Результаты поиска по запросу «
q' AND '1'='1
»
Львов фэндомы історія України длиннопост Моя Україна разная политота
Высокий замок во Львове: откуда взялся?
Идея создания земляного кургана в честь празднования 300-летия заключения унии между Королевством Польским и Великим княжеством Литовским 1569 появилась в 1869 году. Мэрия приняла предложение 28 июня. А уже через месяц с лишним, а именно 11 августа 1869, был заложен краеугольный камень с высеченными гербами и надписью:
«Свободные со свободными, равные с равными - Польша, Литва и Русь объединены Люблинской унией 12 августа 1569».
В тот день была торжественно высыпана земля со всех польских земель, а также из могил Мицкевича, Словацкого и генерала Княжевича. Впоследствии толпы поляков свозили землю, ведь считали национальным долгом ввезти хотя бы несколько тачек земли на холм. Такая отсыпка продолжалась несколько лет.
В пятую годовщину начатых работ было устроено торжественное перенесение Льва Лоренцовича на Высокий замок. Это считалось большой честью. В последующие годы для укрепления насыпи было разрушено остатки оборонительных стен замка, того самого настоящего львовского замка. Но все равно иногда появлялись земляные оползни.
Лев Лоренцо́вича — скульптурное изображение льва со щитом, старейшее скульптурное изображение городского символа Львова, установленное в 1589 году на высокой колонне слева от главных ворот ратуши Львова бургомистром Станиславом Шольцем. Скульптор - Андреас Бемер. Лев назван по фамилии городского советника Яна Юлия Лоренцовича, что спас бургомистра Бартоломея Уберовича от похищения шляхтичем Немиричем. Лев держал в лапах щит, на котором был вырезан лавровый венок и надпись на латыни (Ioanni Iulio Lorencowicz S. P. Q. L. (Senatus Populus Que Leopoliensis)), что прославлял подвиг гражданина. После обвала ратушной башни в 1826 году льва сняли, а в 1874 году в пятую годовщину отсыпки копца Люблинской унии на Высоком замке, люди вынесли его на руках до улицы Кривоноса, а затем власти перенесли льва на гору, под копец, где он простоял до начала XIX века. В конце 1990-х - начале двухтысячных лев был в плачевном состоянии, исписан и заброшен. Сейчас его законсервировали и он хранится в фондах Исторического музея, в итальянском дворике. Рядом с копцем Люблинской унии остался постамент, на котором раньше стоял лев. Городская власть Львова хочет создать копии льва Лоренцовича для размещения их в городе, для чего уже сняты образцы со скульптуры.
Аеросвітлина 1930-х років
фэндомы видатні постаті малевич Моя Україна разная политота
"Мамі з Берліна", Підпис Казимира Малевича на світлині 1927 року
фэндомы Моя Україна разная политота
Если какие теги пропустил - подскажите, чтобы я проставил их.
Читая реактор не однократно натыкался на реплики типа "а что у вас с 2014-го улучшилось/изменилось?". Регулярность таких вопросов слишком высока, чтобы игнорировать и я его задал себе. Искать всякие достижения, например, что где-то что-то построили и т.д. можно, но на конкретного человека такие достижения оказывают слабое влияние. Поэтому я решил посмотреть, а что изменилось лично для меня и пошёл по следующему пути:
- взял свою заработную плату;
- перевёл в доллары по курсу на момент её получения (https://index.minfin.com.ua/exchange/archive/2020/);
- построил пару графиков.
Чтобы охват был по-более взял период с 2009 по 2019.
Для начала график зарплат по годам:
По нему в общем видно, что с 2013 по 2017 есть существенная просадка, а сравнительное улучшение наступает в 2018. Поэтому следующий график по месяцам:
И тут надо давать пояснения:
- просадка до нуля - это месяц, когда был в отпуске (нет работы - нет денег);
- существенные скачки - это премии, которые к концу года могут в несколько раз превышать оклад; иногда скачки это отпускные, которые бухгалтерия прописывала в расчётном листке.
Чтобы снять некоторые вопросы:
- я бюджетник, поэтому моя зарплата это: оклад + установленные сверху надбавки + надбавки от администрации + премии;
- в начале года бюджет организации пустой, поэтому первые три-четыре (иногда больше) месяцев года платят только защищённые статьи (оклад + установленные сверху надбавки);
- в течении этого периода был рост в должности, но разница между должностными окладами около 100-200 грн - я бы сказал на уровне погрешности;
- из-за того, что бухгалтера по разному учитывают отпускные в нескольких местах они пропущены, но в целом на картину не сильно влияют (по дефолту отпускные дают в размере оклада, а оклад большим назвать сложно).
Спасибо за внимание.
P.S. Желание говорить место работы не имею
історія України фэндомы длиннопост бухло Киевская Русь алкоголь История Моя Україна разная политота
Просове пиво, мед, спотикач та варенуха. Цими дивними словами називали алкогольні напої жителі середньовічної України. Був на весіллі, мед-пиво пив…
Ці словами ми не раз чули від дідусів та бабусь, не задумуючись що у середні віки мед і пиво були чи не головними алкогольними напоями жителів тогочасної України.
