеве, постановлением городской Думы, переименована в Манганариевский сквер. После революции 1917 года сквер был переименован в Пролетарский. В Севастополе имя Манганари носит мыс, разделяющий Камышовую и Казачью бухты., в Николаеве имя выдающегося соотечественника на данный момент никак не отражено в топонимике, могила адмирала Манганари на Некрополе находится в запущенном состоянии.
Посилання на джерела: - Вікіпедія
фэндомы Спадок одежда Вышиванка український YouTube Київщина крим крым украшения історія України Моя Україна разная политота FILM.UA Group Миколаївщина Чернігівщина донеччина
Дівоче-жіноче святкове вбрання. Кінець ХІХ - початок ХХ століття. Ч.4
Частина 1 - http://joy.reactor.cc/post/4534904
Частина 2 - http://joy.reactor.cc/post/4535580
Частина 3 - http://joy.reactor.cc/post/4539930
Відеоролики проекту СПАДОК (англ. Back to Basics) присвячені українській культурі, традиціям, народним звичаям. У частині циклу «Національне святкове вбрання» глядачі побачать, як в XIX-ХХ столітті виглядала українка в залежності від віку, соціального статусу і регіону проживання. Для цього в кожному з коротких, але яскравих епізодів, буде відтворено характерний для певного регіону етнічний образ.
Над створенням роликів працювали: режисер Олексій Гуз, оператор Юрій Бакун, консультанти Українського Інституту Історії Моди, графіка проекту Signal Red, продюсер Олена Малкова.
У проєкті «Спадок» звучать українські народні пісні, записані в сучасній обробці спеціально для циклу фолк-музикантами: Ігор Сакач (музичний продюсер), Максим Бережнюк (виконавець на традиційних духових інструментах, вокаліст), Марія Квітка (вокалістка), Анастасія Полетнєва (вокалістка)
Донецька обл. Костянтинівський район
Модель: Людмила Чиркова – актриса, телеведуча, працює з дубляжем кіно на українську мову.
Кохточка - короткий жіночий плечовий одяг із рукавами, коміром-стійкою та асиметричною застібкою збоку на дрібні гудзики. Шили з крамних бавовняних та вовняних тканин, прикрашаючи різноманітними складками, зборами, мереживом тощо. Особливо модно було вдягати “парочку”: кохту і спідницю з однієї тканини.
Миколаївська обл. Веселинівський район
Модель: Олена Скрипка. Колекціонує традиційне вбрання селян кінця 19-го – початку 20-го століття, до того ж захоплюється відтворенням історичного одягу.
Блузниця – спідниця з крамного матеріалу (кашеміру, кольорового сатину тощо), що зшивалась із 5-6 полотнищ, котрі закладалися у дрібні збори (ряси) і зверху вшивалися у пояс (пасок). Кількість та якість використаного матеріалу свідчила про добробут власниці спідниці. Найбільше цінувалися блузниці з щільних шовкових та вовняних тканин.
Хустка – широко розповсюджений по всій території України квадратний платовий головний убір. Існує велика кількасть її локальних назв: хустиця, хустинча (Бойківщина), пінка, півка, завійка (Лемківщина), рубець (Покуття), ширинька, мацьок (Галичина), кирух (Західне Полісся).
Чернігівська обл. Городнянський район
Модель: Наталя Хоменко. Викладач кафедри фольклористики КНУ ім. Тараса Шевченка. Керівник Народного ансамблю української музики «Роксоланія». Займається дослідженням українського жорстокого народного романсу, вивчає тему любові у фольклорі.
Свита – довгополий верхній одяг з домотканого грубого сукна. Найдорожчими вважалися білі свити, найдешевшими чорні та брунатні. Колір та якість домотканого сукна залежали від віку та породи овець, найкраще сукно отримували з вовни ягнят.
Окрім вишитих сорочок на Поліссі побутували і ткані сорочки, орнамент на яких майстриня створювала в процесі виготовлення полотна. Зазвичай їх оздоблювали геометричним та рослинно-геометризованим орнаментом.
Крим - Жіноче святкове вбрання кримської татарки. Кінець ХІХ – початок ХХ століття.
Модель: Халісе Зінєдін – керівник кримськотатарської редакції іномовлення України. Ведуча мовно-культурного проекту «Еліфбе» та ведуча проекту на радіо «Время гостей».
