Space horror

Роздача ігор

"Дождь": Работа украинского скульптора входит в число самых известных в мире

Украинский художник Назар Билык в 2010 году создал 6-метровую скульптуру "Дождь", как символ связи человека с природой и символ диалога между человеческим видом и окружающим миром. Эта удивительная бронзовая скульптура представляет собой человека, который смотрит вертикально в небо, а на ее лице расположена огромная стеклянная капля дождя. При этом заметно, что одинокая фигура и капля прекрасно сбалансированы вместе и кажется, что между ними происходит спокойное общение.

Как художник, Билык создает современные концептуальные скульптуры и инсталляции, он увлекается вопросами, часть которых лежит в плоскости осмысления, исследования пространства и его взаимодействия с личностью. Капля дождя является символом диалога, который соединяет человека со всем разнообразием природы и всеми формами жизни. Фигура принимает каплю и не препятствует ей, поскольку имеет рыхлую и пористую структуру и этим похожа на сухую землю, которая поглощает воду.

В своей работе Назар Билык сделал дождливую каплю достаточно большой, чтобы сравнить человека с насекомым и подчеркнуть тот факт, что человек является такой же равноправной частью природы, как и другие живые существа. Кроме этого, его необычная скульптура касается вопроса о взаимодействии и трудности сосуществования человека с окружающей средой.

Назар Билык (родился 20 сентября 1979 во Львове) - украинский скульптор и художник. Он закончил Национальную академию изобразительного искусства и архитектуры (НАОМА) в 2005 году. С 2008 года - аспирант творческих мастерских в НАОМА. В 1980 году переехал в Киев на постоянное место жительства. В 2013 году Назар получил грант Президента Украины в области изобразительного искусства на создание работ из серии "Контрформы".

Скульптуру "Дождь" в Киеве можно увидеть на Пейзажной аллее. Кстати, ее точную копию разместили в США, в одном из парков в Массачусетсе - "Turn Park Art Space".

"Сон"

Я могу сказать только то, что остался в полном восторге от участия в этом мероприятии. Выбор подарка, отправка, уведомление о получении и вот он, тот самый миг, когда ощущаешь, что труды были не напрасны и кто-то, пусть и очень далеко, улыбнулся. Мир стал лучше.

И ровно такие же сильные эмоции от ожидания адресованного именно тебе подарка. Уведомление об отправке, прибытии, готовности у выдаче, распаковка, чтение записки. Это было великолепно)

«Щедрик» зі словами, перекладені з української на англійську, а також з оригінальним українським текстом.

«Щедрик» був написаний українським композитором Миколою Леонтовичем на початку ХХ століття. Пісня базується на українській народній щедрівці. У 1921 році, пісню вперше почула американська аудиторія у виконанні Української республіканської капели в Карнегі-Холі. Пізніше Пітер Вільговський написав аранжування мелодії для оркестру та написав нові слова англійською, створивши «Колядку дзвонів». Оригінальний «Щедрик» Леонтовича співається акапельно змішаним хором у чотири голоси.

Сайлент Хилл в Харькове

У Києві постане централізований Архів таємних радянських спецслужб

Більше не потрібно буде ні дозволів, ні перепусток. Просто приходите з паспортом, і вам приносять у читальну залу справу вашого родича, закатованого НКВД, репресованого КДБ, розстріляного ЧК. 

Інститут національної пам’яті отримав приміщення, в якому зосередять усі архіви усіх таємних радянських спецслужб. 8 поверхів, 11 тисяч квадратних метрів. Тут у спеціальних пересувних шафах зберігатимуть мільйони справ, які раніше були розпорошені по архівах різних силових відомств – прокуратури і судів, МВС, СБУ, Міноборони, Нацполіції, розвідки. 

«Архів, якого ще не було», – так називають історики нове централізоване сховище документів комуністичної доби. Його облаштовують на околиці Києва Троєщині на вул. Пухівській, 7, корпус № 5, в одній із будівель Банкнотно-монетного двору Нацбанку. 

Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, країни Балтії та Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів і таємної поліції та передали їх цивільним відомствам – аналогам Українського інституту національної пам’яті.

Сьогодні Україна пишається першим місцем у рейтингу пострадянських країн за доступом до архівів комуністичних спецслужб. У складі декомунізаційного пакету законів 9 квітня 2015, прийнято Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті. Закон розроблявся за участі громадськості, зокрема Центру досліджень визвольного руху та Реанімаційного пакету реформ. 

