Леся українка меми

Український павільйон на Всесвітній виставці в Чикаго, 1933

На площі, що зайняла 427 акрів землі вздовж озера Мічіган, розмістились павільйони різних країн. І посеред них— павільйон «Україна».

Попри протести СРСР, Україна, якої тоді не було на карті як окремої держави світу, отримала свій павільйон. Кошти зібрали спільнокоштом, висилали українці з цілого світу. Павільйон відвідали 1 800 000 людей.

Павільйон “Україна”, який яскраво вирізнявся серед інших павільйонів - був єдиний, який не спонсорував уряд (адже України не існувало). До слова, сусіди українців - поляки - тоді не змогли організувати свій павільйон через економічну кризу.
Для української діаспори цей період був ще важчим - крім Великої депресії, в Україні лютував Голодомор і діаспора намагалася всіма засобами допомогти своїм співвітчизникам.

Йшлося про шалену на той час суму – понад 20 тисяч доларів лише на будівництво, і це під час Великої Депресії, коли зарплатня людей не перевищувала кількадесят центів!

Для збору коштів українська громада Чикаґо поширила світом таке оголошення:
“Українці! Америки, Канади, Бразилії та інших заморських країв! Трапляється велика історична нагода помочи нашим братам в ріднім краю! Усі цивілізації світу проявляють себе. Український нарід мусить показати свою національну жит­тєздатність. Це він може осягнути тоді, коли візьме участь у Всесвітній виставці. Ми хоть без власної держави, але американці трактують нас як державницький народ. Це був би непростимий національний гріх перед Рідним Краєм і перед нашим грядущим поколінням, якби ми не долучилися до цієї події".

Люди висилали, хто скільки міг по долару і кільканадцять центів, але гроші зібрали.

Наперекір обставинам, в тому числі і протестам Москви, українці Чикаго зробили все можливе і неможливе, щоб використати виставку для представлення України та щоб нагадати цілому світові про існування українського народу, його історію та культуру.
Всесвітня виставка була чудовою нагодою для цього - український павільйон відвідали 1 800 000 людей. Вхід коштував п’ятдесят центів, але у вишиванці можна було зайти безкоштовно.

«Замало показати шаровари і малюнки на зразок "Козак коня напував". Зі всього світу приїдуть люди мистецтва, і для них павільйон мусить щось дати,» – каже редактор діаспорного часопису "Свобода" Лука Мишуга.

У павільйоні були зали, присвячені українській історії та культурі, відбувалися концерти, вечорниці, із неймовірним успіхом там виступили національний хор і танцювальні колективи. Також можна було відвідати персональну виставку скульптора Олександра Архипенка. Автора ідеї рухомих білбордів.

Під час Всесвітньої виставки в Чикаго також відбувся світовий конкурс краси накшталт сучасного конкурсу “Міс світу”, а перемогла на ньому українка – Марія Любас.

Історію про цей - без перебільшення - подвиг закордонних українці варто пам’ятати і поширювати. Особливо в наші часи.

Тепер у кожному класі на стіні

Панове як вам локалізація Baldur's Gate 3 ?

Студенти Української академії лідерства створили онлайн-ресторан зі стравами, які допомогли українцям вижити у Голодомор.
У графі «Дізнатися ціну» замість вартості – інформація про те, як кожна з цих страв допомогла свого часу тисячам людей вижити.

*Студенты Украинской академии лидерства создали онлайн-ресторан с блюдами, которые помогли украинцам выжить во время голодомора.

В графе «Узнать Цену» вместо стоимости - информация о том, как каждое из этих блюд помогло в свое время тысячам людей выжить.

Трав'яники – випечений хлібець з натертої трави, замішаний на гарячій воді з додаванням насіння льону.

*Травяники - выпеченный хлебец с натертой травы, замешанный на горячей воде с добавлением семян льна.

Хлібці – запечена кришена солома разом із просяною й гречаною половою, макухою з конопляного сім’я, товченого в ступі.

