Btr 4

Подвал припятской медсанчасти №126

Обычно, когда публикуешь материалы о ЧЗО, всегда размышляешь о специфике этих мест. Даже пытаешься найти какую-нибудь эстетику и логическое объяснение неоднократного посещения оставленной человеком территории. Показываешь фотографии, пишешь поясняющий текст. Рассказываешь про объекты, делишься впечатлениями от увиденного. Эстетика постапокалиптического мира без людей поражает своей высокой художественностью, загадочностью и ощущением незримого присутствия человека. Место, о котором пойдет сейчас речь совсем не эстетичное. Скажу  больше - я в принципе не рекомендую его посещать, если Вас когда-нибудь судьба таки забросит в эти места. Да и рассказывать о нем нет особого желания. Однако это место есть в Припяти и оно, несмотря на весь ужас самого факта своего существования, все же достойно упоминания. Речь пойдет о самом жутком объекте покинутого города Припять - подвале медицинской-санитарной части.
1)

Начну с места в карьер. Почему это место жуткое? Подвал в принципе является местом, который априори не раскрашен в оптимистично-позитивные краски. Помимо этого, с подвалом связан один из наиболее волнительных и трагичных моментов аварии на Чернобыльской атомной электростанции 26 апреля 1986 года. В больницу МСЧ-126 спустя несколько часов после аварии аварии, начиная с 4 часов утра (авария произошла в 1.23) привозили пострадавших со станции. Среди них был как сам персонал ЧАЭС, так и пожарные, ликвидировавшие пожар на крыше 4-го энергоблока. Все вещи, включая обувь, верхнюю одежду пострадавших и белье, на котором они лежали, сбросили в подвал, так как от них изрядно "фонило".
2)

Многих обладателей этих вещей уже давно нет в живых, несколько десятков человек, участвовавших в ликвидации пожара на 4-ом энергоблоке умерли мучительной смертью в течение двух недель в 6-й московской больнице.
3)

Прошло много времени, но эти вещи по-прежнему заражены радиацией, фон просто запредельный. 
4)

Необходимо заметить, что в самой МСЧ-126 фон вполне себе нормальный. Больница входит в число объектов, которые включены в программу официальной туристической экскурсии. Посещать подвал МСЧ строго запрещено. И не только из-за высокого радиационного фона, там еще много различных химикатов и прочих мало пригодных для здоровья вещей. Я не буду конкретизировать, как именно я туда попал, но настоятельно рекомендую смельчакам, все же решившихся посетить это место обязательно иметь бахилы и респиратор, как минимум.
5)

Сапоги и остатки обмундирования пожарных, тушивших четвертый энергоблок.
6)

Раньше здесь можно было встретить и офицерскую фуражку, подшлемники и много различных касок, но со временем эти предметы стали куда-то пропадать.
7)

Замер сапога пожарного, больше 30 миллирентген. Чтобы попонятнее - превышение естественного радиационного фона более, чем в 1000 раз (!). Чтобы хотя бы частично проникнуться атмосферой той страшной ночи, рекомендую посмотреть следующее видео. Радиопереговоры диспетчеров в первые минуты аварии:

8)

Обладатели этих вещей получили дозу в 500-600 рентген! В самом  подвале гнетущая атмосфера, зато не покидает ощущение определенной связи с той эпохой и конкретно с ночью 26 апреля 1986 года.
9)

Каска пожарного. Бирки или какие-нибудь идентификационные номера обнаружить не удалось. Зато отчетливо видны буквы НК. Аббревиатура НК означает - начальник караула, поэтому не исключено, что каска принадлежала кому-нибудь из пожарных на фото ниже. Саму каску решили перепрятать с этого места для сохранности.
10)

Слева - начальник караула СВПЧ-6 (пожарная охрана города Припяти) лейтенант В. Н. Кибенок и начальник караула ВПЧ-2 (пожарная охрана ЧАЭС) В.П. Правик. Обоим офицерам посмертно присвоено звание Героя Советского Союза.
11)

