День незалежності малюнки

Креативненько...

Гривня

Слово “гривна” має корінь із санскритським griiv’aa – “потилиця”. На думку істориків, назва “гривня” походить від прикраси із золота чи срібла у вигляді обруча, який носили на шиї (на “загривку”).

Гривня, що складалася з певної кількості монет, називалася гривнею кун (грошово-рахункова одиниця). Гривня срібла (вагова) і гривня кун (лічильна) стали на Русі платіжно-грошовими термінами.

Перші згадки про гривню з’явилися вже в XI столітті. Ця грошова одиниця використовувалася в Київській Русі. Історик Іван Кондрат’єв ще в 1893 році писав: “Гривня була відома з самого заснування Русі і мала трояке значення: як знак відмінності, як відома вага і як монета”.

В XX столітті гривня вводилася в обіг двічі. Перший раз в 1918 році, а вже потім в 1996-му. Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, яка поділялася на 100 “шагів” і дорівнювала 1/2 рубля.

Протягом 1918 року в Берліні видрукувано грошові знаки номіналом 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень. Ескіз першої купюри, прикрашеної простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних – Георгій Нарбут. В ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої – зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої – свою улюблену алегорію “Молода Україна” у вигляді осяяної дівочої голівки у вінку.

Уже в 1990-х перша серія банкнот номіналами 1, 2, 5, 10 і 20 гривень була виготовлена ​​в 1992 році канадською компанією Canadian Bank Note Company. Український дисидент Левко Лук’яненко якраз був призначений послом в Канаді і попросив канадську діаспору допомогти Україні обзавестися власною валютою.

Нинішні копійки відповідно до давніх традицій Русі споконвічно мали називатися “шаги”, але Верховна рада вирішила назвати українські монети “копійками”, щоб населенню було звичніше.

Символ гривні був введений в 2004 році з ініціативи тодішнього глави НБУ Сергія Тігіпка. Знак являє собою варіант прописної кириличної букви Г з двома горизонтальними рисами, що символізують стабільність, як і в знаках інших валют, наприклад, долар чи євро. Офіційне скорочення валюти – “грн”.

Символ гривні практично ідентичний символу давньоримської грошової одиниці – дімідіа (половини) секстули. Різниця лише в кількості горизонтальних рисочок: у знака гривні їх дві, у давньоримської одиниці ваги – одна.

Ще коли главою НБУ був Сергій Тігіпко, планувалось випустити масовим тиражем не лише монет номіналом в одну гривню, а й двогривневих, а також п’ятигривневих монет. Він стверджував, що хоч у виготовленні монети і дорожче банкнот, зате служать набагато довше. Проте до випуску монет номіналом дві гривні, п’ять гривень та навіть десять гривень, справа дійшла лише в 2018 році.

Дрібні купюри номіналом 1, 2, і 5 гривень служать всього 6-8 місяців, оскільки часто переходять з рук в руки, псуються, і їх НБУ міняє на нові. Більші – номіналом 10, 20, 50, і 100 гривень – в обігу перебувають до 3-х років, а 200 і 500 гривневі купюри – від 5 років і більш.

У зв’язку з фізичним зносом банкнот Нацбанк щорічно вилучає з обігу близько 640 млн. банкнот всіх номіналів, переважну більшість з яких складають банкноти невеликих номіналів – 1, 2, 5, 10 або 20 гривень.

У 2008 році комісія з естетики Міжнародного фінансового банку визнала українську гривню однією з п’яти найкрасивіших валют світу. Крім неї, в компанії призерів виявилися австралійський і американський долари, євро і болгарський лев. До сьогоднішнього дня на банкнотній фабриці Нацбанку виготовлено кілька мільярдів купюр, а точна кількість виготовлених банкнот – державна таємниця.

Також багато зроблених пам'ятних монет. Пам'ятні монети 2019 року:

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

Киев, Майдан, 1942 г. На заднем плане - руины дома Гинзбурга, на месте которого после войны была построена гостиница Украина.

З Днем державного прапора України, друзі! Будьмо гідними свого синьо-жовтого стяга!  Вiн там - де ми !

Дітей, які померли нехрещеними або народились неживими, в Україні називають потерчатами, потерчуками, поторочами або страдчатами. 

Саме слово "потерча" утворилось від слова "чорт": пачортя немов "пасинок" . Хоча є простіша розгадка значення слова. Отож "потерча" — це, найімовірніше, просто колишнє "потерпча" — бо воно, будучи нехрещеним, потерпає на тому світі, адже його мучать злі духи.

Автор рисунка http://atrejane.deviantart.com/

Украинская команда Natus Vincere выиграла киберспортивный турнир по CS:GO — PGL Major Stockholm.

 Для команды это одно из самых сильных выступлений за всю историю ее существования. 

В финале NAVI встретились с коллективом G2 Esports и выиграли со счетом 2:0.

