Смерть з косою
»фэндомы Пісні України Моя Україна разная политота
Зірка проекту Голос країни, в'єтнамський співак з українським серцем Чан Куок Кхань презентував свою нову україномовну пісню
Ця композиція увійде до дебютного альбому виконавця.
«Це мій дебютний альбом. Я почав займатися музикою з нуля відтоді, коли почав жити в Україні. Тоді я дуже старався знайти себе в музиці. Хотів би наголосити, що в цьому альбомі є дуже багато різних "кольорів", тобто, це ті відчуття, ті емоції, які я відчуваю весь час перебування в Україні. У піснях альбому переплітається як щось бадьоре та веселе, так і щось сіре та трішечки сумне одночасно. Усе, як у житті дорослої людини», – прокоментував Чан.
Цікаво, що українську мову молодий хлопчина, студент хімічного факультету університету «Львівська політехніка» вивчив лише за вісім місяців!
Перша україномовна пісня Чана:
geek journal фэндомы український YouTube BadComedian Моя Україна разная политота
ЧОМУ BadComedian - це ШМАТОК ЛАЙНА?
Я надіюсь, що всі українці відпишуться від цього совкового підераса і його відео не будуть залітати в наші тренди.
фэндомы мифология вовкун вила Україна Дивовижна Україна Моя Україна разная политота
Увага: В українській міфології Перевертень є окремим поняттям, не плутайте з Вовкулакою. Перевертень (оборотень) — людина з подвійним існуванням: то живе як людина, то як звір. Чародій, вдарившись об сиру землю, политу дощем, теж легко стає вовком, птахом, конем, мурахою, а при потребі може перевтілити іншу людину в звіра чи птаха.
Вила, Вілія, Самовіла, Самодіва - Дух повітря, чарівна дівчина з розпущеним волоссям і крилами, одягнена у чарівне плаття: хто відніме у неї плаття, тому вона підкорялася.. Типологічно подібні з русалками. Ніжки у них козячі, кінські або ослячі. Вила закривають їх довгим білим одягом. До людей, особливо до чоловіків, відносяться доброзичливо, допомагають скривдженим і сиротам. Якщо розгнівати вил, вони можуть жорстоко покарати, навіть убити одним поглядом. Вила можуть лікувати, пророкувати смерть, але й самі вони не безсмертні. Вила могли літати як птахи, мешкали в горах, володіли колодязями і озерами, здібностями «замикати» води. Якщо відняти у них крила, вони втрачають здатність літати і стають простими жінками. Цим нерідко користувалися молоді чоловіки які відбирали у вил крила, а потім брали в дружини. Але такий шлюб ніколи не закінчувався вдало. Рано чи пізно вила хитрістю виманювала свої крила назад і відлітала. Діти, народжені в такому шлюбі, часто залишалися кинутими на батька. Але іноді вила-мати могла забрати дитину з собою. У слов'янській міфології вилами називалися міфічні істоти які жили у водоймах і які нібито могли пророкувати долю записуючи її на воді (звідси ідіома: "це ще вилами на воді писано").
На жаль, цей образ майже зник з нашої міфології.
Про вил збереглося дуже мало відомостей. В основному це всілякі повчання проти язичництва, деяка перекладна література.
Фактично, все що про них відомо "вміщається" в одній цитаті:
Слово якогось христолюбця і ревнителя по правій вірі (XI в.):
"Віруючих в вил яких числом тридев'ять сестер, як кажуть невігласи, і уявляють їх богинями, і так кладуть їм треби, і курей ріжуть."
До речі в свій час Леся Українка робила спробу воскресити образ Вілії в свідомості українців у своїй поемі "Віла-посестра"
Проте на сьогодні Вілії (Самовіли, Вили, Самодіви) переважно відносяться до міфології Південних слов'ян, де їх образ не тільки не зник, але й збагатився.
тарас шевченко портрет Євген Гребінка вірші Українське мистецтво фэндомы Моя Україна разная политота
Портрет Євгена Павловича Гребінки, 1837
Є. П. Гребінка (1812-1848) — відомий український письменник-байкар, товариш Шевченка. З його братом, Миколою, Шевченко вчився разом у рисувальних класах Петербурзької Академії мистецтв.
До 1914 р. портрет публікувався під назвою «Портрет невідомого». Нинішню його назву встановив акад. В. Щурат.
1939 року експонувався на Республіканській ювілейній шевченківській виставці в Києві; 1951 року — на виставці образотворчого мистецтва Української РСР на Москві.
Євген Гребінка — автор тексту відомого романсу "Очи чёрные". Вірш-оригінал називається "Чёрные очи", має 3 строфи, вперше опублікований 1843 року та був присвячений дочці сусіда-поміщика штабс-капітана у відставці Растенберга Марії Василівні, з якою влітку наступного року Гребінка повінчався. В романс вірш перетворили набагато пізніше, у 1884 році.