У хлопців з 57-ї раптово помер автомобіль, який потрібен для оперативного пересування бійців. Є потреба в автомобілі (БУС) на Бахмутський напрямок. Зараз для пересування хлопці використовують лайно позаду коптера (у коментарях), тому я знову прошу спільноту про допомогу. Авто потрібно для покращення мобільності, для забезпечення внутрішніх потреб в тилу та виїзду на позиції.
Продовжуємо наближати перемогу та полегшувати нашим воїнам роботу!
Банка збору - https://send.monobank.ua/jar/3yBKTskrG7
Приват - 5457 0822 7864 1753
Моно - 5375 4112 0371 0095
PayPal: olkabu123@gmail.com
Чи не популярнішими за світлини Коцюбинського є його художні портрети, ілюстрації з письменником та колажі. Адже зображають Михайла Михайловича як у класичному баченні, так і в доволі ексцентричних образах. До прикладу, його сучасник, живописець Михайло Жук, який був особисто знайомий із Коцюбинським і знався на його флористичних уподобаннях, в одній із робіт зобразив письменника на тлі червоної красолі.
А от у ХХІ столітті ілюстратор Сергій Мірчук вирішив презентувати світові інакшого Михайла Коцюбинського – з татуюваннями, в «шкірянці» та з членством у спільноті байкерів. Йому ж належить серія робіт «квантового» Коцюбинського, натхненна портретами Тараса Шевченка від Олександра Грехова.
Постать письменника надихнула художницю Лілію Тєптяєву створити цілу серію ілюстрацій у особливій паперовій техніці. В результаті народився проєкт «Дитячі мандри містом Коцюбинського», який поєднав в собі виставку робіт Лілії про природну красу і принади Вінниці та оповідання Альони Кабалюк, у якому двоє дітей гуляють містом і розповідають одне одному казки Коцюбинського.
Михайла Михайловича зображають у тематичних ілюстраціях, роблять обличчям брендів та культурно-мистецьких заходів. Символів та асоціацій, які генеруються через розкриття особистості Коцюбинського, є багато різних.
У новому випуску #@)₴?$0 з Майклом Щуром #7 (2 сезон):
- Хрестовий похід Гройсмана по ваших ліжках
- Подорожі у часі разом з Національним агенством з питань запобігання запобіганню корупції
- Суддя, якого звинувачують у хабарництві, продовжує судити справи по хабарам
- Психоделічний подарунок маріупольських залізничників пасажирам
- У Чернігові хочуть заборонити пенсіонерам їздити громадським транспортом у час пік
- Інноваційні методики виховання школярів
Та багато інших вражаючих новин!
Колись фотографії у полі лаванди можна було зробити лише за кордоном. Але за останні кілька років в Україні з’явилось кілька лавандових полів, причому у різних куточках країни.
Усі поля приватні – це приватні ферми, вони здаються в оренду для фотосесій. Просто приїхати подивитися чи зробити фото на телефон в багатьох випадках неможливо. Зазвичай лаванда зацвітає у середині червня (залежить від сорту і погоди) та цвіте близько трьох тижнів.
Добропарк, село Мотижин, Київська область dobropark.com
Великий дендропарк під Києвом відкрився у 2020 році весною, під час цвітіння тюльпанів. Літом серед інших квітів тут зацвітає поле з лавандою. Тут її планують підрізати, тому вона має цвісти два рази за літо. На території парку є кемпінг, фудкорт, атракціони для дітей, місце для паркування авто, можна взяти напрокат велосипеди, пледи та кошики для пікніків. Також сюди можна з домашніми тваринами. Парк працює щодня крім понеділка, вартість квитків https://dobropark.com/vhidnij-kvitok/ .
Лавандовий гай, село Порадівка, Київська область
Приватне лавандове поле зацвітає у середині червня та цвіте близько трьох тижнів.
Поле здають в оренду для фотосесій. 2020 року мінімальна ціна за годину починалась від 600 грн (за компанію з 7 людей). Але у 2021 році планують відкрити нове велике поле площею 1 гектар, яке функціонуватиме як парк, де кожен охочий зможе погуляти, просто купивши вхідний квиток.
