Хто не чув, той побачить

Женя і Катя – "Літаки" (Одна з найкращих пісень 2017 року)

Сингл «Літаки» став першим студійним доробком вінницького гурту Женя і Катя з часу виходу їхнього міні-альбому «Втомлене Місто», який побачив світ наприкінці травня 2016 року.

С Днюхой наш Головнокомандувач!

У підручнику з української мови за 10-й клас знайшли посилання на порносайт

У підручнику з української мови для 10 класу авторства мовознавця Олександра Авраменка знайшли посилання на порносайт. Підозрюють, що це робота хакерів – про цей інцидент вже розповіли кіберполіції.

Як пише hromadske, про посилання на сайт з порно у підручнику розповів користувач toxacheep у TikTok.

Так, у підручнику «Українська мова (рівень стандарту)» для 10 класу закладів загальної середньої освіти авторства Олександра Авраменка некоректне посилання можна знайти на 189 сторінці під текстом про шкільну форму.

Некоректне посилання можна побачити як у друкованому, так і в електронному варіанті підручника.

За словами помічниці Олександра Авраменка, редактори підручника хотіли залишити посилання на адміністрацію міста Новомиргород Кіровоградської області, але, схоже, помилилися на літеру.

Однак, у будь-якому випадку, воно було б некоректним, адже посилання на чинний сайт міської адміністрації: rada-novomirgorod.gov.ua.

Наразі сам автор підручника вже знає про помилку у книжці та звернувся до правоохоронців.

«Як нам сказали, це робота хакерів. Ми вже отримували дзвінки стосовно цього посилання і відреагували на це. Ми поскаржилися до кіберполіції», – розповіла помічниця мовознавця Оксана Авраменко, пише «ТСН».

Таким чином, той старий домен міг придбати будь-хто і розміщувати на ньому будь-яку інформацію, зокрема й порнографічний контент. Це ж пізніше підтвердив і сам автор, Олександр Авраменко, вказавши, що посилання мало вести на сайт Новомиргородського району Кіровоградської області.

Просто думка, і бажання дізнатися думку інших

Інтерес підігрівало відразу дві речі: З однієї сторони фільм цікавив, як історичне полотно, хоча я думаю ніхто, окрім наших прокатчиків, не позиціонував його саме як чисто історичний фільм. З іншої сторони - це фільм знятий не Україною, але про Україну.

Скажу відразу - фільм сподобався, дуже сильно сподобався. Напевне навіть настільки сильно - що увійшов в перелік самих улюблених фільмів. Хороший художній драматичний фільм, з історичним підтекстом. Хороші історія і сюжет, хороша операторська робота, хороша режисура, хороша акторська гра, звук та спецефекти. І скільки я читав відгуки в інтернеті, і чув від багатьох знайомих які також не пожаліли 50 гривень на білет - фільм сподобався більшості. Або навіть якщо і не сподобався, то явного негативу не викликав. 

Але наші критики зовсім іншої думки. Причому, це нищівна критика, яка інколи прямо таки котиться до того, щоб не пускати "Гіркі Жнива" на великі екрани. І в цьому виникає питання - як же так?

Я досить тісно працюю з кінотеатрами нашого регіону, і особисто від адміністрації чув про проблему з відвідуванями сеансів. Фільм просто не популярний. І на це повпливала думка критиків. 

Відразу скажу, що Західні критики також були розчаровані стрічкою, а точніше деякими аспектами, але їхня критика в більшій мірі відноситься до не досить продуманої рекламної кампанії, дещо незграбної звукової чи операторської роботи над фільмом. 
Узагальнити можна так: фільм начебто і хороший, але очікувалося більшого професіоналізму від авторів. Добре, на четвірочку, але можна та треба краще. 

А що ж наші критики. А от тут і бардак, вибачте мене. Таке відчуття ніби Україна давно має якщо вже не свій Голлівуд, то Боллівуд точно. Піднявся такий шум і гам, ніби цей фільм знятий в десь в Кремлі. І це і обурює, і дивує.
До проблем фільму відносять так звану граничну гіперболізацію і безкомпромісний поділ світу на чорне та біле. Я можливо далекий від основ кінематографу, але хіба для художнього фільму це не допустимий прийом? Так, краски в фільмі згущували, особливо стосовно постаті Сталіна. Але не настільки сильно, щоб скотитися до пропаганди й абсурду. А підвищення контрасту і інтонації дозволило краще перейнятися переживаннями героїв. 
Також критики вважали, що фільм антисемітський, і підводить  до висновку, що українцеві по-справжньому добре лише за межами України. Хм... дивно, чи автори цих висловлювань дивилися взагалі цей фільм. Я особисто не замітив ніяких антисемітських мотивів. А про еміграцію так взагалі абсурд - добру частину фільму йде мова проборотьбу за Україну, про любов до неї і патріотизм. Так, в фільмі піднімається питання пошуку дому за кордоном, але хіба ж від доброго життя? Від безвиході, і це яскраво показано.
Особливо порадувала Олена Панченко з «Апострофа», яка заявила, що фільм знятий не про українців, і не для українців. В цій заяві правди 50 на 50, а от здорового глузду 0. Так, фільм знімався орієнтовано на західного глядача. І про це заявлялося в відкриту. Емігранти зняли цей фільм на власні кошти, і розкрили в ньому історичні аспекти Української історії - болючі аспекти, про які в самій Україні інколи забувають. Чому ж за всі роки незалежності Україна з її талантами не змогла відзняти стрічку, яка б більш маштабно розкривала суть проблеми геноциду українського народу? 
Звинувачень дуже багато, але всі вони впираються в одне - знімали не ми тому і фе...
І це дуже прикро. Так фільм не історичний, художній, зроблений по шаблонах, має ряд ляпів, але він єдиний в своєму роді, і з того що ми маємо - від найкращий. Навіть відносно нещодавній "Поводир" не зміг викликати таку бурю емоцій, як "Гіркі жнива".

