Український фотограф Мішка Бочкарьов "спіймав" на камеру момент, який сповна зобразив ситуацію, що відбувається зараз в курортному турецькому містечку Сіде. Одразу два топові ЗМІ – The Guardian і Vice – опублікували його знімок, й назвали символом пожеж у Туреччині.
На кадрах хлопчик готується зайти у воду, щоб купатися, в той час, як під величезною сіро-коричневою хмарою пролітає літак, що намагається загасити чергову пожежу.
Ця мелодія - не лише найвідоміша українська в світі, але, напевно, й найстаріша в світі мелодія з популярних на сьогоднішній день, оскільки народилась ще в дохристиянські часи. І оспівується в ній прихід нового, щедрого року.
“Щедрик” став популярним завдяки відомому українському композиторові Миколі Леонтовичу. Ця композиція - обробка давньої української новорічної щедрівки – на сьогоднішній день найвідоміша новорічна пісня в усьому світі в перекладі на англійську мову, що має назву “Колядка дзвонів” (“Carol of the Bells”).
Уперше “Щедрик” був виконаний хором Київського Університету у 1916 році в Києві, а 5 жовтня 1921 року “Щедрик” був вперше презентований на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку. У 1936 році Пітер Вільховський (також родом з України), який працював для радіо NBC, пише англійську версію слів до “Щедрика” - “Carol of the Bells”. Згодом пісня зазвучала у популярних кінофільмах “Гаррі Поттер”, “Сам вдома” та мультиплікаційному серіалі “Південний парк”.
Оригінальні інтерпретації твору робили відомі рок-гурти “Barenaked Ladies” та “Savatage”, а переробка пісні у стилі “техно-данс” від DJ Demonix наразі стала культовою класикою електронного андеграунду.
Ну і найголовніше. В Україні прийнято щедрувати в січні. Але річ в тім, що Новий рік наші предки святкували з прибуттям весни, коли все прокидалося, все оновлявалося, відроджувалося. Тоді й співався Щедрик. Навіть в словах його говориться про приліт ластівочки, які, як ви певно розумієте, в січні не прилітають, нагадує користувач ЖЖ Котигорошко.
2010 року власну версію композиції “Щедрик” записав Олег Скрипка. Музичний запис відбувався в студії на території Печерської Лаври за участю музикантів «Лє Гранд Оркестру» і Тараса та Олі Чубай. Кліп реалізував режисер-мультиплікатор Степан Коваль, який створив справжнє новорічне міні-кіно, виконане в жанрі пластилінової 3D-анімації. Сценарій фільму, написаний професійним казкарем Сашком Лірником.
Всем спасибо , всем бобра. Про политику не слова =)
Украинские женщины возвращают традиционные цветочные короны, чтобы показать национальную гордость
Мастерская стилистов и фотографов под названием "Треті Півні" (переводится как «Третьи Петухи») решила вернуть одну из более удивительных украинских традиций, придав ей новый смысл. Они создали серию портретов современных украинских женщин, одетых в традиционные украинские цветочные головные уборы. Согласно традиции, эти головные уборы носили молодые незамужние женщины, чтобы показать свою «чистоту» и брачные права. Теперь же художники используют их как напоминание об украинской идентичности в тяжелые времена, которые переживает страна.
Как сказала модель Vadue Magazine Надежда Шаповал: «Я думаю, что мы возвращаемся к цветочным темам, потому что мода начинает реагировать на войны, которые происходят во всем мире. Нам нужна нежность».
До того, как традиции В Восточной Европе были изменены войной и коммунизмом, молодая девушка, выросшая в Украине, ей было бы разрешено украшать свои волосы, просто поначалу, цветами, лентами и зелеными завитками. Летом цветы будут свежими; зимой они могут быть сделаны из бумаги или ткани. Когда девушка хотела объявить, что готова к ухаживанию, она надевала гораздо более сложный головной убор из цветов. Когда она находила мужчину, чтобы жениться, ее друзья плели ей свадебный венок, который должен быть самым красивым, который она когда-либо носила.
