Хмельницька область

Живопис на сушеній камбалі

Количество больных пневмонией в инфекционной больнице Николаева с начала 2020 года в 18 раз больше, чем год назад

Светлана Федорова сообщила, что в январе - марте 2018 года в больнице с пневмонией было 2 пациента. За аналогичный период 2019 года в инфекционной больнице было 3 таких больных. 
За первый квартал 2020 года, январь - март, в Николаевской областной инфекционной больнице, с диагнозом пневмония было 56 пациентов.
Светлана Федорова также сообщила, что если в 2018 и 2019 году летальных случаев пневмонии в ее больнице не было, а в этом году зафиксировано уже 2 смертельных случая.
При этом, Николаевская область на сегодня остается единственной в Украине, где официально не зарегистрировано ни одного случая коронавирусного заболевания.

Руины Кудринецкого замка в Тернопольской области

Якщо ви подорожуєте десь в районі Кам'янця та Чернівців, не полінуйтеся і заїдьте в село Кудринці Тернопільської області Борщівського району. Колишнє містечко, а зараз село, розташоване на правому березі річки Збруч. Головна визначна пам'ятка Кудринців - руїни старовинного замку. Замок стоїть на високій горі над річкою, яку місцеві називають «Стрілкою». Побудован на початку XVII ст. польськими шляхтичами Гербуртами. Через те, що Збруч довгі роки був кордоном між різними державами, то будівництво замку саме в цьому місці було цілком виправданим. У 1648 р козацькі загони Максима Кривоноса захопили кудринецький замок. Пізніше декілька разів його захоплювали й перебудовували турки у1672 та 1694 роках.

Фото Анатолія Михайленка

Український плакат 1917 року

  Тож що ми знаємо про Мазепу? Так, він син білоцерківського городового отамана, народився у селі Мазепинці і одержав відмінну, передову на той час освіту, він герой багатьох літературних творів, (романтичний образ бунтівника привабив Байрона, Пушкіна, Гюго…), про українського гетьмана знято кілька кінострічок. Дехто, можливо, чув про меценатську діяльність Мазепи, та більшість українців чомусь схильні вважати, що гетьман «розтринькував» кошти  державної скарбниці, незважаючи на те, що кошти Івана Мазепи підтримували українську освіту (будівництво шкіл, Києво – Могилянської академії) та культуру (будівництво соборів). Є, правда, і ті злощасні 10 000, які Мазепа передав Голіцину, та росіянин у будь – якому разі їх би отримав – як не від Мазепи, то від іншого претендента на гетьманську булаву.

  Український гетьман намагався догодити Петру I, щоб потім користуватися з того, і тому підписав дуже тяжкі для України Коломацькі статті, які передбачали русифікування українського народу через шлюби з росіянами. Потрібно визнати, що допомога Мазепи була неоціненною для російського імператора, адже Петро I 1695 року не зміг узяти Азов, і тільки наступного року, з допомоги трьох козацьких полків імператорові це вдалося. Мазепа отримав «Андрія», і кілька інших орденів, і здавалося, був цілком щасливий.

  1701 року Петро I відмінив універсал про нові торгівельні шляхи з Європою. Імператор хотів, щоб українці торгували через Архангельськ, адже економічна незалежність України означає і політичну незалежність… Тож економіку України потрібно було обмежувати. До Іван Мазепа, з життєвим досвідом прийшло і розуміння наслідків такої політики, і український гетьман почав шукати нових союзників. Таким союзником став шведський король Карл XII, і Мазепа почав вести таємні переговори зі шведами.

  В цей час козацькі старшини почали тиснути на Мазепу: «Як ми за душу Хмельницького молимось, так ми тебе будемо проклинати». Гетьман «відкрив карти», а Кочубей швиденько написав «кляузу» Петру I. Та Російський цар справді довіряв Мазепі, тож не повірив ні Кочубею, ні Іскрі.

 Та коли (за відсутності у фортеці Мазепи) Меньшиков поїхав в Україну ліквідувати гетьманство, полковник Ніс його впустив, і Меньшиков написав цареві довгого листа з доносом: «Мазепа сие учинил не ради одной своей особы, а ради всей Украины». Тоді Меньшиков і Петро I зруйнували Батурин, запорожці підтримали універсал Мазепи, але Європа не підтримала його. Мазепа помер на чужині, під патронатом Турецького султана, який поклявся на Корані, що не видасть Мазепу.

  Тож Мазепа не зрадив свій народ, він зрадив царя, і ми можемо критикувати хіба що помилки його політики, які він визнав і намагався виправити.

З Днем державного прапора України, друзі! Будьмо гідними свого синьо-жовтого стяга!  Вiн там - де ми !

Випускниця та викладачка вінницького педуніверситету ініціювала створення найбільшого в Україні віртуального хору, в якому взяла участь понад сотня людей.

Як розповіла Veжі засновниця мистецького проєкту «Віртуальний хор в Україні», вінничанка Олена Слободиська, до хору долучилися 111 співаків та співачок з близько п’ятнадцяти областей України. Деякі виконавці під час запису пісні – “Не стій, вербо, над водою” – перебували в Польщі, Англії, Італії та Росії.

Олена каже, що одна з ідей хору – створити український продукт та об’єднати тих людей, які в реальності, швидше за все, ніколи б не стали членами одного колективу.

Зведення пісні відбувалося так – усі виконавці окремо записували свій спів вдома, відсилали відео Олені, а її друзі зводили звук та монтували відео для повноцінного продукту. Каже, що проєкт створювався на ентузіазмі, без фінансової підтримки.

про вічне

Кладбище интересно своими надгробиями-мацевами. Интересны надгробия тем, что сделаны из кривовато, плохо обтесанных, плоских каменных глыб. Это какой-то песчаник, или что-то подобное, с вырезанными идиш надписями. Подобные мацевы распространены на юге Винницкой области - нетесаные, плоские песчаники глыбы. Правда, в Бершади их уже осталось немного. А еще здесь единственная в Украине глинобитная синагога.

Эпитафия, скопирована в конце XIX века с надгробия на Бершадском еврейском кладбище, говорит: "Это место захоронения убитых бандитами в освящения Имени. И они были призваны к Всевышнему в двадцать второй день месяца Сиван 1648". Вероятно, в данном тексте речь идет о разгроме козаками Бершади, которые, придя в город, убили большинство евреев. В начале XX века в городе появилось новое еврейское кладбище, которое действует и сегодня.

Глинобитная синагога, которая, по разным данным, построена в конце XVIІI или в начале XIX века, является уникальным памятником не только в Украине, но и, возможно, во всем мире. 

 Глинобитная, потому возведена из дерева, глины и соломы. Имеет выход на две стороны. Редкостью является и сохраненное внутреннее убранство - кроме Бершади, из украинских синагог таким может похвастаться лишь Хуст. В синагоге хранятся свитки Торы, израильский и украинский флаги, неопознанные фотопортреты евреев, собранные на кладбищах.

До Второй мировой в синагоге была пекарня. В 1947 году сооружение вернулось в собственность еврейской общины. Здесь активно молились до последней мощной волны миграции, а в 1991 году ключи от здания отдали господину Выгоднеру. Это уже не синагога в классическом понимании сюда могут приходить представители разных конфессий.

Джерела: https://zruchno.travel/ObjectEntity/ObjectEntity?idCrm=26c23e9d-b6d7-3e17-2307-5925af5e4665&lang=ua