На вашу думку - заслуговую цей фільм такої критики?

Сссссука, в помідори!

Реєстр Війська Запорізького 1649 рік

1649 год. После Зборовской битвы польский король Ян II Казимир вынужден признать гетманскую автономию в пределах трех воеводств: Киевского, Черниговского и Брацлавского. Число реестровых козаков, которым должны платить из королевской казны, увеличили до 40 000.

Соглашение не до конца устраивало обе стороны. Война продолжилась.

Реестр должен был подготовить гетманская администрация территории, где разрешалось жить козакам (Киевского, Брацлавского и Черниговского воеводств). Его содержание было определено на старшинской раде под Каневом. Полковники после совета разъехались по своим полках для составления реестров. Поскольку желая записаться козаками оказалось много, старшина записывала прежде всего тех козаков, «хто служат старо», «лучще людей», причем делалось это не без определенной прибыли для себя. Из практики составления реестра 1651 известно, что люди, которых к нему записывали, брали золотых красных "по 30 и по 40 и больши. Хто ково больши мог дать, тою и в рейстр писал, для того что нихто в холопстве быть попрежнему не хотел». Правительство Речи Посполитой, как это следует из письма короля Яна II Казимира к Богдану Хмельницкому от 12 ноября 1649, надеялся, что составление Реестра поможет ликвидировать «юрби своєвільних людей», которые выступали против возвращения шляхты.

1842 год. Украинский историк Иосиф Бодянский встречает в Варшаве земляка - уроженца Полтавщины, сенатора Царства Польского Андрея Стороженко. Тот сохраняет оригинал «Реестр Войска Запорожского» от 16 октября 1649 года. 190 листов в обложке из красной кожи исписанные мелким четким почерком. Скорее всего, он принадлежит писарю Войска Запорожского Ивану Выговскому. Впоследствии Бодянский получит разрешение на публикацию этого документа.

Основную массу козачества записали в шести реестровых полках, существовавших накануне Освободительной войны:

Белоцерковский полк: 2990 козаков;

Каневский полк: 3167 козаков;

Корсунский полк: 3472 козаков;

Переяславский полк: 2982 козаков;

Черкасский полк: 2996 козаков;

Чигиринский полк: 3222 козаков.

Вместе с 1992 козаками Кропивнянского полка, который был создан на территории Переяславского полка, то в этих полках были вписаны в Реестр 20821 козака, то есть более половины всех реестровых. Они жили на юге Киевского воеводства. Остальные козаки приходились на Уманский, Брацлавский, Кальницкий, Киевский, Миргородский, Полтавский, Прилуцкий, Нежинский, Черниговский полки. Меньше всего их вписано в Нежинский и Черниговского полки - соответственно 991 и 997 человек.

2018 год. По просьбе Александра Деркача документ оцифрует Евгений Кириченко (Evgen Kirichenko). 

Реестр доступен по ссылке https://milkalliance.com.ua/books/Reestr_voiska_zaporozskogo.pdf?fbclid=IwAR20lDbxW0yc31XJHFGF-lcC9fOUNtba38kI6D_LiuaViGAZVeeJIVB-5W8 - в нем имена и фамилии 37745 козаков из 16 полков: девяти правобережных и семи левобережных.

Наиболее мажорный - Чигиринский. К нему зачислен Богдан Хмельницкий, его сын Тимофей, а также писарь пушечный и будущий гетман Петр Дорошенко. В перечне есть несколько казаков с фамилиями Мазепа, Сагайдачный.

Единой инструкции и образца для составления Реестра не было. В одних полках все сотни записано по имени сотника (например, Сотня Шубцева, Петрашкова т.д.), в других они представлены если не по имени сотника, то по названию стенного центра (Каневский, Корсунский, Переяславский полки). В некоторых полках все сотни подано под названием сотенного центра (Чигиринский, Уманский и др.). В Брацлавском полку в каждой сотне записано козаков по местностям. Исключение составляет Белоцерковский полк, где Реестр был не по сотнями - только по местностям.

Подготовленные на местах реестры направлялись в полковой центр, а оттуда в гетманскую резиденцию в Чигирине. Возведение полковых списков в единый реестр проводилось в Чигирине в военной канцелярии. Здесь квалифицированным писарям и подписарям поручалось оформление Реестра. Таких книг, наверное, было несколько, потому что один экземпляр должен был храниться в Варшаве, а другие - в Украине. До наших дней дошла только та, которую отвезли в Варшаву.

Андрей Павелко