Смерть з косою

Віче пам'яті полеглим

Нині полягло багато славного й відчайдушного козацтва, яке заблокували не тільки в політиці, а й на всьому реакторі. Невідомо, чи буде в нього бажання повертатися на реактор і робити нові профілі (та й ті час од часу блокують), тому з'явилася думка, чи не знайти альтернативу, де можна зібратись нашим товариством без додаткових обмежень.

Українського іміджборду-соцмережі, на кшталт 9gag, reddit, imgur, pi**bu чи реактора немає. На мою думку, найдоступнішим варіянтом є знов facebook. Справа не в тому, аби перекочувати туди, а лише дати альтернативу й гарну можливість для полеглих душ спілкуватися зі світом живих. За внутрішньою сутністю це було б "Товариство укрореакторців".

Якщо ви "за", можна обмовити реалізацію: воскресити Сало; поряд із Салом/паралельно/замість нього зробити загальну (закриту чи відкриту) спільноту, до якої (як вирішиться) дублюватимуться дописи з українських розділів реактору чи робитимуться якісь свої дописи. Також це може стати місцем для контенту, який викладають на головну реактору й вимушені робити російською мовою, а в перспективі хтозна, може, дозріємо до створення свого сайту.

Будь ласка, ваші думки та пропозиції.

ГПіМР: Розділи 93-96

Вітаємо усіх зі святами!

А ось і наш подаруночок для усіх фанатів раціонального Гаррі -- свіженький український переклад ще чотирьох розділів чудового фанфіку Елізера Юдковьского "Гаррі Поттер та методи раціональності":

* Розділ 93
* Розділ 94
* Розділ 95
* Розділ 96

Ми -- група ентузіастів, хто у вільний час займається перекладом. Заходьте на наш сайт. Там же можна знайти інструкції для тих, хто хоче допомогти або приєднатись до перекладу. Оригінал книги англійською є тут.

Наша сторінка у ФБ. Будемо дуже вдячні, якщо ви натиснете вподобайки та поширете інформацію про книгу.

Чекайте наступний пост з новими розділами (або з іншими новинами проекту) тут, на реакторі під цими тегами. Наступна публікація запланована на 7 січня.

Укр.

Одна з традиційних страв української кухні-палюшки. На Львівщині їх називають палюшки, на Івано-Франківщіні - клюски, ще їх називають ледачими варениками або пальчики. Радехівчани під назвою "ліниві вареники" бачать пальчики з начинкою, частіше це сир. Палюшки ж готують без начинки, приправляють шкварками і смаженою цибулею.

Для приготування потрібно:

відварена картопля приблизно 1 кг.,

яйця 1-2.,

борошно 1-2 ст.,

крохмал 1-2 ст.л, сіль. 

Відварну картоплю потовкти і охолодити, після охолодження знову потовкти або пропустити через м'ясорубку до утворення однорідного м'якого пюре.

Одно из традиционных блюд украинской кухни-палюшки. На Львовщине их называют палюшки, в Ивано-Франківську - клюски, еще их называют ленивыми варениками или пальчики. Главным ингредиентом является толченый вареный картофель. Радехивчаны под названием "ленивые вареники" видят пальчики с начинкой, чаще это творог. Палюшки же готовят без начинки, приправляют шкварками и жареным луком.

Для приготовления потребуется:

отварной картофель примерно 1 кг.,

яйца 1-2.,

мука 1-2 ст.,

крахмал 1-2 ст.л, соль. 

Отварной картофель растолочь и охладить, после охлаждения снова растолочь или пропустить через мясорубку до образования однородного мягкого пюре.

Укр.

Рус.

Укр.

Замісити туге тісто, припотребі можна додати 1-2 ст.л. крохмалю, щоб тісто було достатньо тверде.

Рус.

Замесить тугое тесто, при необходимости можно добавить 1-2 ст.л. крахмала, чтобы тесто было достаточно жесткое.

Укр.

Сформувати пальчики і відразу варити в окропі.

Рус.

Укр.

В киплячу підсолену воду вкинути палюшки, довести до кипіння акуратно помішуючи. Як тільки закиплять вийняти на друшляк і обдати холодною водою.

Рус.

В кипящую подсоленную воду опустить палюшки, довести до кипения аккуратно помешивая. Как только закипят вынуть на дуршлаг и обдать холодной водой.

Укр.

Готові палюшки відкинути в миску і перемастити  смальцем, присипати шкварочками і можна нямати. Від себе додам що ми їх смакуємо зі сметаною або смаженими грибами.

Рус.

Готовые палюшки отбросить в миску и перемазать жиром, присыпать шкварками и можно няматы. От себя добавлю что мы их кушаем со сметаной або жареными грибами.

история Украины за 5 минут

Український павільйон на Всесвітній виставці в Чикаго, 1933

На площі, що зайняла 427 акрів землі вздовж озера Мічіган, розмістились павільйони різних країн. І посеред них— павільйон «Україна».

Попри протести СРСР, Україна, якої тоді не було на карті як окремої держави світу, отримала свій павільйон. Кошти зібрали спільнокоштом, висилали українці з цілого світу. Павільйон відвідали 1 800 000 людей.

Павільйон “Україна”, який яскраво вирізнявся серед інших павільйонів - був єдиний, який не спонсорував уряд (адже України не існувало). До слова, сусіди українців - поляки - тоді не змогли організувати свій павільйон через економічну кризу.
Для української діаспори цей період був ще важчим - крім Великої депресії, в Україні лютував Голодомор і діаспора намагалася всіма засобами допомогти своїм співвітчизникам.