У власників також є власне виробництво натуральної косметики на основі ефірної олії лаванди.
oLawander, село Димер, Київська область
Органічна ферма, яку заснувало подружжя у 2018 році. Тут вони вирощують лаванду, ожину та полуницю. Лавандове поле тут невелике — всього 15 соток, але його планують розширити та зробити на території ферми еко-парк з окремим зонами для фотосесії, прогулянок і відпочинку. Також у планах своє кафе.
Лавандове поле, село Тарнівці, Закарпатська область
У 2019 році подружжя з Ужгорода вирішило висадити лавандове поле, а 2020 вони вже відкрились для відвідувачів. Поле можна відвідувати як парк. У 2020 році вхід коштував 50 грн, час перебування необмежений. Також можна орендувати поле для фотосесії.
Лавандова Гора, місто Перечин, Закарпатська область
Фермерське господарство на Закарпатті https://www.lavandova-gora.com.ua/ , де вирощують лаванду та троянди на площі 75 гектарів. Інформацію щодо відвідування та фотосесій на території потрібно уточнювати у соц. мережах або за телефоном. А ще це місце особливо гарне та відрізняється від інших, оскільки лаванда тут росте на фоні мальовничих гірських пейзажів.
Лавандове поле, село Василівка, Одеська область
Велике лавандове поле за 70 км від Одеси, до Затоки 20 км, також поряд курортне містечко Сергіївка, тож відвідування плантації можна поєднати з відпочинком на морі. Це приватне поле, тому не можна зривати та витоптувати кущі.
Поле відкрите, але є охоронці, вартість вхідного квитка у 2020 році була 50 грн, дітям вхід безкоштовний. За професійну фотосесію окремо платити не потрібно. Координати поля: 46.012222, 30.295518. На машині краще їхати зі сторони моря, зі сторони села дуже погана дорога.
Луцький Прованс, село Лище, Волинська область
Невелике лавандове поле на Волині створила підприємиця з Луцька. Лаванду висадили у 2019 році. У 2020 у період цвітіння поле було закрите для відвідувачів, тому що кущам потрібен час, щоб розростись, стати пишними та гарними, якими ми їх зазвичай бачимо на фото. Детальніше можна дізнатися на сторінці https://www.instagram.com/lavander_lutsk/?igshid=absfgl6qnwqb
Lavender Family, місто Кременчук
Ще одне сімейна лавандова ферма, яку можна погодинно орендувати для фотосесій. https://www.facebook.com/%D0%9B%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B5-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5-Lavender_Family-107814740989264/?ref=page_internal
Частина 1 - http://joy.reactor.cc/post/4534904
Частина 2 - http://joy.reactor.cc/post/4535580
Відеоролики проекту СПАДОК (англ. Back to Basics) присвячені українській культурі, традиціям, народним звичаям. У частині циклу «Національне святкове вбрання» глядачі побачать, як в XIX-ХХ столітті виглядала українка в залежності від віку, соціального статусу і регіону проживання. Для цього в кожному з коротких, але яскравих епізодів, буде відтворено характерний для певного регіону етнічний образ.
Над створенням роликів працювали: режисер Олексій Гуз, оператор Юрій Бакун, консультанти Українського Інституту Історії Моди, графіка проекту Signal Red, продюсер Олена Малкова.
У проєкті «Спадок» звучать українські народні пісні, записані в сучасній обробці спеціально для циклу фолк-музикантами: Ігор Сакач (музичний продюсер), Максим Бережнюк (виконавець на традиційних духових інструментах, вокаліст), Марія Квітка (вокалістка), Анастасія Полетнєва (вокалістка)
Херсонська обл. Великолепетинський район
Модель: Вероніка Давиденко – журналіст телеканалу ICTV, захоплюється народною культурою та усіляко підтримує її. Хобі – театр, література та яскраві люди.
Колюче намисто - один з різновидів традиційного намиста. Намисто виготовлялося з тонких коралів, нарізаних у формі трубочок, або продовгуватих циліндриків. Кінці кількох разків намиста кріпили разом та оздоблювали одною - трьома кольоровими стрічками, що зав’язувалися на шиї та звисали по спині.
Львівська обл. Яворівський район
Модель: Ірина Дрогомирецька – захоплюється українським традиційним вбранням, зокрема вишитими сорочками. Героїня сама вчиться вишивати, освоює різноманітні техніки. До того ж, у вільний від навчання час, працює в родинній майстерні вишиття.
