Історія україни за 5 хвилин
»історія України фэндомы длиннопост бухло Киевская Русь алкоголь История Моя Україна разная политота
Просове пиво, мед, спотикач та варенуха. Цими дивними словами називали алкогольні напої жителі середньовічної України. Був на весіллі, мед-пиво пив…
Ці словами ми не раз чули від дідусів та бабусь, не задумуючись що у середні віки мед і пиво були чи не головними алкогольними напоями жителів тогочасної України.
Його часто, бо вважали цілющим:
“Аще много медь яжь, уцелеешь”.
Таке бухло робили з бджолиного меду. Технологія виготволення не те, щоби була складною, але повозитися треба:
1. Готуєш медову ситу
2. Запарюєш шишки хмелю
3. Заправляєш цю сировину за шишками
4. Лишаєш настоюватися на пару днів
5. Розливаєш у бочки6.
6. Таскаєш ці бочки у погріб.
Був ще один рецепт, схожий, але трохи інкаший:
"4 кілограми бджолиного меду залити 6-ма літрами води, прокип’ятити двічі, покласти 50 грамів хмелю і знову поставити в холодне."
Кожен регіон Русі мав свої рецепти приготування цієї пиятики. Так, на землі Київській у таку медовуху додавали більше хмелю, від чого перло вдвічі більше. Мед за старосвітським рецептом, який варили на Чернігівщині, готувався так само, тільки там ще на додачу вимочували хліб.
Популярним напоєм був муселець. Це така медова наливка. До провареного з водою меду додавали ягоди з наливки. Щоб напій став хмільним, йому давали настоятись близько десяти днів. У Київські часи жодна урочистість не обходилась без меду. Так, ще в “Лаврентіївськім списку” говориться, що древляни зварили і відвезли у місто дуже багато меду на поминки, які влаштувала княгиня Ольга по своєму чоловікові.
Це другий за популярністю алкогольний напій українського середньовіччя. Ви не повірите, однак тоді його варили без хмелю. Готували прохолодний рідкий хліб з ячменю або проса (або того й іншого разом), додаючи хміль та солод.
Вже потім пивні рецепти середньовіччя перекочували до козаків.
Французький дослідник Боплан у 1650 писав, що під час зимових походів козаки, рятуючись від холоду, тричі на день вживали гарячу юшку із пива. Та зловживати алкоголем не можна було. Особливо під час походів: порушення правила каралось навіть смертю.
Як приготувати Запорозьке пиво?
100 грам хмелю, добре розтертого з борошном і 3 склянками цукру, заливають 9-10 ложок окропу, дають настоятись протягом 2-3 годин, проціджують та зливають ще теплим в барило. Додають ще 2 склянки темної патоки та 50 грам дріжджів. Настоюють козацьке пиво у холодному місці, наприклад, у погребі.
Київ активно торгував з Візантією та грецькими містами Криму. От звідти до нас і потрапило вино. Спочатку його пили так собі, але з прийняттям християнства червоне напівсолодке стало потрапляти на столи середньовічних українців все частіше й частіше.
“На південних схилах лаврських горбів, добре освітлених та зігрітих сонцем, з давніх-давен існували виноградники. Лавра постачала церковне виноградне вино для всієї Русі, – пише Михайло Рибаков у книжці “Невідомі та моловідомі сторінки історії Києва”. – Особливо жваво велася торгівля вином і сушеним виноградом – “розинами” – з Москвою. Навіть у ХVІІ ст., прохаючи у царя Олексія Михайловича підтвердження на численні маєтки “с людишками”, ігумен “смиренно бил челом, осетрами копчеными днепровскими да бочкой вина красного собственных садов, да розинами сушеными на твою царскую утеху”.
В українських колядках також згадується “зелено вино”, тобто настояне на зіллі – травах, корінні і прянощах.