Йшлося про шалену на той час суму – понад 20 тисяч доларів лише на будівництво, і це під час Великої Депресії, коли зарплатня людей не перевищувала кількадесят центів!

Для збору коштів українська громада Чикаґо поширила світом таке оголошення:
“Українці! Америки, Канади, Бразилії та інших заморських країв! Трапляється велика історична нагода помочи нашим братам в ріднім краю! Усі цивілізації світу проявляють себе. Український нарід мусить показати свою національну жит­тєздатність. Це він може осягнути тоді, коли візьме участь у Всесвітній виставці. Ми хоть без власної держави, але американці трактують нас як державницький народ. Це був би непростимий національний гріх перед Рідним Краєм і перед нашим грядущим поколінням, якби ми не долучилися до цієї події".

Люди висилали, хто скільки міг по долару і кільканадцять центів, але гроші зібрали.

Наперекір обставинам, в тому числі і протестам Москви, українці Чикаго зробили все можливе і неможливе, щоб використати виставку для представлення України та щоб нагадати цілому світові про існування українського народу, його історію та культуру.
Всесвітня виставка була чудовою нагодою для цього - український павільйон відвідали 1 800 000 людей. Вхід коштував п’ятдесят центів, але у вишиванці можна було зайти безкоштовно.

«Замало показати шаровари і малюнки на зразок "Козак коня напував". Зі всього світу приїдуть люди мистецтва, і для них павільйон мусить щось дати,» – каже редактор діаспорного часопису "Свобода" Лука Мишуга.

У павільйоні були зали, присвячені українській історії та культурі, відбувалися концерти, вечорниці, із неймовірним успіхом там виступили національний хор і танцювальні колективи. Також можна було відвідати персональну виставку скульптора Олександра Архипенка. Автора ідеї рухомих білбордів.

Під час Всесвітньої виставки в Чикаго також відбувся світовий конкурс краси накшталт сучасного конкурсу “Міс світу”, а перемогла на ньому українка – Марія Любас.

Історію про цей - без перебільшення - подвиг закордонних українці варто пам’ятати і поширювати. Особливо в наші часи.

Тим часом Дубілет опублікував ескізи великого герба, які розробила його команда

"Объявили победителя конкурса на лучший эскиз Большого герба Украины. Я вхожу в группу, которая заняла в этом конкурсе третье место. Второе место присуждено не было.

Над созданием нашего варианта работало 12 человек, включая Ивана Турецкого, одного из создателей тризуба. Иван — известный геральдист и художник из Львова.

Несколько моих комментариев.

Первое. Нужен ли Большой герб Украине вообще? Конечно, это не самый важный вопрос, но все же он прописан в Конституции… Если бы мы выбрали по-настоящему крутой, прогрессивный герб, мы бы заявили о себе на весь мир. Многие страны имеют и малый и большой герб (Латвия, кстати, имеет три). Украинские города также часто имеют два герба. И это ни сколько не должно умалять тризуб, который мы все так любим.

Второе. В гербе, который занял первое место, одним из щитодержателей является архангел. Лично я считаю, что в светской стране на государственной символике не должно быть религиозных символов.

Иван Турецкий нам рассказывал, как в свое время отбивался от пожеланий депутатов разместить на тризубе христианский крест. И, как мы знаем, отбился. Я считаю, что мы все должны быть ему за это благодарны.

Само собой, я, как участник конкурса, могу быть необъективен, но таково мое мнение.

И, наконец, несколько слов про несколько эскизов, которые подала наша группа.

Мы нашли, как мне кажется, очень оригинальный прием. В наших эскизах мы зашифровали в изображении код 0101010101000001, что в переводе с бинарного кода означает UA, то есть Украина. Это символизирует современность Украины, приверженность к цифровому развитию, ИТ-индустрию (во всех проектах на гербе представлена только аграрная индустрия).

Этот шифр не видно, если этого не знать. Но это был бы очень оригинальный ход, о котором написала бы вся мировая пресса.

Мне рассказали участники процесса, что, судя по всему, комиссия не поняла и не оценила эту идею. Жаль.

Также один из наших вариантов содержал девушку с книгой и веткой оливы. Книга символизирует знания, олива — мир. И, в целом, этот образ дополнял бы козака с ружьем (который, напомню, является обязательным элементом по Конституции).

Наша группа сделала все варианты в достаточно лаконичном стиле. Мы специально увеличили размер тризуба и ничего не размещали над ним, чтобы герб не выглядел, как сервант бабушки, а имел акцент именно на малом гербе.

Кроме того, одним из вариантов нашей группы был герб, выполненный в очень современном стиле, с серьезным отступлением от канонов геральдики. Он смотрится круто, современно, и, кстати, соответствовал условиям конкурса. Хотя мы, конечно, не сомневались, что комиссия его забракуют.

И в конце я хотел бы поблагодарить всех, кто принял участие в нашем марафоне по созданию наших эскизов: Иван Турецкий, Лукьян Турецкий, Игорь Глоба, Иван Сварник, а также ребят из Банды во главе с Егором Петровым: Алексей Дивисенко, Виктория Басюк, Дмитрий Басов, Ирина Пикалова, Сергей Доброрез, Максим Боритко, Евгений Величев."

Джерело: https://www.facebook.com/dubilet/posts/10159090586213552