*Хлебцы - запеченная измельченая солома вместе с "просяною й гречаною половою" (простите не знаю как перевести), жмыхом с конопляного семени, толченого в ступе.

Суп «Бур'ян» – зварений качан кукурудзи та трава.

*Суп "Бурьян" - сваренный кочан кукурузы и трава. 

Палянички – випечені подрібнені картопляні відходи із залишками зернят, замішані на гарячій воді.

*Палянычкы - выпеченные измельченные картофельные отходы с остатками зёрнышек, замешаны на горячей воде. 

Хліб – тісто з перетертої кори зі жменькою висівок і листям лободи.

*Хлеб - тесто с перетертой кори и горсткой отрубей и листьями лебеди. 

Первый украинский сатирический журнал «Шершень»: несмешные шутки и роскошная графика

Это был период политического кризиса и первой революции. «Кровавое воскресенье», забастовки по всей территории империи, погромы помещичьих имений; за 1905 год только в Украине вспыхнули 4000 мелких крестьянских восстаний. 

Царский режим был вынужден пойти на уступки: в октябре 1905-го Николай II издал свой «Манифест», где провозглашались политические свободы и 8-часовой рабочий день. Запрет украинского языка была отменена, с цензурой стало немного проще. Еще намечались первые выборы в Государственную Думу. Идеальное время, чтобы запустить сатирический медиапроект.

Киевская газета «Общественное мнение» 3 января 1906 объявила о выходе журнала «Шершень» - еженедельника «с рисунками и картинами на общественные и политические темы, по типу столичных сатирических журналов». Сразу же выяснилось, что слухи о смягчении цензуры были несколько преувеличены. Первый выпуск «Шершня» полностью конфисковали. Тем не менее, журнала удалось просуществовать семь месяцев. 

Всего вышло 26 выпусков. К сожалению, их все еще не оцифровали. Но полную подшивку можно взять в Национальной библиотеке им. Вернадского, и осторожно пофотографировать лучшие страницы. 

        

Периодика к тому времени уже была достаточно развитым бизнесом в Украине. Однако издание были исключительно русскоязычными. Манифест 1905 дал большой толчок именно украиноязычной прессе. 

Идея «Шершня» возникла сразу же после царского манифеста, на подготовку ушло два месяца. Первое собрание редколлегии произошли на Андреевском спуске, 15 - в том же «Замка Ричарда». Всего за полгода редакция трижды меняла адрес. 

Издателем «Шершня» был Владимир Лозинский - уроженец Каменца-Подольского, общественный активист и борец с самодержавием. В молодости даже был участником тайной революционно-террористической организации «Народная воля», но позже переключился на более спокойную издательскую деятельность.

Среди авторов - парад звезд. Тексты писали Иван Франко, Леся Украинка, Агафангел Крымский, Иван Нечуй-Левицкий, Александр Олесь, Михаил Коцюбинский и многие другие. 

Конечно, почти все они публиковались под дурацкими именами. На страницах «Шершня» мы наблюдаем целое насекомое царство: Шершень Миргородский, Шершень Полтавский, Фома Шершень, Чмиль, Оса, Пчела, Комар, Муха, Насекомое, Слипень Оводович и просто ДЗЗ.

многие другие.

 

Своеобразным running gag для «Шершня» стал Дмитрий Пихно, главред черносотенного издание «Киевлянин». Его зло подкалывают ли не в каждом выпуске. Параллели с современными медиасрачами проведите самостоятельно.

Отдельная категория рисунков в «Шершни» - иллюстрации к Шевченко. Культ Кобзаря среди украинской интеллигенции к тому времени уже окончательно оформился. Шевченковским строками комментируют злободневные проблемы.

Все еще неизвестно, какой была формальная причина закрытия «Шершня». В июля 1906 года был напечатано объявление, что журнал «временно» прекращает деятельность. Подобная судьба постигла многие пост-революционных изданий. Политические свободы были достаточно быстро свернуты, а борцы с царским режимом пошли назад в подполье (или в Сибирь). Однако даже полгода хватило, чтобы «Шершень» остался важной вехой в истории украинской журналистики и искусства.