Результаты поиска по запросу «
Українська солдатка
»
фэндомы Українське мистецтво Викрадена принцеса Руслан і Людмила Моя Україна разная политота
У мережу виклали перший трейлер вітчизняного анімаційного фільму "Викрадена принцеса: Руслан і Людмила".
Анімаційний фільм розповідає історію мандрівного артиста Руслана, який мріє стати лицарем. Хлопець закохується в прекрасну Мілу, навіть не підозрюючи, що вона дочка київського князя.
фэндомы одеса Одесса Украина стрит-арт Українське мистецтво Моя Україна разная политота
На углу улиц Утёсова, Успенской и Дегтярной появился этот стритарт. Ещё пару дней назад там была ничем не примечательная обычная стенка.
Ukraïner український YouTube фэндомы Моя Україна разная политота
У цьому відеоблозі ви познайомитеся з Павлом, який працює продавцем у своєму магазині, а в дворі має вириту копанку, у якій облаштував справжнісінький історичний музей. Познайомитеся з ентузіастами музичної школи в Асканії-Новій, про сам заповідник незабаром буде великий окремий матеріал. Ну а на останок – відпочинок в селі Стрілкове за кілька кілометрів від кордону з окупованим Кримом, про яке теж буде окрема історія.
фэндомы український YouTube Аніме Моя Україна разная политота
Аніме вбиває!!!
З каналу Ігоря Фентона, що робить кумедні сценки, ділиться власними думками та декілька разів на рік викладає огляди на забуті всіма аніме-серіяли.
фэндомы Микола Садовський Українське мистецтво Моя Україна разная политота
Цей день в історії
7 лютого 1933 року в Києві в 76 років помер Микола Садовський (Тобілевич), актор, режисер, корифей українського побутового театру.
Микола Садовський у кінці 1880-х, коли церква не дозволила Марії Заньковецькій повінчатися з ним
Народився 13 грудня 1856-го в селі Кам’яно-Костувате Херсонської губернії (тепер – Миколаївська область). Брат Івана Карпенка-Карого, Панаса Саксаганського й Марії Садовської-Барілотті.
Навчався в Єлисаветградському реальному училищі. Доброволець російсько-турецької війни 1877-1878 років, відзначений Георгіївським хрестом – у рукопашному бою на Шипці під зливою куль врятував прапор полку.
Після повернення на батьківщину зайнявся сімейним захопленням – театром. У 1888-му організував власну трупу. У 1905 р. на запрошення з Галичини Садовський очолював театр «Руської Бесіди» у Львові, чим (разом із М. Заньковецькою) сприяв значному піднесенню театральної культури на Західноукраїнських землях.
В 1906-му заснував перший український стаціонарний театр, який розпочав свою роботу 1906 року в Полтаві, а потім діяв аж до 1919 в Києві.
Афіша Театру Городського Народного Дому “Бранка Роксоляна”, надрукована в газеті “Рада” № 58. 10 (23) березня 1912 року
Був щедро наділений акторськими даними: вмінням перевтілюватися, пристрасним темпераментом, стрункою поставою, виразним обличчям, багатою мімікою, пластичністю тіла. Прекрасно виконував народні пісні, оригінально – народні танці. Вершиною його акторської майстерності стали героїко-драматичні образи Назара Стодолі, Богдана Хмельницького, Сави Чалого, Тараса Бульби.
Головний уповноважений у справах народних театрів в уряді УНР. Головний розпорядник урочистостей на Софійському майдані в Києві під час проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919-го. 1920 року в Галичині, з 1921 — очолював театр «Просвіти» в Ужгороді.
Театральна трупа Руського театру, м. Ужгород
Програма святкування сорокарічного ювілею М. К. Садовського. м. Ужгород. 19 грудня 1921 р.
Сцена зі спектаклю Руського театру, м. Ужгород
У 1923-му еміґрував до Праги, але за три роки повернувся в Україну на запрошення уряду УСРР. Не маючи можливості створити власну трупу, виступав у різних театрах, знявся у головній ролі в фільмі «Вітер з порогів» (1929), де зіграв старого лоцмана і, попри поважний вік, без дублера пірнав у Дніпро.
Помер у Києві, похований на Байковому кладовищі.
Джерела:
«Український інститут національної пам'яті»;
зображення «Історична правда».