Медицинское заключение лейтенанта В.П. Правика, музей "Чернобыль", Киев.
12)

Поднимаемся обратно из подвала и попадаем в холл МСЧ-126. Знающие люди, в принципе, знают куда именно нужно идти в подвал от этого места.
13)

Ну и напоследок - остаток подшлемника из подвала МСЧ-126, который непонятным образом оказался в холле больницы.
14)

Как и любая вещь из подвала, подшлемник изрядно фонит.
15)

Жуткое и мрачное место. Далеко не все опытные посетители Зоны Отчуждения, которые ездили сюда уже больше 10 раз, решаются попасть в подвал МСЧ-126. Вернуться туда вообще хотят единицы. А желающих посетить среди моих знакомых почти не осталось. Лично я спустился бы еще раз в "подвал смерти". Наверное, все же побеждает интерес к истории и банальное любопытство. Но лично Вам я не советую туда спускаться, есть в мире куда более интересные и безопасные вещи.

http://postalovsky-a.livejournal.com/134288.html

Герої не вмирають / Герои не умирают

Недалеко от села, практически в поле, на блокпосту №10 несли службу бойцы 93 бригады ВСУ. Тогда местные жители воспринимали их враждебно, сами военнослужащие еще не верили, что могут быть настоящие боевые действия.

«Все произошло ранним утром, мы и не думали о нападении, потому что была в разгаре уборочная кампания, - вспоминает один из участников событий. – Неожиданно на дорогу выехали танки и практически в упор начали стрелять».

93-я механизированная бригада имела очень небольшой костяк грамотных офицеров и сержантов, и когда ее пополнили тысячи мобилизованных, с разным уровнем подготовки и мотивации, они не стали армией. Не хватало всего.

И тем не менее, 93-тья бригада очень скоро получила приказ идти в бой, надо было любой ценой освобождать украинский Донбасс. Как это было сделать в таких условиях?

Ко всем скомплектованным из мобилизованных воинов частям командующий ОК "Юг" Руслан Хомчак прикомандировал офицеров своего штаба.

Да, можно было "откосить", но самые профессиональные и преданные Родине кадровые офицеры пошли в пехоту, потому что сами понимали - другого пути нет, армию надо создавать снизу, командовать из штаба не получится.

Владимир Мамадалиев, подполковник, высококвалифицированный штабист, был прикомандирован к роте 93-ей бригады, и сделал все, чтобы в кратчайшие сроки, уже в походе, сделать настоящее воинское подразделение. Он жил вместе с солдатами, он находился всегда на переднем крае. Владимира очень любили многие бойцы и офицеры 93-й бригады.

4 июля в районе Новоселовки в одном из первых освобожденных районов Донбасса, рота, в боевых порядках которой служил Владимир Мамадалиев, подверглась внезапному нападению врага. Впервые российские наемники применили танки за пределами зоны боев в Славянске.

На блокпосту были только БМП. Его атаковал танк под прикрытием огня двух минометов и снайперской группы. Наши воины не дрогнули, не побежали. Они занимали свои позиции по боевому расписанию, и открыли ответный огонь.

По позиции Мамадалиева пришлось прямое попадание танкового снаряда. После открытия ответного огня враг начал отход. Семь украинских воинов пали в этом бою.

Українські національні напої за старими народними рецептами.

Ягоданка 

Достеменно невідомо, коли з’явився цей напій, що прекрасно втамовує спрагу. Просто хтось колись вирішив залити ягоди-падалицю (а пізніше – і свіжі) водою, а після цього додати цукор і дріжджі. В результаті вийшов схожий на квас, добре тонізуючий і освіжаючий напій. 