Свадебное фото из Карпатских гор, около 1930-х годов.
«Это был последний раз, когда девушка могла носить венок», - говорит Люба Волинец, куратор народного искусства в Украинском музее в Нью-Йорке. «Как только она вышла замуж, она больше не могла украшать свои волосы или голову».
В 20 веке эта традиция исчезла. В коммунистической Украине носить традиционную одежду или вышивку стало символом протеста. Впрочем, сохранились изображения этих венков и даже несколько примеров. Но теперь, когда украинской независимости и идентичности снова угрожают, происходит возрождение этой традиции.
Другое фото невесты в той же местности.
Как стало известно корреспонденту Vogue, стало модным носить цветочные венки - они «продаются повсюду в Киеве», а мастерская «Треті Півні» использует старые фотографии традиционных венков для воссоздания необычных головных уборов. Их целью в этом проекте является воссоздание подлинной украинской внешности, начиная с 19-го и до начала 20-го века, до Первой мировой войны. Старая фотография, сделанная выше, была сделана в начале 20-го века, и на ней изображена пара на их свадьбе. Дизайн свадебных венков различался по регионам Украины; это из села Корныч, в районе Карпат, на западе страны.
Венок, подобный этому, был бы сделан всего за один день, говорит Волинец, накануне девичника. Друзья невесты приходили к ней домой, где они находили все необходимое для подготовки венка. Они могут работать до рассвета, но они закончат его.
Украинские свадьбы традиционно проводились в конце осени, поэтому, хотя венки, похоже, ломятся от растительности, они могли быть сделаны из искусственных цветов, сделанных из ракушек, ткани или бумаги. По словам Волинца, должна была быть жива только одна часть - извилистые стебли и листья барвинка, который никогда не умирает. Это был символ вечности и красоты, и он был в каждом венке.
В наши дни создание одного из венков занимает гораздо больше одного дня. «Процесс создания каждого изображения с венком очень долгий и трудоемкий», - пишет "Third Roosters" в ответ на вопросы Atlas Obscura. Каждый из них создан по образцу венков, которые были сохранены в музеях или на фотографиях, которые студия изучает, чтобы понять, как изготавливаются венки и из каких материалов. Они научились делать венки из воска, бумаги и цветов - чтобы сделать большой венок, сплести раму и создать цветы вручную, из бумаги, требуется месяц.
«Треті Півні» начали воссоздавать эти венки в прошлом году, как часть проекта. Они одели жен, сестер и матерей солдат в наряды, вдохновленные традиционной одеждой Украины; венки были одними из самых ярких произведений.
«Люди хотят вернуться и погрузиться в прошлое, они хотят внести в свои жизни прекрасные детали, эстетические аспекты», - говорит Волинец. «В Украине, вероятно, потому что мы восстановили свою независимость после стольких лет оккупации, существует большая тенденция окунуться в прошлое и ваше наследие. Оккупационные силы не всегда позволяли вам выполнять эти старые традиции.
В течение многих лет подобная одежда была «символически связана с национальной идентичностью и единством», - сказал один из исследователей New York Times в 1994 году, а в советское время ношение их было способом протестовать против сил, которые пытались стереть украинскую самобытность. Теперь эти венки выполняют ту же символическую работу.
(ватные петросянные комментарии будут нещадно баниться)
В этот день чтят (это чувство нельзя перевести на русский) вшановують память погибших в результате геноцида против украинского народа, когда был искусственно созданный дефицит пищи в 1932-1933 гг, который привел к смерти более 3,5 млн людей (а по неофициальным данным гораздо больше).
По мнению большинства историков, причиной возникновения в Украине и других частях СССР голода в 1932-33 годах была принудительная и репрессивная для крестьян политика хлебозаготовок, которую осуществляла коммунистическая власть.
Количество жертв Голодомора отличается из-за нехватки достоверных демографических данных того периода. Считается, что от голода в Украине умерло 3-3,5 миллионов человек. Всего количество жертв во всем Советском Союзу оценивают в 7 млн.
