Тікай з городу

Пам'ятник чабану

Пам'ятник чабану — пам'ятник, що встановлений 1 грудня 2016 року у Тарутинському районі Одеської області. Робота виконана скульптором із Вінницької області Іваном Короленко. 17 листопада 2017 року пам'ятник зареєстрували у Книзі рекордів Гіннеса, як «Найвища статуя чабана». До Національного Реєстру Рекордів України він був внесений у грудні 2016 року.

Заявку на рекорд подали батько і син Паларієви, що є власниками етнографічного комплексу «Фрумушика-Нова», по сусідству з яким розташована найбільша вівчарська ферма Європи. Саме у них з'явилася ідея появи цього пам'ятника. Впродовж приблизно року вони надавали докази рекорду: технічну документацію, покази свідків, відеозаписи, тощо.

Для виготовлення скульптури знадобилося 152 м3 лабрадориту, вагою 412 т, загальна вага конструкції — 1080 т. Висота статуї чабана, вдягненого у бурку, папаху і з пастушою ґирлиґою в руках, становить 16,43 метра (з постаментом — 17,93 м).

Невелике мальовниче село під назвою Мезин розкинулося на високому березі Десни. Воно не було б нічим примітним, якби українські вчені не виявили тут велику стоянку епохи палеоліту. Археологічні знахідки поповнили численні музеї по всьому світу, а на місці розкопок утворився музей. Крім того, село Мезин є центром однойменного національного парку, створеного для охорони тутешніх деснянських висот, покритих лісом і прозваних "Мезинською Швейцарією".

Відоме з XVI ст., проте люди тут жили з найдавніших часів. У 1908 р український вчений Ф. Вовк виявив велику стоянку первісних людей епохи пізнього палеоліту. Археолологічні знахідки Мізинської стоянки поповнили багато музеїв країни. У 1965 р. на місці розкопок створений музей, в якому представлено багато знахідок.

ChatGPT тепер працює в Україні

Україну виключили зі списку країн, де заблоковано ChatGPT. 

Програма не працюватиме лише на тимчасово окупованих територіях. 

OST "Ваш Василь" (2019)

"Не дожив" - саундтрек до документальної стрічки "Ваш Василь" (2019), фільму Олександра Авшарова і Світлани Рудюк, що розповідає про життя і боротьбу поета-шестидесятника Василя Стуса. В пісні використані слова з його вірша "Ще й до жнив не дожив".В відеоряді присутні кадри з фільмів "Ваш Василь", "Просвітлої дороги свічка чорна" та "Тіні забутих предків".

Трейлер до самої документальної стрічки "Ваш Василь" (2019)

Живописець Дмитро Артим

Артим Дмитро Іванович народився 01 січня 1963р. у селі Попелів, Івано–Франківської області. Освіта: Одеське державне художнє училище ім. М.Б.Грекова у 1983р., художньо – педагогічне відділення, за фахом – викладач малювання та креслення. Педагоги з фаху – Ю.А.Коваленко, Л.Кірічек. Творчу діяльність розпочав з 1985р., а виставкову з 2000р. Член МООНСХУ з 2003 року. Працює в різних жанрах станкового олійного живопису – тематична картина, портрет, але головну увагу віддає пейзажному живопису.

Водоспад у Маліївцях, Хмельниччина

Водоспад знаходиться у ландшафтному парку невеликого поселення Маліївці, яке розташоване на лівому березі річки Ушка, в 7 кілометрах від траси Чернівці – Житомир. Траса прямує до найближчого містечка Дунаївці, до якого можна дістатися, до прикладу, з Кам’янця-Подільського рейсовим автобусом.

Чортків, Тернопільська область

Первое письменное упоминание о Черткове - 1427 как о с. Чартковице Теребовлянского уезда, собственность Я. Прадонтича, сына Прадонты Копиценського (Копичинського). 

Исследователи связывают название города со злым Чернобогом, по другим преданиям название происходит от первого поселенца К. Черного или от Чертовой долины, которая была известна до возникновения поселения. Также существует еще одна гипотеза о происхождении названия местности от фамилии поляка Чартковского - магната, которому принадлежали данные земли. Но в основе последней версии лежит анахронизм: Чартковского получил Чартковице (Чертков) через столетие после первого упоминания об этом городе

Чертков - город в Тернопольской области с населением около 30 тыс. чел. Небольшое и уютное, оно производит приятное впечатление на туристов. Интересное прежде всего старым полуразрушенным замком, неоготическом костелом Св. Станислава, Покровской церковью, ратушей и деревянными храмами.