Його часто, бо вважали цілющим:
“Аще много медь яжь, уцелеешь”.
Таке бухло робили з бджолиного меду. Технологія виготволення не те, щоби була складною, але повозитися треба:
1. Готуєш медову ситу
2. Запарюєш шишки хмелю
3. Заправляєш цю сировину за шишками
4. Лишаєш настоюватися на пару днів
5. Розливаєш у бочки6.
6. Таскаєш ці бочки у погріб.
Був ще один рецепт, схожий, але трохи інкаший:
"4 кілограми бджолиного меду залити 6-ма літрами води, прокип’ятити двічі, покласти 50 грамів хмелю і знову поставити в холодне."
Кожен регіон Русі мав свої рецепти приготування цієї пиятики. Так, на землі Київській у таку медовуху додавали більше хмелю, від чого перло вдвічі більше. Мед за старосвітським рецептом, який варили на Чернігівщині, готувався так само, тільки там ще на додачу вимочували хліб.
Популярним напоєм був муселець. Це така медова наливка. До провареного з водою меду додавали ягоди з наливки. Щоб напій став хмільним, йому давали настоятись близько десяти днів. У Київські часи жодна урочистість не обходилась без меду. Так, ще в “Лаврентіївськім списку” говориться, що древляни зварили і відвезли у місто дуже багато меду на поминки, які влаштувала княгиня Ольга по своєму чоловікові.
Це другий за популярністю алкогольний напій українського середньовіччя. Ви не повірите, однак тоді його варили без хмелю. Готували прохолодний рідкий хліб з ячменю або проса (або того й іншого разом), додаючи хміль та солод.
Вже потім пивні рецепти середньовіччя перекочували до козаків.
Французький дослідник Боплан у 1650 писав, що під час зимових походів козаки, рятуючись від холоду, тричі на день вживали гарячу юшку із пива. Та зловживати алкоголем не можна було. Особливо під час походів: порушення правила каралось навіть смертю.
Як приготувати Запорозьке пиво?
100 грам хмелю, добре розтертого з борошном і 3 склянками цукру, заливають 9-10 ложок окропу, дають настоятись протягом 2-3 годин, проціджують та зливають ще теплим в барило. Додають ще 2 склянки темної патоки та 50 грам дріжджів. Настоюють козацьке пиво у холодному місці, наприклад, у погребі.
Київ активно торгував з Візантією та грецькими містами Криму. От звідти до нас і потрапило вино. Спочатку його пили так собі, але з прийняттям християнства червоне напівсолодке стало потрапляти на столи середньовічних українців все частіше й частіше.
“На південних схилах лаврських горбів, добре освітлених та зігрітих сонцем, з давніх-давен існували виноградники. Лавра постачала церковне виноградне вино для всієї Русі, – пише Михайло Рибаков у книжці “Невідомі та моловідомі сторінки історії Києва”. – Особливо жваво велася торгівля вином і сушеним виноградом – “розинами” – з Москвою. Навіть у ХVІІ ст., прохаючи у царя Олексія Михайловича підтвердження на численні маєтки “с людишками”, ігумен “смиренно бил челом, осетрами копчеными днепровскими да бочкой вина красного собственных садов, да розинами сушеными на твою царскую утеху”.
В українських колядках також згадується “зелено вино”, тобто настояне на зіллі – травах, корінні і прянощах.
З часів Київської держави українці отримали цікаві рецепти настоянок, які готували з фруктів, спецій, приправ. Ці рецепти постійно удосконалювалися і от що з цього вийшло: Варенуха – слабоалкогольний напій. Готували узвар із сушених слив і груш, настоювали ніч, проціджували, додавали червоний гострий перець, м`яту, материнку, чебрець. Додавали меду і парили в печі. Подавали варенуху і гарячою і холодною. Гарячу варенуху вважали набагато смачнішою від охололої. Цей напій досить тривалий час заміняв горілку, яку вживали дуже мало. Спотикач – напій, який постійно потрібно збовтувати. У невеликих кількостях змішували корицю, мускатний горіх, гвоздику, шафран та ваніль. Настоювали на горілці протягом 2 тижнів, щодня збовтуючи. Далі настоянку варили з цукром і охолоджували перед вживанням. Старка – міцна витримана горілка, настояна на дубовій корі, чебреці, деревію тощо. Старка також вважалась лікувальним напоєм. Паленка – напій на ягодах та прянощах, який дуже довго настоювався. Полинівка – горілка, настояна на цілющих травах, а також терені, суницях чи сливах. Дуже популярною була полинівка на гострому червоному перці в стручках. Полинівка була значно міцнішою за будь-яку настоянку. Мокруха – на смак схожа на хороший лікер та міцніша за звичайну горілку. Готувалась із вишневого соку та зберігалась у затінку. Тертуха – розтерті з цукром суниці заливали горілкою. Травняк – ягоди горобини, полин, ревінь, любисток, соснові шишки, ялівець заливають горілкою та настоюють рівно пів року.
Автор Роман Коржик.
