вторженте в украину

У Кенії діти малювали Тараса Шевченка до 205-ї річниці від дня народження Кобзаря

Посольство України в Кенії ініціювало пізнавальну акцію для дітей «Намалюй Шевченка» у 2019 році.

Акція відбулася у сиротинці «Дім Батька» («Daddy’s Home»), що є одним із багатьох соціальних проектів місії «Сприяння», заснованого українськими волонтерами у Кенії. У рамках ініціативи дітям розповіли про видатного українського митця Т.Г.Шевченка, зокрема про те, що він також був сиротою та попри всі труднощі, здобув освіту, став художником та поетом, чиї твори поповнили скарбницю світової літератури. Наприкінці акції дітям було запропоновано намалювати його портрет.

когда попросил большой пакет в атб

Тим часом Дубілет опублікував ескізи великого герба, які розробила його команда

"Объявили победителя конкурса на лучший эскиз Большого герба Украины. Я вхожу в группу, которая заняла в этом конкурсе третье место. Второе место присуждено не было.

Над созданием нашего варианта работало 12 человек, включая Ивана Турецкого, одного из создателей тризуба. Иван — известный геральдист и художник из Львова.

Несколько моих комментариев.

Первое. Нужен ли Большой герб Украине вообще? Конечно, это не самый важный вопрос, но все же он прописан в Конституции… Если бы мы выбрали по-настоящему крутой, прогрессивный герб, мы бы заявили о себе на весь мир. Многие страны имеют и малый и большой герб (Латвия, кстати, имеет три). Украинские города также часто имеют два герба. И это ни сколько не должно умалять тризуб, который мы все так любим.

Второе. В гербе, который занял первое место, одним из щитодержателей является архангел. Лично я считаю, что в светской стране на государственной символике не должно быть религиозных символов.

Иван Турецкий нам рассказывал, как в свое время отбивался от пожеланий депутатов разместить на тризубе христианский крест. И, как мы знаем, отбился. Я считаю, что мы все должны быть ему за это благодарны.

Само собой, я, как участник конкурса, могу быть необъективен, но таково мое мнение.

И, наконец, несколько слов про несколько эскизов, которые подала наша группа.

Мы нашли, как мне кажется, очень оригинальный прием. В наших эскизах мы зашифровали в изображении код 0101010101000001, что в переводе с бинарного кода означает UA, то есть Украина. Это символизирует современность Украины, приверженность к цифровому развитию, ИТ-индустрию (во всех проектах на гербе представлена только аграрная индустрия).

Этот шифр не видно, если этого не знать. Но это был бы очень оригинальный ход, о котором написала бы вся мировая пресса.

Мне рассказали участники процесса, что, судя по всему, комиссия не поняла и не оценила эту идею. Жаль.

Также один из наших вариантов содержал девушку с книгой и веткой оливы. Книга символизирует знания, олива — мир. И, в целом, этот образ дополнял бы козака с ружьем (который, напомню, является обязательным элементом по Конституции).

Наша группа сделала все варианты в достаточно лаконичном стиле. Мы специально увеличили размер тризуба и ничего не размещали над ним, чтобы герб не выглядел, как сервант бабушки, а имел акцент именно на малом гербе.

Кроме того, одним из вариантов нашей группы был герб, выполненный в очень современном стиле, с серьезным отступлением от канонов геральдики. Он смотрится круто, современно, и, кстати, соответствовал условиям конкурса. Хотя мы, конечно, не сомневались, что комиссия его забракуют.

И в конце я хотел бы поблагодарить всех, кто принял участие в нашем марафоне по созданию наших эскизов: Иван Турецкий, Лукьян Турецкий, Игорь Глоба, Иван Сварник, а также ребят из Банды во главе с Егором Петровым: Алексей Дивисенко, Виктория Басюк, Дмитрий Басов, Ирина Пикалова, Сергей Доброрез, Максим Боритко, Евгений Величев."

Джерело: https://www.facebook.com/dubilet/posts/10159090586213552

Український павільйон на Всесвітній виставці в Чикаго, 1933

На площі, що зайняла 427 акрів землі вздовж озера Мічіган, розмістились павільйони різних країн. І посеред них— павільйон «Україна».

Попри протести СРСР, Україна, якої тоді не було на карті як окремої держави світу, отримала свій павільйон. Кошти зібрали спільнокоштом, висилали українці з цілого світу. Павільйон відвідали 1 800 000 людей.

Павільйон “Україна”, який яскраво вирізнявся серед інших павільйонів - був єдиний, який не спонсорував уряд (адже України не існувало). До слова, сусіди українців - поляки - тоді не змогли організувати свій павільйон через економічну кризу.
Для української діаспори цей період був ще важчим - крім Великої депресії, в Україні лютував Голодомор і діаспора намагалася всіма засобами допомогти своїм співвітчизникам.

Йшлося про шалену на той час суму – понад 20 тисяч доларів лише на будівництво, і це під час Великої Депресії, коли зарплатня людей не перевищувала кількадесят центів!

Для збору коштів українська громада Чикаґо поширила світом таке оголошення:
“Українці! Америки, Канади, Бразилії та інших заморських країв! Трапляється велика історична нагода помочи нашим братам в ріднім краю! Усі цивілізації світу проявляють себе. Український нарід мусить показати свою національну жит­тєздатність. Це він може осягнути тоді, коли візьме участь у Всесвітній виставці. Ми хоть без власної держави, але американці трактують нас як державницький народ. Це був би непростимий національний гріх перед Рідним Краєм і перед нашим грядущим поколінням, якби ми не долучилися до цієї події".

Люди висилали, хто скільки міг по долару і кільканадцять центів, але гроші зібрали.

Наперекір обставинам, в тому числі і протестам Москви, українці Чикаго зробили все можливе і неможливе, щоб використати виставку для представлення України та щоб нагадати цілому світові про існування українського народу, його історію та культуру.
Всесвітня виставка була чудовою нагодою для цього - український павільйон відвідали 1 800 000 людей. Вхід коштував п’ятдесят центів, але у вишиванці можна було зайти безкоштовно.

«Замало показати шаровари і малюнки на зразок "Козак коня напував". Зі всього світу приїдуть люди мистецтва, і для них павільйон мусить щось дати,» – каже редактор діаспорного часопису "Свобода" Лука Мишуга.

У павільйоні були зали, присвячені українській історії та культурі, відбувалися концерти, вечорниці, із неймовірним успіхом там виступили національний хор і танцювальні колективи. Також можна було відвідати персональну виставку скульптора Олександра Архипенка. Автора ідеї рухомих білбордів.

Під час Всесвітньої виставки в Чикаго також відбувся світовий конкурс краси накшталт сучасного конкурсу “Міс світу”, а перемогла на ньому українка – Марія Любас.

Історію про цей - без перебільшення - подвиг закордонних українці варто пам’ятати і поширювати. Особливо в наші часи.