З часів Київської держави українці отримали цікаві рецепти настоянок, які готували з фруктів, спецій, приправ. Ці рецепти постійно удосконалювалися і от що з цього вийшло: Варенуха – слабоалкогольний напій. Готували узвар із сушених слив і груш, настоювали ніч, проціджували, додавали червоний гострий перець, м`яту, материнку, чебрець. Додавали меду і парили в печі. Подавали варенуху і гарячою і холодною. Гарячу варенуху вважали набагато смачнішою від охололої. Цей напій досить тривалий час заміняв горілку, яку вживали дуже мало. Спотикач – напій, який постійно потрібно збовтувати. У невеликих кількостях змішували корицю, мускатний горіх, гвоздику, шафран та ваніль. Настоювали на горілці протягом 2 тижнів, щодня збовтуючи. Далі настоянку варили з цукром і охолоджували перед вживанням. Старка – міцна витримана горілка, настояна на дубовій корі, чебреці, деревію тощо. Старка також вважалась лікувальним напоєм. Паленка – напій на ягодах та прянощах, який дуже довго настоювався. Полинівка – горілка, настояна на цілющих травах, а також терені, суницях чи сливах. Дуже популярною була полинівка на гострому червоному перці в стручках. Полинівка була значно міцнішою за будь-яку настоянку. Мокруха – на смак схожа на хороший лікер та міцніша за звичайну горілку. Готувалась із вишневого соку та зберігалась у затінку. Тертуха – розтерті з цукром суниці заливали горілкою. Травняк – ягоди горобини, полин, ревінь, любисток, соснові шишки, ялівець заливають горілкою та настоюють рівно пів року.
Автор Роман Коржик.
фэндомы праздник український YouTube Українська мова крымские татары Евреи історія України греки армяне немцы Моя Україна разная политота крымчаки караимы кырымлы ромы гагаузы брати Капранови болгары імені Т.Г. Шевченка
Вітаю з Міжнародним днем рідної мови, наші співвітчизники)
фэндомы Балакучий шинок #Сало с №востями історія Карпатська Україна Хуст Моя Україна разная политота
Троха історії про Хуст, Карпатську Україну і низка історичних фото.
15 березня 1939 року у місті Хуст була проголошена незалежність Карпатської України
Що теє було Карпатська Україна?
Хоча Карпатська Україна існувала менше доби, невелике провінційне містечко вмить стало відомим на увесь світ та зуміло капіталізувати цю короткочасну славу у певний статус – Хуст і досі є об'єктом уваги істориків, публіцистів, журналістів чи й просто пересічних туристів.
Хуст колись володів високим статусом – поселення було коронним містом Угорського королівства. Але втратило своє стратегічне значення 1766 року — після влучення блискавки у порохову вежу Хустського замку.
Фортеця, що протягом століть була центром місцевого життя, перетворилась на руїни, а темп розвитку міста значно уповільнився.
Життя в Хусті дещо пожвавили регулярні ярмарки. А наприкінці ХІХ століття тут з'явилася залізниця.
Так розмірено містечко жило до кінця Першої світової війни.
У 1919 році, після Тріанону, Підкарпатська Русь увійшла до складу Чехословацької республіки.
В результаті поділу комітату Марамарош між Чехословаччиною та Румунією, адміністративним центром його чехословацької частини став саме Хуст. Завдяки цим подіям місто отримало новий імпульс для розвитку.
Будувались нові житлові та адміністративні будинки, медичні та освітні заклади, крамниці, казарми для військових, промислові підприємства та склади.
Місто отримало сучасні мережі водопостачання, каналізації та електромережі.
На початку 1920-их років Підкарпатська Русь була найвідсталішим регіоном Чехословаччини, і центральна влада республіки спрямовувала величезні ресурси на розвиток краю.
Старше покоління закарпатців у своїх споминах називає міжвоєнний період "золотою добою".
Втілювала містобудівну концепцію Хуста ціла плеяда блискучих чеських архітекторів – Їндржіх Фрейвальд, Ярослав Бом, Ярослав Фраґнер, Мілан Бабушка, кожен з яких спроектував одну або кілька будівель для міста.
За короткий проміжок часу Хуст перетворився на справжнє європейське містечко з модерною забудовою та сучасними комунікаціями.
Одна з фото колекцій міститься в архіві Українського наукового інституту Гарвардського університету (Harvard Ukrainian Research Institute).
Під час роботи в цьому архіві мені вдалося віднайти унікальну підбірку фотографій 1939 року, які висвітлюють історію Карпатської України.