Общий призовой фонд турнира – $2 млн, команда NAVI получила $1 млн. Это крупнейший размер призовых за всю историю «мажоров» по CS:GO. 

Команда не проиграла ни одной карты за весь турнир, что также является рекордом. 

Украинский игрок Александр s1mple Костылев — самый ценный игрок турнир.

Для NAVI это первая победа на «мажоре». 

Во время награждения капитан Natus Vincere Кирилл Boombl4 Михайлов сделал предложение своей девушке: «У меня остался еще один вопрос. Я знаю, что моя девушка сейчас смотрит этот турнир из Москвы. Я бы хотел спросить: «Ты выйдешь за меня, Лика?». Девушка в своём Instagram ответила согласием. 





Добавте пожалуйста нужных игровых тегов. 

Его называют гением, пророком, в общем, фигура поэта стала идеологической. Как Ленин, но наш родненький та нездоланний … Личность знаковая как не крути. Сейчас попытаюсь вам напомнить почему, вдруг вы не знаете, хотя кого я обманываю ^^

Он открыл Украину миру, литературному миру. Нужно признать что Шевченко практически не употреблял слово Украина в своих произведениях, да-да … молоросы мы были мать их так молоросами :( , но благодаря его творчеству мир узнал Украину и главное он смог запустить процесс возрождения української національної свідомості. Наверно стоит упомянуть, что в годы жизни кобзаря от нации свободолюбивых козаков остались лишь жалкие затюканые  люди. Темное время было господа ….

Больше художник, чем поэт. Да. Шевченко начал рисовать задолго до написания первого стиха и даже ходил в учениках у Карла Брюллова. А еще (хи-хи-хи) у него тьма работ с голенькими натурщиками,что довольно таки смело учитывая нравы тех времен. Кстати если к Шевченко-поэту придраться есть за что, ну там слог не такой и чета там еще, то Шевченко-художник является одним из самых знаменитых украинских художников в мире. Но наверно не для нас, ибо мало кто из вас сможет узнать картину художника, но процитировать строчку из стиха мы сможем. Вот так …

А еще Шевченко был демократом и ярым противником монархии, лишь только поэтому большевики позволили изучать творчество Шевченко. 

Просто спустилась с небес

Трогательная история о дружбе медведя и повстанца УПА

По сети бродит удивительное фото: крепкий мужчина несет на своих плечах огромного медведя, который крепко спит. Иногда фотография дополняется информацией, что это воин УПА со своим мохнатым собратом.

История эта была исследована Виталием Манзуренко и Василием Гуменюком. Еще в 2007 году на Львовском форуме издателей была представлена их книга «Рейд УПА в Румынию 1949». Именно в этой книге, которая открывает малоизвестные страницы украинского повстанческого движения, рассказывается об этой фотографии. 

В начале лета 1945 отряд НКВД рейдировал в верховьях Черного Черемоша, выискивая бункеры и убежища. В лесу «советы» наткнулись на медведицу с малышом. Короткая пулеметная очередь - и солдаты уже смаковали медвежатиной, наскоро испеченной на огне.

Гуцулы, кстати, медвежьего мяса не едят из-за вечного табу.

Испуганный медвежонок убежал. Его никто и не преследовал, потому как мяса на нем не много.

Через несколько дней голодый и обессиленый медвежонок со страдательческим воем звало мать и нашел в лесу повстанческую боевку «Хмари». Зная, что одинокий зверек погибнет, повстанцы взяли его к себе.

На постое «Сибиряк» (пулеметчик Василий Билинчук) попытался накормить медвежонка бутылкой молока, и это ему удалось.

«Ну что, брат, - пошутил командир Дмитрий Билинчук, - есть пополнение, проводи обучение».

Несмотря на тяжелые условия подполья, повстанцы решили не оставлять медвежонка на верную смерть.

Те, кто привозил еду, получили строгое распоряжение - ежедневно поставлять боевку свежим молоком. Мишка отошел и привязался к партизанам. Ходил за ними, как собака, сопровождая боевку в непростых переходах.

В обычной жизни медведи, в основном, питаются растительной пищей. Но повстанческий ел то, что и партизаны: хлеб, кулеш, сладкое и кислое молоко.

Но через полгода пришла зима. И медвежонок стал впадать в спячку. Чтобы не оставлять друга, Василий Билинчук нос его на себе во время переходов.

С этого периода сохранилось девять уникальных фотографий, на которых среди бойцов УПА значится и уже довольно большой медведь. К счастью, крепкий «Сибиряк» (псевдоним получил из-за побега из ссылки в Сибири) имел действительно сибирское здоровье, носил не только молодого медведя, но еще и пулемет Дегтярева.

Василий Билинчук, который выходил медвежонка, погиб в 1952 году, тяжело раненным прикрывая отход вооруженных отрядов. Ему было всего 26.

В том же году у него родился сын - ныне известный украинский писатель Василий Портяк, автор сценариев к фильмам «Железная сотня» и «Непокоренный».