А главное - «чертову» название с лихвой компенсирует огромное количество храмов различных конфессий в городе. Только имеющих возраст более 100 лет, в Черткове - 8. А еще несколько возведенных уже во времена независимости. Но и этого чертковцам оказывается мало: церкви в городе продолжают строить.

Костел Матери Божьей, святого Розария и святого Станислава (именно такое полное название имеет храм) впервые возведено в 1610 году для кляштора (монастыря) доминиканцев. Костел и сегодня выглядит как оборонительный, а в давние времена еще и был окружен высокими оборонительными стенами с башнями, остатки которых до сих пор сохранились с тыльной стороны храма. Так же во время многочисленных нападений татар за храмовыми стенами скрывалось местное население. Первые лица Польши неоднократно посещали монастырь. В 1663 году Чертков посетил, приняв участие в Литургии в костеле, король Ян Казимир, следовавшего походом на Смоленск. А в 1683 году в монастырском костеле побывал следующий польский король - Ян III Собеский.

В конце XIX века костел уже не вмещал всех прихожан, число которых постоянно росло. Возникла потребность в новом, более просторном храме.  Часть стен старого костела частично разобрали, а на его месте стараниями Яна Саса-Зубжинського, польского архитектора, профессора Краковского университета, в начале ХХ века появился новый величественный храм в стиле Надвислянского готики, украшали скульптуры святых, изготовленных мастерами Чеславом Столбом и Диаманте Станкевичем. Перестройка длилась долгих десять лет и закончилась почти перед началом Первой мировой войны. И радость местных католиков была недолгой: в 1914 году российские войска сняли и вывезли колокола. Остался только один, самый большой, который оккупанты не смогли снять. Но и его через 3 года вывезли немцы, разбив на части и сняв. За два года колокола вернулись на свое место. Советская власть оказалась более жестокой: в 1941 году перед наступлением немцев костел и монастырь подожгли, а почти всех отцов и монахов-доминиканцев замучили на окраине Черткова. До 1946 года костел еще некоторое время принадлежал римо-католикам. В 1947 году его передали православным, а в 1959 году превратили в склад горторга. В конце 80-х годов храм все же вернули доминиканцам. Тут есть орган.

бывший Окружной суд начала ХХ века.

Деревянная Вознесенская церковь - один из самых совершенных творений подольской школы народной архитектуры. Храм возведен в тогдашнем пригороде Черткова, Нижний Выгнанке, в 1717 году (по другим данным - в 1738), хотя церковь, разрушенная турками и татарами, стояла здесь еще с 1630 года. Сразу же поражает его сложный силуэт с тремя высокими верхами и удлиненным притвором. Центральный купол с двумя уступами доминирует над другими двумя, имеющих по одному залу, а совершенства достопримечательности предоставляет навес на фигурных кронштейнах, которое служило прихожанам для защиты от непогоды. Не менее интересна и деревянная колокольня, отстроена в 90-е годы прошлого века, и уютный, почти домашний интерьер храма. 

Считается, что первая синагога в Черткове построена в 1682-1686 годах во времена польского короля Яна Собеского, который благосклонно относился к евреям. Старинную колокольню и сегодня можно увидеть в центре города, недалеко от новой ратуши, по адресу ул. Гоголя, 2. Но в одноэтажном здании с толстыми стенами синагоги уже давно нет... Известно, что в 1754 году еврейская община начала строительство еще одной синагоги, деньги на которую дал раввин Майер Кац. Возможно, что речь идет об этой же старой колокольне - Большую синагогу, а датировка ее в реестре местных достопримечательностей 80-ми годами XVII века ошибочно.

В 1860 году Ружинский цадик Давид Моше Фридман основал в Черткове хасидский центр. В начале ХХ века евреи составляли треть населения города, поэтому появилась необходимость в строительстве новой синагоги. Построена по проекту венского архитектора Ганса Гельдкремера в течение 1905-1909 годов, она получена название «Новой синагоги». Построенная в романтическом стиле с использованием мавританских мотивов, образница походила скорее на фешенебельный дворец, чем на дом молитвы. Роскошности ей предоставило отделка резьбой, выполненное итальянскими мастерами. Главный фасад здания состоит из центрального ризалита, который скрывает под собой покрытый четырехскатной крышей объем здания, одноэтажных флигелей и размещенных по краям двухэтажных граненых башен.