Голодомор затронул также Поволжье и Кубань (где жило много этнических украинском), Беларусь, Южный Урал, Западную Сибирь и Казахстан.
Само слово "Голодомор" впервые появилось в печатных трудах украинских эмигрантов в Канаде и США в 1978 году. В СССР в то время историкам позволяли говорить лишь о "трудности с продовольствием", но не о голоде.
В 2006 году, Верховная Рада официально признала Голодомор 1932-33 годов геноцидом украинского народа.
Более 20 стран уже признали голод в Украине 1932-33 годов геноцидом украинского: Австралия, Андорра, Аргентина, Бразилия, Грузия, Эквадор, Эстония, Испания, Италия, Канада, Колумбия, Латвия, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польша, Словакия , США, Венгрия, Чехия, Чили, а также Ватикан как отдельное государство.
Це неймовірно гарний фотопроект архітектора Миколи Кравцова - " Моменти з минулого Львова " .
Головний залізничний вокзал. В 1892 році залізниця перейшла у власність держави, тому виникла потреба в новій великій будівлі вокзалу. Відкритий в 1904 році, вокзал був найсучаснішим в Європі на той час. Як виявилось, спочатку трамвайні колії були проведені до самої будівлі вокзалу і трамвай зупинявся прямо напроти головного входу. Будучи стратегічним об'єктом, головний вокзал був розбомблений прямо в перший же день Другої світової війни 1 вересня 1939 року, коли Німеччина напала на Польщу. Будівля сильно постраждала і після війни деякий час тривали суперечки: відновлювати попередній вигляд вокзалу, чи знести залишки і побудувати новий. В результаті, як компроміс, прийняли рішення ззовні відновити будівлю, а інтер'єри зробити вже в стилі сталінського ампіру. Схоже, що тоді і вирішили зробити будівлю двоповерховою.
Главный железнодорожный вокзал. В 1892г. железная дорога перешла в собственность государства, поэтому возникла необходимость в новом большом здании вокзала. Открытый в 1904 году вокзал был современнейшем в Европе того времени. Выяснено, что вначале трамвайные рельсы были проложены до самого строения вокзала и трамвай останавливался прямо напротив главного входа.
Будучи стратегическим объектом , главный вокзал был разбомблен прямо в первый же день Второй мировой войны 1 сентября 1939 , когда Германия напала на Польшу .
Здание сильно пострадало и после войны некоторое время продолжались споры : восстанавливать прежний вид вокзала , или снести остатки и построить новый . В результате , как компромисс , приняли решение извне восстановить здание , а интерьеры сделать уже в стиле сталинского ампира . Похоже , что тогда и решили сделать здание двухэтажным .
Початок вул. Зеленої. 1944 рік.
Радянські солдати ведуть бої під час Львівсько-Сандомирської операції, завдяки якій від німецьких військ було звільнено Західну Україну та частину Польщі. Операція була проведена дуже швидко, тому відступаючі німецькі війська навіть не встигли взірвати замінований ними Львів.
Начало ул.Зеленой. 1944 год. Советские солдаты ведут бои во время Львовско-Сандомирской операции, благодаря которой Западная Украина и часть Польши были освобождены от немецких войск. Операция была проведена очень быстро, поэтому отступающие немецкие войска даже не успели взорвать заминированный ими Львов.
Вул. Коперніка, 1. Пасаж Міколяша. Побудований в 1901 році для фірми "Доктор Міколяш, Піч, Левинський і Спілка", якій належав будинок з аптекою на вул. Коперніка, 1. В пасажі розміщувались кафе і кав'ярні, два кінотеатра, різні торгові площі. Пасаж Міколяша зруйнований 22 червня 1941 р. німецькою авіабомбою.
