Шалость#2

В Днепропетровске в школе №91 сделали карту Украины из золота 2015 года

Игра предназначена для широкого круга людей, но не рекомендуется для детей в возрасте до 12 лет. В игру может играть до 4 человек.

Прежде всего, вы выбираете одну из четырех фракций. Каждая фракция принимает участие в революции на Майдане. В начале игры у каждого игрока есть три повстанца-воина ("Rebel Warrior"), три повстанца-защитника («Rebel Defender") и один повтанец-разрушитель ("Rebel Destroyer") (фигуры устанавливаются в лагере рядом с зеленым треугольником на карте).Остальные фигуры зарабатываются во время игры.Игра продолжается до тех пор пока "Верховная Рада" не будет захвачена. Когда поеследний боец "Беркута" будут побежден в «Верховной Раде» начинается подсчет результатов. Ваша задача собрать вокруг себя патриотов, оюъединив их чтобы свергнуть правителя "Тирана". Вы должны как можно ближе подойти к коррумпированной власти и «Верховной Раде». Против вас будут бойцы "Беркута",  которые ходят по четко устоявшейся схеме.

Также есть еще два варианта возможного окончания игры:

а) силы «Беркута» завоюет лагерь повстанцев.

б) уровень тревоги правительства достигнет ста фишек и город наполнится танков.

В обоих этих случаях игра будет проиграна для всех игроков.

Карта создается в соответствии с планом города Киева. На карте есть все стратегические объекты, а также план "Майдана". Размер карты 90 см на 67 см и состоит из клеток размером 1,25 см на 1,25 см. Каждая клетка соответствует одному шагу. 

Задачей каждого боя является захват стратегических точек противника, но не уничтожение живой силы. Кроме того, в каждой игре число бойцов "Беркута" восстанавливается до исходного числа. Кубики решают, сколько воинов и каких вы получите после каждого цикла. "Нет боям между игроками. Все делают ту же работу! " Борьба между сторонами возможна, но, скорее всего, это приведет к победе правительства, что означает, в полному поражению. Юниты не производятся в казарме с помощью пищи и золота. Солдаты даже не вербуются, бойцы приходят сами, в зависимости от того, что вы делаете. Победа, в первую очередь, зависит от действий игрока, а не на броска кубика. Существует очень гибкая реакция общественности на то, что происходит, и это зависит только от вас. Захват здания, снос сайтов, устранение бойцов, и все это увеличивает славу и рейтинг фракции, а также уровень паники правительства, который зависит от количества солдат на поле боя для следующего цикла. Есть фракционные бонусы и гибкая система квестов. Вы также заработать деньги выполняя квесты.

Игровые деньги. 90 шт. по 1,5,25

Знаки славы. 20 шт

Знаки тревоги. 10 шт

Бонусные карты. 14 шт

Каты с заданиями. 20 шт.

Баррикады. 3х1 клетки. 15 шт

Памятники. 2х2 клетки. 3 вида. 7 шт.

Катапульта. 2х2 клетки. 1 шт.

Игровые кубики: четырехсторонний синий, желтый, шестигранный синий, желтый, восьмигранный синий, желтый, четырехсторонний красный (с буквами W, N, S, I), шестисторонний красный (с цифрами 0 , 0, 0, 1, 1, 2). Всего 8 различных кубиков.

Игровые фигуры

Беркут со щитом. 20 шт.

Беркут-стрелок. 12 шт

Повстанец-защитник. 20 шт

Повстанец-берсерк. 10 шт

Повстанец-разрушитель. 10 шт

Повстанец-поджигатель. 10 шт.

Повстанец-боец. 30 шт

Снайпер. 1-3 шт.

Карта

Какая чудная картинка =))

А это между прочим обложка книги  ) А что вы читали из Украинской литературы? Посоветуйте , а ?