Як приготувати: 1 кілограм будь-яких ягід (можна навіть яблука, груші, абрикоси тощо) попередньо перебрати і викласти у великий емальований або скляний посуд і залити 1 літром кип’яченої холодної води, а потім додати дріжджі (приблизно 15 грамів). Для прискорення процесу бродіння посуд з вмістом краще всього поставити в місце, де підтримується постійне тепло. Далі потрібно залишити на 4–5 днів, після розлити по пляшках, закупорити і зберігати в прохолоді. 

Коли пити: оптимально подавати до обіду як аперитив. 

Варенуха 

Цей напій став відомий на лівому березі України ще в 16 столітті. Основний склад: міцний алкоголь (горілка або самогон), фрукти і прянощі. 

Як приготувати: рецептів приготування варенухи існує безліч, тому пропорційну кількість інгредієнтів назвати складно. Беруться будь-які сушені фрукти, їх кладуть у глиняний посуд і доверху заливають горілкою. Не завадить ложка меду, стручок гострого перцю, кориця, гвоздика, імбир, але всього потроху. Зверху як кришка кладеться кірка житнього хліба, краї замазуються тістом для додання герметичності. Лишається поставити все це в духовку на слабкий вогонь і засікти час – 10–12 годин. Після витягнути і процідити через марлю отриманий напій. Пити можна як гарячим, так і холодним. 

Коли пити: на свята і за великим бажанням. 

Спотикач 

Ця настоянка готується довго, але винагороджує за терпіння своїм чудовим смаком. Спотикач – це приготовлена на прянощах і горілці настоянка. З’явившись у 18 столітті, напій постійно удосконалювався і в 19 столітті досяг своїх найкращих смакових якостей. 

Як приготувати: столова ложка ваніліну і тертого мускатного горіха змішується з половиною чайної ложки кориці, заливається літром горілки і настоюється два тижні. Після цього суміш проціджують, в отриману рідину всипають дві склянки цукру. Потім усе це ставиться на вогонь. Напій потрібно постійно помішувати, і як тільки він почне закипати – виключити, після чого накрити кришкою і дати охолонути. 

Коли пити: під час вечері і в дружній компанії. 

Узвар 

Цей прохолодний напій – не що інше, як компот із сухофруктів, але різниця полягає в тому, що в узвар часто додають ще й мед, також його можна не варити, а настоювати. Узвар – неодмінний напій на Різдво та інші великі церковні свята вже більше двох століть. 

Як приготувати: промиті сухофрукти заливаються водою, додається цукор або мед, і посудину ставлять на вогонь. Доводиться до кипіння і через пару хвилин знімається з вогню. Дати охолонути, налити в глечик і подати охолодженим. 

Коли пити: на Різдво, у літню спеку і за бажанням. 

Кисіль 

Існує кілька різновидів цього стародавнього напою. В основному киселі відрізняються своєю консистенцією: від густого желе до напою. Кисіль хороший тим, що його можна приготувати майже з чого завгодно: фрукти, ягоди, ревінь або молоко. 

Як приготувати: можна взяти, наприклад, чорницю і збити в блендері до однорідної маси. Отримане пюре вилити в киплячу воду і додати цілі ягоди. Туди ж всипати цукор і довести до кипіння. Далі додати крохмаль, розведений невеликою кількістю води, суміш знову довести до кипіння і відразу зняти з вогню. Пити охолодженим. 

Коли пити: оптимально – як третю страву після обіду, але можна і після вечері. 

Сирівець 

Відомий ще з часів Київської Русі. В 966 році князь Володимир розпорядився відсвяткувати перемогу над печенігами вживанням цього напою. Пізніше сирівець стали використовувати як заправку до окрошки і зеленого борщу. По суті, це хлібний квас, але без додавання цукру. 

Як приготувати: у велику посудину (або дубову бочку) кладеться черствий житній хліб, всипається 4 склянки житнього борошна. Усе це заливається окропом. Посудину накривають кришкою і залишають на добу. Тим часом в окремому посуді дві склянки борошна змішують з водою, додають дріжджі і залишають також на добу. Потім ця опара додається в основну посудину-бочку, вимішується, доверху доливається вода. Зберігається бочка в прохолодному місці, через 3–4 дні сирівець готовий. По мірі вибирання продукту в бочку можна доливати воду. 