Ул.Коперника, 1. Пассаж Миколяша. Построенный в 1901 году для фирмы "Доктор Миколяш, Пич, Левинский и Компания", которой принадлежало здание с аптекой на ул.Коперника, 1. В пассаже размещались кафе и кофейни, два кинотеатра, различные торговые площади. Пассаж Миколяша разрушен 22 июня 1941г. немецкой авиабомбой
Пл. Ринок. Будівля на куті — Палац Любомирських, побудований в XVII ст. на місці п'яти давніх кам'яниць. Потім реконструйований в ХVIII ст. Саме з балкону цієї будівлі в 1941 році в окупованому німцями Львові був проголошений Акт відновлення Української держави. Довідавшись про це, Гітлер видав наказ негайно знищити рух Бандери.
Пл.Рынок. Здание на углу - Дворец Любомирских, построенный в XVll в. на месте пяти старинных домов. Потом реконструирован в XVlll в.Именно с балкона этого здания в 1941 году в оккупированном немцами Львове был провозглашен Акт провозглашения Украинского государства. Узнав про это, Гитлер отдал приказ незамедлительно уничтожить движение С.Бандеры.
А вот ще веселе фото :D це вул. Костюшка. Можна сміливо стверджувати, що це перші люди, які пробували залізти в Полтву ;D Вони ж то не знають, що це не найкраще місце, щоб туди попасти))
А вот еще веселое фото : D это ул . Костюшко .
Можно смело утверждать , что это первые люди , которые пробовали залезть в Полтву ;D Они то не знают , что это не лучшее путь , чтобы туда попасть ))
У місті галушці звели пам'ятник, у музеях цитують присвячені їй рядки класиків, а на честь неї проводять фестиваль влітку. Частування нею – обов’язковий елемент в будь-якої туристичної програми. Зо два десятиліття галушку просувають як гастрономічний бренд Полтави.
Полтавський краєзнавець Борис Тристанов каже, що популярність полтавських галушок зросла на тлі загального захоплення історією у 2000-х роках. За його словами, інтерес до цієї страви підсилився після зведення пам’ятника страві у Полтаві у 2006 році.
Галушки є загальноукраїнською стравою на теренах Наддніпрянської України. Етнологиня, докторка історичних наук та засновниця садиби-музею «Лялина світлиця» Олена Щербань каже, що поширеність галушок на території Лівобережжя пов’язана з тим, що українці здавна були землеробами. Наші предки вирощували хліб, тому в культурі харчування переважали страви з борошна. Робота у полі вимагала значних витрат енергії, а галушки, були швидкою, смачною, ситою їжею, якої хлібороби потребували після важкої праці. Попри те, що галушки готують у різних регіонах України, на Полтавщині ця страва історично укорінилась завдяки впливу літератури. Про це каже кандидатка економічних наук, доцентка катедри менеджменту Полтавського університету економіки і торгівлі, та організаторка міжнародного фестивалю «Полтавська галушка» Яніна Барибіна: «Полтавщина прославилась саме завдяки літературі, завдяки Івану Котляревському, Миколі Гоголю. Галушки згадуються у період Полтавської битви. Ми маємо згадки, коли війська куштували саме полтавську галушку. Чому так сталося? Тому що галушка була однією з найпростіших страв, але при цьому вона була достатньо ситною, а раціон пересічного українця не був надто багатим щодня».
"Поклали шальовки соснові, Кругом наставили мисок; І страву всякую, без мови, В голодний пхали все куток. Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали І брагу кухликом тягли; Та і горілочку хлистали, — Насилу із-за столу встали І спати послі всі лягли".
уривок з "Енеїди" І. Котляревського.
Про роль літератури у створенні гастрономічного образу Полтави говорить і старша наукова співробітниця Полтавського літературно-меморіального музею Івана Петровича Котляревського Валентина Скриль: «Іван Котляревський у своїй “Енеїді” неодноразово згадує галушки. Наприклад, що галушка була просто великим подарунком, у голодні роки. Ось він пише “без галушок як помирали, колись як був голодний год”, потім “п’ять казанів стояло юшки, а в чотирьох були галушки”. Він взагалі у своїй “Енеїді” згадує понад 160 назв українських страв. Це просто енциклопедія української кулінарії, української кухні. Не дивно, що наша Полтавщина, до Котляревського нахиляючись, символом міста зробила отаку просту страву, як галушка».