Реконструкція. Колона озброєних січовиків. Квітень 1939 р. Словаччина
еконструкція. Січовик на бойовій позиції з легким кулеметом VZ-26/30. Квітень 1939 р. Словаччина
учасники реконструкції з кінокамерою
Члени Карпатської Січі в строю. Другий зліва Олександр Блестів («Гайдамака»). Лютий-перша половина березня 1939 р. Хуст
Закарпатські діти у школі села Богдан (1937 рік). Фото з журналу Life
Федір Коріятович - один із братів Коріятовичів, онуків литовського князя Гедиміна, які після вигнання ординців із Правобережної України у XIV сторіччі князювали на Поділлі. Після конфлікту з литовським князем Вітовтом Федір емігрує на Закарпаття, розбудовує замок у Мукачеві і, за легендою, приводить з собою 40 тисяч українців із Поділля. Ця листівка є українським пропагандистським матеріалом весни 1939 року, вважають на форумі reibert.info:
Видання Карпатської України "Нова Свобода". 4 грудня 1938 року
Лютий 1939 року. Агітаційна бригада Українського національного об'єднання
Сурсы с полной инфой:
http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2017/03/13/149615/
http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/03/16/31888/
фэндомы joyreactor Моя Україна разная политота
І знову політота
Заходжу зранку у політоту, і що я там бачу. Все того ж автора "Алексея Шибаева", який вчора виправдовувався, нібито росіяни знаходяться у полоні у Путіна, як люди в Херсоні чи німці у концлагері. Тепер же він запостив нову знахідку про те, що українці добивають полонених росіян.Тема тут: http://polit.reactor.cc/post/5155970
Відео справжнє, але як і в попередній темі про Херсон, автор вирішив сильно не розбиратися, а одразу ж перейшов до висновків, що однозначно українські військові - злочинці, і ще й добавив що на його думку, якщо таку жорстокість не покарати, то інші вояки потім будуть почувати себе вальяжно і продовжуватимуть чинити злочини.
Саме відео (увага NSFW): https://t.me/voenacher/14106
По-перше, "добитий полонений" один, і він дуже непростий "полонений", тому що має дуже велику характерну рису, яка відрізняє його від інших "типових полонених".
Якщо ви подивитеся відео, то помітите, що в перші секунди декілька солдатів ЗСУ кажуть "он уже хрипит", "та он уже хрипит". Це так званий "предсмертний хрип", або більш відомий термін під назвою "Агонія".
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D1%8F
Предсмертний хрип сигналізує термінальний стан організму. У цей час людина переживає надважкі страждання і, власне кажучи, все що у вас асоціюється зі словом "агонія".
Навіть при наявності медичної допомоги, у більшості випадків агонія - незворотній стан, який передує смерті. Людині зазвичай залишається жити 5-10 хвилин. І ці останні 5-10 хвилин будуть скоріше за все найгіршими останніми хвилинами у житті людини.
Далі по відео ми чуємо голос іншого воєнного ЗСУ, який каже "та оставь его". На що той, хто сртіляє, каже "да не могу я".
Що відбувається?
Я не буду таким категоричним як Олексій, але судячи зі всього, українські військові дуже добре знають цей стан і вирішили "полегшити страждання" ворогу, хоча один із них і пропонував просто залишити росіянина.
Якщо поряд немає швидкого доступу до спеціалізованного реанімаційного обладнання - людина у стані агонії - приречена. Я можу допустити, що ніяка швидка не приїхала б у зону бойових дій за 5-10 хвилин, у Дмитрівку. Тож ЗСУ вирішили діяти найбільш гуманним способом, який був на їх думку доступний.
Український військових можна за це засудити, але навряд чи можна звинуватити їх у жорстокості у даному випадку.
фэндомы Моя Україна разная политота
28 січня 1992 року Верховна Рада Україна затвердила синьо-жовтий прапор України як символ нової незалежної держави.
Це рішення було ухвалене після гострих дискусій народних депутатів і під тиском громадськості.
geek journal фэндомы український YouTube BadComedian Моя Україна разная политота
ЧОМУ BadComedian - це ШМАТОК ЛАЙНА?
Я надіюсь, що всі українці відпишуться від цього совкового підераса і його відео не будуть залітати в наші тренди.