Коли пити: у спеку і додавати в окрошку. 

Сита 

Сита (з наголосом на а) – це розведений водою мед, іноді відвар меду на воді. Мабуть, найдревніший солодкий напій: ще в кам’яному віці люди вживали мед диких бджіл, розводячи його водою. На Різдво ситою стали підсолоджувати кутю, а в Поліссі сита була окремою ритуальною стравою. 

Як приготувати: в ідеалі береться сотовий прісний мед, кладеться в бочку і заливається окропом. У результаті мед розчиниться, а віск спливе. Отриману ситу необхідно процідити і охолодити. Напій готовий. 

Коли пити: з метою профілактики простудних захворювань та за бажанням. 

Ряжанка 

Цей кисломолочний напій – не що інше, як йогурт, але без різних добавок. Його рецепт з’явився в Україні кілька сотень років тому: тоді змішувалося молоко і вершки, в результаті виходив різновид кислого молока. 

Як приготувати: літр молока доводиться до кипіння, потім тримається на слабкому вогні протягом 1,5–2 годин. Після цього ємність з молоком ставлять у добре розігріту духовку без вогню приблизно на 2 години. Потім молоко має трохи охолонути, до нього додається 1–2 столові ложки сметани, ємність закутується теплим рушником і залишається до ранку. Після охолодити і можна пити. 

Коли пити: у спеку (чудово втамовує спрагу) і з лікувально-профілактичною метою. 

Медовуха 

Цей напій бере свій початок з часів Київської Русі, особливого поширення набув на Західній Україні. З часом різновидів медовухи стало досить багато, в тому числі і з додаванням етилового спирту. 

Як приготувати: у літрі кип’яченої води розчиняється 50 грамів меду, в отриману солодку воду додаються промиті родзинки для активізації бродіння. Ємність нещільно накривається кришкою і на дві доби залишається при кімнатній температурі. Потім процідити через марлю, розлити по пляшках і залишити в холодильнику на 2–3 місяці. 

Коли пити: на свята. 

Калинник 

Вік цього напою обчислюється декількома сторіччями. В українському Поліссі знали безліч рецептів його приготування. 

Як приготувати: на 4 літри води береться 1 кілограм калини. Ягоди перебрати, промити і покласти в ємність. 2,5 склянки цукру розчинити в окропі і залити калину. Ємність закривається і настоюється протягом тижня в прохолодному місці. Після напій проціджують і п’ють охолодженим. 

Коли пити: з лікувально-профілактичною метою і для втамування спраги. 

Скільки триватиме карантин? Вчені змоделювали три сценарії протидії епідемії

Одною із найбільш важливих подій вчорашнього дня по темі коронавірусу стала публікація результатів моделювання ефективності різних стратегій протидії від авторитетного Британського Імперського Коледжу.

Застереження: до будь якої моделі, наскільки б просунутою вона не була, треба ставитися обережно. "Немає вірних моделей, просто деякі з них корисні". Не варто сприймати числа внизу як невідворотність або вирок.

Отже, науковці використали початкові реальні дані по смертності та заразності з  Китаю/Кореї/Італії та спробували передбачити результат трьох стратегій за допомогою просунутої версії SIR-моделі:

Стратегія "Не робити нічого":  80% заразиться, 0.9% помре від вірусу протягом 3 місяців. Кількість смертей буде ще більшою через неможливість надати допомогу важким пацієнтам: 8-15% населення старше від 70 років може померти, можливості системи захисту здоров’я будуть перевищені в десятки разів. Для США, у числах, це 4 млн смертей, 90 млн – по всьому світу. Якщо взяти пропорційно для України, це приблизно до 0.5 млн смертей.