Галушки, фаршировані язиком та в’яленими томатами.
Ситуація з джерелами ускладнюється тим, що сьогодні галушка не є повсякденною стравою українців. Ґрунтуючись на рецептах господинь, зібраних під час досліджень, етнологиня дізналася, якою має бути правдива галушка.
Найперше, говорить Щербань, ми маємо зрозуміти, що сучасні галушки значно відрізняються від тих, які готували раніше. У давнину їх робили з гречаного, пшенично-житнього та житньо-пшеничного борошна. Борошно не було таким білим і такого дрібного помелу. Воно мололося жорнами на млинах, і тому було грубе та іншої консистенції. Відповідно галушки не були тими галушками, які ми сьогодні бачимо. Окрім того, що сучасні галушки готують переважно на основі білого борошна, сам рецепт тіста теж істотно змінився. Так, зі слів етнологині, раніше галушки варилися на основі кисляку (кефіру), соди, борошна, іноді з додаванням яйця.
Готували українці галушки так: замішували тісто, розгортали і різали його смужками, а потім відщипували шматочки і кидали в киплячу воду, молоко, бульйон. Галушки були щипані і рвані, другі просто нарізали ножем. Можна сказати, це були перші спроби приготування домашньої локшини.
Сьогодні галушки готують різними способами і з різних інгредієнтів (манка, картопля, сир), подають на стіл замість хліба до борщу, м'яса або просто з маслом, шкварками, фруктовим соусом, медом або сметаною.
Їдять галушки виключно гарячими - тільки так вони максимально смачні.
А ще галушкам присвятили пісню - слова написав Анатолій Лихошвай, музику – Василь Якубович.
"Був я, друзі, у Тюмені -Добрі ліплять там пельмені,Та немає краще страви,Як галушки у Полтаві.Приспів:Ой, галушечки-галушки, -Нема в світі краще юшки:І на салі, і в сметані,І пшеничні, і гречані, -Ось які!..Полтавські галушки.Заїжджав я до Кавказу –Там харчо – згориш відразу,Аж в очах зірки світились,Та галушечки все снились.Приспів.Хвалить брат мій щі "по-флотськи" -Вигляд в нього парубоцький;Я ж здоров'ячко теж маюІ йому своє співаю.Приспів.Любі друзі, приїжджайте,До Полтави завітайте;Будемо вас ми частуватиІ галушки подавати.Приспів."
Картопляні галушки із сиром
Галушки з гречаного борошна з цибулею і салом
Нудлі по-українськи – апетитні часникові галушки з м’ясом і картоплею.
Троха історії про Хуст, Карпатську Україну і низка історичних фото.
15 березня 1939 року у місті Хуст була проголошена незалежність Карпатської України
проголошення державної самостійності відбулося на першому засіданні Сойму Карпатської України. прийнята Соймом конституція Карпатської України визначила назву держави, державний устрій, державну мову, герб, прапор і гімн.
Що теє було Карпатська Україна?
Хоча Карпатська Україна існувала менше доби, невелике провінційне містечко вмить стало відомим на увесь світ та зуміло капіталізувати цю короткочасну славу у певний статус – Хуст і досі є об'єктом уваги істориків, публіцистів, журналістів чи й просто пересічних туристів.
Хуст колись володів високим статусом – поселення було коронним містом Угорського королівства. Але втратило своє стратегічне значення 1766 року — після влучення блискавки у порохову вежу Хустського замку.
Фортеця, що протягом століть була центром місцевого життя, перетворилась на руїни, а темп розвитку міста значно уповільнився.
Життя в Хусті дещо пожвавили регулярні ярмарки. А наприкінці ХІХ століття тут з'явилася залізниця.
Так розмірено містечко жило до кінця Першої світової війни.