Костел бывшего монастыря кармелитов. К сожалению, информации о монастыре осталось очень мало. Известно, что монастырь кармелитов босых в Черткове основан в 1635 году (по другим данным - в 1697) по инициативе графа Станислава Потоцкого. Костел, который мы видим сегодня, возвели во второй половине XIX века.

Храм окружен двухэтажным, квадратным корпусом келий, который имеет просторный внутренний двор. Сегодня в бывшем костеле действует церковь Непорочного Зачатия Девы Марии, а в бывшем корпусе келий расположены дом для детей и престарелых «Каритас» и Высшая дьяковской-катехизическая академия.

Замок в Черткове построен в XVI веке по инициативе первого владельца этих земель Ежи Чартковского (Jerze Czortkowski), на левом берегу реки Серет. Сначала укрепление было деревянным и служило для защиты от нападений татар и валахов. После уничтожения его татарами, Станислав Гольский (Stanislaw Golski) в 1610 году, на этом месте заложил и каменный замок.

Замок в плане пятисторонний, на углах возвышались угловые башни. До перестройки, замок по периметру, был застроен жилыми и хозяйственными помещениями, а внешние стены строений были оборонной стеной крепости. От них остались только подвалы. Две башни выступали за линию стен. Юго-западная пятиконечная, имеет два яруса и большие подвалы. Северо-западная - четырехугольная, имеет один ярус с подвалом. Перекрытия башен не сохранились. После перестройки дворец занял западную часть замка. Прямоугольный в плане, обоими торцами примыкал к угловым башням замка, которые фактически стали его продолжением. Ренессансный по стилю замок имел со двора два этажа, которые украшали изысканные аркадные галереи.

По внешнему фасаду дворца, между башнями, была обустроена терраса, в нижней части которой находятся большие подвалы. Терраса выходила наружу красивой аркадной композицией. Южная четырехгранная башня сохранилась на уровне первого яруса.

Станислав Гольский (н / в-1612) женился второй раз на Анне Потоцкой (Anna Potocka 1593-1623) герба Пилява (Pilawa), и в 1612 году умер. С 1672 году город и округа захватили турки и находились здесь до 1683 года. Замок стал резиденцией субпаши.

С середины XVII века замок перешел в собственность Потоцких, которые достроили и укрепили крепость. Замок находился в собственности Потоцких до конца XVII века. Следующим владельцем замка стал Гиероним Садовский (Hieronim Sadowski). В конце XIX века Гиероним Садовский передал свои права на владение замком польском женскому монастырю сестер-кармелиток. В дальнейшем в замке были склады. А в коммунистические времена нефтебаза.

Археологические находки

В Черткове обнаружены археологические памятники среднего палеолита, трипольской культуры, поселения древних славян. Трипольский поселения близ города обнаружено в 1920-х годах.

В Черткове насчитывается 3 памятника археологии:

- Стоянка Чертков І - средний палеолит (150-40 тыс. лет назад) - в урочище Карьер.

- Поселение Чертков ІІ - пражская культура - в центральной части города, ул. Рынок, на территории РайПО, правый берег р. Серет

- Поселение Чертков ІІІ - трипольская культура;культура Ноа - на северозападной окраине города, ул. Ольховая I - II надпойменные террасы безымянного ручья.

Город расположен на территории надднестровского (опильского) говора. В «Надднестрянский региональный словарь» внесены следующие слова и фразеологизмы, применяемые в Черткове:

Босакы - босоножки

бурты - суконная обувь

Жидык - птица, которая перед дождем кричит

закопьянкы - вид сапог

карниши - карнизы

кобрак - теплая безрукавка

марок - прибор для проведения грядок на поле

нанашка - крестная мама

палюшкы - клецки из тертого картофеля и муки

райтыкы - брюки-галифе

сволок - брус, поддерживающий потолок

тырба - суп из кукурузной муки

шмир - мазут

Ябчанка, ябченка - суп из яблок

ягодянка - суп из ягод. 

В этом году в июле остановлено строительство мемориального памятника, посвященного 100-летию Чертковского офензиви, из-за выявления факта надругательства над захоронениями. Территория кладбища, на котором вырыли котлован для строительства мемориального памятника воинам Украинской Галицкой армии, оказалась местом захоронения. 

Вырытую землю вместе с человеческими останками строители, как утверждают, вывезли в мусор. Сейчас полицейские устанавливают это место, чтобы была возможность осуществить перезахоронение. На территории, где вырыт котлован, при осмотре тоже обнаружены останки человеческих костей. 

