Годин систки

Сумне сьогодення ірландської мови чи майбутнє української?

Одесская рок-группа "Epolets"

Мало хто знає, що поет, що написав цей вірш, народився в місті Дебальцево.Так що не потрібно нам розповідати про кордони "рускага міра". Це наша земля і ми переможемо!

Володимир Сосюра

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

1944

Український борщ

Доброго дня. Вирішив теж викласти рецепт, за яким ми готуємо борщ. 

Зазвичай ми варимо борщ з того м’яса, яке зараз є в домі. Яловичина чи свинина, шия чи задок, байдуже.

Цього разу у нас борщ зі свининою. 

М’ясо заливаємо холодною водою, ставимо на вогонь. Коли вода закипить, солимо та додаємо морквину та половину цибулі, зменшуємо вогонь та варимо до готовності м’яса десь 1-1,5 години. 

Цибулю та моркву викидаємо, м’ясо нарізаємо порційними шматочками, повертаємо у бульйон.

Буряк та моркву натираємо на крупній терці, картоплю нарізаємо кубиками, шинкуємо капусту, нарізаємо болгарський перець скибочками. 

Замість томатної пасти ми використовуємо заправку для борщу та томатний соус зі спеціями.Квасолю беремо консервовану. Квасолю можна брати білу, можна червону, це непринципово.

У казані розігріваємо соняшникову олію, висипаємо буряк та моркву, додаємо столову ложку цукру та трохи окропу та тушкуємо під кришкою на невеликому вогні. 

Одночасно висипаємо картоплю в каструлю з бульйоном.

Через 10 хвилин у казан з буряком додаємо заправку для борщу та кілька ложок томатного соусу, а у каструлю – капусту та болгарський перець. 

Варимо та тушкуємо ще 10 хвилин.

Настав відповідальний момент. У каструлю з бульйоном висипаємо тушковані буряк з морквою. 

Додаємо квасолю. Варимо все разом ще кілька хвилин. 

Наприкінці додаємо зелень. Все! 

Даємо борщу трохи настоятися, насипаємо у полумисок, додаємо сметану. Смачного!

Лавандові поля України

Колись фотографії у полі лаванди можна було зробити лише за кордоном. Але за останні кілька років в Україні з’явилось кілька лавандових полів, причому у різних куточках країни.

Усі поля приватні – це приватні ферми, вони здаються в оренду для фотосесій. Просто приїхати подивитися чи зробити фото на телефон в багатьох випадках неможливо. Зазвичай лаванда зацвітає у середині червня (залежить від сорту і погоди) та цвіте близько трьох тижнів. 

Добропарк, село Мотижин, Київська область dobropark.com

Великий дендропарк під Києвом відкрився у 2020 році весною, під час цвітіння тюльпанів. Літом серед інших квітів тут зацвітає поле з лавандою. Тут її планують підрізати, тому вона має цвісти два рази за літо. На території парку є кемпінг, фудкорт, атракціони для дітей, місце для паркування авто, можна взяти напрокат велосипеди, пледи та кошики для пікніків. Також сюди можна з домашніми тваринами. Парк працює щодня крім понеділка, вартість квитків https://dobropark.com/vhidnij-kvitok/ .

Лавандовий гай, село Порадівка, Київська область

Приватне лавандове поле зацвітає у середині червня та цвіте близько трьох тижнів. 

Поле здають в оренду для фотосесій. 2020 року мінімальна ціна за годину починалась від 600 грн (за компанію з 7 людей). Але у 2021 році планують відкрити нове велике поле площею 1 гектар, яке функціонуватиме як парк, де кожен охочий зможе погуляти, просто купивши вхідний квиток. 

У власників також є власне виробництво натуральної косметики на основі ефірної олії лаванди.

oLawander, село Димер, Київська область

Органічна ферма, яку заснувало подружжя у 2018 році. Тут вони вирощують лаванду, ожину та полуницю. Лавандове поле тут невелике — всього 15 соток, але його планують розширити та зробити на території ферми еко-парк з окремим зонами для фотосесії, прогулянок і відпочинку. Також у планах своє кафе.

У 2019 році подружжя з Ужгорода вирішило висадити лавандове поле, а 2020 вони вже відкрились для відвідувачів. Поле можна відвідувати як парк. У 2020 році вхід коштував 50 грн, час перебування необмежений. Також можна орендувати поле для фотосесії.

Фермерське господарство на Закарпатті https://www.lavandova-gora.com.ua/ , де вирощують лаванду та троянди на площі 75 гектарів. Інформацію щодо відвідування та фотосесій на території потрібно уточнювати у соц. мережах або за телефоном. А ще це місце особливо гарне та відрізняється від інших, оскільки лаванда тут росте на фоні мальовничих гірських пейзажів.  

Лавандове поле, село Василівка, Одеська область

Велике лавандове поле за 70 км від Одеси, до Затоки 20 км, також поряд курортне містечко Сергіївка, тож відвідування плантації можна поєднати з відпочинком на морі. Це приватне поле, тому не можна зривати та витоптувати кущі. 

Поле відкрите, але є охоронці, вартість вхідного квитка у 2020 році була 50 грн, дітям вхід безкоштовний. За професійну фотосесію окремо платити не потрібно. Координати поля: 46.012222, 30.295518. На машині краще їхати зі сторони моря, зі сторони села дуже погана дорога.  