У 1919 році, після Тріанону, Підкарпатська Русь увійшла до складу Чехословацької республіки.
В результаті поділу комітату Марамарош між Чехословаччиною та Румунією, адміністративним центром його чехословацької частини став саме Хуст. Завдяки цим подіям місто отримало новий імпульс для розвитку.
Будувались нові житлові та адміністративні будинки, медичні та освітні заклади, крамниці, казарми для військових, промислові підприємства та склади.
Місто отримало сучасні мережі водопостачання, каналізації та електромережі.
На початку 1920-их років Підкарпатська Русь була найвідсталішим регіоном Чехословаччини, і центральна влада республіки спрямовувала величезні ресурси на розвиток краю.
Старше покоління закарпатців у своїх споминах називає міжвоєнний період "золотою добою".
Втілювала містобудівну концепцію Хуста ціла плеяда блискучих чеських архітекторів – Їндржіх Фрейвальд, Ярослав Бом, Ярослав Фраґнер, Мілан Бабушка, кожен з яких спроектував одну або кілька будівель для міста.
За короткий проміжок часу Хуст перетворився на справжнє європейське містечко з модерною забудовою та сучасними комунікаціями.
Одна з фото колекцій міститься в архіві Українського наукового інституту Гарвардського університету (Harvard Ukrainian Research Institute).
Під час роботи в цьому архіві мені вдалося віднайти унікальну підбірку фотографій 1939 року, які висвітлюють історію Карпатської України.
Реконструкція. Колона озброєних січовиків. Квітень 1939 р. Словаччина
еконструкція. Січовик на бойовій позиції з легким кулеметом VZ-26/30. Квітень 1939 р. Словаччина
учасники реконструкції з кінокамерою
Члени Карпатської Січі в строю. Другий зліва Олександр Блестів («Гайдамака»). Лютий-перша половина березня 1939 р. Хуст
Закарпатські діти у школі села Богдан (1937 рік). Фото з журналу Life
Федір Коріятович - один із братів Коріятовичів, онуків литовського князя Гедиміна, які після вигнання ординців із Правобережної України у XIV сторіччі князювали на Поділлі. Після конфлікту з литовським князем Вітовтом Федір емігрує на Закарпаття, розбудовує замок у Мукачеві і, за легендою, приводить з собою 40 тисяч українців із Поділля. Ця листівка є українським пропагандистським матеріалом весни 1939 року, вважають на форумі reibert.info:
Видання Карпатської України "Нова Свобода". 4 грудня 1938 року
Лютий 1939 року. Агітаційна бригада Українського національного об'єднання
"Урядовий вісник" - офіційний орган Президії уряду Карпатської України.
Голодомор — це геноцид української нації, вчинений в 1932–1933 роках. Він скоєний керівництвом Радянського Союзу, щоб упокорити українців, остаточно ліквідувати український спротив режиму та спроби побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. Тоді з України вивезли весь урожай і худобу, не залишивши людям нічого. Ні крихти хліба. За даними Інституту національної пам’яті від штучного голоду померло від 4 з половиною до 7 мільйонів осіб. Тобто, у пік смертності у червні 1933 року в Україні помирали щодоби – 34 170 осіб, тобто щогодини – 1 420 осіб, щохвилини – 24 особи. Кожні 5 секунд — 2 людини. Щоб вижити, українці їли усе: жолуді, шишки, листя, кору і траву.
Упродовж кількох останніх місяців команда Ukraїner та Національного Музею Голодомору-геноциду досліджувала різні регіони України в пошуках свідків геноциду українського народу. Їх залишились одиниці, у 1932–1933 роках їм було по 6-12 років, але спогади тих часів закарбувались у їхній пам'яті на все життя. Бо такі події не забуваються. У роки тоталітаризму більшість свідків, що пережили Голодомор, змушені були мовчати про свій досвід. Ukraїner вирішили зібрати їхні свідчення з усієї України і таким чином зберегти. Пам'ятаймо.
Отличный комментарий!