anime ukraine

Киберпанк, который мы заслужили. В Киеве «ожившая» куча мусора гоняется за людьми, которые бросают мусор мимо урны.

На заводе ROSHEN открыли каток площадью 2000 квадратных метра

Вход на территорию бесплатный, а на каток - в будни 120 грн., цена выходного дня - 140 грн.

Каток является частью городка ROSHEN Winter Village, который начал работу 30 ноября в Киеве, на Демеевской площади (пр. Науки, 1), и будет работать до марта. Можно приходить со своими коньками, брать их на прокат. Также на территории городка стоит елка до 15 м высотой и новогодняя ярмарка с подборкой лучшего столичного стрит-фуда. А уже 7 декабря в 17.00 состоится торжественное зажжение огней главной елки Winter Village.

Ранее архитекторы отмечали, что каток будет иметь подсветку из оптоволокна, замороженного во льду, а также светомузыкальное шоу художников звука и света студии Les Eclaireurs.

Кроме катка, проект предусматривает парк и фонтан со стороны проспекта Науки. «Все пространство нового парка развивается вдоль главной дорожки, извивается серпантином вокруг катка и ведет к будущему фонтану. Сам же каток окружен амфитеатром из гранитных глыб, между рядами которых растут деревья», - рассказала Анастасия Стрижевская, архитектор студии AER.

Также в этом году, в рамках расширения проекта, катки Roshen появятся в 3 городах Украины - Харькове, Днепре и Киеве.

https://roshen.com/ua/ua/kovzanka-roshen-rozpochala-robotu-v-kyyevi

Фото з бекстейджу україно-польського серіалу "Кава з кардамоном"

Як галушка стала символом Полтави

У місті галушці звели пам'ятник, у музеях цитують присвячені їй рядки класиків, а на честь неї проводять фестиваль влітку. Частування нею – обов’язковий елемент в будь-якої туристичної програми. Зо два десятиліття галушку просувають як гастрономічний бренд Полтави.

Галушки є загальноукраїнською стравою на теренах Наддніпрянської України. Етнологиня, докторка історичних наук та засновниця садиби-музею «Лялина світлиця» Олена Щербань каже, що поширеність галушок на території Лівобережжя пов’язана з тим, що українці здавна були землеробами. Наші предки вирощували хліб, тому в культурі харчування переважали страви з борошна. Робота у полі вимагала значних витрат енергії, а галушки, були швидкою, смачною, ситою їжею, якої хлібороби потребували після важкої праці.
Попри те, що галушки готують у різних регіонах України, на Полтавщині ця страва історично укорінилась завдяки впливу літератури. Про це каже кандидатка економічних наук, доцентка катедри менеджменту Полтавського університету економіки і торгівлі, та організаторка міжнародного фестивалю «Полтавська галушка» Яніна Барибіна:
«Полтавщина прославилась саме завдяки літературі, завдяки Івану Котляревському, Миколі Гоголю. Галушки згадуються у період Полтавської битви. Ми маємо згадки, коли війська куштували саме полтавську галушку. Чому так сталося? Тому що галушка була однією з найпростіших страв, але при цьому вона була достатньо ситною, а раціон пересічного українця не був надто багатим щодня».

уривок з "Енеїди" І. Котляревського.

Про роль літератури у створенні гастрономічного образу Полтави говорить і старша наукова співробітниця Полтавського літературно-меморіального музею Івана Петровича Котляревського Валентина Скриль:
«Іван Котляревський у своїй “Енеїді” неодноразово згадує галушки. Наприклад, що галушка була просто великим подарунком, у голодні роки. Ось він пише “без галушок як помирали, колись як був голодний год”, потім “п’ять казанів стояло юшки, а в чотирьох були галушки”. Він взагалі у своїй “Енеїді” згадує понад 160 назв українських страв. Це просто енциклопедія української кулінарії, української кухні. Не дивно, що наша Полтавщина, до Котляревського нахиляючись, символом міста зробила отаку просту страву, як галушка». 

Ситуація з джерелами ускладнюється тим, що сьогодні галушка не є повсякденною стравою українців. Ґрунтуючись на рецептах господинь, зібраних під час досліджень, етнологиня дізналася, якою має бути правдива галушка. 

Найперше, говорить Щербань, ми маємо зрозуміти, що сучасні галушки значно відрізняються від тих, які готували раніше. У давнину їх робили з гречаного, пшенично-житнього та житньо-пшеничного борошна. Борошно не було таким білим і такого дрібного помелу. Воно мололося жорнами на млинах, і тому було грубе та іншої консистенції. Відповідно галушки не були тими галушками, які ми сьогодні бачимо.
Окрім того, що сучасні галушки готують переважно на основі білого борошна, сам рецепт тіста теж істотно змінився. Так, зі слів етнологині, раніше галушки варилися на основі кисляку (кефіру), соди, борошна, іноді з додаванням яйця. 

