хохло кіт

вид с низу.

вид с боку.

виновники торжества ))

Искусство вышивки на Украине берет свое начало в дохристианском периоде. Эти данные подтверждают многочисленные археологические раскопки и письменные свидетельства путешественников. Но вышиванка как предмет гардероба появилась значительно позже – в середине 18 века. В это время многие помещики имели мастерские по пошиву и украшению повседневной одежды.

Но если в панской среде вышитая золотыми и серебряными нитями сорочка указывала на высокий статус ее обладателя, то в народном представлении она, как приближенный к телу предмет, олицетворяла магическую силу человека. Вышиванка была оберегом, символом здоровья и красоты, любви и верности, счастливой судьбы.

Символы, взятые за основу вышивки были выбраны не случайно. Вода и солнце наделяли жизненной силой, кисти калины благословляли на продолжение рода, а бутоны мака защищали от зла и невзгод. Получить в подарок вышиванку считалось великой удачей, поскольку она становилась оберегом человека.

Новую волну популярности вышитая украинская сорочка получила в начале 90-х годов прошлого века, когда Украина обрела независимость. Украинские деятели, артисты, политики стали использовать вышиванку как элемент стиля. Чего скрывать , но это течение подерживалось в основном в западных областях Украины. Где в каждой семье есть не одна вышиванка. 

В свете последних событий можно сказать что вышиванка родилась в третий раз. 

Сегодня в каждом свадебном салоне Украины можно приобрести наряд для торжественного случая с элементами вышивки.

Давно не редкость встретить на улицах городов детей, школьников, молодежь и людей старшего возраста в вышиванке. В комбинации с джинсами и мини-юбками этот стильный наряд не теряет своего культурного значения, приобретая самобытное драгоценное звучание.

В каждой области , городе, селе есть свои рисунки для вышиванок . Их много и все они разные , но наши , Украинские.

Любите Украину.

Настал час для миленьких вещичек !!!

ссылка на гифку

Есть на свете такие люди которые просто дарят радость и тепло . За просто так. Безвозмездно! 

Киевлянка Лена Гаврищук рисует доброту. Её работы так пропитаны этим чувством что хочется взять и  <strike>уе**ть  этим</strike> подарить это миру. 

Слава Украине !

ссылка на гифку

Сміх і горе

Я з Півдня - українофобські ідеї та міцний селянський суржик тут звична справа. А хто із Заходу? Чи справді таке з дітьми робиться?

Скрябін (не опублікована пісня).

Виктор Цой погиб с неопубликованной и незавершённой песней, которая заканчивается словами  ". . . завтра будет война".
Андрей Кузьменко погиб завершивши песню про действующую войну на востоке Украины, но не успев ее опубликовать. . .

Не превышайте скорость и следуйте правилам езды, лучше опоздать, чем эмоциональный момент получение счета вашими родственниками на похороны услуги.

Автомобильные аварии забрали жизней больше, тем личинки поедающие ваш мозг, пока вы спите. . .

Лава на Лаву

«Лава на лаву» є традиційною забавою козаків. Існує козацьке прислів’я «Той не козак, що в лаві не стояв». Козаки ставали до бою лава на лаву на великі свята – на Різдво, на Водохреща, на Масляну, на Великдень, на Покрову тощо. Вважалось на тих козаків лава яких виграла на свято буде Господнє Благословіння, тому козаки завжди залюбки ставали до лави. У кожного в лаві було своє місце, наприклад правий з лівого краю, яке передавалось від діда до батька, і до сина, онука. Ось звідки походить образлива для не знаючих народна поговірка «знати своє місце». В козацьких родах з гордістю коли хотіли похизуватись говорили: «Ми своє місце знаємо!». Це означало, що цей рід знав, що треба робити і як діяти в бою. Ось звідки витоки самоорганізації козацтва в бою. Традиція бою лава на лаву передавалась в козацьких родах – батько або дід навчали молодого козака не лише груповим способам ведення бою, але і індивідуальним. Існували і спеціальні родові техніки, які з великою таємницею передавались тільки серед родичів і заборонялось навчати представників чужих родів. Ця заборона знімалась під час війни. Вважалось, що бойовий побратим, який побував з тобою в реальному бою, є козакові за рідного брата. Ось звідки походить вислів «козацький рід», «козацькому роду нема переводу».

 Бій лава на лаву є цілим ритуалом, оскільки для тих хто вперше ставав до такої забави відбувалась умовна посвята у воїни. Перед лавою козаки ставали до кола і співали ритуальних пісень, які надавали певний внутрішній ритм бою і пробуджували войовничий дух у козака. У колі відбувались козацькі танці, відбувалась немов би спеціальна розминка перед боєм. Після цього козаки шикувались у лави. Шикування відбувалось в один, а інколи і в дві чи три ряди. Перед боєм відбувалось, як правило насміхання козаків однієї лави над іншою. Це був один із методів психологічної підготовки, оскільки тут важливо було зберегти душевну рівновагу і войовничий дух перед кулачним боєм. А коли козак не зумів цього зробити, то він міг стати слабкою ланкою в лаві, бо в такому бою дуже важливим було вести бій не вириваючись з групи. Після того як лави були готові до бою, лунала команда «Бій!» і обидві лави сходились в кулачному бою. Сходились, як правило, три рази. Перемагала та лава, яка більше разів перемогла. Між сходками лави відбувались індивідуальні поєдинки «навхрест» чи «на поясах», а також індивідуальні кулачні бої, за дотриманням правил яких уважно слідкували досвічені козаки. Судили лаву досвічені козаки, яких козаки вибирали самі, або лаву судили отамани громад. Порушників карали по різному. Наприклад, порушника могли відшмагати лозиною, чи викупати в річці, щоб «остудився» тощо. Але покарання не могло порушувати честь і добре ім’я козака і сприймалось, як правило, як жарт.

 Бій лава на лаву – є прекрасним засобом тренування навиків групового бою. Завдяки такій підготовці козаки і нащадки козаків вважались найкращими бійцями в рукопашних боях на війні. Наприклад під час Великої Вітчизняної війни в штикових і рукопашних атаках німецькі війська майже ніколи не перемагали радянські підрозділи, де були бійці, які пройшли школу боїв лава на лаву. Командуючий повітряно-десантними військами СССР В.В.Маркелов навіть в 70-80-х роках ХХ ст. сприяв тому, що десантники у своїй підготовці використовували бої лава на лаву.

От себя добавлю : действие специфическое и не всегда понятное. Но побывать стоит .