Однак зараз архівісти скаржаться, що досягли межі своїх можливостей. Кількість людей, які звертаються по інформацію про своїх репресованих родичів, росте. А кількість місць у читальних залах архівів залишається мізерною. Отож хоч де-юре архіви відкриті (відколи 2015 року вийшов відповідний закон), де-факто це право вільного доступу суттєво обмежене. 

Поява нового централізованого архіву змінить ситуацію, - переконаний голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. «Це стане значно зручніше для користувачів. Усе в одному місці, комфортні читальні зали, для доступу достатньо лише звернення і паспорта, не буде зайвої паперової тяганини, як зараз, щоб зайти в режимне приміщення СБУ чи МВС», – сказав В’ятрович, показуючи журналістам нове приміщення. Як він додав, «Ми забираємо у силовиків спокусу регулювати доступ до інформації про наше минуле». 

Архів національної пам’яті планують зробити найсучаснішим. Документи, які звезуть сюди, оцифрують. І з ними можна буде знайомитись онлайн – усі раніше засекречені справи, протоколи допитів, імена розстрільних «трійок». Це буде доказова база злочинів комуністичного тоталітарного режиму, матеріал для майбутнього міжнародного засудження комунізму, – зазначив директор новоствореного Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті Ігор Кулик. Як він повідомив, новостворений Архів включатиме читальний зал на 50 робочих місць, конференц-залу, а також open space – відкритий простір для спілкування користувачів. Наразі у приміщенні (яке раніше служило виробничими цехами заводу «Арсенал»), здійснюють перепланування та капітальний ремонт. На перших відвідувачів очікують уже за півтора-два роки. 

Територія Банкнотно-монетного двору Нацбанку на Троєщині, де буде створений Архів національної пам'яті.

Джерело: https://ukrainian.voanews.com/a/radjansky-arkhiv/4972079.html fbclid=IwAR1tyjmBri0c5vZQESO91QekXMc0xt7IpBQOFJD0jhYp5LIM1MStNn7dwao

Сегодня, 22 ноября, День Памяти жертв голодомора.

(ватные петросянные комментарии будут нещадно баниться)

В этот день чтят (это чувство нельзя перевести на русский) вшановують память погибших в результате геноцида против украинского народа, когда был искусственно созданный дефицит пищи в 1932-1933 гг, который привел к смерти более 3,5 млн людей (а по неофициальным данным гораздо больше).

По мнению большинства историков, причиной возникновения в Украине и других частях СССР голода в 1932-33 годах была принудительная и репрессивная для крестьян политика хлебозаготовок, которую осуществляла коммунистическая власть.

Количество жертв Голодомора отличается из-за нехватки достоверных демографических данных того периода. Считается, что от голода в Украине умерло 3-3,5 миллионов человек. Всего количество жертв во всем Советском Союзу оценивают в 7 млн.

Голодомор затронул также Поволжье и Кубань (где жило много этнических украинском), Беларусь, Южный Урал, Западную Сибирь и Казахстан.

Само слово "Голодомор" впервые появилось в печатных трудах украинских эмигрантов в Канаде и США в 1978 году. В СССР в то время историкам позволяли говорить лишь о "трудности с продовольствием", но не о голоде.

В 2006 году, Верховная Рада официально признала Голодомор 1932-33 годов геноцидом украинского народа.

Более 20 стран уже признали голод в Украине 1932-33 годов геноцидом украинского: Австралия, Андорра, Аргентина, Бразилия, Грузия, Эквадор, Эстония, Испания, Италия, Канада, Колумбия, Латвия, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польша, Словакия , США, Венгрия, Чехия, Чили, а также Ватикан как отдельное государство.

Также в 2006 году, СБУ рассекретила более 5000 страниц государственных архивов о Голодоморе. 

Доступными стали документы (в т.ч. и фото) о селянских повстаниях, которые предшествовали Голодомору, и о которых советская власть умалчивала:  http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=628

ФОТО ПОВСТАНЦІВ К. І. ТА Ф. КРУПА, І.МАТВІЄНКО, В. ДОНЦОВ, Ф.КУЧЕРОВ ТА Ю. БУШЛІ.

ПРЕДСТАВНИКИ ТА АКТИВІСТИ РПК. НОВО-КРАСНЕ. 1932 РІК:

Также стали доступны дневники жертв Голодомора http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=627

В 16-00 начнется массовая акция: каждый неравнодушный может зажечь свечу в память о погибших от Голодомора.