Як галушка стала символом Полтави

У місті галушці звели пам'ятник, у музеях цитують присвячені їй рядки класиків, а на честь неї проводять фестиваль влітку. Частування нею – обов’язковий елемент в будь-якої туристичної програми. Зо два десятиліття галушку просувають як гастрономічний бренд Полтави.

Галушки є загальноукраїнською стравою на теренах Наддніпрянської України. Етнологиня, докторка історичних наук та засновниця садиби-музею «Лялина світлиця» Олена Щербань каже, що поширеність галушок на території Лівобережжя пов’язана з тим, що українці здавна були землеробами. Наші предки вирощували хліб, тому в культурі харчування переважали страви з борошна. Робота у полі вимагала значних витрат енергії, а галушки, були швидкою, смачною, ситою їжею, якої хлібороби потребували після важкої праці.
Попри те, що галушки готують у різних регіонах України, на Полтавщині ця страва історично укорінилась завдяки впливу літератури. Про це каже кандидатка економічних наук, доцентка катедри менеджменту Полтавського університету економіки і торгівлі, та організаторка міжнародного фестивалю «Полтавська галушка» Яніна Барибіна:
«Полтавщина прославилась саме завдяки літературі, завдяки Івану Котляревському, Миколі Гоголю. Галушки згадуються у період Полтавської битви. Ми маємо згадки, коли війська куштували саме полтавську галушку. Чому так сталося? Тому що галушка була однією з найпростіших страв, але при цьому вона була достатньо ситною, а раціон пересічного українця не був надто багатим щодня».

уривок з "Енеїди" І. Котляревського.

Про роль літератури у створенні гастрономічного образу Полтави говорить і старша наукова співробітниця Полтавського літературно-меморіального музею Івана Петровича Котляревського Валентина Скриль:
«Іван Котляревський у своїй “Енеїді” неодноразово згадує галушки. Наприклад, що галушка була просто великим подарунком, у голодні роки. Ось він пише “без галушок як помирали, колись як був голодний год”, потім “п’ять казанів стояло юшки, а в чотирьох були галушки”. Він взагалі у своїй “Енеїді” згадує понад 160 назв українських страв. Це просто енциклопедія української кулінарії, української кухні. Не дивно, що наша Полтавщина, до Котляревського нахиляючись, символом міста зробила отаку просту страву, як галушка». 

Ситуація з джерелами ускладнюється тим, що сьогодні галушка не є повсякденною стравою українців. Ґрунтуючись на рецептах господинь, зібраних під час досліджень, етнологиня дізналася, якою має бути правдива галушка. 

Найперше, говорить Щербань, ми маємо зрозуміти, що сучасні галушки значно відрізняються від тих, які готували раніше. У давнину їх робили з гречаного, пшенично-житнього та житньо-пшеничного борошна. Борошно не було таким білим і такого дрібного помелу. Воно мололося жорнами на млинах, і тому було грубе та іншої консистенції. Відповідно галушки не були тими галушками, які ми сьогодні бачимо.
Окрім того, що сучасні галушки готують переважно на основі білого борошна, сам рецепт тіста теж істотно змінився. Так, зі слів етнологині, раніше галушки варилися на основі кисляку (кефіру), соди, борошна, іноді з додаванням яйця. 

Готували українці галушки так: замішували тісто, розгортали і різали його смужками, а потім відщипували шматочки і кидали в киплячу воду, молоко, бульйон. Галушки були щипані і рвані, другі просто нарізали ножем. Можна сказати, це були перші спроби приготування домашньої локшини.

Сьогодні галушки готують різними способами і з різних інгредієнтів (манка, картопля, сир), подають на стіл замість хліба до борщу, м'яса або просто з маслом, шкварками, фруктовим соусом, медом або сметаною. 

Їдять галушки виключно гарячими - тільки так вони максимально смачні.

А ще галушкам присвятили пісню - слова написав Анатолій Лихошвай, музику – Василь Якубович.

Картопляні галушки із сиром

Галушки з гречаного борошна з цибулею і салом