Луцький Прованс, село Лище, Волинська область 

Невелике лавандове поле на Волині створила підприємиця з Луцька. Лаванду висадили у 2019 році. У 2020 у період цвітіння поле було закрите для відвідувачів, тому що кущам потрібен час, щоб розростись, стати пишними та гарними, якими ми їх зазвичай бачимо на фото. Детальніше можна дізнатися на сторінці https://www.instagram.com/lavander_lutsk/?igshid=absfgl6qnwqb 

Lavender Family, місто Кременчук

Ще одне сімейна лавандова ферма, яку можна погодинно орендувати для фотосесій.  https://www.facebook.com/%D0%9B%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B5-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5-Lavender_Family-107814740989264/?ref=page_internal 

Сьогодні найбільший у світі український рушник підняли у небо над Київщиною.

Дівоче-жіноче святкове вбрання. Кінець ХІХ - початок ХХ століття. Ч.1

Відеоролики проекту СПАДОК (англ. Back to Basics) присвячені українській культурі, традиціям, народним звичаям. У частині циклу «Національне святкове вбрання» глядачі побачать, як в XIX-ХХ столітті виглядала українка в залежності від віку, соціального статусу і регіону проживання. Для цього в кожному з коротких, але яскравих епізодів, буде відтворено характерний для певного регіону етнічний образ. 

Над створенням роликів працювали: режисер Олексій Гуз, оператор Юрій Бакун, консультанти Українського Інституту Історії Моди, графіка проекту Signal Red, продюсер Олена Малкова.

У проєкті «Спадок» звучать українські народні пісні, записані в сучасній обробці спеціально для циклу фолк-музикантами: Ігор Сакач (музичний продюсер), Максим Бережнюк (виконавець на традиційних духових інструментах, вокаліст), Марія Квітка (вокалістка), Анастасія Полетнєва (вокалістка)

Запорізька обл. Вільнянський район

Модель: Анастасія Вергелес – актриса, телеведуча, менеджер творчої програми фестивалю «З країни в Україну».

Керсетка – жіночий плечовий одяг без рукавів та коміра, оздоблений спеціальними складками по спинці – вусами. Особливо багато вусів (до 17-ти) мали керсетки з дорогих тканин – оксамиту, щільного шовку, кубового ситцю. Щоб отримати складки в умовах селянського побуту, кравець складав тканину потрібним чином, змочував водою і клав на дошку, що лежала на прогрітій печі. Зверху накладалася друга дошка і близько трьох мішків збіжжя. Під таким пресом матеріал висихав і форма фіксувалася так міцно, що склади не розходилися.

Харківська обл. Балаклійський район

Модель: Ірина Данилейко. Етномузиколог. Учасниця фольклорного гурту «Михайлове Чудо». Ініціатор створення музично-етнографічного проекту «ЕГЕ-films».

Дукач – традиційна прикраса українських селянок, що мала вигляд великої монети з металевим бантом, оздобленим кольоровими скельцями. На його виготовлення потрібно було дві монети: одну вставляли в оправу, а з іншої робили бант. Золотий дукач своїй похресниці дарував хрещений батько на першу річницю хрестин. Бажано було, щоб на монеті був викарбуваний образ тієї великомучениці, ім’я якої носила похресниця: Катерина, Варвара, Марія тощо.

Черкаська обл. Черкаський район

Модель: Катерина Афанасьєва. Захоплюється українськими народними мистецтвами – писанкарством та малярством. 

Ґерсет – тип керсетки, характерний для Півночі Черкащини. Шили його з тонкої крамної вовняної тканини, а поли закладали у дуже дрібні складки. Технологія створення таких складок в умовах селянського побуту була наступною: кравець складав сукно потрібним чином, змочував водою і клав на дошку, що лежала на прогрітій печі, згори накривав другою дошкою і ставив три мішки збіжжя. Під таким пресом сукно висихало і форма фіксувалася настільки міцно, що складки більше ніколи не розходилися.

Хмельницька обл. Новоушицький район

Модель: Лідія Афанасьєва. Бабуся, що є хранителькою традицій роду. Виховала дітей, онуків і навіть правнуків. 

Баюр – вовняний кольоровий тканий пояс, довжиною до 3 метрів. Існує багато різних способів його пов'язування . На більшій частині України пояси пов'язували поверх сорочки та стегнового одягу, підтикуючи спереду або позаду. Вийти без пояса за ворота у кінці XIX ст. вважалося настільки ж непристойним, як вийти оголеним.

Закарпатська обл. Виноградівський район

Модель: Анастасія Єрмакова. Фольклорист. Займається дослідженням та популяризацією бессарабської народної культури. Солістка Національної філармонії України. 

Пацюрки – локальна назва намиста на Закарпатті, яке виготовляли з кольорового скла. Специфічна технологія виготовлення зумовлювала легкість та мерехтливість прикраси. Воно було досить дешевим, але, на жаль, нетривким. 

Баршун – ткана шийна прикраса з бісеру. Такі прикраси дівчата та жінки виготовляли у домашніх умовах, використовуючи бісер чеського виробництва.У Карпатах виготовлення прикрас з бісеру для себе та подруг було улюбленим заняттям дівчат у вільний від господарської роботи час, коли вони могли кілька годин присвятити нанизуванню "пацьорок" на нитки.