Готували українці галушки так: замішували тісто, розгортали і різали його смужками, а потім відщипували шматочки і кидали в киплячу воду, молоко, бульйон. Галушки були щипані і рвані, другі просто нарізали ножем. Можна сказати, це були перші спроби приготування домашньої локшини.

Сьогодні галушки готують різними способами і з різних інгредієнтів (манка, картопля, сир), подають на стіл замість хліба до борщу, м'яса або просто з маслом, шкварками, фруктовим соусом, медом або сметаною. 

Їдять галушки виключно гарячими - тільки так вони максимально смачні.

А ще галушкам присвятили пісню - слова написав Анатолій Лихошвай, музику – Василь Якубович.

Картопляні галушки із сиром

Галушки з гречаного борошна з цибулею і салом

Реставрація дверей у Львові

Цьогоріч місто Львів планує відреставрувати щонайменше 40 дверей в будинках, які розташовані в історичній частині міста. Усі роботи проводять відомі місцеві реставратори по дереву та металу. При реставрації брам 70% вартості робіт оплачуються із міського бюджету, 30% – сплачують мешканці. 

У центрі Львова відновили одну з найвищих брам середмістя - на вулиці Театральній, 3. Висота дубової конструкції майже 4 метри.

Ця дубова брама зроблена орієнтовно у 30-х роках ХХ ст. З того часу було втрачено елементи решіток, які були прикрашені рідкісним та специфічним сплавом нейзильбером – це спеціальна речовина з міді, нікелю і цинку. Окрім того, встановлена нову клямку, максимально схожу до автентичної.

До і Після

Ця нова брама стала справжньою сенсацією, адже тепер вона прикрашатиме вхід у нещодавно відновлену медіатеку «Під Високим Замком», що на вулиці Богдана Хмельницького, 175.  Історичні дубові двері за підтримки ЛКП «Бюро спадщини» фахівці виготовляли упродовж двох місяців. 

Упродовж двох років на замовлення Львівської міської ради проводили реставрацію фасаду будівлі, також мешканці будинку подали заявку на участь у програмі співфінансування відновлення брами. 

«Раніше тут стояла простенька радянська брама, яка була дуже знищена, ми вирішили відновити браму, яка була тут первинно. До слова, її креслення розробили ті ж архітектори, які відповідали за проєкт реставраціїї фасаду будівлі та оновлення простору бібліотеки», – розповів реставратор Ростислав Малецький. 

Нагадаємо, що нещодавно медіатека «Під Високим Замком» зазнала суттєвих змін і відкрила свої двері для відвідувачів. Проект реставрації гозробила архітекторна фірма «Рутенія», за яким історичну будівлю відреставрували, а сам простір оновили та осучаснили врахувавши усі побажання бібліотекарів та цільових аудиторій. 

До

Після

На мапі відновленої спадщини Львова з’явилася ще одна відреставрована брама, цього разу на вулиці Івана Котляревського, 13. Раніше вона була замальована чорною фарбою, а її красиве засклення забите фанерою. Фахівці відновлювали історичну браму близько трьох місяців. 

«Сама конструкція брами була викривлена, під нашаруванням старої фарби приховувалося багато заржавілих елементів та деформацій, а нижня її частина та пороги були просто знищені. Це все нам довелося відновлювати», – розповів реставратор Юрій Миколаїшин.

Окрім цього, фахівці встановили нову клямку, відновили роботу автентичних завіс і встановили відреставрований австрійський замок, який хоч і не рідний, але відповідає по віку цій брамі. 

До

Після

Ще одна відреставрована брама з’явилася на мапі відновленої спадщини Львова: цього разу в будинку на вулиці Володимира Короленка, 17. Раніше вона була деформована, зафарбована непримітною фарбою, а безліч декоративних елементів були втрачені. 

«Ми старалися повернули первісний вигляд цій дубовій брамі, адже за тривалий час служіння мешканцям вона збереглася не в найкращому стані. Її конструкція ледь трималася, не вистачало дерев’яних елементів. На поверхні залишилось безліч пошкоджень та слідів від врізання замків, а красиве ручне різьблення з рослинними мотивами було затерте. Ми це все виправили», – розповів реставратор Павло Войтович.

Також фахівці відновили засклення брами, ковані решітки та встановили нову клямку, яка відповідає стилістиці схожих брам.

Реставрація брами коштувала близько 65 тис. грн., з яких 70% оплатило місто в рамках програми співфінансування. Решту витрат взяли на себе мешканці будинку.

Весенний ЦУМ