Полиция отреагировала на обращение общественных активистов, у которых были подозрения, что именно в этом месте находится Военное кладбище, где похоронены Украинские Стрельцы, погибшие в 1919-1920-х годах. О том, что перед началом строительных работ необходимо провести исследования, неоднократно подчеркивала ОО "Альтернатива-Чертков". 

Гривня

Слово “гривна” має корінь із санскритським griiv’aa – “потилиця”. На думку істориків, назва “гривня” походить від прикраси із золота чи срібла у вигляді обруча, який носили на шиї (на “загривку”).

Гривня, що складалася з певної кількості монет, називалася гривнею кун (грошово-рахункова одиниця). Гривня срібла (вагова) і гривня кун (лічильна) стали на Русі платіжно-грошовими термінами.

Перші згадки про гривню з’явилися вже в XI столітті. Ця грошова одиниця використовувалася в Київській Русі. Історик Іван Кондрат’єв ще в 1893 році писав: “Гривня була відома з самого заснування Русі і мала трояке значення: як знак відмінності, як відома вага і як монета”.

В XX столітті гривня вводилася в обіг двічі. Перший раз в 1918 році, а вже потім в 1996-му. Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, яка поділялася на 100 “шагів” і дорівнювала 1/2 рубля.

Протягом 1918 року в Берліні видрукувано грошові знаки номіналом 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. Ескіз першої купюри, прикрашеної простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних – Георгій Нарбут. В ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої – зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої – свою улюблену алегорію “Молода Україна” у вигляді осяяної дівочої голівки у вінку.

Уже в 1990-х перша серія банкнот номіналами 1, 2, 5, 10 і 20 гривень була виготовлена ​​в 1992 році канадською компанією Canadian Bank Note Company. Український дисидент Левко Лук’яненко якраз був призначений послом в Канаді і попросив канадську діаспору допомогти Україні обзавестися власною валютою.

Нинішні копійки відповідно до давніх традицій Русі споконвічно мали називатися “шаги”, але Верховна рада вирішила назвати українські монети “копійками”, щоб населенню було звичніше.

Символ гривні був введений в 2004 році з ініціативи тодішнього глави НБУ Сергія Тігіпка. Знак являє собою варіант прописної кириличної букви Г з двома горизонтальними рисами, що символізують стабільність, як і в знаках інших валют, наприклад, долар чи євро. Офіційне скорочення валюти – “грн”.

Символ гривні практично ідентичний символу давньоримської грошової одиниці – дімідіа (половини) секстули. Різниця лише в кількості горизонтальних рисочок: у знака гривні їх дві, у давньоримської одиниці ваги – одна.

Ще коли главою НБУ був Сергій Тігіпко, планувалось випустити масовим тиражем не лише монет номіналом в одну гривню, а й двогривневих, а також п’ятигривневих монет. Він стверджував, що хоч у виготовленні монети і дорожче банкнот, зате служать набагато довше. Проте до випуску монет номіналом дві гривні, п’ять гривень та навіть десять гривень, справа дійшла лише в 2018 році.

Дрібні купюри номіналом 1, 2, і 5 гривень служать всього 6-8 місяців, оскільки часто переходять з рук в руки, псуються, і їх НБУ міняє на нові. Більші – номіналом 10, 20, 50, і 100 гривень – в обігу перебувають до 3-х років, а 200 і 500 гривневі купюри – від 5 років і більш.

У зв’язку з фізичним зносом банкнот Нацбанк щорічно вилучає з обігу близько 640 млн. банкнот всіх номіналів, переважну більшість з яких складають банкноти невеликих номіналів – 1, 2, 5, 10 або 20 гривень.

У 2008 році комісія з естетики Міжнародного фінансового банку визнала українську гривню однією з п’яти найкрасивіших валют світу. Крім неї, в компанії призерів виявилися австралійський і американський долари, євро і болгарський лев. До сьогоднішнього дня на банкнотній фабриці Нацбанку виготовлено кілька мільярдів купюр, а точна кількість виготовлених банкнот – державна таємниця.

Також багато зроблених пам'ятних монет. Пам'ятні монети 2019 року:

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

У Бразилії вийшов фентезі серіал заснований на слов'янській міфології

Хоррор "Бездушні" з репертуаром українських народних пісень як заклинань, зі святом Івана Купала і звичайно ж традиційним українським борщем у вигляді миски крові.

Трейлер серіалу «Бездушні»

Сюжетна лінія починається зі зникнення молодої Галини в 1988 році, якраз під час святкування Івана Купала, після чого свято виключили з міського календаря. Однак через тридцять років події повторюються.

На даний момент знятий перший сезон серіалу.