Традиційна кримськотатарська верхня сукня "çabuvlı anter" має символічні деталі. Кримські татарки боковими елементами "çabuv" (з кр. клин) візуально розширювали лінію стегон. Дівчата навмисно збільшували кут çabuv, бо поєднували факт широких стегон з дітонародженням.
Сукня обов'язково доповнюється el kap (з кр. манжет), які пришивають як окремий елемент. El kap мають відворот, з зовнішньої сторони якого, золотими нитками вишитий традиційний рослинний орнамент.
Yipişli quşaq – традиційний філігранний пояс, використовується у весільному обряді кримських татар. В кожній родині перед весіллям, наречений дарував дівчині yipişli quşaq з чистого срібла, чи золота. Перед обрядом вдома батько вдягав дівчині пояс, а після обряду, в домі чоловіка, його батько знімав пояс – це символізувало перехід дівчини до іншої родини. Пояс, разом з іншими традиційними прикрасами, вважався приватним майном дружини. Особливим центральним елементом прикраси є виноградні листи, вони символізують родючість, продовження роду.
Київська обл. Васильківський район
Модель: Ярина Сізик. Студентка кафедри фольклористики КНУ ім. Тараса Шевченка. Учасниця Народного ансамблю української музики «Роксоланія». Займається культурно-просвітницькими проектами, зокрема «Дідова хатчина».
«Засвітити волоссям» - давній термін, що означав ходити з непокритою головою. Для заміжньої жінки це вважалося тяжким гріхом. За народними уявленнями, простоволоса заміжня жінка накликала невдачі, неврожай, хвороби та пошесті. Протягом першого року подружнього життя молодиці не дозволялося навіть «світити очіпком», тобто ходити з непокритим хусткою очіпком.
На Київщині носили довгі сорочки, вони були додільними або «до підточки». Додільна сорочка шилася з суцільного полотна, тоді як у сорочки «до підтички» верхня частина – стан, виготовлялася з тоншого домотканого полотна, а підточка – з грубшого.
Старовинний корал, який у селі ще називали «добре намисто», був дуже дорогим. Кількість разків відігравала роль показника соціального становища власниці. У Середньому Подніпров'ї бідніші селянки в наряді мали по 3-4 разки, багаті – по 25 ("від шиї по самий пояс"). В народі вважалося, що дівчина, яка не має коралів, не може вийти заміж. Часто такі прикраси переходили у спадок, мати ділила своє намисто порівну між дочками.
Коралове намисто в Україну привозили переважно з Італії та Франції, воно мало яскраво червоне, глухе червоно-рожеве або сірувато-рожеве забарвлення. Найбільше цінувалось намисто інтенсивного червоного забарвлення з гладеньких чистих, непоточених коралин. Вартість такого намиста в деяких місцевостях сягала ціни пари волів(!).
фэндомы мова Україна Моя Україна разная политота
Мова – це зброя, сильніша за гармати.
З Днем української писемності та мови !
фэндомы День святого Миколая Рисовач #Моя Україна разная политота
Подарков псто
Вечір в хату, пані та панове.
Как вы могли благополучно забыть - сегодня День святого Миколая.
По традиции в этот день принято дарить детям подарки.. ну а мы что, не дети? Или подарков не хотим?
Будем дарить друг другу!
Условия простые: оставляете коммент и пишете, что хотите в подарок. Следующий должен нарисовать (сколько угодно криво) подарок для предыдущего человека и написать, что хочет в подарок для себя.
Всем участникам мы с darya171 подарим по кусочку того самого Бени, про которого нынче все новости весь день бурлят
Ну и я пожалуй начну: хочу ёлку.
Поехали!
фэндомы коронавирус пандемия маски горы туалет сон вирус поноса Моя Україна разная политота
PS. Хочу прояснить одну вещь. Если я хочу запостить смищную картинку на укр. языке, какие теги желательно ставить? Если поставлю Украина - пост выйдет в общий чат, где украинский язык могут и не понимать. Засирать тег Моя Україна тоже как-то неправильно, ибо тег больше о любви к стране, чем о смехуечках. Ну и постить в Перец шутку, которая ни разу не политическая, тоже как-то тупо... Что же делать? Комиксы на украинском тоже не пойдут, ибо это не комикс. Я в замешательстве.