Бавниця – невисокий обруч з полотна, оздоблений тканням , або вишивкою червоним та жовтогарячим кольором. Поверх неї надягали білу полотняну хустку, вишиту на одному з кінців квітчастим узором (китиця або гільце). Над чолом хустку закладалали спецільною складою -”ріжок” або “дзьобик”. Вдови чи старші жінки носили бавниці з перевагою синього кольору.
Шорц – локальна назва святкової спідниці, що побутувала на Львівщині. Ткали її у повздовжні різнокольорові смуги льняними, бавовняними та вовняними нитками по білому тлі, та закладали у дібні складки - збиранки.
Дніпропетровська обл. Дніпровський район
Модель: Ольга Троян – засновниця прикрасної майстерні «MAKOVIYA». Займається дослідженням та відтворенням традиційних українських прикрас та святкових жіночих головних уборів.
Очіпок - стародавній головний убір заміжніх жінок, під який ховали волосся. Шився з парчі, оксамиту, шовку та інших дорогих крамних тканин у формі шапочки з твердою основою з полотна проклеєного тістом. Щоб заховати волося під очіпок, його намотували на спеціальний обруч – кибалку, або ж заплітали в коси та викладали зверху «в коронку».
“Крамну” юпку шили з купованої мануфактурної тканини – черкасину, китайки, а найчастіше – набійки. На Дніпропетровщині ій притаманний характерний квадратний виріз горловини, який оздоблювали вистрочками, зборками, смужками тканини. Подекуди юпки утеплювали – між тканиною та підкладкою прокладали шар вати, фіксуючи його ручним, а пізніше машинним вистьобуванням.
Дрібні речі зберігали в невеликій накладній кишені. Для зручності її кріпили до пояса з шільного крамного матеріалу та прикрашали машинним вистрочуванням різнокольоровими бавовняними нитками.
Луганська обл. Кремінський район
Модель: Сусанна Карпенко – співачка, співкерівниця фольклорного гурту «Божичі» та «Школи традиційного народного танцю».
Завіска - локальна назва фартуха на Луганщині. Святкові завіски шили з білого полотна, оздоблювали вишивкою та мереживом, на відміну від буденних, що були виготовлені з дешевих фабричних тканин іноді зі скромною обшивкою з тасьми.
Сережки – один із найдавніших видів жіночих вушних прикрас. В Україні подекуди дівчаткам проколювали вуха в дворічному віці. Діти носили мідні, а дівчата та жінки - срібні, позолочені, зрідка золоті сережки. Іноді їх виготовляли з монет, що скріплювались між собою, або доповнювались металевими квітковими розетками.
Чернівецька обл. Заставнівський район
Модель: Діана Гоменюк. Героїня ролику захоплюється українською традиційною культурою, зокрема старовинними жіночими прикрасами, має власну невеличку колекцію.
«Нашийна прикраса – салба, поширена виключно на Буковині, складається з нашитих рядами срібних монет, які кріпляться на текстильну основу. Жінки та дівчата виготовляли такі прикраси в домашніх умовах. В деяких салбах можна нарахувати аж 120 монет!
Мінтян – своєрідна хутряна довга безрукавка, оздоблена тхорячим хутром, яскравою аплікацією із сап’яну, та вишивкою.
«Засвітити волоссям» - давній термін, що означав ходити з непокритою головою. Для заміжньої жінки це вважалось тяжким гріхом. Буковинки покривали голову нафрамою – домотканою, тонкою, візерунчастою тканиною, що мала довжину до 3 метрів.» - Марічка Квітка, консультант проекту СПАДОК.
 | Моя УкраїнаПодписчиков: 1035 |
 | Українське мистецтвоПодписчиков: 115 |
 | Комікси українськоюПодписчиков: 79 |
 | український YouTubeПодписчиков: 56 |
 | Дивовижна УкраїнаПодписчиков: 45 |
 | Пісні УкраїниПодписчиков: 29 |
 | Радио JUCПодписчиков: 22 |
 | Розваги від Моя УкраїнаПодписчиков: 13 |
 | історія УкраїниРейтинг: 1,061.8 |
